Рішення

від 28.02.2013 по справі 3/80

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.13 р. Справа № 3/80

Господарський суд Донецької області у складі судді О. В. Гассій

при помічнику (секретарі судового засідання) І.В.Костюк

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства „ТИХИЙ ДОН" м. Торез

до відповідача Виконавчого комітету Сєверної селищної ради у місті Сніжному, смт. Сєверне

про - зобов'язання відшкодувати основний борг в сумі 76000,00 грн. одноразовим платежем,

- зобов'язання відшкодувати збитки в сумі 2600,00 грн. одноразовим платежем,

- зобов'язання відшкодувати (компенсувати) 4000,00 грн. за нанесення моральної шкоди одноразовим платежем.

За участю представників сторін:

від позивача: Сердюк А.І. - директор

від відповідача: Шутова В.М.- в.о.селищного голови

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи продовжувався на 15 (п'ятнадцять днів), починаючи з 31.03.2012 р. (ухвала від 28.03.2012 р.)

Позивач, Приватне підприємство „ТИХИЙ ДОН" м. Торез звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Сєверної селищної ради м. Сніжне, смт. Сєверне про зобов'язання відшкодувати основний борг в сумі 12000,00 грн. одноразовим платежем, зобов'язання відшкодувати збитки в сумі 1270,00 грн. одноразовим платежем, зобов'язання відшкодувати (компенсувати) 1000,00 грн. за нанесення моральної шкоди одноразовим платежем.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.12.2011 року справу № 3/80 передано судді Овсянніковій О.В., у зв'язку з відпусткою судді Гассій О.В.

У зв'язку із виходом з відпустки судді Гассій О.В. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 30.01.2012 р. справу № 3/80 передано на розгляд судді Гассій О.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем пунктів 4.1., 4.2. договору про правове обслуговування № 1 від 24.01.2011 року.

До матеріалів справи позивачем долучені копії наступних документів: договір про правове обслуговування № 1 від 24.01.2011 року, вимога від 08.04.2011 року, повідомлення від 08.04.2011 року, наказ № 1 від 25.09.1992 р.

В судовому засіданні 01.06.2011року був оглянутий наданий позивачем оригінал договору про правове обслуговування № 1 від 24.01.2011 року, про що зазначено у протоколі судового засідання від 01.06.2011 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що прокуратурою м. Сніжне за вих. № 67-1881 вих. 11 від 24.03.2011 року був направлений протест на розпорядження селищного голови № 19-р від 27.01.2011 р., в якому зазначено, що згідно з пунктом 4.1. договору № 1 від 26.01.2011 р. про правове обслуговування загальна сума за юридичні послуги складає 33000,00 грн., між тим, кошторис Севєрної селищної ради та план асигнувань не передбачають виділення бюджетних коштів на правове обслуговування. На виконання зазначеного протесту прокурора розпорядження селищного голови № 19-р від 27.01.2011 р. „про виконання ліквідаційної процедури" було скасовано розпорядженням № 52-р від 04.04.2011 р. як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Ухвалою від 22.06.2011 року за клопотанням відповідача провадження по справі було зупинено, матеріали справи № 3/80 надіслані до слідчих органів для проведення перевірки, оскільки як стверджував відповідач між Виконавчим комітетом Сєверної селищної ради м. Сніжне, смт. Сєверне та Приватним підприємством „ТИХИЙ ДОН" м. Торез був укладений лише один договір про правове обслуговування № 1 від 26.01.2011 року, договір про правове обслуговування № 1 від 24.01.2011 року, який був наданий позивачем до суду не укладався між позивачем та відповідачем, та такий договір у відповідача взагалі відсутній. Вважає, що договір про правове обслуговування № 1 від 24.01.2011 року був сфальсифікований позивачем, можливо шляхом підміни аркушів договору.

Ухвалою від 21.11.2011 року провадження по справі № 3/850 було поновлено, оскільки господарським судом Донецької області отримано постанову Сніжнянського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.09.2011 р.

Ухвалою від 04.04.2012 року за клопотанням позивача провадження по справі № 3/80 було зупинено до прийняття законного рішення правоохоронними органами, при цьому до клопотання позивач долучив копію ухвали Апеляційного суду Донецької області від 21.03.2012 року по справі № 10/590/282, якою скасовано постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 22.12.2011 року про відмову у задоволенні скарги Сердюка Анатолія Івановича про скасування постанови оперуповноваженого ОГСБЕП Сніжнянського ДО ГУМВД України в Донецькій області від 26.09.2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб виконавчого комітету Сніжнянської селищної ради і ПП «Тихий Дон» за ст. 190 КК України, справа направлена на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Враховуючи результати перевірок, які були проведені слідчими органами, заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки ствердження відповідача відносно фальсифікації договору про правове обслуговування № 1 від 24.01.2011 року спростовуються постановами про відмову у порушені кримінальної справи від 25.09.2011 року, від 03.11.2011 року, від 17.09.2012 року.

20.02.2013 року через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 76000,00 грн., збитки у розмірі 2600,00 грн., моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн.

Вищезазначена заява подана позивачем із додержанням вимог, а тому відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнята.

28.02.2013 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи на більш тривалий термін.

Судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відхилено, оскільки строк розгляду справи закінчується, а також в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

24 січня 2011 року між Виконавчим комітетом Сєверної селищної ради м. Сніжне, смт. Сєверне (Замовник) та Приватним підприємством „ТИХИЙ ДОН" м. Торез Виконавець) було укладено договір про правове обслуговування № 1 (далі - Договір).

Договір укладений на строк до 24.01.2012 року і набуває чинності з моменту його підписання останньою стороною. Договір не може бути розірваним в односторонньому порядку, всі спори за договором вирішуються шляхом досягнення угод, у випадку неможливості досягнення угод, спори вирішуються компетентним судом. Після закінчення строку дії договору, якщо сторона письмово не попередила іншу сторону за договором про розірвання договору за десять днів, умови договору вважаються поновленими на невизначений строк.

Договір на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за юридичні послуги в сумі 76000,00 грн. (з урахуванням збільшення) є діючим не розірваним, щодо нього відсутні будь-які рішення судів, якими б такий Договір було визнано недійсним.

У відповідності з пунктами 1.1., 1.2. Договору «Виконавець» приймає на себе зобов'язання по наданню «Замовнику» юридичних послуг, коло яких визначено у розділі ІІ даного договору, а «Замовник» зобов'язується оплатити «Виконавцю» надаваємі послуги згідно з договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту спірного Договору, між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За юридичні послуги «Замовник» сплачує «Виконавцю» щомісячно 3 (три) тисячі гривень (п. 4.1. Договору).

Розрахунки здійснюються «Замовником» в порядку безготівкових розрахунках 5 числа кожного місяця: перший платіж здійснюється відразу після підписання даного договору (п. 4.2. Договору).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язання строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Слід зазначити, що умовами Договору передбачено здійснення щомісячної оплати за юридичні послуги у розмірі 3000,00 грн. без складання будь-яких актів виконаних робіт (наданих послуг).

За період з січня 2011 року по 15.02.2013 року позивач свої зобов'язання щодо надання послуг виконав, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до Закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

В порушення умов Договору, відповідач за вищезазначений період розрахунки за надані послуги не здійснив, внаслідок чого і виникла заборгованість в сумі 76000,00 грн. (з урахуванням збільшення).

Враховуючи вищевикладене вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 76000,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що позивач у своїй позовній заяві також просить стягнути з відповідача збитків на загальну суму 2600,00 грн. (з урахуванням останньої заяви 20.02.2013 року), які складаються із наступних сум: «133 грн. оплата державного мита за подачу матеріального позову, оплата державного мита за позовну вимогу не матеріального (немайнового) характеру 85,00 грн., оплата за інформаційне-технічне забезпечення 236,00 грн., оплата представнику позивача за участь у трьох судових засіданнях по формулі середня щоденна заробітна плата 200 грн. х 3 = 600 грн., транспортні витрати представника позивача Торез - Донецьк і назад по формулі: проїзд в обидва кінця = 40 грн. х 3 судових засідання = 120,00 грн., добові представнику позивача із розрахунку: 3 судових засідання х 30 грн. = 90,00 грн., оплата поштових витрат за направлення вимоги, копії позовної заяви і додатків до неї - 6 грн., судовий збір заява про збільшення позовних вимог - 1366,60 грн.

