Ухвала

від 03.02.2015 по справі 2а-14279/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/34549/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013

у справі № 2а-14279/12/2670

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, за результатами якої складено Акт №121/1740/НОМЕР_1 від 24.11.2011, в якому зафіксовано, що позивач за 2010 рік задекларував 494 681,00 грн. валового доходу від надання поліграфічних послуг, в той час, як його фактичний валовий дохід, що надійшов на розрахунковий рахунок підприємця від надання поліграфічних послуг, склав 587 078,00 грн.

Отже, за висновком податкового органу, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2010 році, позивач перевищив, встановлений ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98, дозволений обсяг 500 тис. грн. річної виручки від реалізації продукції, не задекларувавши валові доходи в розмірі 87078,00 грн., які підлягають оподаткуванню за загальними правилами оподаткування.

У зв'язку з тим, що позивач перевищив дозволений протягом року обсяг виручки від реалізації продукції, він не мав права протягом 2011 року здійснювати підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а його доходи підлягали оподаткуванню за загальними правилами оподаткування, встановленими Податковим кодексом України.

Відтак, отриманий позивачем за 9 місяців 2011 року дохід у розмірі 340 485,00 грн., також, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Крім того, за висновком податкового органу, позивач повинен був зареєструватися з 01.01.2011 платником податку на додану вартість згідно з п. 183.4 ст. 183 ПК України.

На підставі висновків акта перевірки, 14.12.2011 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002131740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 48100,84 грн.;

- № 0002121740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 72848,75 грн., в тому числі 68097,00 грн. за основним платежем та 4751,75 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з наведеними висновками податкового органу про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість у 2011 році, оскільки, відповідно до ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у 2010 та 2011 роках знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був зареєстрований платником єдиного податку.

Відповідно до поданих позивачем звітів суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку за І, ІІ, ІІІ та ІV квартали 2010 року, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за відповідні звітні квартали наростаючим підсумком з початку дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в 2010 календарному році склав 494 681,00 грн.

Однак, як встановлено актом перевірки, фактичний обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), який надійшов на розрахунковий рахунок позивача, склав 587078,00 грн., тобто перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2010 році, позивач перевищив дозволений обсяг 500 тис. грн. річної виручки від реалізації продукції, не задекларувавши валові доходи в розмірі 87078,00 грн., які підлягають оподаткуванню за загальними правилами оподаткування.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що податковий орган безпідставно включив до загального обсягу виручки за 2010 рік 93391,00 грн., помилково зараховані 05.10.2010 від ТОВ «Спортленд Україна», які були повернуті відправнику 08.02.2011 та 21.03.2011.

Так, встановлено, що 05.10.2010 на розрахунковий рахунок позивача було зараховано 37 391,00 грн. з призначенням платежу «за послуги післядрукарської обробки поліграфії, згідно рахунку-фактури № 011-10 від 04.10.2010 року, без ПДВ» та 55 000,00 грн. з призначенням платежу «за послуги розробки макетів, згідно рахунку-фактури № 010-10 від 04.10.2010, без ПДВ», які надійшли від ТОВ «Спортленд Україна», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки (а.с. 193-203).

Листом вих. № 07102010 від 07.10.2010 ТОВ «Спортленд Україна» звернулося до позивача з проханням повернути помилково перераховані останньому на його розрахунковий рахунок 05.10.2010 кошти в сумі 55000,00 грн., які були перераховані згідно рахунку-фактури № 010-10 від 04.10.2010 та кошти в сумі 37391,00 грн., які були перераховані згідно рахунку-фактури № 011-10 від 04.10.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Спортленд Україна» кошти в сумі 55000,00 грн. платіжним дорученнями № 150 від 08.02.2011, вказавши в призначенні платежу «повернення помилково відправленої оплати згідно рахунку-фактури № 010-10 від 04.10.2010 за послуги розробки макетів для рекламної кампанії», а кошти в сумі 37391,00 грн. - платіжним дорученнями № 164 від 21.03.2011, вказавши в призначенні платежу «повернення помилково відправленої оплати згідно рахунку-фактури № 011-10 від 04.10.2010 за послуги післядрукарської обробки поліграфії» (а.с. 170-171).

Отже, як стверджує позивач, кошти у розмірі 91391,00 грн. були отимані помилково та не є коштами отриманими внаслідок господарської діяльності - надані послуги, а отже, не можуть включатися до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) приватного підприємця.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

В абз. 5 ст. 1 цього Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 5 зазначеного Указу, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Зазначене слід тлумачити так, що суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» розмір виручки, а саме 500 000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування, оскільки перебування на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягів виручки, якою є певна сума, а тому іншої форми розрахунку (крім грошової) у спірній ситуації бути не може.

Згідно зі статтею 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.

Враховуючи викладене вище, для вирішення питання щодо наявності у приватного підприємця права на застосування спрощеної системи судам необхідно було у відповідності до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на основі належних та допустимих доказів, встановити всю суму виручки, отриманої позивачем у 2010 році.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

При цьому, судами обох інстанцій слід встановити розмір перевищення граничного обсягу отриманої виручки в спірний період, та залежно від цього правомірність застосування відповідальності до позивача у вигляді нарахування податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити на основі допустимих доказів суму виручки позивача у відповідний період, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль