Постанова

від 05.03.2013 по справі 5015/4244/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 5015/4244/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника прокурора міста Львова

№37-69713 від 30.01.2013 року в інтересах держави в особі Інспекції

державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області

на ухвалу господарського суду Львівської області від 04.12.2012 року

у справі № 5015/4244/12

за позовом : ПП "Дарина Сервіс", м. Львів-Винники

до відповідача: Виконавчого комітету Винниківської міської ради, м. Львів-Винники

про визнання права власності

за участю представників:

від прокуратури: Яворський Я.Т.;

від апелянта: Федорович Т.О.;

від позивача: Сорока Н.А.;

від відповідача: Мельник А.І.;

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.12.2012 року у справі №5015/4244/12 (суддя О.Долінська) затверджено мирову угоду від 04.12.2012 року, укладену між - Приватним підприємством "Дарина - Сервіс" та Виконавчим комітетом Винниківської міської ради, такого змісту:1) Відповідач, Виконавчий комітет Винниківської міської ради, визнає право власності позивача, приватного підприємства «Дарина -Сервіс», на нежитлові приміщення павільйону №3 за адресою: м. Винники, вул. Галицька, 18, загальною площею 95,5 кв.м.; 2) Позивач, Приватне підприємство "Дарина - Сервіс", зобов'язується звернутися до відповідного органу державної реєстрації прав, для проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення павільйону №3 за адресою: м. Винники, вул. Галицька, 18, загальною площею 95,5 кв.м.

Перший заступник прокурора міста Львова не погоджуючись із винесеною ухвалою на підставі ст.20 Закону України «Про прокуратуру» та відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, в якій просить її скасувати оскільки, вважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята за неповного з'ясування обставин даної справи та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликаючись на ч.1 ст.331 ЦК України, ст.18 Закону України «Про основи містобудування» зазначає зокрема, що при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти, суд повинен дослідити факт звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю з метою прийняття об'єкта до експлуатації, а відтак вважає, що затвердження мирової угоди у даній справі порушує передбачений чинним законодавством порядок введення у експлуатацію новозбудованих об'єктів, а також визнання та реєстрації права власності.

Позивач - ПП "Дарина Сервіс" заперечуючи доводи прокурора у відзиві на апеляційну скаргу зазначає зокрема, що за загальним правилом, виходячи із змісту ч.2 ст.331 ЦК України право власності на нерухоме майно може виникати лише з моменту його державної реєстрації. Разом з тим, зазначає, що в силу вимог ст.376 ЦК України ухвала про затвердження мирової угоди може бути підставою для набуття права власності на результат самочинного будівництва, яка у даній справі, винесена місцевим господарським судом згідно із ст. 78 ГПК України. Окрім того, стверджує, що відповідно до звіту від 28.09.2012 року, нежитлові приміщення павільйону №3, який знаходиться за адресою: м.Винники, вул.Галицька, 18 відповідають вимогам надійності та безпечної експлуатації. З урахуванням викладеного вважає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволеню не підлягають.

Відповідач - Виконавчий комітет Винниківської міської ради, правом наданим статтею 96 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

З підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року розгляд даної справи відкладався.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та апелянта, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду нормам процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 78 ГПК України , відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Згідно частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 10.10.2012 року ПП «ДАРИНА-СЕРВІС» звернулося в господарський суд Львівської області із позовом до Виконавчого комітету Винниківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення павільйону №3, загальною площею 95,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Винники, вул.Галицька, 18., посилаючись при цьому на положення ст.376 ЦК України .

В ході розгляду справи, сторонами подано мирову угоду від 04.12.2012 року, яка ухвалою суду від 04.12.2012 року у справі №5015/4244/12, затверджена місцевим господарським судом на підставі положень ст. ст. 78 , 80 ГПК України .

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що затвердження судом першої інстанції такої мирової угоди у даній справі суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, статтею ст.376 ЦК України передбачено зокрема, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п.1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 року будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Пунктом 2 вказаного порядку передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорії складності; видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Із змісту позовної заяви вбачається, що нежитлові приміщення павільйону №3, загальною площею 95,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Винники, вул.Галицька, 18 та є об'єктом з метою визнання права власності на який, заявлено позов у даній справі, створені внаслідок реконструкції, тобто, будівельних робіт, за відсутності передбачених законодавством документів, отримання яких є необхідним для початку виконання будівельних робіт, а відтак, нежитлові загальною площею 95,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Винники, вул.Галицька, 18 є об'єктом самочинного будівництва.

Проте, відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Із змісту наведеної норми законодавства вбачається, що новозбудоване нерухоме майно може бути об'єктом державної реєстрації права власності після завершення будівництва такого об'єкта нерухомості та відповідно прийняття його в експлуатацію. При цьому, приписи наведеної статті поширюються також на новозбудоване нерухоме майно - яке є об'єктом самочинного будівництва.

Разом з тим, процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461, яким передбачено зокрема, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, шляхом реєстрації декларації або видачі сертифіката, в тому числі, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду Львівської області від 04.12.2012 року про затвердження мирової угоди, всупереч вимог ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, стосується прав та обов'язків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, яка не брала участі у справі, та більше того, обумовлює обов'язок звернення позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області з метою прийняття відповідного об'єкту в експлуатацію, то така ухвала підлягає скасуванню на підставі ст.104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із порушенням норм процесуального права.

Згідно із ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку, які виходячи із змісту апеляційних вимог та відповідно до ч.1 ст.4, пп.8 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», пп. 8 п.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» становлять 573,50 грн., слід покласти на позивача - ПП "Дарина Сервіс".

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Львова №37-69713 від 30.01.2013 року в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 04.12.2012 року про затвердження мирової угоди у справі №5015/4244/12 скасувати.

3. Справу №5015/4244/12 передати в місцевий господарський суд для розгляду по суті.

4. Стягнути із Приватного підприємства "Дарина - Сервіс" (адреса: вул. Івана - Франка, 114-А, м. Львів - Винники, 79495; код ЄДРПОУ 20770266) судовий збір в сумі 573,50 грн. за наступними реквізитами: Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006.

5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 07.03.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.