Постанова

від 07.03.2013 по справі 5023/5410/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. Справа № 5023/5410/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., судді Пелипенко Н.М.

при секретарі Новиковій Ю.В.

за участю

прокурора - Кондратюк Н.А. посвідчення № 009093 від 12.10.2012 року

представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора м.Харкова (вх. № 390 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2012 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Альянс Плюс», м.Харків

до Харківської міської ради, м.Харків

3-тя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, м.Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 грудня 2012 року (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено. Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА АЛЬЯНС ПЛЮС" на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 15,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 199-и.

Перший заступник прокурора м.Харкова подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що Позивачем не надано суду доказів правомірного користування земельною

ділянкою, на якій розташовано самочинно побудовану нежитлову будівлю, доказів отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво цієї будівлі та доказів подання заяви про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката на збудовану нежитлову будівлю.

Позивач, відповідач та 3-тя особа відзив на апеляційну скаргу не подали, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача, відповідача та 3-ї особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача, відповідача та 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем самовільно, без належним чином затвердженого проекту, за рахунок власних коштів, господарським способом було виконано будівництво нежитлової будівлі по проспекту Гагаріна, 199-и у місті Харкові. У зв'язку з тим, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином. Але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. та п. 1.5. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним. Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, є рішення судів, третейських судів про визнання факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. Враховуючи, що самовільно побудований позивачем об'єкт відповідає технічним нормам та стандартам, що дозволяє його безпечно використовувати за призначенням, проведено його технічну інвентаризацію, що свідчить про цілісність та завершеність об'єкту нерухомості, господарський суд дійшов висновку, що позов про визнання права власності позивача є обґрунтованим, доведений суду необхідними конкретними доказами та підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства з наступних підстав.

В позовній заяві позивач вказує на те, що на його замовлення Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" був виготовлений паспорт на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 15,5 кв.м., розташовану у м. Харкові, по проспекту Гагаріна, 199-и. У зв'язку з тим, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином. За таких обставин позивач на підставі ст.331 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на самочинно побудовану будівлю.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч.ч. З, 5 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки, у встановленому порядку, особі під уже збудоване нерухоме майно, в разі, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент винесення рішення). Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у визначеному порядку передбаченого вищевказаного Закону.

Згідно ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

На даний час прийняття в експлуатацію регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, відповідно до якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з п.23 Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції свідоцтва про відповідність самочинно збудованих будівель проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та доказів прийняття об'єкту в експлуатацію в установленому законом порядку.

Надана позивачем копія технічного паспорту не може замінювати Акт готовності об'єкта до експлуатації.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції документів, підтверджуючих право власності або право законного користування земельною ділянкою, яка знаходиться під самочинно збудованими будівлями.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, місцевих рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельна ділянка є державною власністю і відповідно пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Харківської міської ради.

Згідно з п.2.1 "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 р. № 90/04 (із змінами та доповненнями), якщо забудовник не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, забудовник може звернутися із заявою (клопотанням) до Харківської міської ради з проханням про збереження об'єкту та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для закінчення будівництва (у разі незавершеного будівництва) або для експлуатації об'єкту (у разі вже закінченого будівництва).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів порушення відповідачем законних інтересів позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 15,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 199-и.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга першого заступника прокурора м.Харкова підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2012 року скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м.Харкова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2012 року у справі № 5023/5410/12 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 07.03.2013 року

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.