Рішення

від 01.03.2013 по справі 2117/2-131/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/614/2013 Головуючий в І інстанції: Пилипенко С.В.

Категорія: 27 Доповідач: Вербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року березня місяця 01 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вербицької Л.І. Суддів:Радченка С.В. Слюсаренко О.В. При секретарі:Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2011 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Концентрейт», Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_6, про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 03 грудня 2009 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Концентрейт» (далі - Товариство) було укладено договір № 03/12/09 про надання послуг поручителя за договором поруки. На підставі зазначеного договору позивач уклав з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) договір поруки №Г001Г/С-П 03 грудня 2009 року, за умовами якого він зобов'язався відповідати перед Банком за зобов'язаннями Товариства по погашенню кредиту за кредитним договором №Г001Г/С від 03 грудня 2009 року. Відповідно до п.4.1 договору про надання послуг поручителя за договором поруки, за надання послуг Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої становить 100 000,00 грн.

Зазначаючи, що до теперішнього часу Товариство, в порушення вимог ст.558 ЦК України, не сплатило йому суму винагороди за надання послуг поручителя, а також те, що на момент укладення договору поруки він не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності в розумінні ч.2 ст.203 ЦК України і його дружина, ОСОБА_6, не надавала згоди на укладення ним договору поруки, як передбачено ст.65 СК України, позивач просив суд визнати недійсним між ним та Банком договір поруки №Г001Г/С-П від 03 грудня 2009 року.

Рішенням Новокаховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено. Вирішено визнати недійсним договір поруки №Г001Г/С-П від 03 грудня 2009 року укладений між ОСОБА_5 та Банком.

В апеляційній скарзі Банк, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити. а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про визнання договору поруки недійсним і відповідності зазначених у позові підстав вимогам закону.

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, судом встановлено, що 03 грудня 2009 року між Банком та Товариством було укладено кредитний договір №Г001Г/С на непоновлювальну кредитну лінію ліміт якого становить 10 805 000,95 грн. (а.с.9-16).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором 03 грудня 2009 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки №Г001Г/С-П (а.с.8).

Крім того, 03 грудня 2009 року між Товариством та ОСОБА_5 було укладено договір №03/12/09 про надання послуг поручителя за договором поруки (а.с.17). Відповідно до п.1.1. зазначеного договору Виконавець зобов'язується на платній основі надати Замовнику послуги поручителя за договором поруки, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст.558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих боржникові.

Згідно зі ст.626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя і безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються і не змінюються.

Зважаючи на те, що сторонами договору поруки є поручитель і кредитор, а боржник не є стороною у цьому договорі, посилання позивача на невиконання Товариством, в порушення вимог ст.558 ЦК України, зобов'язань за договором про надання послуг поручителя, не може бути підставою для визнання недійсним договору поруки. Зазначені угоди є різними за правами та обов'язками сторін, їх умови не взаємопов'язані, а тому наслідки невиконання цих умов не є підставою для визнання однієї з цих угод недійсною, оскільки такі підстави не передбачені законом.

Зі змісту ч.1 ст.553 ЦК України порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником. Відповідно до роз'яснень даних уп.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (ст.553 ЦК України), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю, і не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. Тому вимоги позивача щодо застосування до даних правовідносин норм ст.65 СК України та Закону України «Про охорону дитинства» не є обґрунтованими.

При цьому, посилаючись на відсутність згоди дружини як на підставу визнання недійсним договору поруки, суд не врахував, що дружина позивача ОСОБА_6, яка не є стороною за договором, за захистом свого порушеного права до суду не зверталася, а у даній справі є третьою особою.

Крім того, судом порушено вимоги ч.1 ст.11 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог, оскільки з підстави порушення прав малолітньої дитини позов не заявлявся.

Суд також безпідставно задовольнив позов з тієї підстави, що позивач при укладенні договору поруки не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності. Посилаючись при цьому на ч.2 ст.203 ЦК України у тій частині, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а також пов'язуючи відсутність достатньої дієздатності зі змістом Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд не зазначив взаємозв'язку дієздатності з зазначеним законом і пов'язану з цим підставу, передбачену нормами цивільного законодавства, для визнання правочину недійсним.

Так, поняття цивільної дієздатності визначено в ст.30 ЦК України, а саме, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормою ст.34 ЦК України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Таким чином, поняття дієздатності фізичної особи закон не пов'язує із статусом фізичної особи, як суб'єкта підприємницької діяльності, а тим більше, з правами фінансових установ.

За таких обставин в порушення ст.213 ЦПК України рішення суду не є законним та обгрунтованим, зазначені позивачем підстави для визнання правочину недійсним не передбачені законом, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 30, 34, 203, 553 ЦК України, ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: