Постанова

від 07.03.2013 по справі 2а/1270/9762/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

7.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2013 року Справа № 2а/1270/9762/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Біжінара Р.В.;

від відповідача - Тотієва А.В.;

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 березня 2012 року відповідачем - Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області був виданий третій особі - ОСОБА_3 Дозвіл на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг. ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» вважає Дозвіл незаконним, оскільки його видано на підставі документів, які містять недостовірні дані. Оскільки, для отримання дозволу на спеціальне водокористування третьою особою - ОСОБА_3 було надано «Паспорт скважины № 1 ЧЛ ОСОБА_3», в якому свідомо недостовірно зазначено що розташована свердловина за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3

Позивач зазначає, що вказана свердловина знаходиться в будівлі медпункту за адресою АДРЕСА_1, яка належить ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» на підставі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 12.03.2009 (зареєстрованого МКП БТІ м. Луганська 31.03.2009 за № 7014864). Місце розташування вказаної свердловини в будівлі медпункту за адресою вул. Українська, 11 також відображено в технічному паспорті МКП БТІ м. Луганська від 19.12.2008.

Позивач вказує, що дізнавшись про видачу Дозволу, він звернувся до відповідача з листом, в якому, виклавши зазначені обставини, висловив прохання про скасування зазначеного Дозволу. На вказаний лист відповідач з посиланням на ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» відповів відмовою, зазначивши, що підстави для анулювання Дозволу, якими є встановлення факту надання в заяві та доданих документів недостовірної інформації, відсутні. Таку відповідь позивач вважає безпідставною, оскільки недостовірність поданої ОСОБА_3 інформації, доведено безпосередньо у зверненні позивача до відповідача.

Позивач вважає, що за таких обставин відповідач був зобов'язаний анулювати оскаржуваний Дозвіл.

Під час судового засідання 25 січня 2012 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якої остаточно просив:

- визнати протиправними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, які полягають у відмові анулювати Дозвіл на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг, які викладені у листі відповідача від 21.06.2012 № 5302;

- зобов'язати Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області анулювати Дозвіл на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг, який виданий ОСОБА_3

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та письмових доповненнях до заперечень, в яких, серед іншого, зазначив, що дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області під час розгляду документів, видачі Дозволу на спеціальне водокористування ОСОБА_3 та дії під час надання відмови в анулюванні Дозволу на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг не виходили за рамки діючого законодавства.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 14.03.2012 до відповідача надійшла заява гр. ОСОБА_3 про видачу дозволу на спеціальне водокористування. До заяви було додано: клопотання з розрахунком нормативно - обґрунтованих обсягів водоспоживання та водовідведення та балансовою схемою водоспоживання та водовідведення; копія паспорту свердловини № 1, складеного ТОВ «Луганськгеоекоцентр»; договір про надання послуг від 21.03.2011 з ТПК «Исида»; лист погодження до дозволу на спеціальне водокористування, погоджений Східним державним геологічним підприємством 24.02.2012; копія паспорту гр. ОСОБА_3; схема розташування свердловини № 1. Зазначені документи подано відповідачу представником ОСОБА_3 за довіреністю від 13.03.2012 (а.с.55-70).

22 березня 2012 року, на підставі наданих документів, відповідачем було видано гр. ОСОБА_3 Дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 1.1.181 Луг на артсвердловину № 1, що розташована в м. Луганську, парк імені Горького, потужність 3 кб.м/год., глибина 19,8 м., поштова адреса користувача - АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

18 червня 2012 року Позивач - ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» (ідентифікаційний код 33269471), звернувся до відповідача з листом вих. № 7 з вимогою про скасування Дозволу на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг у зв'язку з його незаконністю, оскільки зазначена свердловина розташована в будівлі медпункту, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право приватної власності від 12.03.2009 (а.с. 19). До заяви позивачем було надано копії свідоцтва про право приватної власності, технічний паспорт, витяг про реєстрацію права власності.

Листом від 21.06.2012 № 5302 відповідач відмовив позивачу в анулюванні Дозволу, пославшись на те, що викладена у заяві позивача інформація про відсутність прав власності на свердловину у гр. ОСОБА_3 не є доказом надання ним недостовірної інформації. Зазначеним листом відповідач також запропонував позивачу звернутися до суду для підтвердження викладених у заяві фактів, що буде підставою для анулювання Дозволу (а.с.20).

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Преамбулою Водного кодексу України встановлено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальним водокористуванням є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно зі ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання цих приписів Постановою КМ України № 321 від 13.03.2002 затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, який визначає процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Згідно з п. 2 Порядку дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення - Республіканським комітетом екології та природних ресурсів Автономної Республіки Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, мм. Києві і Севастополі, державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів (далі - територіальні органи Мінекоресурсів);

Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.3 Порядку дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання поверхневих вод - з Республіканським комітетом по водному господарству Автономної Республіки Крим, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства); у разі використання підземних вод - з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК «Надра України» за переліком, який затверджує Мінекоресурсів; у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ.

Крім того, правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV (надалі - Закон № 2806).

Відповідно до ст.1 Закону № 2806 під дозвільною системою у сфері господарської діяльності розуміється сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру;

документом дозвільного характеру - є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2806 дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Згідно з нормами ст.4 Закону № 2806, які передбачають основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

За приписами ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру встановлено ст. 4-1 Закону № 2806.

Відповідно до ч.1 вказаної статті Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.5 ст. 4-1 Закону № 2806 підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, зокрема, є виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Так, норми цієї статті передбачають, що суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа подає державному адміністратору, який здійснює прийом суб'єктів господарювання в дозвільному центрі, заяву, форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та за погодженням з дозвільними органами.

Відповідно до ч.3 цієї статті до заяви додаються документи, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, передбачені законодавством, яким регулюються відносини щодо одержання такого документа.

Заява та документи, що додаються до неї, подаються в одному примірнику особисто суб'єктом господарювання (керівником юридичної особи, фізичною особою - підприємцем) або уповноваженою ним особою.

Відповідно до ч.4 цієї статті державний адміністратор перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, та реєструє заяву і документи, що додаються до неї, в журналі, який ведеться за формою, встановленою уповноваженим органом.

Форма заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру затверджена Постановою КМ України від 07.12.2005 № 1176.

Норми ч.5 ст.7 Закону № 2806 забороняють вимагати від заявника для одержання документа дозвільного характеру документи, не передбачені законодавством.

Згідно з вимогами ч.6 ст.6 Закону відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві та документах, що додаються до неї, покладено на заявника.

Норми ч.7 статті 4-1 Закону № 2806 визначають підстави для анулювання документа дозвільного характеру, до яких, зокрема, віднесено встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру.

Рішення дозвільного органу про анулювання документа дозвільного характеру може бути оскаржено в суді.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не встановлених законом, що регулює відносини, пов'язані з одержанням документа дозвільного характеру, є підставою для визнання такого документа дозвільного характеру анульованим безпідставно.

Як вбачається з листа позивача від 18 червня 2012 року вих. № 7, вимога про скасування Дозволу на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг у зв'язку з його незаконністю, ґрунтується на твердженні позивача, що зазначена свердловина належить ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» оскільки розташована в будівлі медпункту, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право приватної власності від 12.03.2009 (а.с.19). До заяви позивачем було надано копії свідоцтва про право приватної власності, технічний паспорт, витяг про реєстрацію права власності.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» про анулювання дозволу відповідач зазначив що викладена у заяві позивача інформація про відсутність прав власності на свердловину у гр. ОСОБА_3 не є доказом надання ним недостовірної інформації в юридичному розумінні, а також запропонував позивачу звернутися до суду для підтвердження викладених у заяві фактів, що стане підставою для анулювання Дозволу.

Позивачем при зверненні з листом від 18 червня 2012 року вих. № 7 доказів наявності права власності на свердловину у інших осіб, в тому числі у ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» відповідачу надано не було, як не було надано їх до суду.

Крім того, суд зазначає що у спірних правовідносинах не ідеться про право власності на свердловину. Твердження позивача про належність свердловини ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» ґрунтується лише на даних експлікації до технічного паспорта на об'єкт нерухомості - культурно-оздоровчий комплекс за адресою АДРЕСА_1, в якій зазначено крім іншого наявність свердловини за позначенням «літ. С» (а.с.17), яку не включено до складових об'єкта нерухомості, перелічених у свідоцтві на право власності на об'єкт нерухомого майна позивача від 12.03.2009 (а.с.14).

Що стосується інформації яка міститься у листі МКП Бюро технічної інвентаризації від 19.02.2013 №15/4392 (а.с.95) яка була надана на запит суду, за клопотанням представника позивача, про відсутність відомостей щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на свердловину, розташовану за адресою АДРЕСА_1, суд зазначає, що вказана інформація може бути доказом чи встановленим фактом, оскільки вищенаведені норми Закону № 2806 взагалі не передбачають надання, для отримання дозволу документу про право власності.

Відповідно, наявність чи відсутність документу про право власності не є предметом перевірки Державного управління охорони навколишнього природного середовища при наданні чи прийнятті анулюванні дозволу.

Таким чином, суд робить висновок про відсутність у Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області підстав для анулювання Дозволу на спеціальне водокористування від 22.03.2012 № Укр 1.1.181 Луг, передбачених ч.7 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV у зв'язку зі зверненням ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» з листом від 18 червня 2012 року вих. № 7.

Щодо посилань позивача на рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 28 лютого 2013 року у справі №2/434/948/13 за позовом ТОВ «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні користування майном, як на підтвердження доводів про надання ОСОБА_3 недостовірної інформації, суд зазначає наступне.

Згідно з нормами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 28 лютого 2013 року у справі №2/434/948/13 на час розгляду справи не набрало законної сили, посилання представника позивача на зазначене рішення судом до уваги не приймаються.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 березня 2013 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні уточненого адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-ЛЕНД-ЛУГАНСЬК» до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 11 березня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев