Постанова

від 23.04.2013 по справі 2а-17839/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17839/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Альянсхімія» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТОВ «Альянсхімія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Арикон» за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 608/22-08/32850476 від 10 серпня 2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 55 071, 00 грн., у т.ч. за 2-3 квартал 2011 року - 55 071, 00 грн. та щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 47 888, 00 грн.

На підставі вказаних висновків та з урахуванням Акта перевірки від 10 серпня 2012 року № 608/22-08/32850476, ДПІ у Печерському районі м. Києва 28 серпня 2012 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 0008242208 та № 0008252208, якими позивачу донараховано за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2012 року 55 071, 00 грн. податку на прибуток (крім того 1, 00 грн. штрафної санкції), та 47 888, 00 грн. податку на додану вартість (крім того 1, 00 грн. штрафної санкції).

Рішенням ДПС у м. Києві від 01 листопада 2012 року № 7123/10/12-414 про результати розгляду первинної скарги позивача, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 28 серпня 2012 року № 0008242208 було скасоване в частині 1, 00 грн. штрафних санкцій, та в іншій частині залишене без змін.

Також, зазначеним рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, було залишено без змін та одночасно збільшено суму грошового зобов'язання визначеного в рішенні від 28 серпня 2012 року № 0008252208 на 11 971, 00 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками зазначеного, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27 листопада 2012 року № 0013072208, яким позивачу донараховано податку на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2012 року в розмірі 55 071, 00 грн.; від 27 листопада 2012 року № 0013082208, яким позивачу донараховано штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 11 971, 00 грн.

Вважаючи протиправними наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1063 від 03 серпня 2012 року щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та складення відповідного Акта перевірки із встановленням в ньому відповідних фактів та обставин, а також податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року № 0008252208 та від 27 листопада 2012 року № 0013072208, № 0013082208, - позивач оскаржив їх у судовому порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 статті 19 Конституції України - органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 ПК України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 ПК України встановлені особливості проведення саме документальної невиїзної перевірки.

Отже, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуваний наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 12063 від 03 серпня 2012 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альянсхімія», був прийнятий з підстав, визначених п.п. 78.1.11 п.78.1 статті 78 ПК України, а саме, за наслідками отримання Акта від Алчевської ОДПІ від 10 лютого 2012 року № 324/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з якого вбачається порушення таким контрагентом позивача ПП «Арикон» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Арикон» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Так, матеріалами справи підтверджується те, що податковим органом на адресу позивача надсилався запит № 4655/10/22-810 від 16 липня 2012 року про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП «Арикон».

На виконання вказаного запиту, позивачем було надано пояснення по господарським взаємовідносинам з його контрагентом, а також додано копії первинних документів на їх підтвердження, а саме: договір поставки № 20-06 від 20 червня 2011 року, рахунок № сф-4/0507 від 05 липня 2011 року, видаткову накладну № 4/0507 від 05 липня 2011 року, податкову накладну № 446 від 05 липня 2011 року та копію платіжного доручення від 06 липня 2011 року № 432 про сплату коштів на адресу ПП «Арикон».

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем було неправомірно й безпідставно прийнято оскаржуваний наказ щодо проведення перевірки позивача та, відповідно, здійснено таку перевірку ТОВ «Альянсхімія».

Таким чином, рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оформлене наказом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03 серпня 2012 року № 1063 є протиправним та підлягає скасуванню, а дії, пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Альянсхімія» на підставі такого наказу, є також протиправними.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентом ПП«Арикон».

Так, ТОВ «Альянсхімія» (Продавцем) в процесі здійснення господарської діяльності був укладений договір від 08 червня 2011 року № П 26 СН-07-25 із ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (Покупцем), відповідно до предмету якого постачальник (Продавець) бере на себе зобов'язання щодо поставки спеціальних хімічних засобів, які використовуються на виробництвах хімічної галузі.

З метою виконання взятих на себе зобов'язань за вищезазначеним договором, позивачем (в даному випадку Покупцем), було укладено договір з ПП «Арикон» (Постачальником) № 20-06 від 20 липня 2011 року на поставку хімічної продукції.

Згідно умов зазначеного договору із ПП «Арикон», зазначеним контрагентом здійснювалася поставка позивачу товару - антивспінювача ОТ-8715.

Зокрема, згідно п. 2.1 Договору (Зобов'язання сторін), обов'язок щодо постачання товару (його перевезення), був покладений саме на Продавця (ПП «Арикон»).

Так, на виконання даного договору, ПП «Арикон» було виписало на адресу ТОВ Альянсхімія» видаткові та податкові накладні на загальну суму 287 328, 00 грн., в тому числі ПДВ - 47 888, 00 грн.

На підставі зазначених правовідносин із ПП «Арикон», позивачем було віднесено до складу податкового кредиту у липні 2011 року суму ПДВ в розмірі 47 888, 00 грн., та сформовано валові витрати у 2-3 кварталі 2011 року в сумі 55 071, 00 грн.

Згідно вимог п. 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду під час розгляду справи відповідні первинні документи, зокрема рахунок № сф 4/0507 від 05 липня 2011 року, накладну 4/0507 від 05 липня 2011 року, податкову накладну № 446 від 05 липня 2011 року, платіжне доручення № 432 від 06 липня 2011 року, специфікації № 1, накладну № 7 від 25 липня 2011 року, податкову накладну № 8 від 05 липня 2011 року, платіжне доручення № 10865 від-05 липня 2011 року, які підтверджують факт поставки товару ПП «Арикон» на користь ТОВ «Альянсхімія», відповідні банківські виписки.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

За змістом частини 1 статті 228 ЦК України - правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у ч. 2 статті 215 ЦК України - визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Колегія суддів зазначає, що на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директорів товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача та позивачем від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Між тим, зобов'язання сторін по вказаним договорам були виконані в повному обсязі, що підтверджує первісною документацією, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що отримані послуги по договору були позивачем в подальшому реалізовані, що в свою чергу не заперечується і відповідачем.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржувані договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

А тому податковий орган не мав правових підстав для встановлення в акті податкової перевірки ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем з його контрагентом в періоді, що перевірявся.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, що ґрунтуються на таких протиправних висновках акту перевірки.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки № 12063 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 03 серпня 2012 року.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія», в результаті якої був складений Акт № 608/22-08/32850476 від 10 серпня 2012 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» (код ЄДРПОУ 32850476) по фінансово-господарських взаємовідносинах з Приватним підприємством «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815).

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визнання в Акті перевірки № 608/22-08/32850476 від 10 серпня 2012 року нікчемним правочину, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянсхімія» з Приватним підприємством «Арикон».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 серпня 2012 року № 0008252208, від 27 листопада 2012 року № 0013072208 та № 0013082208.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.