Рішення

від 20.11.2006 по справі 36/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 36/502                                                                                                         20.11.06 р.

За позовом            Дочірнього підприємства «Ай- Ті-Сі-Електронікс- Україна»

До                       Відкритого акціонерного товариства «Медпромпроект»

Про                       усунення перешкод у користуванні власністю

    Суддя Трофименко Т.Ю.                                                                                                       

Представники:

Від позивача       Жмуцький І.В. –директор

Від позивача       Жмуцька О.П. по довіреності № б/н від 25.10.2006 р.

Від відповідача   Коломієць А.П. по довіреності № 217 від 25.10.2006 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

             На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Ай- Ті-Сі-Електронікс- Україна»про зобов'язання  Відкритого акціонерного товариства «Медпромпроект» звільнити  коридор та тамбор загального користування на першому поверсі споруди від шафи та демонтувати металічні конструкції (навісні шафи).  

            Зобов'язати  Відкрите акціонерне товариство «Медпромпроект» демонтувати  в місцях загального користування  (технічний поверх, на стіні та даху) будівлі про проспекту Возз'єднання, 7А радіокоммунікаційне обладнання зв'язку GSM (базові станції, підсилювачі GSM, антени).

            Позовні вимоги мотивовані тим, що  сторони є співвласниками  майнового комплексу за адресою: м. Київ, Возз'єднання, 7А. 19 липня 2006 року відповідач без отримання згоди співвласників  будівлі в боковому коридорі першого поверху встановив шафу та  металоконструкції (настінні шафи). В місцях загального користування (технічний поверх, на стіні, даху) майнового комплексу  відповідач встановив радіокоммунікаційне обладнання зв'язку GSM (базові станції, підсилювачі GSM, антени).

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи, що твердження позивача про те, що відповідач без отримання згоди співвласників будівлі в боковому коридорі першого поверху встановив шафу та металоконструкції (настінні шафи) не відповідає дійсним обставина справи, оскільки вказані шафи знаходяться в приміщенні іншого співвласника (фізичної особи Гуреєвої Т.О.) і відповідачеві ніколи не належали, крім того зазначає, що власником коридору та тамбуру є фізична особа, спір з приводу вимог позивача щодо майна має вирішуватись в суді загальної юрисдикції.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Право спільної часткової власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 7 - А на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2004 р. належить: Дочірньому підприємству «Ай- Ті-Сі-Електронікс- Україна»(далі позивач).

        Спір між сторонами  виник з підстав того, що позивач, як співвласник нежитлових приміщень, не має можливості реалізувати своє право на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 7 –А, оскільки посилається на те, що відповідач без отримання згоди співвласників будівлі в боковому коридорі першого поверху встановив шафу та металоконструкції (настінні шафи).

        Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволенню з наступних підстав.

         Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

        Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, вказаний кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

        Стаття 7 ГК України встановлює, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. А згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен довести, що саме відповідач встановив в боковому коридорі першого поверху шафу та металоконструкції (настінні шафи) та радіокоммунікаційне обладнання зв'язку GSM.

Оскільки позивач належними засобами доказування не довів, що саме відповідачем встановлено в боковому коридорі першого поверху шафу та металоконструкції (настінні шафи) та радіокоммунікаційне обладнання зв'язку GSM тому вимоги задоволенню не підлягають.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене,  керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

          В И Р І Ш И В:

         В задоволенні  позову  відмовити повністю.

         Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

          Суддя                                                                              Трофименко Т.Ю.

         Повний текст рішення

        виготовлено та підписано 22.11.2006 р.