Постанова

від 06.03.2013 по справі 18/5025/1122/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 18/5025/1122/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревича В.М.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: Мамчур Р.В..

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Дочірнє підприємство "Хмельницький обавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18 грудня 2012 року у справі № 18/5025/1122/12

за позовом Хмельницького управління закритого акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" м.Хмельницький

до Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"

про стягнення в сумі 56 589,21 грн., з яких 47 234,59 грн. основної заборгованості, 1 796,46 грн. пені, 4 698,54 грн. інфляційних нарахувань та 2 859,62 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 8 грудня 2012 року по справ № 18/5025/1122/12 (а.с. 59-60), з підстав вказаних у даному рішенні, позов Хмельницького управління Закритого акціонерного товариства «ЕЛЕКТРО» (надалі - Позивач) до Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - Відповідач) про стягнення в сумі 56 589 грн. 21 грн. задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 698 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань та 2 859 грн. 62 коп. річних. Провадження у справі в частині стягнення з Відповідача 47 234 грн. 59 коп. основного боргу та 1 796 грн. 46 коп. пені припинено. Водночас судом покладено

Не погоджуючись з даним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 69-70) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 4 698 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 2 859 грн. 62 коп. річних та 1 558 грн. 40 коп. сплаченого судового збору. В іншій частині рішення Відповідач просить залишити без змін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18 січня 2013 року (а.с. 66), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 6 березня 2013 року на 15 год. 10 хв...

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представник Позивача в судове засідання від 6 березня 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 76). Клопотань про відкладення розгляду справи не було подано.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 6 лютого 2013 року представник Відповідача, підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 18 грудня 2012 року по даній справі слід змінти, а апеляційну скаргу Відповідача - задовольнити частково. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Судом встановлено, що 17 травня 2010 року між Відповідачем та Позивачем укладено договір підряду № 2 (надалі -Договір; а.с. 10-12).

Відповідно до підпунктів 1.1- 1.3 Договору: Позивач зобов'язався за завданням Відповідачем на свій ризик виконати та здати у встановленому порядку роботи по Реконструкція ПЛ-10 кВЛ № 143 для електропостачання виробничої бази масив „Лезнево" м. Хмельницький відповідно до проектно-кошторисної документації, а Відповідач зобов'язався надати Позивачу трасу лінії, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх відповідно до умов даного Договору; при цьому Позивач мав право на виконання передбачених Договором робіт згідно відповідної ліцензії № 207648 серія АБ від 3 лютого 2006 року; до умов Договору Позивач та Відповідач вирішив застосувати Загальні умови укладання та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668.

Розділом 2 Договору обумовлено, що: вартість робіт визначена згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору і становить 97 487 грн., включаючи ПДВ 16 247 грн. 83 коп.; кошторис є приблизним; фінансування здійснюється за рахунок власних коштів.

Розрахунки по Договору здійснюватиметься на підставі довідок про вартість виконаних робіт Форми КБ-2в і Форма-3, протягом 30 банківських днів.

Оплата здійнюється в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача.

Розділу 3 сторони визначили, що: Позивач зобов'язаний здійснювати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає зміст та обсяг робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт; Позивач зобов'язаний виконати всі роботи, визначені в проектно-кошторисній документації; початок виконання робіт -не пізніше ніж на 5 день з моменту передачі траси лінії від Відповідача; строк закінчення виконнаня робіт - 60 календарних днів з моменту початку робіт; Позивач гарантує якість робіт на момент їх передачі Відповідачу.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, Відповідач зобов'язався прийняти роботу виконану Позивачем відповідно до Договору, що оформляється актом протягом 5 (п'яти) днів.

В силу дії підпунктів 5.1.2 - 5.1.4 Договору, Відповідач зобов'язався: повністю здійснювати оплату за виконані Позивачем роботи в договірних цінах, відповідно до умов Договору; в триденний термін з дня підписання Договору надати Позивачу проектно-кошторисну документацію та прийняти роботу, виконану Позивачем відповідно до умов Договору.

Відповідно до підпунктів 5.3.1 - 5.3.2 Договору Позивач зобов'язався: своєчасно та в повному обсязі виконати всі роботи відповідно до умов Договору; забезпечити якість робіт відповідно до проектно-кошторисної документації на момент їх передачі Відповідачу та гарантувати їх якість протягом гарантійного строку.

Згідно пункту 6.2 Договору: у разі порушення Відповідачем пункту 2.3.1, він сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554, такими доказами є типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Колегія суду зауважєу, що Позивачем були виконані роботи по Договору в повному об'ємі, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних робіт Форми КБ-2 від 29 жовтня 2010 року на суму 78 459 грн. 60 коп. (а.с. 14-16) та довідкою про вартість виконаних робіт Форми КБ-3 за жовтень 2010 року на суму 78 459 грн. 60 коп. (а.с 17)..

Позивачем до позовної заяви було додано Рахунок-фактуру № УОБ - 000048 від 29 жовтня 2010 року (а.с. 18) на суму 78 459 грн. 60 коп. (разом з ПДВ), який за своєю юридичною природою є первинним доказом, щодо підтвердження факту здійснення господарської операції.

Однак, Відповідач зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав лише частково в сумі 31 225 грн. 01 коп., в результаті чого виник борг за виконані Позивачем роботи в сумі 47 234 грн. 59 коп..

18 липня 2012 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості (а.с. 24), згідно з умовами якого Відповідач зобов'язався грошове зобов'язання у сумі 47 234 грн. 59 коп. оплатити повністю протягом 4 місяців (до 21 липня 2012 року - 11 808 грн. 65 коп.; до 1 серпня 2012 року - 11 808 грн. 65 коп.; до 1 вересня 2012 року - 11 808 грн. 65 коп.; до 1 жовтня 2012 року - 11 808 грн. 64 коп.).

Однак Відповідач взятих на себе зобов'язань згідно пунктів 1,2 даного Договору не виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними доказами.

Таким чином, на момент звернення Позивача до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 47 234 грн. 59 коп..

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу дії статті 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, колегія суду зауважує, що, після звернення Позивача із позовом до суду Відповідач у повному обсязі погасив заборгованість за Договором в сумі 47 234 грн. 59 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 5655 від 30 жовтня 2012 року на суму 5 000 грн. (а.с. 36); № 1077 від14 грудня 2012 року на суму 42 234 грн. 59 коп. (а.с. 54).

Рівненський апеляційний господарський суд, відповідно враховує дані платіжні документи, та враховує сплату заборгованості, що проведена Відповідачем, після звернення Позивача із позовом до суду. З огляду на вищевказане колегія суду констатує той факт, що основна заборгованість Відповідача перед Позивачем відсутня (перестала існувати, після звернення Позивача з позовом до винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення) .

Згідно з підпунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на вищевисвітлене, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що в таких випадках, відповідно до підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі слід припинити в зв'язку з відсутність предмету спору, що і вчинено місцевим господарським судом.

В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що рішення в цій частині не оспорено.

В той же час, враховуючи, що неправомірні дії Відповідача стали підставою для звернення Позивача із позовом до суду, то судові витрати (пропорційно розміру основного боргу) в цій частині правомірно покладені на Відповідача (у відповідності до статтей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що Позивачем подано заяву про відмову від стягнення з Відповідача суми пені у розмірі 1 796 грн. 46 коп. (а.с. 56), а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом), що також вчинено господарським судом Хмельницької області. Водночас, припинення провадження і в цій частині також не є предметом оскарження. Відповідно у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для скасування судового рішення в цій частині, а тому дане рішення в цих частинах залишається без змін.

Однак, колегія суддів зауважує, що при визначенні розміру інфляційних та 3 % річних (оскаржуваної частини рішення) Позивачем були допущенні помилки, що призвело до зміни даних сум, а саме.

Що стосується індексу інфляції, то апеляційний суд зауважує, що Позивач розраховує суму боргу за періоди: з 1 січня 2011 року по 4 липня 2011 року, з сумою боргу 77 234 грн. 59 коп. з інфляційним збільшенням суми боргу на 4 556 грн. 84 коп.; з 21 серпня 2011 року по 5 вересня 2012 року з сумою боргу 47234 грн. 59 коп. з інфляційним збільшенням суми боргу на 141 грн. 70 коп..

Поряд з тим, Рівненський апеляційний суд констатує, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Передбачене Законом право Позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат Позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від Відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати Позивачеві.

Однак, Позивачем не було враховано в своїх розрахунках період протягом якого був укладений Договір про реструктуризацію заборгованості в зв'язку з чим невірно було зазначено суму процентів та індексу інфляції, що відповідно було відображено судом першої інстанції в рішенні.

Отже, розрахунок процентів та індексу інфляції, що підлягає стягненню на користь Позивача, підлягає коригуванню на суму зазначену в Договорі про реструктуризацію боргу.

В зв'язку з чим колегією суду було проведено власний розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, в період, визначений самим Позивачем, згідно якого сума інфляційних склала: за періоди: з 1 січня по 30 червня 2011 року (сума боргу 77 234 грн. 59 коп.) - 4 556 грн. 84 коп.; за період з 1 вересня 2011 року по 31 липня 2012 року (сума боргу 47 234 грн. 59 коп.) - 141 грн. 70 коп.; за період з 1 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року (сума боргу 23 617 грн. 30 коп.) - мінус 70 грн. 85 коп.. Відповідно, підсумовуючи описане вище, інфляційне збільшення суми боргу за визначений Позивачем період становить 4 627 грн. 69 коп., а не 4698 грн. 54 коп. (як визначено Позивачем).

Що ж стосується розрахунку процентів річних, то колегія суду зауважує, що Позивачем були розраховані проценти за наступними періодами: з 1 січня 2011 року по 4 липня 2011 року - з сумою боргу 77 234 грн. 59 коп.; з 5 липня 2011 року по 20 липня 2011 року - з сумою боргу 62 234 грн. 59 коп.; з 21 липня 2011 року по 5 вересня 2012 року - з сумою боргу 47 234 грн. 59 коп..

Проте, Позивач і в цій частині залишив поза увагою Договір про реструктуризацію боргу та, відповідно, періоди та суми проплати, визначені даним договором.

Тому, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, та реальну суму заборгованості за вищевказаний період (з урахуванням Договору про реструктуризацію боргу, колегією суду здійснено перерахунок суми річних (а.с. 80).

Роблячи даний розрахунок (з урахуванням договору про реструктуризацію) колегія суду врахувала, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем (за обумовлений Позивачем період) складала: з 1 січня 2011 року по 4 липня 2011 року - 77 234 грн. 59 коп..; з 5 липня 2011 року по 20 липня 2011 року - 62 234 грн. 59 коп.; з 21 липня 2011 року по 17 липня 2012 року - 47 234 грн. 59 коп.; з 18 липня 2012 року по 20 липня 2012 року - 0 грн.. 00 коп. (внаслідок укладення договору про реструктуризацію та умов цього договору); з 21 липня 2012 року по 31 липня 2012 року - 11 808 грн. 65 коп.; з 1 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року - 23 617 грн. 30 коп.; з 1 вересня 2012 року по 5 вересня 2012 року - 35 425 грн. 95 коп..

Відповідно до здійсненого судом перерахунку річних за вищевказаний період (а.с. 80) реальна сума річних, котра підлягає до стягненню з Відповідача на користь Позивача за період з 1 січня 2011 року по 5 вересня 2012 року становить 2750 грн. 92 коп., а не 2 859 грн. 62 коп. (як визначено Позивачем).

Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків Позивача та Відповідача у спірних правовідносинах.

З огляду на усе вищевказане колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача річних та інфляційних підлягають до часткового задоволення, а саме: щодо інфляційних в сумі 4 627 грн. 69 коп.; щодо річних в сумі 2 750 грн. 92 коп.. При цьому в позові щодо стягнення 70 грн. 85 коп. інфляційних та 108 грн. 70 коп. річних слід відмовити. Також, з урахуванням даної частини відмови в задоволенні позову колегія суду, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно покладає на сторони судовий збір (пропорційно до задоволення в цій частині вимоги).

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуальнго кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 грудня 2012 року у справі №18/5025/1122/12 змінити.

3. Абзац 2 резолютивної частини рішення від 18 грудня 2012 року по справі № 18/5025/1122/12 викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (м.Хмельницький, вул. Свободи, 77, код 31100492) на користь Хмельницького управління закритого акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" (м.Хмельницький, вул. Тернопільська, 9, код 00132598) 4 627 грн. 69 коп. інфляційних, 2 750 грн. 92 коп. річних та 1 550 грн. 72 коп. відшкодування сплаченого судового збору.

В позові про стягнення 70 грн. 85 коп. інфляційних та 108 грн. 70 коп. річних - відмовити."

В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 18 грудня 2012 року по справі № 18/5025/1122/12 залишити без змін.

4. Стягнути з Хмельницького управління закритого акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" (м.Хмельницький, вул. Тернопільська, 9, код 00132598) на користь Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (м.Хмельницький, вул. Свободи, 77, код 31100492) 19 грн. 12 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 18/5025/1122/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.