Ухвала

від 25.02.2013 по справі 2а-4196/12/0170/23

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4196/12/0170/23

25.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 30.05.12 у справі № 2а-4196/12/0170/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" (Наб. ім. Ленина/вул. Морская, 21/1 ,Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва, буд.16, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 30.05.12 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре " до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень-задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта АР Крим ДПС № 0000312301 від 30.01.2012 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта АР Крим ДПС № 0000472301 від 16.02.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України (розпорядника коштів Державної податкової інспекції у місті Ялта АР Крим ДПС) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" (код ЄДРПОУ 36020440) 2146,00 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.05.12 року та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Лунгомаре" є юридичною особою, ідентифікаційний код 36020440.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Лунгомаре" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Віаджіо" (код 37166556) за липень, серпень 2011 р.

За результатами перевірки, складено акт перевірки № 134/36020440 від 23.01.2012 р., яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 і п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В акті зазначено, що операції контрагента ТОВ "Лунгомаре" - ТОВ "Віаджіо" не є господарською діяльністю в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 30.01.12 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301, яким збільшено грошове зобов'язання Позивача з податку на додану вартість на суму 1 309 500 грн., з яких 873 000 грн. за основним платежем та 436500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре", код за ЄДРПОУ 36020440, з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Віаджіо", код за ЄДРПОУ 37166556 за період з 01.04.2011 р. по 30.05.2011 р., складено акт №223/23-1/36020440/15 від 02.02.2012 р., яким встановлено порушення зі сторони ТОВ "Лунгомаре" вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 і п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В акті податкової перевірки зазначається, що фінансово-господарська діяльність контрагента ТОВ "Лунгомаре" - ТОВ "Віаджіо" здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття ТОВ "Віаджіо" цивільної правоздатності; правочини, укладені ТОВ "Віаджіо" з контрагентами, не спричинили реального настання юридичних наслідків; у контрагента ТОВ "Лунгомаре" - ТОВ "Віаджіо" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість (стор. 7 акту податкової перевірки); операції контрагента TOB "Лунгомаре" - ТОВ "Віаджіо" не є господарською діяльністю в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 16.02.12 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000472301, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 300 001 грн., з яких 300 000 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодився з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим.

За результатами розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення №0000312301 від 30.01.2012 р. Державною податковою службою в Автономній Республіці Крим прийнято рішення від 05.03.2012 р. № 553/10/10-023 про результати розгляду первинної скарги, яким дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

За результатами розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення №0000472301 від 16.02.2012 р. Державною податковою службою в Автономній Республіці Крим прийнято рішення від 19.03.2012 р. №749/10/10-0223 про результати розгляду первинної скарги, яким дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з подальшою незгодою з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення №0000312301 від 30.01.2012 р. Державною податковою службою України прийнято рішення від 09.04.2012 р. №6239/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким дане податкове повідомлення-рішення відповідача та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення №0000472301 від 16.02.2012 р. Державною податковою службою України прийнято рішення від 09.04.2012 р. №6238/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким дане податкове повідомлення-рішення відповідача та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Судом встановлено, що господарські операції, що мали місце між позивачем і ТОВ "Віаджіо" в квітні, травні, липні і серпні 2011 р. з приводу купівлі-продажу (постачання) предметів одягу, взуття, сумок та аксесуарів, на підставі договору на постачання товарів народного споживання № 6 від 01.09.2010 р. підтверджуються належними первинними документами, підписаними і скріпленим печатками сторін, зокрема видатковими накладними від 01.04.2011 р, від 01.05.2011 p., від 01.07.2011 р. (№ 11, № 12, № 13, № 14) та від 01.08.2011 р. (№ 16, № 17, № 18, № 19).

Оплата за придбані товари проводилася позивачем у відповідності з чинним законодавством України, що підтверджуються, зокрема, платіжними дорученнями № 976 від 04.04.2011 p., № 978 від 07.04.2011 p., № 983 від 13.04.2011 p., № 987 від 18.04.2011 p., № 1003 від 21.04.2011 p., № 1011 від 04.05.2011 p., № 1023 від 10.05.2011 p., № 1055 відp., № 1117 від 05.07.2011 p., № 1135 від 11.07.2011 p., № 1139 від 14.07.2011 p., № 1171 від 10.08.2011 p., № 1176 від 18.08.2011 p., № 1194 від 31.08.2011 р.

Місцем виконання договору на постачання товарів народного споживання № 6 від 01.09.2010 р, укладеного між позивачем і ТОВ "Віаджіо", стосовно постачання товарів було місце їх доставки - складське приміщення магазину, де придбаний (поставлений) товар приймався відповідальним представником позивача. Вказаний товар транспортувався за рахунок постачальника - ТОВ "Віаджіо", про що зазначено в актах податкової перевірки (стор. 11 акту № 134/36020440 від 23.01.2012 р., стор. 5 акту № 223/23-1/36020440/15 від 02.02.2012 p.).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995, встановлено вимоги до первинних документів

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ".

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що первинними документами позивача підтверджується здійснення господарських операції між ТОВ "Лунгомаре" та ТОВ "Віаджіо".

Таким чином, укладений між Позивачем і ТОВ "Віаджіо" договір на постачання товарів народного споживання №6 від 01.09.2010 р. був спрямований на реальне настання передбачених у ньому юридичних наслідків і реально виконувався.

Судова колегія звертає увагу, що з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України ).

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На усю суму придбаних товарів на підставі договору на постачання товарів народного споживання № 6 від 01.09.2010 р. у квітні, травні, липні і серпні 2011 р. ТОВ "Віаджіо" виписані позивачу податкові накладні.

Усі податкові накладні, що були складені ТОВ "Віаджіо" в квітні, травні, липні і серпні 2011 р. по господарській операції з позивачем, згідно договору на постачання товарів народного споживання №6 від 01.09.2010 р., містять необхідні обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, і цілком відповідають податковому законодавству України.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту з ТОВ "Віаджіо" було дотримано положення Податкового кодексу України.

Отже, висновки, викладені в Актах перевірки №223/23-1/36020440/15 від 02.02.2012 р, та № 134/36020440 від 23.01.2012 р. про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача про порушення Податкового кодексу України з підстав проведення позивачем та ТОВ "Віаджіо" операцій без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

У зв'язку з цим варто зазначити, що контрагент (постачальник товарів) позивача - ТОВ "Віаджіо" (код ЄДРПОУ 37166556) - є юридичною особою, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Віаджіо" (код ЄДРПОУ 37166556) не перебуває в процесі припинення, відомості про цю юридичну особу є підтвердженими.

Таким чином, ТОВ "Віаджіо" є юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів, підтверджуючих те, що ТОВ "Віаджіо" на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим було не наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ "Відажіо".

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в актах перевірок № 134/36020440 від 23.01.2012 р., №223/23-1/36020440/15 від 02.02.2012 про порушення платником податків вимог податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача 0000312301 від 30.01.2012 р та №0000472301 від 16.02.12.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.12 у справі № 2а-4196/12/0170/23 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва