Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-17839/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року 12:57 № 2а-17839/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2012 р. № 0008252208 та від 27.11.2012 р. № 0013072208, № 0013082208 за участю представників сторін:

від позивача: Варишко П.В. (довіреність № 12 від 24.12.2012 р.)

від відповідача: Харко Д.М. (довіреність № 751/9/10.2-09 від 25.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 19.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському у районі м. Києва про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2012 р. № 0008252208 та від 27.11.2012 р. № 0013072208, № 0013082208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2012 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі різниці між сумою встановленою законодавством та фактично сплаченою сумою, а саме 1 117,12 грн.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлені строки, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-17839/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки № 12063 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.08.2012 року;

- визнати незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянсхімія», в результаті якої був складений Акт № 608/22-08/32850476 від 10.08.2012 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянсхімія» (код ЄДРПОУ 32850476) по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП«Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815);

- визнати незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо визнання в Акті перевірки № 608/22-08/32850476 від 10.08.2012 року нікчемним правочину, укладеного з ПП «Арикон»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 28.08.2012 р. № 0008252208 та від 27.11.2012 р. № 0013072208, № 0013082208;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альянсхімія» вартість сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що у податкового органу не було законодавчо визначених підстав для прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а відповідно дії щодо проведення такої перевірки, за результатами якої був складений Акт перевірки, є протиправними, а також, на думку позивача, під час проведення зазначеної перевірки ТОВ «Альянсхімія» відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 55 071,00 грн., у т.ч. за 2-3 квартал 2011 року - 55 071,00 грн., а також п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 47 888,0 грн., у т.ч. за липень 2011 року - 47 888,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 19.02.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В наданих письмових запереченнях відповідачем зазначено, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянсхімія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 55 071,00 грн., у т.ч. за 2-3 квартал 2011 року - 55 071,00 грн., а також п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 47 888,0 грн., у т.ч. за липень 2011 року - 47 888,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив на тому, що до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов Акт Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 р. № 324/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., з якого вбачається порушення таким контрагентом позивача ПП «Арикон» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Арикон» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Крім того, обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву, відповідач зазначив, що на підтвердження фактичності (реальності) надання контрагентом ПП «Арикон» таких послуг з постачання товару (хімічних речовин у значних обсягах, що відповідно передбачало їх перевезення відповідним вантажним транспортом), позивачем ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано товаротранспортних накладних, які б підтверджували таке перевезення товару від постачальника до покупця. А отже, на переконання відповідача, зазначене свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, ПП «Арикон» не здійснювало свою господарську діяльність з метою отримання прибутку, у відповідності до вимог чинного законодавства, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі службового посвідчення серії КВ № 106992, виданого 20.04.2012 року, заступником начальника відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва, радником податкової служби III рангу Горшковим Віталієм Івановичем відповідно до обставин передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ (із змінами та доповненнями), податкової інформації отриманої листом від ДПС у м. Києві від 26.04.2012 р. № 3211/7/14-011 та відповідно до наказу № 1063 від 03.08.2012 року, виданого начальником ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» (код ЄДРПОУ 32850476) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 608/22-08/32850476 від 10.08.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 55 071,00 грн., у т.ч. за 2-3 квартал 2011 року - 55 071,00 грн., а також п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 47 888,0 грн., у т.ч. за липень 2011 року - 47 888,00 грн.

Керуючись правом наданим Податковим кодексом України, зокрема ст. 86, ТОВ «Альянсхімія» 16.08.2012 року було направлено заперечення № 7/0812 на Акт перевірки до податкового органу.

За результатами розгляду даного заперечення комісією податкового органу було прийнято рішення № 6164/10/22-0810 від 27.08.2012 року про залишення висновків Акта перевірки без змін.

На підставі вказаних висновків та з урахуванням Акта перевірки від 10.08.2012 року № 608/22-08/32850476, ДПІ у Печерському районі м. Києва 28.08.2012 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 0008242208 та № 0008252208, якими позивачу донараховано за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року 55 071,00 грн. податку на прибуток (крім того 1,00 грн. штрафної санкції), та 47 888,00 грн. податку на додану вартість (крім того 1,00 грн. штрафної санкції).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, підприємством 06.09.2012 року було подано первинну скаргу № 8/0912 до ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві від 01.11.2012 року № 7123/10/12-414 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 28.08.2012 року № 0008242208 було скасоване в частині 1,00 грн. штрафних санкцій, та в іншій частині залишене без змін.

Також, зазначеним рішенням ДПС у м. Києві від 01.11.2012 року № 7123/10/12-414 про результати розгляду первинної скарги, було залишено без змін та одночасно збільшено суму грошового зобов'язання визначеного в рішенні від 28.08.2012 року № 0008252208 на 11 971 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками зазначеного, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.11.2012 р. № 0013072208, яким позивачу донараховано податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року в розмірі 55 071,00 грн. (без застосування штрафних санкцій);

- від 27.11.2012 р. № 0013082208, яким позивачу донараховано штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 11 971,00 грн.

Однак, вважаючи протиправними наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1063 від 03.08.2012 року щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та складення відповідного Акта перевірки із встановленням в ньому відповідних фактів та обставин, а також податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012 р. № 0008252208 та від 27.11.2012 р. № 0013072208, № 0013082208, - позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення саме документальної невиїзної перевірки.

Отже, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення документальних невиїзних перевірок передбачений п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України. Так, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуваний наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 12063 від 03.08.2012 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альянсхімія», був прийнятий з підстав, визначених п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а саме, за наслідками отримання Акта від Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 р. № 324/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., з якого вбачається порушення таким контрагентом позивача ПП «Арикон» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Арикон» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Так, матеріалами справи підтверджується те, що податковим органом (відповідачем) на адресу позивача надсилався запит № 4655/10/22-810 від 16.07.2012 р. про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП «Арикон».

Отримання ТОВ «Альянсхімія» зазначеного письмового запиту від податкового органу, ні в позовній заяві, ні представником позивача в судовому засіданні не заперечувалося.

Однак, як також підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, надані ТОВ «Альянсхімія» пояснення та документи за наслідкам отриманого запиту № 4655/10/22-810 від 16.07.2012 р. (щодо правомірності господарських відносин із ПП «Арикон»), не були вичерпними та достатніми для висновку контролюючого органу про відсутність порушень з боку ТОВ «Альянсхімія» при здійсненні взаємовідносин із контрагентом ПП «Арикон», оскільки зокрема, в даному випадку такі правовідносини позивача із ПП «Арикон» стосувалися постачання останнім на користь позивача хімічних речовин у значних обсягах, що відповідно передбачали таке перевезення власним або орендованим вантажним транспортом, проте як жодних підтверджень щодо фактичності (реальності) такого перевезення товару його контрагентом, а саме: товарно-транспортних накладних, ліцензій автомобільного перевізника, реєстраційних документів на транспортні засоби, тощо, - позивачем, на підтвердження наданих пояснень, долучено не було.

З приводу наведеного, згідно наявної у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС інформації по контрагенту позивача ПП «Арикон», в останнього були відсутні буд-які матеріальні та трудові ресурси (основні засоби, складські приміщення, транспорт, робочий персонал), що відповідно були необхідні для здійснення такого виду діяльності, як постачання хімічної продукції у значних обсягах, а відповідно, в даному випадку, надання позивачем допустимих доказів на підтвердження фактичності (реальності) такого перевезення товару його контрагентом, а саме: товарно-транспортних накладних, ліцензій автомобільного перевізника, реєстраційних документів на транспортні засоби, тощо - було необхідним, чого позивачем надано та пояснено не було.

Зважаючи на зазначене, що підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає що відповідачем було правомірно прийнято оскаржуваний наказ щодо проведення перевірки позивача, та таку перевірку було проведено контролюючим органом з дотриманням вимог чинного законодавства, і за наслідками встановлених в ході такої перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було правомірно складено Акт перевірки.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, у відповідності до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем до моменту початку проведення такої (документальної позапланової невиїзної) перевірки було надано позивачу копію рішення (наказу) про проведення зазначеної перевірки, тобто така перевірка без вручення позивачу відповідних, передбачених ПКУ документів, відповідачем не проводилася.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку порушень з боку контролюючого органу під час видачі наказу на проведення перевірки, під час проведення самої перевірки та під час складання такого Акта перевірки - не було, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентом ПП«Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815).

Так, ТОВ «Альянсхімія» (Продавцем) в процесі здійснення господарської діяльності був укладений договір від 08 червня 2011 року № П 26 СН-07-25 із ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (Покупцем), відповідно до предмету якого постачальник (Продавець) бере на себе зобов'язання щодо поставки спеціальних хімічних засобів, які використовуються на виробництвах хімічної галузі.

З метою виконання взятих на себе зобов'язань за вищезазначеним договором, позивачем (в даному випадку Покупцем), було укладено договір з ПП «Арикон» (Постачальником) № 20-06 від 20.07.2011 року на поставку хімічної продукції.

Згідно умов зазначеного договору із ПП «Арикон», зазначеним контрагентом здійснювалася поставка позивачу товару - антивспінювача ОТ-8715.

Зокрема, згідно п. 2.1 Договору (Зобов'язання сторін), обов'язок щодо постачання товару (його перевезення), був покладений саме на Продавця (ПП «Арикон»).

Так, на виконання даного договору, ПП «Арикон» було виписало на адресу ТОВ Альянсхімія» видаткові та податкові накладні на загальну суму 287 328,00 грн., в тому числі ПДВ - 47 888, 00 грн.

На підставі зазначених правовідносин із ПП «Арикон», позивачем було віднесено до складу податкового кредиту у липні 2011 року суму ПДВ в розмірі 47 888,00 грн., та сформовано валові витрати у 2-3 кварталі 2011 року в сумі 55 071,00 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов Акт Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 р. № 324/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., з якого вбачається порушення таким контрагентом позивача ПП «Арикон» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Арикон» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Перевіривши наявні у справі докази та вивчивши вимоги чинного законодавства з даного приводу, суд відповідно погоджується із такими висновками податкового органу про непідтвердження фактичності (реальності) здійснених правовідносин позивача із контрагентом ПП «Арикон», а відповідно здійснення таких відносин виключно в паперовому вигляді, з метою надання податкової вигоди третім особам, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування податкового кредиту і валових витрат.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, при перевірці контрагента позивача ПП «Арикон», контролюючим органом було встановлено відсутність в такого підприємства буд-яких матеріальних та трудових ресурсів (основних засобів, складських приміщень, транспорту, робочого персоналу), що відповідно було необхідним для здійснення такого виду діяльності, як постачання хімічної продукції у значних обсягах.

Так, згідно інформації наданої КП «Алчевське бюро технічної інвентаризації» від 24.11.2011 р. № 3675, за ПП «Арикон» право власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано.

Згідно інформації Відділу Держкомзему у м. Алчевську від 14.10.11 № 1647, ПП «Арикон» - не є землекористувачем.

Відповідно до інформації Відділу Держкомзему у Перевальському районі Луганської області від 21.10.2011 р. № 01-07.2/884, ПП «Арикон» також не є землекористувачем.

Згідно інформації Відділення Державтоінспекції Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області від 24.10.2011 р. № 46/2154, транспортних засобів в м. Алчевську за ПП «Арикон» - не зареєстровано.

Крім того, згідно податкової звітності такого контрагента позивача, протягом 2010 - 2011 років підприємство не було платником збору з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до звітів ф. 1-ДФ, наданих ПП «Арикон» на адресу Алчевської ОДПІ, загальна чисельність працюючих на ПП «Арикон» у 1 кварталі 2011 року становила 1 особу, у 2-3 кварталах 2011 року становила 2 особи.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, зобов'язання щодо постачання (перевезення) такого товару (хімічної речовини) за договірними відносинами ТОВ «Альянсхімія» із ПП «Арикон», були покладені саме на контрагента позивача, проте як доказів того, яким саме чином такий контрагент ПП «Арикон» міг здійснювати перевезення товару без наявності будь-яких матеріальних та фізичних ресурсів (основних засобів, складських приміщень, транспорту, робочого персоналу), позивачем суду жодними допустимими доказами доведено не було.

Посилання позивача на те, що такий товар (хімічна речовина) забирався та перевозився ТОВ «Альянсхімія» особисто (власним транспортним засобом), суд прийняти до уваги не може, оскільки договірними умовами між позивачем та ПП «Арикон» було чітко передбачено, що постачання товару до місця призначення має здійснюватися саме постачальником, тобто ПП «Арикон», а доказів укладення між сторонами додаткових угод до такого договору постачання, яким би було врегульовано інший порядок та розподіл обов'язків щодо постачання товару (тобто можливість його самовивозу замовником із відповідним зменшенням загальної вартості наданих постачальником послуг), - позивачем до матеріалів справи надано також не було.

Крім того, позивачем не було надано до матеріалів справи доказів укладення ПП «Арикон» субпідрядного договору із перевізником з метою виконання договірних відносин із позивачем.

Також, в даному випадку суду є незрозумілим звідки (з якого місця поставки) позивачем міг забиратися такий товар (хімічна речовина) у контрагента ПП «Арикон», оскільки, згідно наявних у справі доказів, в останнього (ПП «Арикон») відсутні будь-які основні фонди (складські приміщення), та земельних ділянок такий контрагент позивача ніколи не орендував та у власності не мав.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме формату та обсягу послуг (робіт), які повинні були бути надані контрагентом ПП «Арикон» на користь позивача за Договором поставки товару (хімічної речовини - антивспінювача, загальною масою 820 кг. (що дорівнює більше ніж 20 каністрам по 20 л., а відповідно не може уміститися в легковий автомобіль позивача), такий контрагент (постачальник) повинен був мати відповідні основні засоби (складські приміщення для відповідного зберігання такого товару), матеріальні та технічні можливості (вантажний автомобільний транспорт, навантажувачі), а також трудові ресурси, що необхідні для здійснення такої господарської діяльності (оптової торгівлі товарами).

Отже, посилання позивача на можливість ним самовивозу такого товару, що як було зазначено вище є достатньо габаритним для його перевезення легковим автомобілем, в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсним умовам договірних відносин між контрагентами.

Згідно вимог чинного законодавства (зокрема Цивільного кодексу України), під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску з метою отримання прибутку.

Так, оскільки в даному випадку мали місце господарські взаємовідносини щодо поставки товарів, тобто транспортування (переміщення) товарно-матеріальних цінностей, то слід наголосити на вимогах положення Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Наказ № 363), що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який є чинним на сьогоднішній день, та який врегульовує виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, тобто встановлює ті чи інші фактичні обставини для дослідження реальності здійснення господарських операцій з транспортування, перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 1 та п. 8.25, 8.26, 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.10 Наказу № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», а саме п. 1 передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах обов'язковими документами є:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, Верховним Судом України в аналогічній справі № 21-737во09, в постанові від 08.09.2009 р. зазначено, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, ТОВ «Альянсхімія» ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано товаротранспортних накладних, які б підтверджували таке перевезення товару від постачальника до покупця, та інших первинних документів на підтвердження самого факту перевезення, що передбачено чинним законодавствам, а отже зазначене свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, ПП «Арикон» не здійснювало свою господарську діяльність з метою отримання прибутку, а навпаки здійснювало протиправну діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Така ж позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у справі № К-12154/07 (ухвала від 16.02.2010 р.), де зазначено, що єдиним законодавчо встановленим документом, який прямо підтверджує укладання договору перевезення та його фактичне повне або часткове виконання, є товарно-транспортна накладна. Наявність такої накладної належним чином підтверджує факт здійснення перевезення та відповідні понесені затрати замовником.

Товарно-транспортна накладна, з урахуванням того, що вона є документом суворої звітності, має містити обов'язкові реквізити, передбачені приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім зазначеного, відповідно до абз. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, встановлені факти відсутності в такого контрагента позивача ПП «Арикон» матеріальних та фізичних ресурсів (основних засобів, складських приміщень, транспорту, робочого персоналу), відповідно підтверджує той факт, що господарські операції між ПП «Арикон» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи зазначене, та відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, вбачається, що такі угоди, укладені ПП «Арикон» з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Суд погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних матеріальних ресурсів та в штаті якої працює 1-2 особи (директор та бухгалтер), - фактично не може виконувати роботи (надавати послуги) з оптової поставки товарів (хімічних речовин) у великих обсягах, без наявності буд-якого транспорту та складських приміщень для його зберігання до моменту продажу.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент ПП «Арикон» жодних земельних ділянок (у власності або в оренді) не має, а відповідно не можливо встановити з яких саме приміщень схову (складів, технічних приміщень) такий контрагент позивача здійснював завантаження великогабаритних товарів (та якими технічними засобами це здійснювалося: навантажувачі, відповідні машини, тощо), оскільки продаж такого товару, як хімічні речовини у значних обсягах, фактично не міг здійснюватися з офісу ПП «Арикон» однією особою.

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ПП «Арикон» (контрагента позивача), була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Арикон» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), тобто правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ПП «Арикон» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ПП «Арикон» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п.1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «Арикон» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 11.03.2013 р.