Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а/1770/3548/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"11" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/3548/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

розглянувши апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2012 р. у справі за позовом Володимирецького споживчого товариства до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Володимирецьке споживче товариство звернулось до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000622340, № 0000632340 повністю і з моменту їх прийняття.

З врахуванням поданих заяви про збільшення позовних вимог та заяви про зменшення позовних вимог Володимирецьке споживче товариство просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000622340 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12019,00 грн., в тому числі 12019,00 грн. - за основним платежем; податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000632340 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10009,00 грн., в тому числі 10008,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0006801740 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10250,71 грн., в тому числі 8528,18 грн. - за основним платежем та 1722,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Володимирецьке споживче товариство зареєстроване розпорядженням Представника президента України за № 47 від 11.04.1996 року, код ЄДРПОУ 01765176, взяте на податковий облік у Володимирецькому відділенні Кузнецовської ОДПІ 10.07.1990 р. за № 60, зареєстроване як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 24472600, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 017651917022, види діяльності за КВЕД: 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 51.31.0 - оптова торгівля фруктами та овочами, 51.57.0 - оптова торгівля відходами та брухтом, 51.32.0 - оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби в період з 11.06.2012р. по 22.06.2012р. проведено планову виїзну перевірку Володимирецького споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012р. За наслідками проведеної перевірки складено акт № 466/23-01765176 від 03.07.2012 року...

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення податкове форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000622340 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12019,00 грн., в тому числі 12019,00 грн. - за основним платежем та 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000632340 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39299,00 грн., в тому числі 38079,00 грн. - за основним платежем та 1220,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006801740 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11782,40 грн., в тому числі 9345,53 грн. - за основним платежем та 2436,87 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач згідно заяви про зменшення позовних вимог оскаржує частково, повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000622340 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12019,00 грн. - за основним платежем; податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000632340 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10008,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0006801740 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8528,18 грн. - за основним платежем та 1722,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000622340, згідно з актом перевірки № 466/23-01765176 від 03.07.2012 року визначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року встановлено їх завищення за IV квартал 2011 року на суму 52 256 грн.

Відповідач вказує, що в порушення п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України №2755 - VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями Володимирецьким СТ завищено суму витрат, що формують собівартість реалізованої продукції за IV квартал 2011 року на загальну суму 52 256 грн., так як в ході проведення перевірки встановлено розбіжність між даними бухгалтерського обліку та даними поданих декларацій з податку на прибуток. Розбіжність в сумі 52256,00 грн. як вважає податковий орган свідчить про завищення витрат, що формують собівартість реалізованої продукції за IV квартал 2011 року.

Однак з такими висновками податкового органу суд не погодився суд першої інстанції і судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами такого звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпункт 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Структуру витрат та порядок формування собівартості товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському обліку визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 визначено, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підтвердження показників собівартості реалізованої продукції позивачем за IV квартал 2011 року первинними документами, з врахуванням вимог вищевказаного Положення, відповідачем не здійснювалось.

Порядком складання декларації про прибуток підприємства визначено, що дані наведені у декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відтак, при донарахуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток використання лише даних регістрів бухгалтерського обліку не є достатнім. Такі дані, в обов'язковому порядку, повинні бути підтверджені первинними документами.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані саме первинних документів (які фіксують та підтверджують факти їх здійснення), а регістри бухгалтерського обліку призначені для узагальнення та систематизації такої інформації, необхідною умовою використання їх даних (для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності) можливе лише в разі, коли дані записів по бухгалтерським регістрам відповідають даним первинним документів на підставі яких такі записи були здійснені; в облікових регістрах за певний звітний період знайшли своє відображення всі первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій за відповідний період; відсутні факти повторного включення даних одних і тих самих первинних документів до таких облікових регістрів, або ж включення даних первинних документів за інші звітні періоди; дані первинних документів відображені по відповідних рахунках (субрахунках) обліку, тобто, щоб при перенесенні даних із первинних документів до облікових регістрів були дотримані вимоги щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, передбачені положеннями однойменної Інструкції.

Відтак, лише за умови дотримання всіх (перерахованих вище) вимог данні регістрів бухгалтерського обліку можна вважати такими, що базуються на даних первинних документів та відображають реальні результати фінансово-господарської діяльності певного суб'єкта господарювання.

В акті перевірки № 466/23-01765176 від 03.07.2012 року на підтвердження висновку про завищення в IV квартал 2011 року витрат, що формують собівартість реалізованої продукції на загальну суму 52256 грн. наявне лише посилання на дані регістрів бухгалтерського обліку, які не можуть слугувати достатньою підставою понесення витрат, що формують собівартість реалізованої продукції без врахування п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.1999 р.

В порушення норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України за №984, від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), відповідачем первинні документи про понесення витрат, що формують собівартість реалізованої продукції за IV квартал 2011 року під час перевірки не досліджувались, а отже висновки акту перевірки щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток товариства не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Таким чином з урахуванням вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не було доведено правомірність визначення Володимирецькому споживчому товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у той час як позивачем таке донарахування спростоване, тому позовні вимоги в зазначеній вище частині підлягали задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000622340 про збільшення Володимирецькому споживчому товариству суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 12 019,00 грн., в тому числі - 12 019,00 грн. за основним платежем.

Що стосується податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000632340, то згідно з актом перевірки № 466/23-01765176 від 03.07.2012 року визначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року встановлено його завищення в сумі 10008 грн., а саме Володимирецьким СТ включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаних товарах на загальну суму 60048,81 грн., в т.ч. ПДВ 10008,14 грн., а саме в березні 2011 р. в сумі 34211,19 грн., в т.ч. ПДВ 5701,87 грн. та в червні 2011 року в сумі 25837,62грн , в т.ч ПДВ 4306,27 грн., що не підтверджені податковими накладними, які включені до податкового кредиту з порушенням вимог пункту 201.10, 201.14 статті 201, пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 р.

Судом першої інстанції повно досліджені податкові накладні КП «ГРО ОСС», які свідчать про отримання Володимирецьким споживчим товариством податкового кредиту з ПДВ в сумі 10008 грн., в т.ч. в березні 2011 р. в сумі 5701,87 грн. та в червні 2011 року в сумі 4306,27грн.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вказаними вище нормами чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В даному випадку реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень та червень 2011 року, самі податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки про оплату товарно-матеріальних цінностей податкових накладних № 1180 від 14.03.2011 р. № 599 від 07.03.2011 р., № 1650 від 17.03.2011 р., № 58369 від 15.06.2011 р., № 57103 від 07.06.2011 р., акт звірки взаєморозрахунків по бухгалтерському обліку, товарно-транспортні накладні, видаткові та прибуткові накладні, товарно-грошові звіти про оприбуткування товарів на складі та їх відпуск для послідуючого продажу, свідчать, що товарно-матеріальні цінності використані споживчим товариством в господарській діяльності, ПДВ сплачене в ціні придбання, а отже податковий кредит в сумі 10008 грн. сформований Володимирецьким споживчим товариством підприємством правомірно з дотриманням пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10, 201.14 статті 201 ПК України.

Правомірність формування сум податкового кредиту 10008 грн., який виник у березні та червні місяці 2011р. підтверджується видатковими та податковими накладними на придбання товарно-матеріальних цінностей.

В акті перевірки № 466/23-01765176 від 03.07.2012 року податковий орган, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано підприємством оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0000632340 в частині збільшення Володимирецькому споживчому товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10009,00 грн., в тому числі 10008,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Що стосується податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0006801740 то згідно з актом перевірки № 466/23-01765176 від 03.07.2012 року визначено, що Володимирецьким споживчим товариством порушено п.1.2 , пп.. «д» п.1.3 п.1.6 п.1.15 п.1.17 ст.1 п.2.1. ст..2 п.4.1 пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 . п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп.8.1.2 п. 8.1 ст. 8, ст.,16 п.17.2 ст.17 пп. «а» п.19.2 ст. 19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 , пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 п.167.1 ст.167, пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.171.2 ст. 171 абз."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб) у періоді з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року в сумі 8528,18 грн. у випадку, коли підприємством було занижено суми загального місячного оподатковуваного доходу по працівникам, які фактично відпрацювали повний робочий місяць, а згідно з штатним розписом та табелями робочого часу працювали на 0,5 ставки.

Відповідач під час визначення загального місячного оподатковуваного доходу по працівникам позивача виходив з того що підприємством в порушення ст. 3 Закону України «Про оплату праці» не виплачувався дохід на рівні мінімальної заробітної плати. До рівня мінімальної заробітної плати за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року податковим органом донараховано доходу на загальну суму 163 008,25 грн.

Відповідно до вище зазначеного відповідач вважає, що позивачу необхідно оподаткувати доходи по відповідних працівниках на загальну суму 163 008,25 грн. в порядку визначеному Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" за ставкою визначеною п.7.1 ст.7 даного Закону та відповідно у порядку, визначеному Податковим кодексом України за ставкою, визначеною пп. 167.1 ст.167 ПК України.

Відповідно до абз. 3 п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно п.164.2.1. ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору. Таким сином суд першої інстанції правильно визначив, що відповідачем не наведено в акті перевірки первинних документів, що підтверджують наявність зазначених фактів, а отже висновки акту перевірки щодо визначення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8528,18 грн. у періоді з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. Відповідачем не надано доказів того що позивачем нараховано чи працівниками одержано загальний місячний оподатковуваний дохід на загальну суму 163008,25 грн., а отже такі висновки є необґрунтованими і будуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих.

Зазначені податковим органом в акті перевірки посилання на те, що згідно з графіками роботи торгових точок, даними контрольних стрічок РРО та показників денних Z- звітів з обнулень реєстраторів розрахункових операцій, працівники відпрацювали повний робочий місяць і повинні отримати дохід не менше мінімальної заробітної плати не містять інформацію щодо предмету доказування, а саме щодо того, що дохід в сумі 163008,25 грн. нарахований або одержаний працівниками і з нього не утриманий податок на доходи фізичних осіб.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Податковий кодекс України не містить норми про те, що незалежно від нарахованого чи одержаного працівниками щомісячного доходу податок з доходів фізичних осіб має сплачуватись з доходу не меншого як мінімальна заробітна плата. Донарахування податковим органом податкових зобов'язань допустиме лише у випадку підтвердження факту заниження суб'єктом господарювання суми зобов'язань, який, в свою чергу, підтверджено документально.

Оскільки твердження про необхідність нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб ґрунтуються на тому, що підприємством занижено базу оподаткування таким доходом, то податковий орган мав право зробити такі висновки лише маючи в своєму розпорядженні документи, які б підтверджували факт настання такої події, як нарахування або одержання працівниками доходу в сумі 163008,25 грн.

В акті перевірки, в якості встановленого перевіркою факту, наведені твердження відповідача, які не підтверджені документально, зокрема щодо того, що підприємством у охопленому перевіркою періоді нарахований або одержаний працівниками дохід в сумі 163008,25 грн.

Досліджені судом штатні розписи Володимирецького споживчого товариства, заяви працівників про прийняття на роботу на 0,5 тарифної ставки та про переведення на 0,5 тарифної ставки, про прийом на роботу на умовах не повного робочого дня, виписки з розпоряджень голови правління споживчого товариства, табелі обліку робочого часу за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року спростовують вказану позицію податкового органу.

З урахуванням наведеного вище та з урахуванням ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції правильно визначив, що, відповідачем не було доведено правомірність визначення Володимирецькому споживчому товариству грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8528,18 грн. за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, у той час як позивачем таке донарахування спростоване належними та допустимими доказами.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки, податкові повідомлення - рішення суд, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 11 липня 2012 р. № 0006801740 в частині збільшення Володимирецькому споживчому товариству грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10250,71 грн., в тому числі 8528,18 грн. - за основним платежем та 1722,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Володимирецьке споживче товариство вул.Київська,24,смт.Володимирець,Рівненська область,34300

3- відповідачу Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Повстанців,47,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400