Постанова

від 25.02.2013 по справі 2а-14279/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року 10:40 № 2а-14279/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: Шуневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002131740, № 0002121740 від 14 грудня 2011 року, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року № 0002131740, № 0002121740, видані відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган неправомірно встановив порушення у вигляді несплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 48 100,84 грн. та податку на додану вартість у розмірі 68 097,00 грн. у зв'язку із перевищенням позивачем у 2010 році гранично допустимого розміру річної виручки (500 тис. грн.) від реалізації продукції.

Позивач вважає, що перевіряючим органом безпідставно віднесено до складу річної виручки від реалізації продукції помилково перераховані ТОВ «Спортленд Україна» на розрахунковий рахунок позивача кошти у розмірі 93 391,00 грн., які були повернуті власнику цих коштів. За твердженням позивача, зазначені кошти не є виручкою від реалізації продукції, не були включені позивачем до складу доходів, а ТОВ «Спортленд Україна» не включало ці кошти до складу валових витрат підприємства.

З цих підстав позивач та його представник просили позов задовольнити повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року № 0002131740, № 0002121740, видані ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність визначення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва сум податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість, які були нараховані позивачеві за загальними правилами оподаткування, оскільки перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2010 році, позивач перевищив встановлений статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 дозволений обсяг річної виручки від реалізації продукції.

Податковий орган не погоджується з доводами позивача про те, що не підлягають включенню до виручки від реалізації товарів послуг за 2010 рік грошові кошти в сумі 37 391,00 грн. та 55 000,00 грн., отримані ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Спортленд Україна» згідно платіжних доручень від 05.10.2010 року та повернуті 08.02.2011 та 21.03.2011 року як помилково перераховані, оскільки вважає, що повернення назад платнику цих коштів є фіктивними діями ФОП ОСОБА_1 з метою залишитися в 2010 році на спрощеній системі оподаткування і тим саме мінімізувати свої податкові зобов'язання.

З огляду на викладене, відповідач зазначав, що ним правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року № 0002131740, № 0002121740, якими позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 48 100,84 грн. та податку на додану вартість у розмірі 68 097,00 грн., що підлягають ним сплаті до бюджету.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 11.11.2011 року по 17.11.2011 року на підставі наказу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 3205 від 04 листопада 2011 року було проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено Акт № 121/1740/НОМЕР_3 від 24.11.2011 року (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 за 2010 рік задекларував 494 681,00 грн. валового доходу, від надання поліграфічних послуг в той час як його фактичний валовий дохід, що надійшов на розрахунковий рахунок підприємця від надання поліграфічних послуг, склав 587 078,00 грн.

В такий спосіб, за висновком податкового органу, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2010 році, СПД - фізична особа ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 дозволений обсяг 500 тис. грн. річної виручки від реалізації продукції, не задекларувавши валові доходи в розмірі 87 078,00 грн., які підлягають оподаткуванню за загальними правилами оподаткування.

У зв'язку з тим, що суб'єкт підприємницької діяльності перевищив дозволений протягом року обсяг виручки від реалізації продукції, СПД - фізична особа ОСОБА_1 не мав права протягом 2011 року здійснювати підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а його доходи підлягали оподаткуванню за загальними правилами оподаткування, встановленими Податковим кодексом України.

Відтак, отриманий позивачем за 9 місяців 2011 року дохід у розмірі 340 485,00 грн. також підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Крім того, за висновком податкового органу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен був зареєструватися з 01.01.2011 року платником податку на додану вартість згідно з п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про необхідність донарахування ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб, отриманого ним у 2010 та 2011 роках, у розмірі 48 100,84 грн. та податку на додану вартість у розмірі 68 097,00 грн.

14 грудня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002131740 , яким позивачу за порушення підпунктів 16.3.3, 16.3.6 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 та підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 48 100,84 грн.;

- № 0002121740 , яким позивачу за порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 72 848,75 грн., в тому числі 68 097,00 грн. за основним платежем та 4 751,75 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями № 0002131740, № 0002121740 від 14.12.2011 року позивач їх в адміністративному порядку. За наслідками оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Приписами статті 11 Закону України від 19.10.2000 № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Водночас, згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який підлягав застосуванню до спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500000,00 гривень.

Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу N 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 р. по справі № 21-34а12 (номер рішення в ЄДРСР -22204829), в контексті положень ст. 1 Указу застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва . Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому

За правилами, встановленими статтями 5 та 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування , обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 р. по справі № 21-911во10 (номер рішення в ЄДРСР 22204844), зазначене слід тлумачити так, що суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує встановлений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500 000,00 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування, оскільки перебування на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягів виручки.

Наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах та оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування. Недотримання цих вимог тягне за собою встановлену законом відповідальність.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

А тому оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Окрім зазначеного, порушення особою умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності має наслідком реєстрацію платником податку на додану вартість при настанні обставин, передбачених п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997р.

Так, відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, крім іншого, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

У відповідності до п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997р., із змінами і доповненнями, (далі - Закон 168/97) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема, ПДВ) у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Аналогічні приписи містить також Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, згідно п. 181.1 ст. 181 ПК України, . У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку .

Відповідно до п. 183.10 ст. 13 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відтак, вирішення питання про обов'язок позивача зареєструватися платником ПДВ залежить від встановлення обставин стосовно перевищення ним обсягу виручки в 500 тис. грн. за календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) у 2010 та 2011 роках знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був зареєстрований платником єдиного податку.

Відповідно до поданих СПД - фізичною особою ОСОБА_1 звітів суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку за І, ІІ, ІІІ та ІV квартали 2010 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за відповідні звітні квартали наростаючим підсумком з початку дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в 2010 календарному році склав 494 681,00 грн. (а.с. 64-67).

Однак, як встановлено Актом перевірки, фактичний обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), який надійшов на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, склав 587 078,00 грн., тобто перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2010 році, ФОП ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 дозволений обсяг 500 тис. грн. річної виручки від реалізації продукції, не задекларувавши валові доходи в розмірі 87 078,00 грн., які підлягають оподаткуванню за загальними правилами оподаткування.

Також за 9 місяців 2011 року позивачем отриманий дохід у розмірі 340 485,00 грн., який також, за висновком податкового органу, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що податковий орган безпідставно включив до загального обсягу виручки за 2010 рік 93 391,00 грн. помилково зараховані 05.10.2010 року від ТОВ «Спортленд Україна», які були повернуті відправнику 08.02.2011 року та 21.03.2011 року.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2010 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 в установі банку було зараховано 37 391,00 грн. з призначенням платежу «за послуги післядрукарської обробки поліграфії, згідно рахунку-фактури № 011-10 від 04.10.2010 року, без ПДВ» та 55 000,00 грн. з призначенням платежу «за послуги розробки макетів, згідно рахунку-фактури № 010-10 від 04.10.2010 року, без ПДВ», які надійшли від ТОВ «Спортленд Україна» (код ЄДРПОУ 33939193), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки (а.с. 193-203).

Листом вих. № 07102010 від 07.10.2010 року ТОВ «Спортленд Україна» звернулося до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з проханням повернути помилково перераховані останньому на його розрахунковий рахунок 05.10.2010 року кошти в сумі 55 000,00 грн., які були перераховані згідно рахунку-фактури № 010-10 від 04.10.2010 року та кошти в сумі 37 391,00 грн., які були перераховані згідно рахунку-фактури № 011-10 від 04.10.2010 року (а.с. 208).

Як пояснив суду позивач, отримані від ТОВ «Спортленд Україна» грошові кошти не могли бути повернуті ним своєчасно, оскільки були витрачені ним на оплату послуг виконавців поліграфічних послуг, а також на придбання матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Спортленд Україна» кошти в сумі 55 000,00 грн. платіжним дорученнями № 150 від 08 лютого 2011 року , вказавши в призначенні платежу «повернення помилково відправленої оплати згідно рахунку-фактури № 010-10 від 04.10.2010 року за послуги розробки макетів для рекламної кампанії», а кошти в сумі 37 391,00 грн. - платіжним дорученнями № 164 від 21 березня 2011 року , вказавши в призначенні платежу «повернення помилково відправленої оплати згідно рахунку-фактури № 011-10 від 04.10.2010 року за послуги післядрукарської обробки поліграфії» (а.с. 170-171).

При цьому, позивач вважає, що зазначені суми безготівкових коштів ним не використовувалися в підприємницькій діяльності та були повернуті їх власнику як помилково перераховані.

Порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок регулюється Законом України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346) і Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі - Інструкція № 22).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 22 помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача .

При цьому, відповідно до термінів, викладених у зазначеному пункті Інструкції № 22 неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі, а неналежним платником - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Статтею 6 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» передбачено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Як встановлено судом, позивачем не було дотримано передбаченого чинним законодавством про платіжну дисципліну п'ятиденного строку для повернення помилково зарахованих на його розрахунковий рахунок грошових коштів у безготівковій формі, незважаючи на те, що позивач був повідомлений з боку платника про необхідність повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів через два дні після їх зарахування. Позивачем було повернуто зараховані на його рахунок кошти лише зі спливом чотирьох місяців, у наступному податковому році .

Суд також бере до уваги, що за правилами, встановленими ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», право перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності мають фізичні особи - підприємці, обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень.

У листі від 27.04.2006 року № 4795/6/15-0416 «Про окремі питання застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» Державна податкова адміністрація роз'яснила: якщо зарахування та повернення коштів, які помилково надійшли на розрахунковий рахунок суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку, відбулося в одному звітному періоді, такі кошти не включаються до бази оподаткування єдиним податком.

Отже, позивач, повертаючи помилково, за його твердженням, зараховані на його розрахунковий рахунок грошові кошти, які надійшли йому понад дозволений обсяг у 500 тис. грн., у наступному календарному (податковому) році, через чотири місяці після їх отримання, мав усвідомлювати, що ним перевищено дозволений обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у поточному календарному (податковому) році та мав, у зв'язку з цим, вжити заходів щодо їх повернення у п'ятиденний строк з дня їх помилкового зарахування на його розрахунковий рахунок.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти були перераховані позивачу ТОВ «Спортленд Україна» на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур № 010-10, № 011-10 від 04.10.2010 року (а.с. 208) за послуги з розробки макетів для рекламної продукції та послуги з після друкарської обробки поліграфії.

Як пояснила суду свідок ОСОБА_4, яка у період виникнення спірних правовідносин працювала фінансовим директором ТОВ «Спортленд Україна», грошові кошти дійсно були перераховані підприємством на підстави виставлених ФОП ОСОБА_1 рахунків за послуги, що замовлялись ТОВ «Спортленд Україна», однак у зв'язку із зміною обставин підприємство змушено було відмовитись від замовлених послуг.

Таким чином, грошові кошти були перераховані позивачу на певній правовій підставі - згідно досягнутої сторонами домовленості про надання послуг, тому вважати позивача неналежним отримувачем а ТОВ «Спортленд Україна» - неналежним платником у розумінні Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, підстави відсутні.

Подальша відмова ТОВ «Спортленд Україна» від замовлених послуг та прийняття такої відмови позивачем може бути розцінена судом як розірвання вже укладеного договору за згодою сторін в порядку статті 651 Цивільного кодексу України, що передбачало обов'язок позивача повернути отримані кошти, однак в момент сплати грошових коштів для цього існували відповідні правової підстави.

Тим більше, з пояснень позивача вбачається, що отримані грошові кошти були витрачені ним на оплату послуг виконавців та на придбання матеріалів, тобто фактично позивач розпорядився отриманими грошовими коштами на власний розсуд, використавши їх у власній підприємницькій діяльності.

Відтак, підстави вважати такі кошти помилково отриманими (перерахованими) у суду відсутні.

В свою чергу, як зазначалось вище, у розумінні положень ст. 1 Указу № 727/98 обсягу при визначенні обсягу виручки особи, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, застосовується касовий метод обчислення виручки , при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку, викладеному відповідачем у Акті перевірки, про фактичне перевищення позивачем обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності протягом календарного року.

Оскільки відповідно до вимог пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, а в разі, якщо фізична особа отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності, то податковий орган дійшов правильного висновку про необхідність донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб на понад дозволений обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у 2010 році.

Правомірним є й висновок податкового органу про донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість у 2011 році, оскільки відповідно до ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За таких обставин та у взаємозв'язку з вищенаведеним суд зазначає про правомірність висновків ДПІ щодо встановлення розбіжності між задекларованою сумою валового доходу позивача за 2010 рік та фактично оподаткованою у розмірі 587 078,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань СПД ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік та за 9 місяців 2011 року на загальну суму 48 100,84 грн., зокрема з тих підстав, що останній повинен був перейти, але не перейшов на загальну систему оподаткування з I кварталу 2011 року. Відтак, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002131740 від 14 грудня 2011 року.

При цьому, у зв'язку із перевищенням граничного розміру виручки на кінець 2010 року, виходячи з положень 2.3.1., абз. 2 п. 9.4., п/п. «а»п. 9.6., п. 10.1. Закону про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями п. 181.1, 183.2., 183.10., 188.1., 187.1. ПК України позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником ПДВ відповідно до наведених вище правил з 1 кварталу 2011 року, що вказує на правильність висновків ДПІ в цьому контексті.

Проте, як встановлено судом, позивач заяву про реєстрацію платником ПДВ не подавав, що однак, не звільняє його від обов'язку сплачувати ПДВ на загальних підставах, нести відповідальність у разі недостовірності та несвоєчасності визначення податку та несвоєчасності його внесення до бюджету з початку 2011 року відповідно до п.183.10 ПК України без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, обмеження щодо чого діють до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги суму суми виручки за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 року у розмірі 340 495,00 грн., є вірним висновок ДПІ щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 68 097,00 грн. та, відповідно, щодо застосування штрафних санкцій у зв'язку з цим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності, виходячи із встановлених судом обставин та наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки та спірні рішення є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову немає, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 27 лютого 2013 року.