Постанова

від 25.02.2013 по справі 10359/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 лютого 2013 р. № 2а-10359/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Коняєва А.О.,

представник відповідача - Тетянчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Теплоенергомонтаж», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року, призупинити дію податкового повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року з дати подання адміністративного позову.

Ухвалою суду від 06.11.2012 року задоволено заяву представника позивача про відкликання частини позовних вимог, позовну заяву ВАТ «Теплоенергомонтаж» до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення в частині позовних вимог про призупинення дії податкового повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року з дати подання адміністративного позову - залишено без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №3222/2305/00120980 від 14.08.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року. Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року, як незаконне та необґрунтоване. Зазначив, що спірне рішення податкового органу не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС №3222/2305/00120980 від 14.08.2012 року та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Відкрите акціонерне товариство «Теплоенергомонтаж» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 00120980, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр.Леніна, буд. 30, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.16), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.2 а.с.175). ВАТ «Теплоенергомонтаж» зареєстроване як платник податку на додану вартість від 08.07.1997 року (свідоцтво №100091993 від 24.01.2008 року - т.1 а.с.18). Підприємство станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (т.1 а.с.189).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Теплоенергомонтаж» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року. Результати проведеної перевірки оформлені актом №3222/2305/00120980 від 14.08.2012 року (т.1 а.с.31-79).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ВАТ «Теплоенергомонтаж» 1) пп.138.10.2 п.138.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139, пп.14.1.36, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено від'ємне значення суб'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 850004 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2011 року у сумі 279512 грн., у ІІІ кварталі 2011 року на суму 89843 грн., ІV квартал 2011 року на суму 138442 грн., у І кварталі 2012 року на суму 342207 грн., збільшено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у ІV кварталі 2011 року на суму 22965 грн.; 2) пп.3.1.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.5 ст.6, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 171805 грн., в тому числі у квітні 2009 року на суму 866 грн., у травні 2009 року на суму 16856 грн., у червні 2009 року на суму 21861 грн., у липні 2009 року на суму 44792 грн., у серпні 2009 року на суму 973 грн., у вересні 2009 року на суму 477 грн., у жовтні 2009 року на суму 1135 грн., у листопаді 2009 року 679 грн., у грудні 2009 року на суму 1039 грн., у січні 2010 року на суму 432 грн., у лютому 2010 року на суму 1133 грн., у березні 2010 року на суму 1207 грн., у квітні 2010 року на суму 689 грн., у травні 2010 року на суму 620 грн., у червні 2010 року на суму 476 грн., у липні 2010 року на суму 513 грн., у вересні 2010 року на суму 13200 грн., у грудні 2010 року на суму 64857 грн.; 3) порушення п.3.5 Положення Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року за №40/10320), перевищено ліміт каси у сумі 7849,98 грн.; 4) 5 розд. ІІІ Положення «Про порядок обчислення та сплати до місцевих бюджетів комунального податку» від 21.03.1996 року, внаслідок чого занижено суму комунального податку за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 178,50 грн.

Порушення пп.138.10.2 п.138.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139, пп.14.1.36, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, п.3.5 Положення Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року за №40/10320), 5 розд. ІІІ Положення «Про порядок обчислення та сплати до місцевих бюджетів комунального податку» від 21.03.1996 року позивачем не оскаржуються, тому судом не розглядається питання щодо правомірності їх встановлення відповідачем.

На підставі акту перевірки №3222/2305/00120980 від 14.08.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року (т.1 а.с.28), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 174144,50 грн., в тому числі за основним платежем - 87430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 86714,50 грн.

Відповідно до пояснень представника відповідача порушення, викладені в акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Універсал Н», не ввійшли у розрахунок грошового зобов'язання по спірному податковому повідомленню-рішенню.

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки та прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.3.1.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.5 ст.6 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, зважаючи на наступне.

Згідно із актом перевірки, перевіркою задекларованих обсягів реалізації товарів, робіт, послуг, які звільнені від оподаткування, оподатковуються за ставкою 0% за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року відповідачем встановлено: обсяг експортних операцій склав 2380225 грн. - поставка послуг за межами митної території України у загальному обсязі 2380225 грн. На формування цього показника мали вплив операції з поставки послуг за межі митної території України, які оподатковуються за ставкою 0% згідно із п.6.2 п.6.5 ст.6 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та ст.195 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, підприємством здійснено будівельно-монтажні роботи на об'єкті УТЕЦ ВАТ «Новолипецький Металургійний Комбінат» відповідно до договору від 22.11.2010 року №24 з ТОВ «Виолан Л» м. Липецьк.

