Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2021/3062/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/1245/13 Головуючий 1 - інстанції - Тарасенко Л.І.

Справа № 2021/3062/2012 Доповідач - Кругова С.С.

Категорія - земельні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарях - Шпарага О.О., Гопко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 30 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагро», третя особа - Відділ Держкомзему у Зачепилівському районі Харківської області про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив розірвати договір оренди б/н від 11 вересня 2009 року, укладений між ним та ТОВ «Профагро», зареєстрований у Державному реєстрі земель Зачепилівським відділом Держкомзему Харківської області, про що було вчинено запис 29 липня 2011 року № 632225514000845; стягнути на його користь з відповідача заборгованість по орендній платі 9000 грн. та витрати по сплаті судового збору 107,30 грн. та 214,60 грн.

Позивач зазначав, що відповідач порушив п. 28 вказаного договору оренди землі щодо раціонального та цільового використання земельної ділянки, а саме порушив правила сівозміни й агротехніки. Згідно п. 38 вказаного договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також і з інших підстав, визначених законом.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 30 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, суд, відмовляючи у задоволенні позову, неповно з'ясувавши обставини, які мають значення для справи, зробив хибний висновок про незмінність рівня родючості на полі, на якому знаходиться його ділянка.

Вказує, що всі надані показники родючості земельної ділянки, покладені судом в основу висновку про незмінність рівня родючості, надані відповідачем з іншого поля, з іншого контуру і з іншого населеного пункту Зачепилівського району, в якому відповідач орендує також земельні ділянки товарного с/г призначення.

Свої доводи обґрунтовує тим, що в рішенні суду зазначено, що земельні ділянки площею 12,2521 га та 4,5675 га ( в тому числі і його ділянка ) розташовані на полі № 2 бр. 1 загальною площею 130,8 га.; згідно книги історії полів з 2010 по 2012 роки на полі № 2 бр. 1 загальною площею 124,2 га висівалися культури. У висновку Національного наукового центру «Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського» міститься інформація, що проби грунтів для встановлення рівні родючості бралися з поля № 2 бр. 1 загальною площею 130,8 га. Показники агрохімічного паспорту поля за 2010 рік відповідачем також надавалися з поля розміром 130,8 га контура 62, розташування поля вказується населений пункт с.Миколаївка, а земельна ділянка позивача в населеному пункті - Зачепилівка.

Також зазначає, що його поле знаходиться на контурі 54 площею 135,4623 га.

Вказує, що як на підставу відмови у позові суд послався на ч. 2 ст. 651 ЦК України, з цим висновком не погоджується, оскільки відповідно до ст. 9 ЦК України положення даного кодексу застосовуються до врегулювання відносин, що виникають у сфері використання природних відносин та інших відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Вважає, що, оскільки відносно оренди землі в Україні існує спеціальний нормативний акт, а саме Земельний кодекс України та ЗУ «Про оренду землі», норми цивільного кодексу використовуються як загальне правило, з яких нормами спеціального законодавства встановлюються виключення застосування, що і потрібно враховувати при розгляді заявлених позовних вимог.

Зазначає, що судом взагалі не перевірявся факт того, чи використовує відповідач його землі товарного с/г призначення без розробленого проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, обов'язковість якого встановлено Земельним кодексом України ще з 01 серпня 2010 року. Вказаний факт призвів до порушення норм матеріального права під час ухвалення рішення та є підставою для розірвання договору оренди землі.

Представник позивача апеляційну скаргу позивача підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, поважних причин суду не повідомила, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.09.2009 року між позивачем ТОВ "Профагро" та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,2521 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області. Строк оренди земельної ділянки становить 5 років. 11.09.2009 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно довідки ТОВ "Профагро" , на підставі даних книги історії полів з 2010 по 2012 роки на полі № 2 бр. 1, де знаходиться орендована земельна ділянка позивача розміром 12,2521 га, висівались у 2010 році - озима пшениця; у 2011 році - соняшник; у 2012 році - кукурудза на зерно. Заборонені засоби захисту рослин на вказаному полі не застосовувались, порядок сівозмін порушено не було.

Позивач просив розірвати договір оренди в судовому порядку, через невиконання відповідачем обов'язків по договору та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом .

Постановлюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які б підтвердили, що відповідачем порушені істотні умови доовору оренди.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 38 договору оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: 1) взаємною згодою сторін; 2) рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договором оренди, а саме п. 31 договору на орендара покладений обов'язок приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди, зареєстрованого в установленому порядку. Взятий на себе обов'язок відповідачем виконаний, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки та відповідною відміткою про державну реєстрацію. Інших обов'язків орендаря договір оренди землі - не містить.

Також, позивач вказує на порушення відповідачем п. 28 договору оренди землі щодо раціонального та цільового використання земельної ділянки внаслідок порушення правил сівозмін й агротехніки.

Пункт 28 договору оренди предписує право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Зі змісту цього пункту не вбачається , що він регламентує порядок сівозмін й агротехніки.

Як вбачається зі змісту звіту про науково-дослідну роботу Національної академії аграрних наук України Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" від 15.10.2012 року, за період 2010-2012 рр. на земельній ділянці позивача вирощувались польові культури у ланці сівозміни: озима пшениця - соняшник - кукурудза. Послідовність такого висіву культур відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 18.07.2008 року № 440/71. Структура ланки сівозмін за період 2010-2012 рр. не суперечить нормативам періодичності вирощування культур на одному і тому самому полі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 11.02.2010 року.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення порядку використання земельної ділянки та погіршення родючості ґрунту спростовуються вищезазначеним висновком.

Крім того, порівнюючи показники агрохімічного паспорту поля (земельної ділянки) за 2010 рік стану ґрунту з показниками, які зазначені у висновку Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" судом встановлено, що станом на 2012 рік рівень родючості ґрунтів на обстежених земельних ділянках не змінився.

Що стосується посилання на ст. 32 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає дострокове розірвання договору за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 та 25 цього закону та умовами договору, то порушення порядку сівозмін вказана норма і договір не передбачає.

Крім цього, позивач посилається на те, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Ст.32 Закону України "Про оренду землі" не містить такої підстави для розірвання договору оренди як відсутність проекту землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачем порушено істотні умови договору оренди земельної ділянки щодо раціонального та цільового її використання, а саме те, що було порушено правила сівозміни й агротехніки, що призвело до виснаження родючості землі. Також матеріали справи не містять доказів в чому полягає випадкове знищення або пошкодження орендованої земельної ділянки.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, в зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -відхилити

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 30 листопада 2012 року - залишити без змі.н

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -