Ухвала

від 10.02.2014 по справі 2а-4196/12/0170/23

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К/800/16813/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представника позивача - Гладуна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012

у справі № 2а-4196/12/0170/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунгомаре»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лунгомаре» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000312301 від 30.01.2012, № 0000472301 від 16.02.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лунгомаре» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Віаджіо» за липень, серпень 2011 року, складено акт № 134/36020440 від 23.01.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 380 000 грн., за серпень 2011 року на суму 493 000 грн.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лунгомаре» з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Віаджіо» за період з 01.04 по 30.05.2011, складено акт № 223/23-1/36020440/15 від 02.02.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 300 000 грн., у т.ч.: за квітень 2011 року в сумі 100 000 грн., за травень 2011 року в сумі 200 000 грн.

На підставі результатів вказаних перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, відповідно:

- № 0000312301 від 30.01.2012 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 309 500 грн., в т.ч.: 873 000 грн. основного платежу та 436 500 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000472301 від 16.02.2012 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 300 001 грн., в т.ч.: 300 000 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актами проведених перевірок встановлено, що операції між ТОВ «Лунгомаре» та ТОВ «Віаджіо» не є господарською діяльністю в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України; фінансово-господарська діяльність ТОВ «Віаджіо» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття ТОВ «Віаджіо» цивільної правоздатності; правочини, укладені ТОВ «Віаджіо» з контрагентами, не спричинили реального настання юридичних наслідків; у ТОВ «Віаджіо» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції, що мали місце між ТОВ «Лунгомаре» та ТОВ «Віаджіо» в квітні, травні, липні і серпні 2011 року з приводу купівлі-продажу (постачання) предметів одягу, взуття, сумок та аксесуарів, на підставі договору на постачання товарів народного споживання № 6 від 01.09.2010 підтверджуються належними первинними документами, підписаними і скріпленими печатками сторін, зокрема, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Місцем виконання вказаного договору було місце їх поставки - складське приміщення магазину, де придбаний (поставлений) товар приймався відповідальним представником позивача. Вказаний товар транспортувався за рахунок постачальника - ТОВ «Віаджіо».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний