Рішення

від 22.11.2006 по справі 15/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.06                                                                                 Справа № 15/405.

Колегія у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. –головуючий, Доманська М.Л., Яресько Б.В.,  розглянувши матеріали  справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дон –енерджи», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андіс», м. Луганськ

про стягнення 152 457 грн. 96 коп.

та за зустрічним позовом про розірвання договору та стягнення 134 876.

За участю представників сторін:

від позивача –Лемешко Л.М. –представник по довіреності № 26 від 26.09.06.;

від відповідача –Шевченко В.І. адвокат по довіреності від 19.10.2006р.; Луб'янов О.А. представник по довіреності від 07.11.2006р.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Розпорядженням  заступника голови господарського суду Луганської області від 20.11.2006р. для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Доманська М.Л., Яресько Б.В. У зв'язку зі зміною складу суду розгляд справи розпочато спочатку та відповідно відлік процесуального строку вирішення спору розпочато з дня призначення колегії суддів.

У судовому засіданні 20.11.2006р. оголошено перерву до 22.11.2006р. о 14 год. 30 хв., про що представники обох сторін повідомлені належним чином під розпис.

Суть спору: позивачем у справі заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу у сумі 139830 грн., пені у сумі 10 497 грн. 96 коп., річних у сумі 2130 грн. по договору № 1/03 від 01.03.06.

Позивач 20.11.2006р. подав заяву про зміну позовних вимог, якою відмовився від позовних вимог по стягненню пені у сумі 10 497 грн. 96 коп. та додатково просить стягнути: збитки по сплаті пального, поїздок на автомашині до суду 02, 20.10.2006р., 10, 20.11.2006р. у сумі 559 грн. 25 коп.; заробітної плати водія у сумі 172 грн. 06 коп., як збитки; та оплату послуг адвоката у сумі 6500 грн.

Відмова позивача від позову в частині вимог про стягнення пені приймається судом оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

За наведених обставин провадження у справі в частині позовних вимог по стягненню пені у сумі 10 497 грн. 96 коп. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд роз'яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Заява позивача про зміну позовних вимог в частині додатково заявлених позовних вимог про стягнення: збитків по сплаті пального, поїздок на автомашині до суду 02, 20.10.2006р., 10, 20.11.2006р. у сумі 559 грн. 25 коп.; заробітної плати водія у сумі 172 грн. 06 коп., як збитків, судом відхилено, тобто дані позовні вимоги не прийнято судом до провадження з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підстави або предмет позову. Заявленням вказаних вимог позивачем порушено наведені положення.

Вимоги за заявою про покладення на відповідача послуг адвоката (які за своєю правовою природою відносяться до судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України) у сумі 6 500 грн.  будуть розглянуті при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у справі проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 10.11.2006р., посилаючись, зокрема на наступне: договір №1/03 від 01.03.06р. є неукладеним; відповідач не отримав документів що підтверджують якість продукції; обов'язок відповідача сплатити продукцію по цей час ще не виник; у зв'язку з тим, що право власності належить власникові продукції ТОВ «ВКФ «Дон-Енерджи»не мав права продажу об'єкту договору; акт передачі продукції за договором складено у м. Донець хоча продукція знаходиться у Краснодонському районі Луганської області.

Відповідачем у справі подано зустрічний позов про стягнення з позивача у справі –відповідача за зустрічним позовом на свою користь штрафу за поставку продукції неналежної якості в розмірі 45 486 грн., безпідставно набутих коштів у сумі 87 600 грн., процентів за користування безпідставно отриманими коштами у сумі 1 790 грн. та про розірвання договору на підставі якого заявлено первісний позов.

Зустрічна позовна заява прийнята судом до провадження спільно з первісним позовом про що винесено ухвалу від 09.11.2006р.

Представник позивача у справі проти зустрічного позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Між сторонами у справі 01.03.2006р. складено та підписано договір №1/03. Предметом даного договору визначено, що продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дон –Енерджи»передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Андіс»як покупець приймає вугільну продукцію у кількості, в асортименті, з якісними показниками та за ціною зазначеними в специфікації.

Відповідно до специфікації №1 до вказаного договору, складеної в день укладення договору, об'єктом продажу за вказаним договором є відходи флотації (вугільна продукція) у кількості 17 500 тон, з якісними показниками –зольність 50%, вологість 25%, ціною 10,83 грн. та вартістю за вказану кількість 227 430 грн. з ПДВ.

