Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2а-8617/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/22670/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства СК "Сі Трайдент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИЛА

Відкрите акціонерне товариство СК "Сі Трайдент" (далі -ВАТ СК "Сі Трайдент") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -ДПІ у Печерському районі міста Києва) в якому просить визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року позов ВАТ СК "Сі Трайдент" задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Печерському районі міста Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ВАТ СК "Сі Трайдент" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року відповідачем було визначено до сплати податок на прибуток в сумі 74926,71 грн. та частину чистого прибутку господарських організацій, що вилучаються до бюджету в розмірі 62818,00 грн.

З метою сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачем були подані до сплати до АКБ «Трансбанк»платіжні доручення №2370 від 30.03.2009 року на суму 55000,00 грн. (податок на прибуток); №2372 від 29.04.2009 року на суму 5000,00 грн. (податок на прибуток); №2371 від 30.03.2009 року на суму 75000,00 грн. (частина прибутку, що вилучається до бюджету); №2369 від 30.03.2009 року на суму 18750, 00 грн. (авансовий внесок податку на прибуток); №2374 від 29.04.2009 року на суму 30638,00 грн. (авансовий внесок податку на прибуток).

Відповідачем було визначено, що станом на 26.05.2009 року сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 137744,71 грн., в результаті чого позивачу була надіслана податкова вимога №1/4743 від 26.05.2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5 Закону яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжні доручення про перерахування сум податку були подані позивачем до АКБ «Трансбанк», а Постановою Правління Національного банку України №97 від 29.02.2009 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 02.03.2009 року до 01.09.2009 року.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 року було задоволено позов ВАТ «Сі Трайдент»до АКБ «Трансбанк»про спонукання вчинити дії та зобов'язано АКБ «Трансбанк»здійснити переказ коштів з поточного рахунку ВАТ СК «Сі Трайдент».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування першої податкової вимоги №1/4743 від 26.05.2009 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров