Постанова

від 25.02.2013 по справі 826/32/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року № 826/32/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СК Дельта» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

від 13.12.2012

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Дельта», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001852202 від 13.12.2012р.; №0001842202 від 13.12.2012р.; №0001832202 від 13.12.2012р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «СК Дельта» при взаємовідносинах з ТОВ «СБК «Сакура» за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 р. За результатами якої складено акт перевірки від 28.11.2012р. №989/22-2/31607049.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: пп. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14. п. 138.4 п. 138.2 п.138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року ІМ2755-УІ зі змінами та доповненнями, ст. 1. ст.9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ із змінами та доповненнями: ст.92, ст.202. ст. 203. ч.1 ст.207, п.1, п.2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст.626, ст.629 Цивільного кодексу України: п.п. 2.4. п.п. 2.15, п.п. 2.16 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, в результаті чого ТОВ «СК Дельта»: завищено від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього на суму 3861,00грн., в тому числі: за 111 квартали 2012 року на суму 3861,00 грн.; занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 159007,00 грн., в тому числі: за III квартал 2012 року 159007,00 грн.; п. 185.1 ст. 185. п. 188.1 ст. 188. п. 198.1, п.198.2. п.198.3, п. 198.6 ст. 198. п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р. п.п. 2.15, п.п. 2.16, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та ч. 1 ст. 203. п.1, п.2. п.3 ст.207. ст. 215. п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ТОВ «СК Дельта» було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період всього у сумі 152208,00 грн., в тому числі: за липень 2012 року на суму 83749,0 грн.; за серпень 2012 року на суму 68459,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012 р. №0001832202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 190260 грн. (152208,00 грн. - основний платіж, 38052,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 13.12.2012 р. №0001852202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 р. на суму 3861,00 грн.; від 13.12.2012 р. №0001842202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 198758,75 грн. (159007,00 грн. - основний платіж, 39751,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з одного боку, та ТОВ «Столична будівельна компанія «САКУРА» (Підрядник), з іншого боку, було укладено Договір підряду №04/06/12 на виконання окремих видів будівельних робіт від 04.06.2012 року (надалі по тексту Договір №04/06/12).

У відповідності до п. 2.1 Договору №04/06/12, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, у встановлені терміни на свій ризик власними і залученими силами виконати окремі види будівельно-монтажних робіт - надалі „Роботи" на об'єкті: "Індивідуальна котеджна забудова і головний сервісний селекційно технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі «Оболонь» по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва".

Згідно п. 2.2 вищезазначеного Договору, Підрядник виконує власними силами та/або залученими ним співвиконавцями Роботи, в обсягах передбачених договірною ціною і по етапах передбачених проектно-кошторисною документацією та графіком виконання робіт з додержанням вимог будівельних норм та правил і умов даного договору, а Замовник здійснює оплату усіх цих Робіт в обсязі передбаченому договірною ціною, що є невід'ємною частиною цього договору, і в строки передбачені умовами даного договору.

Відповідно до п.3.1 даного Договору, вартість робіт по даному Договору визначається за фактично виконані роботи згідно акту виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (Ф КБ-3) щомісячно.

Також п. 4 Договору №04/06/12, передбачено, що 4.1. Сторонами встановлені наступні строки виконання Робіт: Початок - на протязі 3-х днів з моменту підписання цього Договору. Закінчення - після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. 4.2 Підрядник повинен виконати Роботи, передбачені цим договором і додатками до нього у встановлені строки. 4.3. При виникненні обставин, що не залежать від Підрядника і які перешкоджають виконанню Робіт у встановлені строки, Підрядник має право ставиш перед Замовником питання про перенесення строків виконання Робіт. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою з обґрунтуванням обставин. 4.4. Обставини, які перешкоджають виконанню Робіт у встановлені строки і не залежать від дій Підрядника та дають йому право на перегляд цих строків, є такі обставини: 4.4.1. за які відповідає Замовник (в тому числі відсутність коштів на фінансування); 4.4.2. непереборної сили (стихійні лиха, військові дії, протиправні дії антисуспільних елементів, руйнування від вибухових пристроїв, тощо).

Крім того, між Позивачем (Підрядник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "ЦЕНТРОБУД" (Замовник), з іншого боку, було укладено Договір підряду №39111 на виконання будівельно-монтажних робіт від 09.08.2012 року (надалі по тексту Договір №39111).

У відповідності до п. 2.1 Договору №39111, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, у встановлені терміни на свій ризик власними і залученими силами виконати окремі види будівельно-монтажних робіт - надалі „Роботи" на об'єкті: "Індивідуальна котеджна забудова і головний сервісний селекційно технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі «Оболонь» по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва".

Згідно п. 2.2 вищезазначеного Договору, Підрядник виконує власними силами та/або залученими ним співвиконавцями Роботи, в обсягах передбачених договірною ціною і по етапах передбачених проектно-кошторисною документацією та графіком виконання робіт з додержанням вимог будівельних норм та правил і умов даного договору, а Замовник здійснює оплату усіх цих Робіт в обсязі передбаченому договірною ціною, що є невід'ємною частиною цього договору, і в строки передбачені умовами даного договору.

Відповідно до п.3.1 даного Договору, вартість робіт по даному Договору визначається за фактично виконані роботи згідно акту виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (Ф КБ-3) щомісячно.

Також п. 4 Договору №39111, передбачено, що 4.1. Сторонами встановлені наступні строки виконання Робіт: Початок - 10 серпня 2012 року. Закінчення - після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. 4.2 Підрядник повинен виконати Роботи, передбачені цим договором і додатками до нього у встановлені строки. 4.3. При виникненні обставин, що не залежать від Підрядника і які перешкоджають виконанню Робіт у встановлені строки, Підрядник має право ставиш перед Замовником питання про перенесення строків виконання Робіт. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою з обґрунтуванням обставин. 4.4. Обставини, які перешкоджають виконанню Робіт у встановлені строки і не залежать від дій Підрядника та дають йому право на перегляд цих строків, є такі обставини: 4.4.1. за які відповідає Замовник (в тому числі відсутність коштів на фінансування); 4.4.2. непереборної сили (стихійні лиха, військові дії, протиправні дії антисуспільних елементів, руйнування від вибухових пристроїв, тощо).

Між Позивачем (Підрядник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "ЦЕНТРОБУД" (Замовник), з іншого боку, було укладено Договір підряду №39105 на виконання будівельно-монтажних робіт від 22.05.2012 року (надалі по тексту Договір №39105).

У відповідності до п. 2.1 Договору №39105, Замовник доручає, а Підрядик бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, у встановлені терміни на свій ризик власними і залученими силами виконати окремі види будівельно-монтажних робіт - надалі „Роботи" на об'єкті: "Індивідуальна котеджна забудова і головний сервісний селекційно технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі «Оболонь» по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва".

Згідно п. 2.2 вищезазначеного Договору, Підрядник виконує власними силами та/або залученими ним співвиконавцями Роботи, в обсягах передбачених договірною ціною і по етапах передбачених проектно-кошторисною документацією та графіком виконання робіт з додержанням вимог будівельних норм та правил і умов даного договору, а Замовник здійснює оплату усіх цих Робіт в обсязі передбаченому договірною ціною, що є невід'ємною частиною цього договору, і в строки передбачені умовами даного договору.

Відповідно до п.3.1 даного Договору, вартість робіт по даному Договору визначається за фактично виконані роботи згідно акту виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (Ф КБ-3) щомісячно.

