Рішення

від 04.03.2013 по справі 5011-61/18687-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/18687-2012 04.03.13

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд Україна» До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» Про: стягнення 62 680 грн. 19 коп. Суддя Івченко А.М. Представники: Позивача:Шульга А.В. - дов. б/н від 17.12.2012; Відповідача:Горецька М.В. - дов. від 07.10.2012 № 07-10/12 В судовому засіданні 04.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісбуд Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» про стягнення 62 680 грн. 19 коп. (61 272 грн. 61 коп. - основного боргу та 1 407 грн. 58 коп. - процентів річних).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем здійснювалась поставка відповідачу товару та були надані роботи щодо монтажу фальшпідлоги, що підтверджується видатковими накладними (№ РН-0000298 від 27.12.2011 на 47 504 грн. 90 коп., № РН-0000051 від 26.03.2012 на 137 969 грн. 24 коп., № РН-0000061 від 09.04.2012 на 1 791 грн. 87 коп., довіреностями № 334 від 27.12.2011, № 59 від 26.03.2012, № 62 від 09.04.2012 на отримання), а саме відміткою сторін в накладних, одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання та актом № ОУ-0000018 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/18687-2012, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.01.2013, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 розгляд справи було відкладено на 11.02.2013.

Через відділ діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем при складанні позову не була врахована оплата на підставі рахунку-фактури № СФ-000056 від 13.03.2012 на суму 5 146 грн. 86 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 13.02.2012; відповідно до видаткової накладної № РН-000051 від 26.03.2012 на суму 137 969 грн. 24 коп. зазначено договір № 21-03/12В від 21.03.2012 і не зазначено номеру та дати довіреності; відповідно до видаткової накладної № РН-000061 від 09.04.2012 на суму 1791 грн. 87 коп. зазначено договір № 21-03/12В від 21.03.2012; відповідно до наданих позивачем видаткових накладних та рахунків-фактур зобов'язання стосовно оплати не виникає, оскільки не отримано вимоги про сплату грошових коштів.

В судовому засіданні 11.02.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.02.2012.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначив, що окремий договір № 21-03/12В від 21.03.2012 між сторонами не підписувався, а між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, таким чином відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, що підтверджується практикою Вищого господарського суду України з аналогічних питань.

В судовому засіданні 18.02.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.03.2012 та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, відповідно до ст. 69 ГПК України (ухвала Господарського суду міста Києва від 18.02.2013).

Через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи письмових пояснень позивача за підписом директора щодо підписання з відповідачем договору № 21-03/12В від 21.03.2012, яке долучено до матеріалів справи.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання усної домовленості між сторонами, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на суму 47 504 грн. 90 коп., що підтверджується видатковою накладною: № РН-0000298 від 27.12.2011, рахунком-фактурою № СФ-0000367 від 14.12.2011, довіреністю № 334 від 27.12.2011 та виконані роботи по рахунку № СФ-0000367 від 14.12.2011 на суму 10 052 грн. 60 коп., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000018 від 27.12.2011.

Загальна вартість поставлених товарів на виконаних робіт склала 57 557 грн. 50 коп. яка була оплачена відповідачем частково в розмірі 46 046 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 15.12.2011.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.03.2012 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 137 969 грн. 24 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000051 від 26.03.2012, рахунком-фактурою № 0000067 від 21.03.2012 та довіреністю № 59 від 26.03.2012.

В вищезазначеній накладній № РН-0000051 від 26.03.2012 зазначено договір № 21-03В від 21.02.2012. Проте, як вбачається із письмових пояснень позивача за підписом директора, що окремий договір № 21-03/12В від 21.03.2012 між сторонами не укладався.

09.04.2012 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 791 грн. 87 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000061 від 09.04.2012, довіреністю № 62 від 09.04.2012.

В вищезазначеній накладній № РН-0000061 від 09.04.2012 також зазначено договір № 21-03В від 21.02.2012, який із письмових пояснень позивача між сторонами не укладався.

Як вбачається із платіжного доручення № 164 від 23.03.2012 відповідач частково сплатив за отриманий товар за вищезазначеними видатковими накладними у розмірі 90 000 грн. 00 коп.

Позивачем 08.11.2012 було направлено на адресу відповідача претензію № 06-1/11 щодо сплати заборгованості, яка залишилася без задоволення.

Спір виник на підставі того, що відповідач повністю не оплатив на користь позивача за отриманий товар грошові кошти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарські договори, які за своєю правовою природою є договором поставки та договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи за поставлений на підставі видаткової накладної № РН-0000298 від 27.12.2011 та рахунком-фактурою № СФ-0000367 від 14.12.2011 товар та виконані по зазначеному рахунку № СФ-0000367 від 14.12.2011 роботи (послуги) відповідач частково розрахувався в розмірі 46 046 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 15.12.2012.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 листа Вищого господарського суду від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Також аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 у справі № 50002-8/481-2011.

Враховуючи підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а отже є підставою виникнення обов'язку відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Твердження відповідача щодо того, що зобов'язання стосовно оплати не виникає спростовується вищезазначеним.

Твердження відповідача щодо того, що позивачем не була врахована оплата, яка була здійснена відповідачем 13.03.2012 на підставі рахунку-фактури № СФ-000056 від 13.03.2012 на суму 5146 грн. 86 коп. до уваги не приймається, оскільки зазначений рахунок-фактура не є предметом дослідження у даному спорі.

Твердження відповідача щодо того, що відповідно до видаткової накладної № РН-000051 від 26.03.2012 та видаткової накладної № РН-000061 від 09.04.2012 підставою замовлення є договір № 21-03/12В від 21.03.2012 спростовуються письмовим підтвердженням позивача за підписом першої посадової особи, що окремий договір № 21-03/12В від 21.03.2012 між сторонами не укладався.

За таких обставин, суд розглянувши в судовому засіданні первинні документи, а також усні та письмові пояснення сторін, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 61 272 грн. 61 коп. заборгованості є обгрунтованими та законними та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 407 грн. 58 коп. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином за розрахунком суду 3 % річних становлять 1 402 грн. 55 коп. та підлягає стягненню в зазначеному розмірі.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 11511.50 29.12.2011 - 14.12.2012 352 3 % 333.05 47969.24 28.03.2012 - 14.12.2012 262 3 % 1032.98 1791.87 11.04.2012 - 14.12.2012 248 3 % 36.52 Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» (02232, м. Київ, вул. Радунська, 32, кв. 90; код 22897309) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд Україна» (04060, м. Київ, вул. О.Теліги, 21, кім. 35; код 35677366) 61 272 грн. (шістдесят одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 61 коп. - основного боргу, 1 402 (одна тисяча чотириста дві) грн. 55 коп. - 3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 34 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 11.03.2013

СуддяА.М.Івченко