Постанова

від 05.03.2013 по справі 816/641/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/641/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представників позивача - Мушука В.В., Полякової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавхім" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000431502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 08 січня 2013 року №32/15-2/25160874 складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полтавхім" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія" за червень 2011 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки правові взаємовідносини позивача з ПП "Фізико-технічна лабораторія" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Зміст договору, укладеного з ПП "Фізико-технічна лабораторія" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагент позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" на момент укладення договору та складання податкових накладних був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 08 січня 2013 року №32/15-2/25160874, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав /том І, а.с. 113/.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків, у тому числі і з підприємством позивача. Зазначав, що у контрагента позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, складські приміщення. Вчинені ПП "Фізико-технічна лабораторія" операції не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю /том І, а.с. 53-54/.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 25 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Полтавхім" (код ЄДРПОУ 25160874) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія" (код ЄДРПОУ 33611371) за червень 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 08 січня 2013 року №32/15-2/25160874 /том І, а.с. 60-68/, у якому зафіксовано порушення пункту 36.1 статті 36, пункту 44.1 статті 44, та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого платником:

- завищено податковий кредит на 14494,00 грн. за червень 2011 року по взаємовідносинах з ПП "Фізико-технічна лабораторія";

- занижено податок до сплати за червень 2011 року на 14494,00 грн. /том І, а.с. 68/.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Акт від 09 вересня 2012 року №2158/22-6/33611371) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків. У контрагента позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, складські приміщення. Вчинені ПП "Фізико-технічна лабораторія" операції не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю /том І, а.с. 63/.

Крім того, у Акті перевірки зазначено, що ТОВ "Полтавхім" не надано підтверджуючих документів щодо транспортування товарів: товарно-транспортних накладних, маршрутних листів, документів щодо сертифіката відповідності та якості товарів, відомостей щодо формування сум валових доходів /том І, а.с. 65/.

З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок про заниження ТОВ "Полтавхім" податку на додану вартість у сумі 14494,00 грн. /том І, а.с. 68/.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000431502, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18117,50 грн., у тому числі 14494,00 грн. за основним платежем, 3623,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 70/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 30 січня 2013 року №0000431502, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Фізико-технічна лабораторія" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки фторопластового порошку F4.

Так, судом встановлено, що 10 травня 2011 року між ТОВ "Полтавхім" та ПП "Фізико-технічна лабораторія" укладено договір поставки №10051 /том І, а.с. 144-145/, згідно пункту 1.1. умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар, який зазначено у відповідних рахунках-фактурах.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна ціна товару за цим Договором складається з сум усіх рахунків до дійсного Договору.

Датою передачі товару вважається дата підписання відповідної накладної /пункт 3.1. Договору/.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, товар за цим Договором має забезпечувати його повну придатність для використання, а також відповідати усім вимогам, що звичайно ставляться на ринку до аналогічних товарів.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Фізико-технічна лабораторія", позивачу виписано:

- податкову накладну від 02 червня 2011 року №60210 (номенклатура постачання товарів (послуг) продавця фторопластовий порошок F4) на загальну суму 86961,60 грн., тому числі ПДВ 14493,60 грн. /том І, а.с. 149/;

- рахунок-фактуру від 02 червня 2011 року №60210 (номенклатура постачання товарів (послуг) продавця фторопластовий порошок F4) на загальну суму 86961,60 грн., тому числі ПДВ 14493,60 грн. /том І, а.с. 146/;

- видаткову накладну від 02 червня 2011 року №60210 (номенклатура постачання товарів (послуг) продавця фторопластовий порошок F4) на загальну суму 86961,60 грн., тому числі ПДВ 14493,60 грн. /том І, а.с. 147/.

Зазначена податкова накладна оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана контрагентом позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія", яке на момент її видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Факт оплати придбаного позивачем товару у Акті перевірки податковим органом не заперечується /том І, а.с. 64/.

Представник позивача зазначив у судовому засіданні, що перед укладення угоди з ПП "Фізико-технічна лабораторія", позивач перевіряв в базі даних ДПА відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Фізико-технічна лабораторія".

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування придбаного товару, суд зазначає наступне.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що придбаний товар поставлявся до складських приміщень транспортом Продавця, вартість поставки закладена у ціну товару.

Суд зауважує, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність у позивача подорожніх листів на підтвердження транспортування товару, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що перевезення товару здійснювалося контрагентом позивача. Наявність у водія подорожнього листа є необхідним документом при здійсненні перевезення товару та підтвердження по бухгалтерському обліку кількість витраченого пального водієм для валових витрат. Оскільки водії не перебувають у трудових відносинах з позивачем та автомобільний транспорт, яким здійснювалося перевезення товару не належить ТОВ "Полтавхім", тому твердження представника відповідача про те, що у позивача повинні бути в наявності подорожні листи є безпідставним.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Також, суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання послуг, як зазначалося вище, підтверджено актами виконаних робіт, копії яких були надані Відповідачу. Здійснення позивачем оплати отриманих послуг підтверджується квитанціями, які також надавалися при перевірці та долучені до матеріалів справи.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні валових витрат здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за відповідний період.

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Фізико-технічна лабораторія" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання послуг. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія".

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Фізико-технічна лабораторія" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000431502.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000431502 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 30 січня 2013 року №0000431502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім" витрати зі сплати судового збору у розмірі 181,19 коп. /сто вісімдесят одна гривня дев'ятнадцять копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова