Постанова

від 25.02.2013 по справі 826/825/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року 11:54 № 826/825/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЛ-Тех-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003032250 від 05.09.2012 р. за участю представників сторін:

від позивача: Мазур В. В., довіреність № б/н, від 18.09.12 р.;

від відповідача: Шаповал Є. Ю., довіреність № 11/10-021, від 02.01.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЛ-Тех-Сервіс», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003032250 від 05.09.2012 р., яким, позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45284,00 грн. та 11321,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не дотримано процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, висновки викладені у акті перевірки щодо нікчемності правочинів вчинених позивачем та його контрагентом ТОВ «Торгова Вежа» є безпідставними та протиправними, крім того, зазначені висновки не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутності у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

Позивач зазначив, що під час ведення своєї господарської діяльності ним не було допущено порушень податкового законодавства, зазначених в акті перевірки, що стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки на його користь були реально надані товари від його контрагента ТОВ «Торгова Вежа», яке на час вчинення правочину було зареєстровано платником податку на додану вартість, в подальшому зазначені товари були реалізовані позивачем своїм контрагентам.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення та зазначив, що позивачем були добросовісно виконані всі вимоги законодавства України для формування податкового кредиту, не допущено жодних порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності за період, що перевірявся, оскільки всі господарські операції носили реальний характер, належним чином оформлені документально та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є правомірним та обгрунтованим, оскільки позивачем допущено завищення податкового кредиту за період з березня по вересень 2010 р. на загальну суму 45284,00 грн., що підтверджується висновками, викладеними у Акті перевірки, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЛ-Тех-Сервіс» зареєстровано 28.12.2009р. Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС 29.12.2009 року за № 10500. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100267003 від 02.02.2010 року. ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» має ліцензію на здійснення господарської діяльності пов'язаної із оптовою та роздрібною торгівлею ветеринарними медикаментами і препаратами, серії АВ №499518 від 23.03.2010р.

Посадовими особами відповідача згідно з обставин передбачених пп. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 та на підставі пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України, згідно наказу №1073 від 08.08.2012 р., виданого начальником ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС та постанови старшого слідчого ОВС ГСУ МВС України від 28.03.2012 р. про призначення перевірки у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи №222-15 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36940924) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торгова Вежа» (код ЄДРПОУ 36426612) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки було складено Акт Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЛ-Тех-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36940924) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Торгова Вежа" (код ЄДРПОУ 36426612) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. №265/22-50/36940924 від 22.08.2012 року, у якому вказано про порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7., пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся на суму 45284,00 грн., в тому числі за березень 2010 р. на суму 7098,00 грн., за квітень 2010 р. на суму 659,00 грн., за червень 2010 р. на суму 5807,00 грн., за липень 2010 р. на суму 810,0 грн., за серпень 2010 р. на суму 17300,00 грн., за вересень 2010 р. на суму 1959,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003032250 від 05.09.2012р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56605,00 грн., з них 45284,00 грн. за основним платежем та 11321,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, позивач за період діяльності з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торгова Вежа», а саме придбавав у останнього ветеринарні товари у період з березня по серпень 2010 р.

Однак відповідач дійшов висновку, що всі правочини здійснені між ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» та ТОВ «Торгова Вежа» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки в рамках кримінальної справи №222-15 встановлено, що ТОВ «Торгова Вежа» створено з метою прикриття незаконної діяльності; за результатами допиту керівника ТОВ «Торгова Вежа» встановлено, що він став директором без мети здійснення господарської діяльності; в рамках податкової перевірки ТОВ «Торгова Вежа» встановлено відсутність матеріально-технічних можливостей для здійснення господарської діяльності та те, що товариство не звітує перед податковою, останній звіт був поданий за вересень 2010 р.

Суд критично ставиться до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 с. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.3. та 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено випадки не включення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), а саме, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими документами, передбаченими пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 цього Закону (пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість») та сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. (пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що за період з 01.03.2010 р. по 02.08.2010 р. ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» здійснював господарські взаємовідносини з ТОВ «Торгова Вежа», що підтверджується договорами поставки №010310 від 01 березня 2010 року, №020310 від 02 березня 2010 року, №010410 від 01 квітня 2010 року, №0505101 від 05 травня 2010 року, №040610 від 04 червня 2010 року, №060710 від 06 липня 2010 року, №200710 від 20 липня 2010 року, №020810 від 02 серпня 2010 року.

Відповідно до умов зазначених договорів постачальник (ТОВ «Торгова Вежа») зобов'язався поставляти і передавати у власність покупця (ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс»), а покупець приймати у власність і оплачувати товар в асортименті, кількості, якості і по цінам згідно зі специфікаціями, що є невід'ємними частинами до договорів. Після отримання товару, покупець розраховується з продавцем в повному обсязі - 100% від вартості Договору (п. 4.1 Договору).

З метою погодження асортименту, кількості та ціни товарів, що поставлялися, позивач та ТОВ «Торгова Вежа» уклали специфікації до вищезазначених договорів, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

Відповідно до п. 3.1. Договорів поставки, постачальник поставляє товар на склад ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс».

Суд звертає увагу, що серед умов договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави, тощо.

Виконання зазначених Договорів, а саме поставка товарів за договорами поставки підтверджується відповідними видатковими накладними №03/01/2 від 01 березня 2010 року, №03/02 від 02 березня 2010 року, №03/10/1 від 10 березня 2010 року, № 04/01 від 01 квітня 2010 року, №05053 від 05 травня 2010 року, №0510 від 10 травня 2010 року, №0604 від 04 червня 2010 року, №0607 від 07 червня 2010 року, №0706 від 06 липня 2010 року, №0707 від 07 липня 2010 року, №0720 від 20 липня 2010 року, №08025 від 02 серпня 2010 року, №08032 від 03 серпня 2010 року, на загальну суму 271699,85 грн. в тому числі ПДВ 45283,31 грн.

Судом також досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Торгова Вежа»: №03011 від 01.03.2010 року, №0302 від 02.03.2010 року, №0310 від 10.03.2010 року, №0401 від 01.04.2010 року, №05053 від 05.05.2010 року, №0510 від 10.05.2010 року, №0604 від 04.06.2010 року, №0607 від 07.06.2010 року, №0706 від 06.07.2010 року, №0707 від 07.07.2010 року, №0720 від 20.07.2010 року, №08025 від 02.08.2010 року, №08032 від 03.08.2010 року, та встановлено, що вони належним чином складені та містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначених податкових накладних позивач відніс до складу свого податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 45284,00 грн., про що свідчать відповідні декларації з податку на додану вартість.

Факт сплати коштів за вказаними правочинами у повному обсязі підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, дослідженими судом.

Також у ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» була наявна технічна можливість для вчинення фінансово-господарських операцій поставки з ТОВ «Торгова Вежа», а саме наявні офісні та складські приміщення, необхідні для здійснення зберігання придбаного товару, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди, наявні необхідні трудові ресурси, позивач має ліцензію на оптову та роздрібну торгівлю ветеринарними медикаментами і препаратами серії АВ №499518 від 23.03.2010 р.

Також, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що придбані у ТОВ «Торгова Вежа» товари на підставі договорів поставки використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а саме були в подальшому продані на користь контрагентів-покупців, про що свідчать відповідні видаткові накладні, довіреності на отримання товарів та рахунки-фактури, що були досліджені судом та копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач після здійснення поставки товарів своїм контрагентам-покупцям виписав податкові накладні, які були досліджені судом та копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що перевезення товарів від позивача на користь контрагентів-покупців здійснювалось за допомогою транспортно-експедиторських послуг, які надавались відповідно до договорів №4728 від 28.02.2010 року та №9162 від 07.06.2010 року, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вищезазначені господарські операції свідчать про використання позивачем товарів, придбаних у ТОВ «Торгова Вежа», у власній господарській діяльності, а саме з метою їх подальшої реалізації.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Торгова Вежа» та позивач у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, тобто мали достатній рівень правосуб"єктності і, зокрема, право виписувати податкові накладні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Торгова Вежа» здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, та підтверджуються необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами.

Згідно з пунктом 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Таким чином, у разі порушення контрагентом платника податків вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Покупець не може нести відповідальність порушення вимог податкового законодавства продавцем.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» щодо принципу персональної відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, яким визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого і в наслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, беручи до уваги викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Торгова Вежа» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновок відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7., пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнається судом необґрунтованим.

Відносно висновків відповідача про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та ТОВ «Торгова Вежа» суд зазначає про наступне.

Норма ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті податкової перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Статтею 228 ЦК України обумовлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, суд звертає увагу на положення Пленуму Верховного Суду України у п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначає: «…Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В свою чергу, відповідач у акті перевірки не наводить інформацію про наявність вироку у кримінальній справі, в рамках якої було проведено податкову перевірку, який є єдиним належним доказом наявності умислу на укладання угод, спрямованих на порушення публічного порядку.

Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна чи відсутність господарських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Торгова Вежа» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що вище вказані угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів та умов, які економічно необхідні для виконання такого постачання, однак такі висновки відповідача є лише припущеннями.

Судом встановлено, що укладені між ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» та ТОВ «Торгова Вежа» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності спірних правочинів, а його висновок про те, що зазначені угоди не спричинили реального настання правових наслідків під час розгляду справи не були підтверджені належними доказами.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернуто увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, як встановлено судом, зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Торгова Вежа» є реальними та виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, на час підписання відповідних договорів поставки, податкових накладних ТОВ «Торгова Вежа» не було припинене, доказів існування вироку суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договори між позивачем і ТОВ «Торгова Вежа» укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та його контрагента умислу на укладання вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натоміть судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій.

Судом також встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АВЛ-Тех-Сервіс» проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 етапі 78 Податкового кодексу України за постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України капітана міліції Поліщука А.М. в межах розслідування кримінальної справи №222-15, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Норма ст. 86 ПК України не містить приписів, що призначення такої перевірки повинно бути пов'язано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями КК України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. Ця норма не містить вказівки, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка. Таким чином, документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 ПК України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Особливий порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачений п. 86.9 ст. 86 ПК України поширюється на всі випадки, коли проведені податкові перевірки було призначено відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність і порушення відповідачем зазначеного порядку є самостійною підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на пояснення директора та засновника ТОВ «Торгова Вежа», у яких, зокрема, вказується на факти фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «Торгова Вежа», для незаконної діяльності, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суд також звертає увагу на наступне.

Відповідач в тексті акту зазначив, що документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена на підставі наказу №1073 від 08.08.2012 р., виданого начальником ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПСна підставі пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідач у акті перевірки зазначив, що повідомлення про початок перевірки №7613/10/22-50 від 08.08.2012 р. та копію наказу №1073 від 08.08.2012 р. було направлено на адресу позивача листом з повідомленням про вручення. Однак доказів, які б підтверджували цей факт суду не було надано.

В свою чергу позивач стверджує, що не отримував повідомлення про призначення перевірки №7613/10/22-50 від 08.08.2012 р. та копію наказу №1073 від 08.08.2012 р.

Крім того, як вбачається з акту, перевірка проводилася з 09.08.2012 р. по 15.08.2012 р., а повідомлення про призначення перевірки та наказ були видані 08.08.2012 р., тобто за день до початку перевірки, а отже, навіть, якщо зазначені документи і направлялися позивачу поштовим відправленням, то доставка їх позивачу, до початку перевірки, протягом одного дня є неможливим.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представниками позивача надано суду достатні та належні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з нормами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЛ-Тех-Сервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби №0003032250 від 05.09.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 570,00 грн. (п"ятсот сімдесят гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЛ-Тех-Сервіс" (ідентифікаційний номер 36940924) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 25.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 28.02.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко