Ухвала

від 27.05.2013 по справі 816/641/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 р.Справа № 816/641/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 816/641/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавхім", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000431502.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував акт перевірки від 08 січня 2013 року №32/15-2/25160874, складений за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полтавхім" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія" за червень 2011 року.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки, оскільки правові взаємовідносини позивача з ПП "Фізико-технічна лабораторія" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Зміст договору, укладеного з ПП "Фізико-технічна лабораторія", не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагент позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" на момент укладення договору та складання податкових накладних був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 30 січня 2013 року №0000431502.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім" витрати зі сплати судового збору у розмірі 181,19 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавхім", зареєстрований у встановленому порядку як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 12.02.1998 року, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.04.2011р. № 100334067.

У період з 25 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія" за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 32/15-2/25160874 від 08 січня 2013 року, згідно з висновками якого перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавхім" пункту 36.1 статті 36, пункту 44.1 статті 44, та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого платником:

- завищено податковий кредит на 14494,00 грн. за червень 2011 року по взаємовідносинах з ПП "Фізико-технічна лабораторія";

- занижено податок до сплати за червень 2011 року на 14494,00 грн. /том 1, а.с. 60-68/.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000431502, яким ТОВ "Полтавхім" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18117,50 грн., у тому числі 14494,00 грн. за основним платежем, 3623,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 70/.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, вважаючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковою накладною, оформленою у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи настуне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагеном позивача - ТОВ "Фізико-технічна лабораторія" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства.

Так, відповідно висновків акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Акт від 09 вересня 2012 року №2158/22-6/33611371) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків. У контрагента позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, складські приміщення. Вчинені ПП "Фізико-технічна лабораторія" операції не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю /том І, а.с. 63/.

Крім того, відповідач у акті перевірки зазначає, що ТОВ "Полтавхім" не надано підтверджуючих документів щодо транспортування товарів: товарно-транспортних накладних, маршрутних листів, документів щодо сертифіката відповідності та якості товарів, відомостей щодо формування сум валових доходів /том І, а.с. 65/.

З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок про заниження ТОВ "Полтавхім" податку на додану вартість у сумі 14494,00 грн. /том І, а.с. 68/.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать письмові докази, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ПП "Фізико-технічна лабораторія".

Так, 10 травня 2011 року між ТОВ "Полтавхім" та ПП "Фізико-технічна лабораторія" укладено договір поставки №10051 /том І, а.с. 144-145/, згідно пункту 1.1. умов якого ПП "Фізико-технічна лабораторія" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Полтавхім" (Покупець), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар, який зазначено у відповідних рахунках-фактурах.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна ціна товару за цим Договором складається з сум усіх рахунків до дійсного Договору.

Датою передачі товару вважається дата підписання відповідної накладної /пункт 3.1. Договору/.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, товар за цим Договором має забезпечувати його повну придатність для використання, а також відповідати усім вимогам, що звичайно ставляться на ринку до аналогічних товарів.

Факт виконання умов договору із ПП "Фізико-технічна лабораторія" підтверджується:

- податковою накладною від 02 червня 2011 року №60210 (номенклатура постачання товарів (послуг) продавця фторопластовий порошок F4) на загальну суму 86961,60 грн., тому числі ПДВ 14493,60 грн. /том І, а.с. 149/;

- рахунком-фактурою від 02 червня 2011 року №60210 (номенклатура постачання товарів (послуг) продавця фторопластовий порошок F4) на загальну суму 86961,60 грн., тому числі ПДВ 14493,60 грн. /том І, а.с. 146/;

- видатковою накладною від 02 червня 2011 року №60210 (номенклатура постачання товарів (послуг) продавця фторопластовий порошок F4) на загальну суму 86961,60 грн., тому числі ПДВ 14493,60 грн. /том І, а.с. 147/.

Факт оплати придбаного позивачем товару у Акті перевірки податковим органом не заперечується /том І, а.с. 64/.

Колегія суддів вважає, що оформлені сторонами договору первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкова накладна від 02 червня 2011 року №60210 - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На момент виконання угоди та складання податкової накладної контрагент позивача ПП "Фізико-технічна лабораторія" знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що придбаний товар поставлявся до складських приміщень транспортом Продавця, вартість поставки закладена у ціну товару.

При цьому, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також встановлено, що перевезення товару здійснювалося контрагентом позивача

Оскільки водії не перебувають у трудових відносинах з позивачем та автомобільний транспорт, яким здійснювалося перевезення товару, не належить ТОВ "Полтавхім", посилання відповідача про те, що у позивача повинні бути в наявності подорожні листи на підтвердження транспортування товару, є безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що наявність у водія подорожнього листа є необхідним документом при здійсненні перевезення товару та підтвердження по бухгалтерському обліку кількість витраченого пального водієм для валових витрат.

Крім того, правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Враховуючи, що реальність господарської операцій з придбання позивачем товару за договором поставки повністю підтверджена належними первинними документами, а придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав право на відображення цієї господарської операції у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Фізико-технічна лабораторія".

Згідно ч. 1 ст. 244 - 2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкових повідомлення - рішення від 30 січня 2013 року №0000431502, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. по справі № 816/641/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 816/641/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.