Позивач передав відповідачу товар за договором згідно акту приймання-передачі від 21.03.2006р.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата товару здійснюється згідно додатку №1 (графік оплати).

Згідно графіку оплати, що є додатком №1 до договору відходи флотації  у кількості 17 500 тон та вартістю 227 430 грн. мають бути оплачені згідно такого графіку: березень 2006р. –12 600 грн.; квітень 2006р. –107 000 грн.; травень 2006 р. –107 830 грн.

Відповідач у справі грошові зобов'язання виконав частково, сплативши 12 600 грн. - 27.03.2006р., 25000 грн. - 16.06.2006р. та 50000 грн. - 04.07.2006р.

Решту коштів відповідач не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору в суді розмір боргу становить 139 830 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Доводи відповідача у справі щодо неукладення договору з підстав недосягнення домовленості з таких істотних умов як предмет договору в частині якості продукції та строк дії договору судом оцінюються критично з урахуванням принципу верховенства права, принципу справедливості, встановлення об'єктивної істини у спорі та з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Вочевидь, що сторони за договором свідомо жадали встановлення цивільних прав та обов'язків на підставі підписаного договору, так відповідач бажав одержати відходи флотації, а позивач сподівався на одержання за них коштів у розмірі передбаченому договором.

Відповідно до  ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У даному випадку правочин зафіксовано в одному документі (договір №1/03 від 01.03.06р.), який підписано сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч.  2, 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідачем у справі не доведено які саме вимоги, відповідно до яких саме нормативних документів (стандартів, тощо) не застосовано сторонами при визначенні умов якості об'єкту продажу –відходів флотації.

Так відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України за відсутності нормативних документів, які регламентували б вимоги до якості такої продукції як відходи флотації, сторонами визначено вимоги до якості у договорі (специфікації №1 що є невід'ємною частиною договору), а саме –зольність 50%, вологість 25%.

Щодо строку дії договору слід зазначити наступне.

У договорі та додатках, що є невід'ємними частинами  договору визначено строки виконання сторонами своїх зобов'язань. Так, в специфікації №1 визначено строк передачі товару –березень 2006р., та у додатку №1 до договору «графік оплати»визначено строки виконання покупцем грошового зобов'язання з оплати продукції.

У п. 12.3 договору визначено, що він вступає в силу  з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Враховуючи, що за даним договором здійснено разову господарську операцію, яка не є триваючою у часі, визначення строку договору у даному випадку в інший спосіб не потрібно.

При вирішенні питання про те чи є договір укладеним додатково доцільно відзначити, що контрагенти за договором своїми діями по виконанню зобов'язань за договором (позивач передав, а відповідач прийняв та частково сплатив продукцію) підтвердили досягнення згоди з усіх істотних умов та відповідно укладення договору.

За таких обставин договір №1/03 від 01.03.06р. є укладеним.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач виконав грошове зобов'язання частково –сплативши у строк встановлений графіком оплати (протягом березня 2006р.) 12 600 грн., а також з простроченням оплати: 25000 грн. - 16.06.2006р. та 50000 грн. – 04.07.2006р.

Решта грошових зобов'язань відповідачем не виконано.

Строк виконання даного зобов'язання на момент звернення до суду з позовом та прийняття цього судового рішення наступив, проте не було виконано відповідачем.

За наведених підстав, позовна вимога за первісним позовом про стягнення з відповідача боргу у сумі 139 830 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна вимога за первісним позовом про стягнення 3% річних у сумі 2 103 грн. 45 коп., розрахована за період з березня по липень 2006р. підлягає задоволенню частково у сумі 1149 грн. 13 коп.

Так, за період прострочення –травень 2006р. від простроченої суми 107000 грн. розмір 3% річних складає 272 грн. 63 коп.;

за період прострочення з 01.06.2006р. по 15.06.2006р. від простроченої суми 214 830 грн. розмір 3% річних складає 264 грн. 86 коп.;

за період прострочення з 16.06.2006р. по 03.07.2006р. від простроченої суми 189 830 грн. розмір 3% річних складає 280 грн. 84 коп.;

за період прострочення з 04.07.2006р. по 31.07.2006р. від простроченої суми 139 830 грн. розмір 3% річних складає 321 грн. 80 коп.

Заперечення відповідача у справі проти позову та його доводи за зустрічною позовною заявою, крім вищевикладених, судом відхиляються виходячи з наступних підстав.

Доводи про не виникнення у відповідача зобов'язання з оплати продукції з посиланням на не підписання відповідно до п. 7.2. договору акту між покупцем і одержувачем продукції судом відхиляються виходячи з наступного.

Дійсно відповідно до п. 7.2. договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання акта приймання-передачі товару між покупцем та одержувачем товару.

По-перше: дане положення договору містить очевидну друкарську помилку, оскільки, виходячи зі змісту правовідносин та визначеного п. 1.1. договору предмету, такий акт має складатися між продавцем, як стороною, що передає товар та покупцем, як стороною що його приймає.

По-друге: положення п. 7.2. договору не має вирішального значення у даному спорі, висновок відповідача у справі про те, що у нього ще не виникло зобов'язання з оплати є хибним, оскільки строк оплати не пов'язується за умовами договору та додатку №1 до нього з моментом складання акту приймання-передачі, а визначено графік оплати, за яким грошове зобов'язання має бути виконано у визначений строк –протягом певного місяця (до останнього його числа).

Доводи про те, що ТОВ «ВКФ «Дон-Енерджи»не мало права продажу відходів флотації є безпідставними. Особа має право відчуження не лише майна, яке було нею виготовлено, а і майна, яке було придбано у іншої особи. Позивачем надано правочини з відчуження даного майна та зокрема за яким позивач набув право власності на це майно. За цивільним законодавством України (ст. 204 Цивільного кодексу України) презюмується правомірність правочину.

Доводи відповідача у справі щодо підписання акту приймання-передачі продукції у місті Донець з посиланням на визначення договором місця поставки судом відхиляються при вирішенні даного спору з наступних підстав. Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем продукції за договором підтверджується актом приймання передачі від 21.03.2006р. Доводи відповідача у справі не можуть спростовувати даний факт. Відповідач у справі мав право при здійсненні прийняття товару наполягати на складанні акту в місці знаходження майна, але не зробив цього.

Доводи відповідача у справі –позивача за зустрічним позовом щодо порушення позивачем умов договору щодо якості продукції та заявлені на підставі цих доводів позовні вимоги за зустрічною позовною заявою визнаються судом необґрунтованим та відхиляються з наступних підстав.

Відповідач у справі – покупець прийняв товар за актом приймання –передачі ще 21.03.2006р., тобто не відмовився від його прийняття і не повернув одразу після прийняття та тим самим підтвердив одержання товару належної якості.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Лист управління по збагаченню, якості вугілля  відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля»від 01.11.2006р. №2/6-253 не є належним доказом у даній справі, як такий що складений належною особою у спорі та підтверджує неналежну якість майна за спірним договором в день  передачі покупцеві.

Застосовуючи положення про поставки продукції виробничо-технічної продукції позивач за зустрічним позовом не застосовує положення Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, щодо порядку та строків проведення перевірки якості продукції.

Так, відповідач у справі не довів належними засобами доказування одержання ним товару неналежної якості.

Тому, позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Додатково, щодо вимог про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 87 000 грн., слід зазначити що вони відхиляються судом також з огляду вищенаведені висновки суду про те, що договір є укладеним, його не розірвано, кошти у сумі 87 000 грн. сплачено на підставі договору №1/03 від 01.03.2006р., які відповідно не підлягають поверненню.

Заперечення відповідача у справі проти позову та його доводи за зустрічним позовом, які до-речі є суперечливими суд розцінює як намагання уникнути від виконання свого зобов'язання за договором та відповідальності.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню частково: з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 139 830 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1149 грн. 13 коп., в частині позовних вимог по стягненню пені у сумі 10 497 грн. 96 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, в решті вимог за первісним позовом слід відмовити. У задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 1409 грн. 79 коп. державного мита, а також 109  грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Пред'явлення позивачем до стягнення з відповідача витрат з оплати послуг адвоката судом відхиляється за недоведеністю належними засобами доказування (платіжне доручення, виписка з рахунку, видатково-касовий ордер та касова книга, тощо) здійснення такої оплати.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом покладаються також на відповідача у справі - заявника зустрічного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Андіс», м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 20-а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32585765, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дон –Енерджи», м. Донецьк, вул. Шекспіра, 11-7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33838198, борг у сумі 139 830 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1149 грн. 13 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 1409 грн. 79 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  109 грн. 12 коп.

Наказ видати позивачу.

3. В частині позовних вимог за первісним позовом по стягненню пені у сумі 10 497 грн. 96 коп. провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на заявника зустрічного позову - відповідача у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 24.11.2006р.

Суддя (головуючий)

Суддя

Суддя

Є.Ю. Пономаренко

М.Л. Доманська

Б.В. Яресько