Перевіркою встановлено завищення зазначених показників, а саме відповідно до наданих первинних документів, перевіркою встановлено, що на день підписання актів виконаних робіт за грудень 2010 року, відсутні докази щодо відрядження посадових осіб ВАТ «Теплоенергомонтаж», а саме відсутні посвідчення на відрядження працівників, а також підтверджуючі документи щодо перетину кордону митної території України до Російської Федерації цих працівників. Також, відповідач дійшов до висновку, що в даному випадку зазначені господарські операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, оскільки місцем передачі наданих послуг є Україна.

З даними висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем (виконавець) та ТОВ «Віолан-Л», Російська Федерація (замовник), укладено договір №24 від 22.11.2010 року (т.1 а.с.98-99). Відповідно до ст.1 вказаного договору його предметом є надання виконавцем послуг з будівельно-монтажних робіт на об'єкті: УТЕЦ ВАТ «Новолипецький Металургійний Комбінат».

На виконання зазначеного договору між сторонами було підписано акт приймання наданих послуг №1 за листопад 2010 року (т.1 а.с.111); акт приймання наданих послуг №2 за грудень 2010 року (т.1 а.с.110).

Згідно із розпорядженням позивача №7 від 22.11.2010 року для виконання зазначеного договору директора Хмельницького монтажного управління ВАТ «Теплоенергомонтаж» було зобов'язано виконати роботи у відповідності до вимог проектної та нормативно-технічної документації у погоджені строки та згідно переліку робіт у повному обсязі (т.1 а.с.100-102). Відповідно до наказу №93 від 22.11.2010 року директора Хмельницького монтажного управління ВАТ «Теплоенергомонтаж» відповідальним представником для вирішення питань із замовником і відповідальним за координацію дій персоналу ХМУ ВАТ «Теплоенергомонтаж» було призначено головного інженера ОСОБА_3 (т.1 а.с.195). На виконання зазначеного договору між сторонами було підписано: акт приймання наданих послуг №1 за листопад 2010 року на суму 36296,18 грн. з ПДВ (т.1 а.с.109); акт приймання наданих послуг №2 за грудень 2010 року на суму 256509,62 грн. з ПДВ (т.1 а.с.108).

Судом встановлено, що для виконання зазначеного договору позивачем було командировано персонал, що підтверджується наказами про прийняття на роботу працівників, посвідченнями про відрядження працівників, проїзними документами (т.1 а.с.113-118, 242-250, т.2 а.с.1-41).

Суд не погоджується із твердженнями відповідача про те, що у вказаному випадку має місце передача наданих послуг в Україні зважаючи на наступне.

Згідно із пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. «в» п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» місцем поставки послуг вважається при наданні послуг агентами, посередниками чи іншими учасниками ринку нерухомого майна (нерухомості) (далі - ріелтерами), іншими особами, відповідальними за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт із будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості (включаючи послуги архітекторів та дизайнерів), інших подібних послуг, пов'язаних з продажем або будівництвом нерухомості, - місце, де така нерухомість розташована або буде розташована.

Оскільки, відповідно до ст.1 договору №24 від 22.11.2010 року предметом договору є надання послуг з виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: УТЕЦ ВАТ «Новолипецький Металургійний Комбінат», який розташований на території Російської Федерації, то у даному випадку місцем поставки послуг є місце, де розташована нерухомість, - УТЕЦ ВАТ «Новолипецький Металургійний Комбінат».

Крім того, судом встановлено та представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось, що жодних запитів щодо перетину кордону працівниками позивача до митних органів не надсилалось. При цьому представник відповідача пояснив, що такий висновок в акті перевірки було зроблено на підставі ненадання позивачем під час проведення перевірки зазначених документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку надання послуг з виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті УТЕЦ ВАТ «Новолипецький Металургійний Комбінат» оподатковується ПДВ за ставкою 0 %, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, зважаючи на наступне.

Згідно із актом перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до договорів підряду, в яких замовник ВАТ «Теплоенергомонтаж» доручає здійснити ремонт крівлі, віконних блоків та підлог майстерень підряднику - ТОВ «Віта-Строй» (код ЄДРПОУ 36987166), загальна сума робіт складає 79200 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 13200 грн.

Приймаючи рішення про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, відповідач виходив із того, що в наданих до перевірки договорах, актах виконаних робіт відсутня адреса об'єкта для виконання робіт, в податкових накладних не визначено адресу замовника та взагалі не надано документів щодо надання підряднику будівельного майданчика (фронту робіт).

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг» в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Віта-Строй-11» (код ЄДРПОУ 36987166) (підрядник) було укладено договір підряду №3 від 01.09.2010 року (т.1 а.с.130-131). Відповідно до п.1 вказаного договору підрядник зобов'язується власними силами виконати роботи з ремонту крівлі та встановлення віконних блоків із матеріалів та комплектуючих замовника майстерень в сел.Подвірки Дергачівського району Харківської області, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Віта-Строй-11» (код ЄДРПОУ 36987166) (підрядник) було укладено договір підряду №2 від 01.09.2010 року (т.1 а.с.142-143). Відповідно до п.1 вказаного договору підрядник зобов'язується власними силами виконати роботи по встановленню підлоги майстерень із матеріалів та комплектуючих замовника в сел.Подвірки Дергачівського району Харківської області, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Суд звертає увагу на те що, в акті перевірки в якості контрагента позивача по вказаним вище господарським операціям зазначено ТОВ «Віта-Строй» (код ЄДРПОУ 36987166), проте з долучених до матеріалів справи документів та пояснень представника позивача, судом встановлено, що належним контрагентом позивача є ПП «Віта-Строй-11» (код ЄДРПОУ 36987166). Дана обставина представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалась.

На виконання зазначеного договору між сторонами було підписано акти (т.1 а.с.133, 138, 145). Приватним підприємством «Віта-Строй-11» виписані відповідні податкові накладні №3201 від 30.09.2010 року (т.1 а.с.149), №3202 від 30.09.2010 року (т.1 а.с.150), №3009 від 30.09.2010 року (т.1 а.с.151).

Вказані первинні документи були надані позивачем до перевірки, про що зазначено в акті перевірки та представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось (т. 1 а.с. 63-64).

Також, на виконання умов зазначеного договору між сторонами було підписано: довідки про вартість виконаних будівельних робіт за період з 01.09.10-30.09.2010 року; розрахунки загальновиробничих витрат до акту приймання виконаних підрядних робіт №1, № 2, № 1; підсумкові відомості ресурсів витрат замовника до акту приймання виконаних підрядних робіт №1, № 2, № 1; договірна ціна на встановлення віконних блоків майстерень, підлоги майстерень, на ремонт крівлі майстерень; локальні кошториси №2-1-1 на встановлення віконних блоків, підлоги майстерень, ремонт крівлі майстерень; підсумкові відомості ресурсів витрат замовника до договірної ціни; розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів на встановлення віконних блоків, підлоги майстерень, ремонт крівлі майстерень (т.1 а.с.132, 135-137, 140-141, 144, 147-148, т.2 а.с.44-55).

Вартість вказаних робіт була оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів у сумі 79202,80 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Віта-Строй-11», що підтверджується платіжними дорученнями №131 від 05.10.2010 року (т. 2 а.с. 42), №132 від 08.10.2010 року (т.2 а.с.43).

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Судом встановлено, що об'єкт нерухомого майна, в якому проводились вищевказані роботи, належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 02.10.2002 року, укладеного між ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд» (продавець) та позивачем (покупець). Відповідно до п.1 зазначеного договору продавець передав, а покупець купив 33/100 частини об'єкта нерухомості, що розташований в селі Подвірки, Дергачівського району, Харківської області, вулиця Набережна, 1 (т.2 а.с.188-189).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та його контрагентом ПП «Віта-Строй-11» було виконано вищезазначені договори, результати яких використані у власній господарській діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на 13 200,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Віта-Строй-11».

Крім того, судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, за період з квітня 2009 року по липень 2010 року по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «АЛЬФА НАФТА ПОДІЛЛЯ». Відповідно до пояснень представника відповідача (т. 2 а.с. 100) розмір грошового зобов'язання з вказаного порушення в податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом визначено за період з серпня 2009 року по липень 2010 року з огляду на положення п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Так, згідно з актом перевірки, позивачем необґрунтовано віднесено податок на додану вартість у складі податкового кредиту у розмірі 14299 грн. на підставі отриманих в рахунок сплати за отримане паливо від ТОВ «АЛЬФА НАФТА ПОДІЛЛЯ» касових чеків, в той час, як на момент перевірки у позивача були відсутні податкові накладні.

На вимогу суду позивачем було надано для огляду в судовому засіданні всі наявні у нього оригінали касових чеків, які були підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної за період з серпня 2009 року по липень 2010 року. Також судом було досліджено реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період з січня 2010 року по липень 2010 року, який був наданий представником позивача (т. 2 а.с. 124-164).

Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що в порушення вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, відповідачем як підставу для нарахування податкового кредиту у період з серпня 2009 року по липень 2010 року без отримання податкової накладної було використано касові чеки, які містять загальну суму поставлених послуг, що перевищує 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість), а саме касові чеки №0278 від 05.08.2009 року, №0011 від 05.08.2009 року, №0197 від 05.08.2009 року, №0186 від 05.08.2009 року, №0067 від 11.08.2009 року, №0105 від 11.08.2009 року, №0324 від 11.08.2009 року, №0144 від 11.08.2009 року, №0199 від 18.08.2009 року, №0181 від 18.08.2009 року, №0319 від 18.08.2009 року, №0065 від 25.08.2009 року, №0218 від 25.08.2009 року, №0373 від 25.08.2009 року, №0072 від 06.10.2009 року, №0296 від 08.12.2009 року, №4045 від 08.12.2009 року, №0015 від 16.12.2009 року, №0054 від 26.12.2009 року, №0220 від грудня 2009 року, №0325 від грудня 2009 року, №150 від 15.01.2010 року, №137 від 15.01.2010 року, №21 від 25.01.2010 року, №94 від 25.01.2010 року, №78 від 25.01.2010 року, №0110 від 26.01.2010 року, №202 від 26.01.2010 року, №80 від 26.01.2010 року, №85 від 26.01.2010 року, №67 від 01.02.2010 року, №102 від 02.02.2010 року, №89 від 03.02.2010 року, №173 від 04.02.2010 року, №87 від 08.02.2010 року,№0065 від 09.02.2010 року, №137 від 09.02.2010 року, №87 від 09.02.2010 року, №0058 від 11.02.2010 року, №0060 від 11.02.2010 року, №106 від 11.02.2010 року, №64 від 11.02.2010 року, №146 від 15.02.2010 року, №30 від 15.02.2010 року, №195 від 16.02.2010 року, №255 від 16.02.2010 року, №45 від 16.02.2010 року, №19 від 18.02.2010 року, №0151 від 20.02.2010 року, №0097 від 02.03.2010 року, №0132 від 02.03.2010 року, №0009 від 03.03.2010 року, №252 від 03.03.2010 року, №135 від 03.03.2010 року, №117 від 05.03.2010 року, №0129 від 05.03.2010 року, №80 від 05.03.2010 року, №0264 від 09.03.2010 року, №0178 від 10.03.2010 року, №0004 від 10.03.2010 року, №277 від 10.03.2010 року, №0249 від 10.03.2010 року, №54 від 10.03.2010 року, №0078 від 11.03.2010 року, №117 від 11.03.2010 року, №241 від 16.03.2010 року, №0028 від 17.03.2010, №56 від 18.03.2010 року, №147 від 18.03.2010 року, №56 від 19.03.2010 року, №15 від 19.03.2010 року, №53 від 23.03.2010 року, №52 від 23.03.2010 року, №0124 від 24.03.2010 року, №353 від 24.03.2010 року, №2293 від 24.03.2010 року, №30 від 25.03.2010 року, №183 від 25.03.2010 року, №0124 від 26.03.2010 року, №0091 від 31.03.2010 року, №43 від 31.03.2010 року, №0156 від 31.03.2010 року, №0192 від 06.04.2010 року, №0194 від 06.04.2010 року, №0134 від 06.04.2010 року, №0045 від 06.04.2010 року, №0047 від 06.04.2010 року, №0393 від 08.04.2010 року, №0262 від 08.04.2010 року, №0302 від 14.04.2010 року, №0188 від 14.04.2010 року, №0129 від 19.04.2010 року, №0206 від 19.04.2010 року, №0097 від 19.04.2010 року, №0032 від 27.04.2010 року, №0337 від 27.04.2010 року, №0201 від 29.04.2010 року, №0013 від 29.04.2010 року, №0085 від 06.05.2010 року, №0116 від 08.05.2010 року, №0045 від 14.05.2010 року, №0293 від 14.05.2010 року, №0276 від 14.05.2010 року, №0036 від 19.05.2010 року, №0222 від 19.05.2010 року, №0104 від 19.05.2010 року, №0224 від 19.05.2010 року, №0280 від 03.06.2010 року, №0279 від 03.06.2010 року, №0283 від 16.06.2010 року, №0237 від 10.06.2010 року, №0238 від 10.06.2010 року, №0394 від 15.06.2010 року, №0235 від 15.06.2010 року, №0182 від 22.06.2010 року, №0043 від 22.06.2010 року, №0254 від 30.06.2010 року, №0402 від 30.06.2010 року, №0156 від 01.07.2010 року, №0055 від 01.07.2010 року, №0073 від 13.07.2010 року, №0209 від 13.07.2010 року, №0039 від 14.07.2010 року, №0079 від 14.07.2010 року, №0390 від 14.07.2010 року, №0432 від 14.07.2010 року, №0060 від 20.07.2010 року, №0273 від 24.07.2010 року, на загальну суму ПДВ 4158,56 грн. Інших касових чеків представником позивача на вимогу суду на дано не було.

