Ухвала

від 13.03.2013 по справі 815/11621/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-778/1360/2013 р. Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко Т.М.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:Онищенко Е.А суддів:Ломейко В.О. Кухаря С.В. при секретаріКамінській О.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2013 року у справі за позовом «Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернуло ся до суду з позовом до ОСОБА_5, ТОВ «Кредо» про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 12.04.2006 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту № 325/19МК про надання кредиту в сумі 170000 грн. зі сплатою 17% річних, строком до 11.04.2013 р. на поточні потреби позичальника.

12.04.2006 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ТОВ «Кредо» був укладений договір поруки № 325/19МК-П, в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 325/19МК від 12.04.2006 р.

У встановлений графіком термін відповідач заборгованість по тілу кредиту та по нарахованим відсоткам не погашав, свої зобов'язання передбачені договором кредиту не виконував.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 325/19МК від 12.04.2006 р. в розмірі 77781,22 грн. та судовий збір в розмірі 777,81 грн.

Рішенням Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Кредо» на користь ПАТ "Укрсоцбанк" суму заборгованості в розмірі 69669,22 грн. та судовий збір в розмірі 777,81 грн., а всього 70447,03 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з нього штрафу передбаченого п. 4.3 договору кредиту, та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту № 325/19МК про надання кредиту в сумі 170000 грн. зі сплатою 17% річних, строком до 11.04.2013 року на поточні потреби позичальника (а.с. 19-21).

12.04.2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ТОВ «Кредо» був укладений договір поруки № 325/19МК-П, в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 325/19МК від 12.04.2006 року (а.с. 30).

Згідно п.1.1. договору поруки ТОВ «Кредо» на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника Згідно п. 1.1. договору поруки ТОВ «Кредо» на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_5, які виникають з умов договору кредиту № 325/19МК від 12.04.2006 року.

Відповідно до п. 3.1.2 сторони договору поруки визначили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник.

У встановлений графіком термін відповідач заборгованість по тілу кредиту та по нарахованим відсоткам не погашає, свої зобов'язання передбачені договором кредиту не виконує.

Згідно ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк чи інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно п. 4.2 договору кредиту у разі прострочення боржником строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням договору кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% в валюті кредиту за кожний день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за договором кредиту.

Відповідно до п. 4.5 договору кредиту, у разі невиконання ОСОБА_2 зобов'язань визначених п.п. 3.3.2-3.3.15 умов договору, визначених п. 1.3 цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, відповідно ОСОБА_5 зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, за днем порушення зобов'язання погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час користування кредиту та нараховані штрафні санкції.

Станом на 27.07.2012 р. за ОСОБА_5 утворилась заборгованість за договором кредиту № 325/19МК від 12.04.2006 р. в розмірі 77781,22 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 48202,70 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 7152,53 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків - 629,27 грн.; прострочена заборгованість по комісії - 1320,55 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату по комісії - 76,21 грн.; штраф згідно п. 4.3 договору за несвоєчасну сплату відсотків - 20400 грн.

Суд першої інстанції врахував, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 вносив грошові кошти на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк», в період з 16.08.2012 року по 15.01.2013 року, а всього погашено заборгованість на загальну суму 8112 грн. З врахуванням чого суд першої інстанції стягнув з відповідачів заборгованість з урахуванням погашеної заборгованості в розмірі 8112 грн.: а саме прострочену заборгованість за відсотками - 7152,53 грн. та частково заборгованість за кредитом - 959,47 грн., стягнувши солідарно з відповідачів 69669,22 грн.

Апелянт оскаржує рішення суду лише в частині стягнення з нього штрафу передбаченого п. 4.3 договору кредиту посилаючись на те, що рішенням суду з нього стягнуто заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 629,27 грн. а тому додаткове стягнення штрафу за п. 4.3 в розмірі 20400 грн. буде подвійною відповідальністю одного виду, що протирічить вимогам ст. 61 Конституції України.

Однак така позиція апелянта не ґрунтується на законі та умовах укладеної сторонами угоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України ).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України ).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є видами відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору від 12.04.2006 року штраф у розмірі 1% від суми кредиту застосовується у випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2-3.3.6, 3.3.8-3.3.15 кредитного договору.

Пеня ж, в свою чергу, відповідно до п. 4.2. кредитного договору сплачується при простроченні Позичальником строків платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином суд першої інстанції вірно врахував, що штраф та пеня, відповідно до умов кредитного договору, настають при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань боржником. У зв'язку з цим доводи викладені в апеляційній скарзі щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання є помилковими і не спростовують вірних висновків суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: