Постанова

від 25.02.2013 по справі 805/600/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 р. Справа №805/600/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-14

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

за участю представників сторін

від позивача: Шигонцевої В.О., Жабін О.К.

від відповідача: Демянової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод Теплоприлад» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 11січня 2013року №0000021503/456 та №0000011503/455,-

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Краматорський завод Теплоприлад», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 11січня 2013року №0000021503/456 та №0000011503/45.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення вважає такими, що є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства України. На основі акту перевірки №6218/22-1-31083972 від 26.12.12р. Державною податковою інспекцією у м. Краматорську були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000021503/456 та №0000011503/45 від 11січня 2013р, якими встановлено порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України заниження податку на прибуток підприємства в сумі 7 868грн., за 3квартал 2011року в сумі 1748грн., за 4квартал в сумі 6120грн., пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011року у сумі 1520грн., за жовтень 2011р. на суму 5 322грн. що привело к заниженню суми ПДВ до оплати за відповідні періоди в сумі 6842грн.

У вище зазначеному акті не доведені обставини, на основі яких податковий орган зробив висновок про порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства, оскільки відповідач посилається на п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними первинними документами, однак це твердження є безпідставним, оскільки фінансово-господарські правовідносини з ТОВ «Хеск» підтверджуються договором постачання, видатковими та податковими накладними, актом сплати послуг, банківськими виписками та іншими документами.

Позивач вважає, що посилання відповідача на п.198.6 Податкового кодексу України є необґрунтованим, оскільки, податковий кредит за серпень 2011року-1520грн. та жовтень 2011року-5322грн. не завищено, так як є оригінали податкових накладних від ТОВ «Хеск» оформлені згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. ПАТ «Краматорський завод «Теплоприлад» не несе відповідальності за правомірність взаємовідносин ТОВ «Хеск» з його контрагентами. Просимо визнати недійсними податкові повідомлення - рішення від 11січня 2013року №0000021503/456 та №0000011503/455.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, при проведенні перевірки повноти декларування сум податку на додану вартість (достовірні нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість) опрацьовувались відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість ПАТ «Краматорський завод» Теплоприлад» та ТОВ «ХЕСК», встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України» згідно Наказу ДПА України№266 від 18.04.2008року «Про організацію взаємодії державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» у ПАТ «Краматорський завод «Теплоприлад» встановлено розбіжність: за серпень 2011року у сумі 1520,00грн. та жовтень 2011року у сумі 5321,93грн.

ДПІ у Краматорську отримало податкову інформацію від ДПІ Нововодолазької МДПІ, яка свідчить про порушення ТОВ «ХЕСК» податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС. Перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників - ПП «Асцелла» код ЄДРПОУ 37542527 за період з 01.08.2011року по 30.09.2011року, ПП «ЮГ Зерно-Трейд» код 36130026 за період 01.04.2011року по 31.05.2011року, з ПП «Інвестюгагроттранс» код:35787926 за період з 01.11.2010року по 31.01.2011року, з ПП «КФ Руал» код 34286519 за період з 01.09.2011року по 31.10.2011року по підприємству ТОВ «Хеск» на далі покупців не встановлено руху фактичного товару та операцій з даними контрагентами у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Хеск» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів(послуг) підприємствам-покупцям за відповідні податкові періоди. ТОВ «Хеск» не мало можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання товарів від контрагентів-постачальників, а далі реалізовувати товари контрагентам-покупцям.

Виходячи з вищевикладеного в ході дійсної перевірки не підтверджено реальності здійснення операцій між контрагентами, а саме не встановлено факту поставок товару по ланцюгу ТОВ «Хеск-ПАТ «Краматорський завод «Теплоприлад». Господарські операції між даними контрагентами не підтверджуються стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність операцій реалізації товарів ТОВ «Хеск» на адресу ПАТ «Краматорський завод «Теплоприлад», тобто у перевіряємого підприємства відсутнє право на формування валових витрат. З огляду на вищевикладене, на порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями позивачем занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 7868грн., у т.ч. за 3квартал 2011року на суму 1748, за 4квартал 2011року на суму 6120грн. На підставі викладеного просимо в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Краматорський завод Теплоприлад» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Краматорської міської ради, відповідно Довідки АБ №454847 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 11.09.2000 року, ідентифікаційний код юридичної особи 31083972 (а.с.67). Відповідно до свідоцтва №100113338 від 23.04.2008 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с.31). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту затвердженого зборами акціонерів (а.с.69-75).

Державною податковою інспекцією м. Краматорська Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Краматорський завод Теплоприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Хеск» за серпень-жовтень 2011року.

Документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення:

п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями занижено податок на прибуток підприємства всього у сумі 7868грн., у т.ч. за 3квартал 2011року у сумі 1748грн., за 4квартал 2011року у сумі 6120грн;

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 п.198.2, п.198.3, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями завищено суму податкового кредиту ПДВ за серпень 2011року на суму 1520грн., за жовтень 2011року на суму 5322грн., що призвело до заниження суми ПДВ до сплати за відповідні періоди всього у сумі 6842грн.

За наслідками перевірки було складено акт № 6218/22-1-31083972 від 26.12.12р.на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11січня 2013року №0000021503/456 та №0000011503/455 (а.с.28-29).

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення правочину та наявності наданих послуг поставки товару за угодою укладеною між ТОВ «Хеск» та ПАТ «Краматорський завод Теплоприлад» Від цих обставин залежить право позивача на зменшення податкового зобов'язання та формування податкового кредиту.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору поставки товару, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між ТОВ «Хеск" (Продавець) та ЗАТ «Краматорський завод Теплоприлад» (Покупець) укладено договір №ХЕ-002 від 06.01.2011 року (а.с.35).

Предметом договору є зобов'язання Постачальника передати у встановлений строк у власність Покупця продукцію, а Покупець прийняти та оплатити продукцію. Сума договору складає 26 617,27грн., в т.ч. ПДВ 6 841,93грн.

В п.4.3 договору розрахунок за товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця у розмірі 100% передоплати вартості товару.

Згідно з п.5.1 договору постачання товару відбувається самовивозом із складу Продавця.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє в частині продажу до 31грудня2011 року, а в частині оплати-до повного його виконання.

На виконання здійснення договору сторонами складені наступні документи:

-рахунок-фактура №ХЕ-0000289 від 23.08.11, податкова накладна№44 від 23.08.2011р., видаткова накладна №ХЕ-0000235 від 23.08.11 на регулятор НР100В АР, пружина 200-350мбар, на суму 7600грн., в т.ч. з ПДВ 9120грн;

- додаткова угода №10 по договору-постачання№ХЕ-002 на суму 7600грн., в т.ч. ПДВ 1520грн., додаткова угода №11 на суму 25843,00, в т.ч. ПДВ 5168,60, додаткова угода№12 на суму 766,67грн., в т.ч. ПДВ 153,33грн.;

-рахунок-фактура №ХЕ-0000471 від 25.10.11, податкова накладна№47 від 25.10.2011р, видаткова накладна №ХЕ-0000388 від 25.10.11 на регулятор RBE-4012 Dn40, клапан КЗВ-25Н/20,пружина основна45-63мбар,пружина ПЗК на суму 24343грн., в т.ч. з ПДВ 29211,60грн;

- рахунок-фактура №ХЕ-0000472 від 25.10.11, податкова накладна № 46 від 25.10.2011р., видаткова накладна №ХЕ-0000387 від 25.10.11 на регулятор B-425 на суму 1500грн., в т.ч. з ПДВ 1800грн;

-рахунок-фактура №ХЕ-0000476 від 27.10.11, податкова накладна№53 від 27.10.2011р, видаткова накладна №ХЕ-0000393 від 27.10.11 на імпульсну лінію RB-4000-40-50-1 на суму 766,67грн., в т.ч. з ПДВ 920грн.

Цими документами підтверджується, що в серпні-жовтня2011року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хеск» було поставлено позивачу товару на загальну суму 34 976,34грн., у т.ч. з ПДВ 41 204,93грн.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Хеск» згідно виписок з банку (а.с.57-66).

ПАТ «Краматорський завод Теплоприлад» надав, акти надання послуг про транспортування товару, договір №101-ПрПМН/ГМС-582-11 від 20.10.2011р., календарний план до договору «101-ПрПМН/ГМС-582-11 від 20.10.2011р, накладні про рух товару по складу, специфікації та креслення обладнання, що свідчить про подальше використання придбаних матеріалів у виробничій діяльності підприємства.

Позивачем до ДПІ у м. Краматорську Донецької обл. Державної податкової служби було надано податкові декларації з податку з податку на додану вартість за серпень, жовтень 2011р (а.с.98-107).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції купівлі-продажу, а саме договір, додаткові угоди, видаткові накладні, рахунки-фактури, накладні на внутрішнє переміщення, платіжні доручення, документи про перевезення.

Суд враховує також, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на сумнівність проведення операцій між контрагентом ТОВ «Хеск» та ПП «Асцелла», ПП «ЮГ Зерно-Трейд», з ПП «Інвестюгагроттранс», ПП «КФ Руал», оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язок ПП «Асцелла», ПП «ЮГ Зерно-Трейд», з ПП «Інвестюгагроттранс», ПП «КФ Руал» із спірним договором.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У перевіряємому періоді бланк товарно-транспортної накладної був виключений із переліку бланків суворої звітності, у зв'язку з втратою чинності Наказу Міністерства статистики та Міністерства транспорту від 07 серпня 1996 року № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи».

Крім того, Відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ТОВ «Хеск»

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позов Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод Теплоприлад» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 11січня 2013року №0000021503/456 та №0000011503/455 - задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0000021503/456 та № 0000011503/455від 11січня 2013 року

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод Теплоприлад» витрати по сплаті судового збору у розмірі 164,21 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 25 січня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.