Постанова

від 05.03.2013 по справі 820/716/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 березня 2013 р. №820/716/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - Жукової В.М.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Продукт" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію №388/10/15.2.-27 від 15.01.2013 року, надану Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі, вказавши на необґрунтованість та неправомірність позовних вимог позивача. В поданих на адресу суду письмових запереченнях відповідач зазначив, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація винесена у відповідності до норм діючого законодавства, є такою, що відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ фірма "Продукт" подано до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби лист щодо надання податкової консультації.

Листом №388/10/15.2.-27 від 15.01.2013 року Західною МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС позивачу надано індивідуальну податкову консультацію з питань нарахування та сплати земельного податку.

Згідно підпункту 14.1.172 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Правовідносини з надання податкових консультацій, їх застосування та оскарження визначені положеннями статей 52 - 53 Податкового кодексу України. Зокрема, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (підпункту 53.3 ст. 53 ПКУ).

Таким чином, у розумінні ПКУ податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію органу Державної податкової служби із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах наданих йому повноважень.

Оскаржуваною податковою консультацією №388/10/15.2.-27 від 15.01.2013 року платнику надано роз'яснення, що ТОВ фірма "Продукт" не звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщення першого поверху загальною площею 432,1 кв.м. у житловому багатоповерховому будинку за адресою: м.Харків, вул. Скорохода, 24, у зв'язку з тим, що земельну ділянку не було надано підприємству у встановленому діючим законодавством порядку із визначенням цільового призначення використання цієї земельної ділянки.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ фірма "Продукт" на праві приватної власності (згідно договору купівлі-продажу) належать нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 432,1 кв.м. у житловому багатоповерховому будинку за адресою: м. Харків, вул. Скорохода, 24.

Зазначені нежитлові приміщення та земельна ділянка під ними використовуються позивачем виключно для здійснення господарської діяльності (частина приміщень використовується безпосередньо ТОВ фірма "Продукт", інша частина приміщень в межах господарської діяльності з метою отримання доходу (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна КВЕД 68.20.) здається в тимчасове платне користування, згідно договорів оренди приміщень.

До 01.01.2012р. ТОВ фірма "Продукт" було платником податку на прибуток на загальних умовах та згідно вимог законодавства надавало податкову звітність, нараховувало та сплачувало земельний податок за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Скорохода, 24.

З 01 січня 2012 року ТОВ фірма "Продукт" перейшло на спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку за ставкою 3%), у зв'язку з чим 20 лютого 2012р. платником надано на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова лист-довідку щодо звільнення підприємства від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за вказану земельну ділянку.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті суд зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а порядок справляння плати за землю Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно зі ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовано ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Згідно вимог статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України, за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 Податкового кодексу).

Отже, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний сплачувати земельний податок пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває в його користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Разом з цим суд враховує, що згідно п.269.2 статті 269 Податкового кодексу України, особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до п.п.4 п.297.1. ст.297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельні ділянки, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і здійснюється такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення агентськими договорами (пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Продукт" на праві приватної власності належать нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 432,1 кв.м. у житловому багатоповерховому будинку за адресою: м.Харків, вул.Скорохода, 24, на підставі договору купівлі - продажу №1-581 від 15.03.2002р.

Згідно довідки АА №593490 від 17.05.2012 року, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, зареєстрованими видами діяльності ТОВ фірма "Продукт" за КВЕД-2010 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).

Таким чином, юридична особа - власник нерухомого майна, що є платником єдиного податку, у разі передачі в оренду цього об'єкту нерухомості іншому суб'єкту господарювання не є платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовано ці об'єкти, оскільки фактично земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.

Посилання податкового органу на той факт, що земельна ділянка під об'єктом нерухомості не була надана ТОВ фірма "Продукт" у встановленому діючим законодавством порядку із визначенням цільового призначення використання цієї земельної ділянки суд вважає неправомірним.

Вимогами статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками лише об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоповерховому будинку неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати кому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складова поняття "земельна ділянка". Саме така позиція висловлена Державним комітетом України із земельних ресурсів у листі №10046/17/4-10 від 26.05.2010р.

Таким чином, положеннями Земельного кодексу України передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками лише об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

З огляду на зазначене, викладені у податковій консультації Західної МДПІ м.Харкова правові висновки про те, що ТОВ фірма "Продукт" не звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщення першого поверху загальною площею 432,1 кв.м. у житловому багатоповерховому будинку за адресою: м.Харків, вул.Скорохода, 24, є неправомірними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості правової позиції, викладеної в індивідуальній податковій консультації Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС №388/10/15.2.-27 від 15.01.2013 року, - вказаний правовий акт індивідуальної дії підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Продукт" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію №388/10/15.2.-27 від 15.01.2013 року, надану Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Продукт" (код ЄДРПОУ 22676583, адреса місцезнаходження: 61093, м. Харків, вул. Скорохода, 24) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11.03.2013 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.