Окрім того, дослідивши наданий представником позивача в судовому засіданні реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період з січня 2010 року по липень 2010 року, судом встановлено, що в порушення вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, позивачем було нараховано податковий кредит у період з січня 2010 року по липень 2010 року на підставі касових чеків, які відсутні у позивача, а саме №0080 від 02.02.2010 року, №021 від 02.02.2010 року, №0027 від 04.02.2010 року, №0016 від 16.02.2010 року, №0008 від 22.02.2010 року, №0215 від 24.02.2010 року, №0029 від 01.03.2010 року, №0062 від 03.03.2010 року, №0062 від 11.03.2010 року, №0217 від 30.03.2010 року, №0156 від 31.03.2010 року, №2208 від 06.04.2010 року, №0285 від 06.05.2010 року, №0393 від 06.05.2010 року, №0284 від 06.05.2010 року, №0170 від 12.05.2010 року, №0101 від 20.05.2010 року, №0155 від 22.06.2010 року, №0182 від 22.06.2010 року, №0034 від 29.06.2010 року, №0177 від 29.07.2010 року на загальну суму ПДВ 893,29 грн.

Інших документів, що підтверджують розрахунок суми грошового зобов'язання по взаємовідносинам позивача з ТОВ «АЛЬФА НАФТА ПОДІЛЛЯ», представником відповідача на вимогу суду не надано.

Судом встановлено, що позивачем не додано до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника (ТОВ «АЛЬФА НАФТА ПОДІЛЛЯ»), яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Отже, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, було необґрунтовано нараховано та віднесено до складу податкового кредиту в період з серпня 2009 року по липень 2010 року суми податку на додану вартість у загальному розмірі 5051,85 грн. Фінансова санкція з урахуванням п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, складає 1263,00 грн. (5051,85 * 0,25% = 1263,00). Таким чином, суд приходить до висновку, що не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6314,85 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частина 2 ст. 3 Закону визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок обчислення і сплати податку на додану вартість було врегульовано ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно п.п. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата протягом якої відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам законодавства щодо складання первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості, які визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Отримані позивачем від контрагентів податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС податкове повідомлення-рішення №0007742305 від 04.09.2012 року підлягає скасуванню в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 167829,65 грн., з яких за основним платежем на суму 82378,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 85451,50 грн., як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0007742305 від 04.09.2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 167829,65 грн. (сто шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять дев'ять грн. 65 коп.), з яких за основним платежем на суму 82378,15 грн. (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят вісім грн. 15 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 85451,50 грн. (вісімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна грн. 50 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (юридична адреса: пр-т Леніна, буд. 30, м. Харків, 61166, код: 00120980) витрати по сплаті судового збору в сумі 1679,29 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять грн. 29 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко