Постанова

від 12.03.2013 по справі 5016/2550/2012(4/85)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.Справа № 5016/2550/2012(4/85) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Михайлова М.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 109 від 19.02.2013р.)

Секретар судового засідання: Станкова І.М.

За участю представників сторін:

від відповідача - Лушников В.П., довіреність № б/н, від 03.12.2012р.;

від третьої особи - Цехоцький І.А., довіреність № 616/02.02.01-22/02.07/14/13, від 11.03.2013р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Миколаївська ритуальна служба"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.01.2013р.

по справі № 5016/2550/2012 (4/85)

за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Миколаївська ритуальна служба"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цунамиюг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миколаївська міська рада

про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 20.08.2008р. та зобов'язання повернути майно

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У листопаді 2012 року Комунальне підприємство Миколаївської міської ради „Миколаївська ритуальна служба" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цунамиюг" про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 20.08.2008р. та зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконані умови п.п. 5.3- 5.5, 5.8 договору оренди укладеного між сторонами, внаслідок чого створює своїми діями загрозу пошкодження або знищення об'єкту оренди.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.01.2013р. (суддя Дубова Т.М.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що позивачем не доведено порушення відповідачем його цивільних прав по заявленому позову, оскільки не доведено порушення істотних умов договору оренди саме відповідачем, а також відсутність фактів та доказів які б доводили необхідність розірвання договору судом.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради „Миколаївська ритуальна служба" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, сторона посилається на те, що:

- факт невиконання обов'язку відповідача забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню повністю підтверджується матеріалами справи;

- користування земельною ділянкою може здійснюватись лише на підставі права власності, права оренди та права постійного користування відповідно до Земельного кодексу України, а тому помилковим є посилання суду на ст. 796 ЦК України;

Скаржник вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 84 ГПК України надав невірну оцінку належним доказам по справі.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Миколаївської області від 23.01.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2008 року між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради „Миколаївська ритуальна служба" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цунамиюг" був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого позивач повинен був передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитловий об'єкт (пляж "Прибій") на 49 років, керуючись витягом з розпорядження управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради від 09.07.08 р. № 387-р, загальною площею 12,9 кв.м., розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 1/1, що знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена згідно с висновками експерта - 26 914,00 грн. Нежитловий об'єкт складається з: літ. А - будівля контори, загальною площею 12.9, літ. Б - сарай, літ. В - сарай, літ. Д - вбиральня, літ. Є - вбиральня, № 2 , 3 - огорожі, № 1- покриття. Загальна вартість нерухомого майна - 102 600 грн., згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, видане Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.08.2008р. № 19889716.

Згідно акту прийому-передачі основних засобів від 31.08.2008 року (а.с.13) та акту обстеження від 05.09.2012р. (а.с.15) відповідачу було передано будівля контори, загальною площею 12.9 кв.м літ. А, літ. Б - сарай, літ. В - сарай, літ. Д - туалет, літ. Є- туалет, №№ 2 , 3 - огорожі, № 1- покриття.

Станом на 05.09.12 р. комісія позивача в односторонньому порядку без участі відповідача, зазначила, що на території пляжу "Прибій" є два туалети із залізобетонних блоків без дахів, контора пляжу згоріла, з неї залишилась одна стіна, є покриття із асфальту; сараї та забори відсутні.

Разом з тим, відповідачем надано перший примірник акту прийому-передачі основних засобів від 31.08.08 року, згідно якого виконана передача основних засобів пляжу "Прибій" площею 143.6 кв.м, а саме: контора пляжу "Прибій".

Інвентаризаційний опис основних засобів позивача від 20.07.2012р. свідчать, що на його балансі рахується лише пляж-будівля контори "Прибій" за № 100010314, знос, якої дорівнює 100%. Технічний стан інших нежитлових приміщень перевірявся комісією позивача згідно договору оренди, а не балансових даних позивача.

Акт обстеження від 05.09.2012р. та інвентаризаційний опис основних засобів від 20.07.2012р., складені комісією позивача без участі відповідача.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, яким чином і яке майно відповідач повинен був застрахувати відповідно до п.5.5 договору, згідно якого орендарю слід було застрахувати майно не менше ніж його вартість на користь орендодавця на весь термін дії договору - до 19.08.2057р.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, позивачем не доведено порушення істотних умов договору оренди саме зі сторони відповідача.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач звертався у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України до відповідача з вимогою здійснити капітальний ремонт будівлі контори, тому судова колегія не вбачає підстав стверджувати про порушення відповідачем зобов'язань по проведенню капітального ремонту. Крім того, договором оренди не встановлено строків та термінів протягом яких відповідач повинен здійснити капітальний ремонт.

Натомість, на звернення відповідача листом від 04.11.2008 р. позивач не дав дозволу щодо проведення поточного та капітального ремонту нежитлового об'єкту оренди пляжу "Прибій" в зв'язку з відсутністю рішення постійної комісії Миколаївської міської ради.

Відповідно до ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму у випадку, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі, не приступив до проведення капітального ремонту об'єкта.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем зобов'язань по проведенню капітального ремонту, апеляційна інстанція немає підстав для розірвання договору згідно ст.783 ЦК України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що позивачем не виконано умов ст. 188 ГК України відносно спірного договору.

Статтею188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не направлено пропозицію до відповідача про розірвання договору. Таким чином, позивачем не виконано обов'язку, покладеного на нього законом відносно порядку розірвання договору, а тому права позивача порушені не були, що виключає правові підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому що суперечать обставинам справи, не засновані на законі та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Миколаївська ритуальна служба" - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Миколаївська ритуальна служба" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.01.2013р. по справі № 5016/2550/2012 (4/85)- залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.03.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.В. Михайлов

Суддя І.Г. Філінюк