Що стосується оплати представнику позивача за участь у трьох судових засіданнях по формулі середня щоденна заробітна плата 200 грн. х 3 = 600 грн., транспортних витрат представника позивача Торез - Донецьк і назад по формулі: проїзд в обидва кінця = 40 грн. х 3 судових засідання = 120,00 грн., добових представнику позивача із розрахунку: 3 судових засідання х 30 грн. = 90,00 грн., то ці витрати, які позивач зазначає як збитки не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

За приписом ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників та юридичних фірм.

Відшкодування витрат позивачу або відповідачу пов'язаних із їх явкою у судові засідання чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, наявність вини.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Особа, яка зазнала збитки у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників), витрат на забезпечення транспортних витрат на участь представників у судових засіданнях, то вона не позбавлена права звернутися у встановленому порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків із наданням доказів, які підтверджують понесення таких збитків.

Позивачем в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів підтвердження понесення позивачем вказаних витрат.

Щодо стягнення з відповідача оплати поштових витрат за направлення вимоги, копії позовної заяви і додатків до неї - 6 грн., то ці витрати також не підлягають задоволенню, оскільки ч. 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відносно стягнення з відповідача зазначених позивачем збитків, які складаються з оплати державного мита за подачу матеріального позову у розмірі 133 грн., оплати державного мита за позовну вимогу не матеріального (немайнового) характеру у розмірі 85,00 грн., оплати за інформаційне-технічне забезпечення 236,00 грн., судового збору у розмірі 1366,60 грн., то слід зазначити, що ці суми не відносяться до збитків, а відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться до судових витрат, та розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується відшкодування моральної шкоди в сумі 4000,00 грн., то ця вимога позивача є безпідставною, з огляду на наступне:

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця), тобто фізичної чи юридичної особи, є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Жодних доказів того, що неправомірною поведінкою відповідач принизив ділову репутацію позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, позивач не надав.

Згідно з ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 42, 43, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 69, 79, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „ТИХИЙ ДОН" м. Торез до Виконавчого комітету Сєверної селищної ради у місті Сніжному, смт. Сєвєрне задовольнити частково в сумі 76000,00 грн. - основний борг.

Стягнути з Виконавчого комітету Сєверної селищної ради м. Сніжне, смт. Сєверне (86585, м. Сніжне, смт. Сєверне, Донецька область, вулиця Минская, 30 «А», код ЗКПО 04340632) на користь Приватного підприємства „ТИХИЙ ДОН" м. Торез (86600, м. Торез, Донецька область, вулиця Енгельса, 59 «А», код ЗКПО 13526666, р/р 2600730114588 в Торезькій філії відділення № 3225 ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість в сумі 76000,00 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Сєверної селищної ради м. Сніжне, смт. Сєверне (86585, м. Сніжне, смт. Сєверне, Донецька область, вулиця Минская, 30 «А», код ЗКПО 04340632) на користь Приватного підприємства „ТИХИЙ ДОН" м. Торез (86600, м. Торез, Донецька область, вулиця Енгельса, 59 «А», код ЗКПО 13526666, р/р 2600730114588 в Торезькій філії відділення № 3225 ПАТ «Державний ощадний банк України») витрати по сплаті державного мита в сумі 183,32 грн. та витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 198,46 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Сєверної селищної ради м. Сніжне, смт. Сєверне (86585, м. Сніжне, смт. Сєверне, Донецька область, вулиця Минская, 30 «А», код ЗКПО 04340632) на користь Приватного підприємства „ТИХИЙ ДОН" м. Торез (86600, м. Торез, Донецька область, вулиця Енгельса, 59 «А», код ЗКПО 13526666, р/р 2600730114588 в Торезькій філії відділення № 3225 ПАТ «Державний ощадний банк України») витрати по сплаті судового збору в сумі 1280,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

В судовому засіданні 28.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2013 р.

Суддя Гассій О.В.