Рішення

від 07.12.2006 по справі 12/568

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/568

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  12/568

07.12.06

За позовом                    Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»

До                              Державної акціонерної компанії «Хліб України»

Про                              стягнення 21 863, 72 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача           Сватуха О.В. –п/к (дов. від 19.01.06 р. №221д)

Від відповідача       Тищенко Г.Ф. –п/к (дов. від 17.10.06 р. №02-14/587)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення 21 863, 72 грн. основного боргу, переданого позивачу за розподільчим балансом від 31.07.03 р.

04.10.06 р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову, а саме: позивач просить стягнути з відповідача 21 863, 72 грн. в якості збитків, нанесених передачею недійсної вимоги.

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 05.10.06 р. розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні 21.11.06 р. проводилася технічна фіксація згідно клопотання позивача.

В судовому засіданні 21.11.06 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача –ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 03.09.97 р. №977.

В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до КСП ім. Мічуріна (код ЄДРПОУ 00697604) на суму 21 863, 72 грн.

У процесі стягнення заборгованості позивач з'ясував, що господарським судом Донецької області від 28.11.01 р. порушено справу №33/170Б про визнання КСП ім. Мічуріна банкрутом.

В процесі розгляду справи ДАК «Хліб України»не заявлялися кредиторські вимоги до боржника.

Постановою господарського суду Донецької області від 28.12.01 р. відкрито ліквідаційну процедуру та визнано банкрутом КСП ім. Мічуріна. Ухвалою від 24.05.05 р. КСП ім. Мічуріна ліквідовано.

Враховуючи, що позивач позбавлений можливості провести стягнення, а порушення справи про банкрутство відбулося до підписання розподільчого балансу, відповідач знав, що строки подання кредиторських вимог сплинули та вимоги вважаються погашеними.

26.06.06 р. позивач надіслав вимогу відповідачу про сплату боргу №1062, яку відповідач отримав 26.06.06 р., і відповіді та задоволення на яку позивачем не отримано.

Після подачі позову позивач змінив підставу позову. А саме, сума 21 863, 72 грн. кваліфікована ним як збитки відповідно до ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України, так як передачею недійсної вимоги відповідач наніс позивачу збитки у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості та віднесення вказаної суми списаної дебіторської заборгованості на валові витрати.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.

Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в Постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.

Позивача було створено шляхом реорганізації ДАК «Хліб України»саме для стягнення заборгованості з сільгоспвиробників, відповідно, передача заборгованості виникла в рамках адміністративних правовідносин, а не в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже позивач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку на відповідача не можна покладати відповідальність у разі виявлення безнадійної заборгованості.

Окрім того, у разі виникнення безнадійної заборгованості позивач мав звернутися до власника –Кабінету Міністрів України –з питанням щодо врегулювання проблем стягнення боргу. На даний час КМ України займається врегулюванням зазначеного питання, про що свідчить доручення від 28.09.05р. №07-12/833.

Крім того, позивачем не надано доказів ліквідації КСП ім. Мічуріна.

Також відповідач покликається на той факт, що позивачем надано суду незавірені належним чином докази (процесуальні документи господарського суду Донецької області), що не можуть бути доказами по справі.

Відповідно до п. 2 акту від 31.07.03 р. відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу кошти лише у двох випадках: у разі виявлення факту повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем. В даному випадку такі обставини не мали місце.

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором, що не має місце в даному випадку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають  задоволенню з таких підстав.

Як свідчать надані суду докази станом на 31.07.03 р. –дату підписання акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу –заборгованість боржника КСП ім. Мічуріна вже була недійсною, що підтверджується наступним.

Постановою господарського суду Донецької області від 28.12.01 р. №33/170Б боржника – КСП ім. Мічуріна вже було визнано банкрутом, тоді як відповідач під час провадження у справі про банкрутство вимоги до боржника не заявляв.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Як зазначено вище, відповідачем кредиторські вимоги не заявлялися, тобто, вважаються погашеними.

Між тим, суд вважає, що в даному випадку сума боргу у розмірі 21 863, 72 грн. не може кваліфікуватися як збитки, так як навіть у випадку заявлення кредиторських вимог до боржника вони не були би задоволені.

Згідно змісту ухвали господарського суду Донецької області від 24.05.05 р. №33/170Б в ході ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено та реалізовано все майно банкрута. За рахунок отриманих коштів погашена кредиторська заборгованість першої, другої та частково третьої черги. Кредиторські вимоги в сумі 576, 1 тис. грн. залишилися непогашеними у зв'язку з відсутністю у банкрута майнових активів.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»встановлено черговість задоволення вимог кредиторів. Відповідно до встановленої черговості вимоги ДАК «Хліб України»відносяться до четвертої черги, тобто, черги, вимоги якої не задоволено взагалі за відсутністю майна.

Тобто, факт заявлення чи не заявлення ДАК «Хліб України»кредиторських вимог до боржника, не вплинув би на стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються, в тому числі, неодержані доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Тобто, заборгованість у розмірі 21 863, 72 грн. можна було би вважати збитками, якби існувала ймовірність, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань заборгованість напевне була би стягнута.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

       Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко