Постанова

від 15.05.2013 по справі 5011-61/18687-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа№ 5011-61/18687-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Сущенко О.В., від відповідача - Шевченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю

«Науково-виробниче підприємство «Стелс»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року

у справі №5011-61/18687-2012 (суддя Івченко А.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Офісбуд Україна», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Науково-виробниче підприємство «Стелс», м. Київ,

про стягнення 62680,19 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року ТОВ «Офісбуд Україна» подало до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Стелс» про стягнення 62680,19 грн., а саме: 61272, 61 грн. основного боргу та 1407,58 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним поставлено відповідачу товар та були виконані роботи щодо монтажу фальшпідлоги згідно з видатковими накладними №РН-0000298 від 27.12.2011 року на 47504,90 грн., №РН-0000051 від 26.03.2012 року на 137969,24 грн., №РН-0000061 від 09.04.2012 року на 1791,87 грн. та довіреностями №334 від 27.12.2011 року, №59 від 26.03.2012 року, №62 від 09.04.2012 року, а також актом №ОУ-0000018 від 27.12.2011 року здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-61/18687-2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Стелс» на користь ТОВ «Офісбуд Україна» 61272,61 грн. основного богу, 1402,55 грн. 3% річних, та 1609,34 грн. судового збору. В іншій частині позову було відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченого сплатою боргу за поставлений позивачем товар та виконані ним роботи. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Стелс» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-61/18687-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у нього не виникло обов'язку щодо оплати отриманого товару та виконаних позивачем робіт з посиланням на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, посилаючись при цьому на ст. 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі №5011-61/18687-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Стелс» на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-61/18687-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.05.2013 року.

В судовому засіданні 15.05.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2013 року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просила спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання усної домовленості між сторонами спору, позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 47504,90 грн. згідно з видатковою накладною №РН-0000298 від 27.12.2011 року, рахунком-фактурою №СФ-0000367 від 14.12.2011 року, довіреністю №334 від 27.12.2011 року та виконані роботи по рахунку №СФ-0000367 від 14.12.2011 року на суму 10052,60 грн. згідно з актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000018 від 27.12.2011 року.

Загальна вартість поставленого товару та виконаних робіт склала 57557,50 грн.

Відповідачем частково було сплачено за вказані товар та роботи в сумі 46046,00 грн. згідно з платіжним дорученням №171 від 15.12.2011 року.

Крім цього, 26.03.2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 137969,24 грн. згідно з видатковою накладною №РН-0000051 від 26.03.2012 року, рахунком-фактурою №0000067 від 21.03.2012 року та довіреністю №59 від 26.03.2012 року.

Також, 09.04.2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1791,87 грн. згідно з видатковою накладною №РН-0000061 від 09.04.2012 року та довіреністю №62 від 09.04.2012 року.

Відповідачем частково було сплачено за вказаний товар в сумі 90000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №164 від 23.03.2012 року.

Одночасно, в накладних №РН-0000051 від 26.03.2012 року та №РН-0000061 від 09.04.2012 року підставою поставки зазначено договір №21-03В від 21.02.2012 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, окремий договір №21-03/12В від 21.03.2012 року між сторонами спору не укладався, оригіналу такого договору для огляду та належним чином його завіреної копії для долучення до матеріалів справи суду не надано.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що фактичні обставини справи свідчать про укладення між сторонами спору відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб господарських договорів, які за своєю правовою природою є договорами поставки та договором про надання послуг.

Одночасно, відповідач стверджує, що у нього не виникло обов'язку щодо оплати отриманого товару та виконаних позивачем робіт з посиланням на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року №5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Відтак, на переконання колегії суддів та в підтвердження висновків суду першої інстанції, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем щодо оплати отриманого товару настав з моменту отримання такого товару (окремих партій товару) відповідачем згідно відповідних видаткових накладних.

При цьому, колегією суддів прийнято до уваги і те, що позивачем 08.11.2012 року було направлено на адресу відповідача претензію №06-1/11 щодо сплати заборгованості (а.с. 19), яка відповідачем отримана згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар та виконані останнім роботи в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 61272,61 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведена правова норма надає продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України). Крім того, продавець має право пред'явити до покупця вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як свідчать платіжні доручення №171 від 15.12.2011 року та №164 від 23.03.2012 року, відповідачем оплата за отриманий товар здійснювалась несвоєчасно.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку 3% річних, який здійснено позивачем та перераховано судом першої інстанції, відповідач має сплатити 1402,55 грн. 3% річних за прострочення оплати поставленого товару.

Враховуючи положення ст. 526, ст. 625, ст. 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1402,55 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено вказані розрахунки та встановлено їх арифметичну правильність.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-61/18687-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-61/18687-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-61/18687-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-61/18687-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г.