Також п. 4 Договору №39105, передбачено, що 4.1. Сторонами встановлені наступні строки виконання Робіт: Початок - 01 червня 2012 року. Закінчення - після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. 4.2 Підрядник повинен виконати Роботи, передбачені цим договором і додатками до нього у встановлені строки. 4.3. При виникненні обставин, що не залежать від Підрядника і які перешкоджають виконанню Робіт у встановлені строки, Підрядник має право ставиш перед Замовником питання про перенесення строків виконання Робіт. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою з обґрунтуванням обставин. 4.4. Обставини, які перешкоджають виконанню Робіт у встановлені строки і не залежать від дій Підрядника та дають йому право на перегляд цих строків, є такі обставини: 4.4.1. за які відповідає Замовник (в тому числі відсутність коштів на фінансування); 4.4.2. непереборної сили (стихійні лиха, військові дії, протиправні дії антисуспільних елементів, руйнування від вибухових пристроїв, тощо).

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами про прийняття виконаних будівельних робіт, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт, Актами взаємозвірки кількості та видів переданих для використання у будівництві та фактично виконаних будівельних матеріалів, та залишку невикористаних матеріалів, журнал проводок, Акт огляду об'єкта будівництва забудови, податковими накладними, платіжні доручення та інші документи (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає наступне: «Як свідчать обставини справи, в ході проведення перевірки ТОВ «СК Дельта» при взаємовідносинах з ТОВ "СБК "Сакура" за період з 01.07.12 року по 31.08.2012 року, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було отримано від ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС листом Акт №700/2240/35618363 від 23.10.2012р. про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Столична будівельна компанія "Сакура" (код ЄДРПОУ 35618363).

У вказаному акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС визначено, що перевірку ТОВ "СБК "Сакура" проведено із врахуванням акту ДПІ в Обухівському районі Київської області від 14.08.12 №267/220/33646535 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дівич-Гора» (код ЄДРПОУ 33646535) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період липень 2012 року встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "СБК "Сакура" (замовник) перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Дівич Гора " (підрядник), частка становить 98,41% від загальної суми ПДВ за перевіряємий період.

Разом з тим, в акті ДПІ в Обухівському районі Київської області визначено, що ТОВ "Дівич Гора": за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов'яненка, 308 А - не знаходиться; стан платника ТОВ "Дівич Гора" - «місце знаходження не встановлено»; встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ "Дівич Гора " згідно бази даних ДПІ в Обухівському районі Київської області складає - 1 особа; податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Дівич Гора" за липень 2012 року не подавалась відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій; встановлено та опитано громадянина ОСОБА_1 (директор та засновник ТОВ «Дівич-Гора»), який пояснив що не має жодного відношення до діяльності підприємства та ніколи не чув про підприємство ТОВ «Дівич-Гора»; проведено експертне дослідження зразків почерку громадянина ОСОБА_1 та складено висновок спеціаліста №377 від 13.08.2012 року, згідно якого підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_1 виконані на документах не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Також, перевіркою встановлено, що у липні 2012 р. ТОВ "СБК «Сакура» замовило у ТОВ "Дівич Гора" виконати будівельні роботи на об'єктах: ...в тому числі: «Індивідуальна котеджна забудова і головний сервісний селекційно-технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі «Оболонь» по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва» (отримана від ТОВ "Дівич Гора " податкова накладна №55 від 31.07.2012 на загальну суму 490770,05 з ПДВ.).

В свою чергу, під час проведення перевірки ТОВ "Дівич Гора", ТОВ "СБК «Сакура» не було надано первинні бухгалтерські документи, для проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських операцій з контрагентами за серпень 2012р.».

Таким чином, Відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договором, укладеними між Позивачем та його контрагентом не спрямовні на реальне настання правових насліднік, що обумовлені договором.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства під час укладання та виконання договорів.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушують публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001852202 від 13.12.2012р., №0001842202 від 13.12.2012р., №0001832202 від 13.12.2012р. підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Ухвалах ВАСУ: від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001852202 від 13.12.2012р.; №0001842202 від 13.12.2012р.; №0001832202 від 13.12.2012р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук