Постанова

від 28.02.2013 по справі 2а-17934/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року № 2а-17934/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юр-Аква» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2012 року №0001352202 та №0001362202,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юр-Аква» (далі - позивач, ТОВ «Юр-Аква») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2012 року №0001352202 та №0001362202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 січня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Бренд Строй», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Також, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та подальше використання результату робіт в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Позивач зазначав, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань постачальником контрагента позивача.

Крім того, позивач вказував на недопустимість використання в якості доказів матеріалів досудового слідства по кримінальній справі, в якій відсутній вирок суду, та акту про неможливість проведення зустрічної звірки, у зв'язку з тим, що зустрічна звірка не є перевіркою платника податків і тому в результаті її проведення чи неможливості здійснення цього, податкові органи не можуть встановлювати порушення суб'єктом господарювання положень законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 58 333,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 283 333,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), правочин з яким є нікчемним, оскільки фактично господарських операцій з виконання робіт не відбувалося, що свідчить про протиправність такого правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В обґрунтування даних висновків відповідач зазначав, що в акті ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року» від 06.04.2012 р. №29/22/36165567, де вказується про порушення ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) ч.1 ст.203, 215,216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Бренд Строй» до реальних вигодонабувачів.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договір з ТОВ «Бренд Строй» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

В судове засідання 18 лютого 2013 року представник відповідача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений завчасно й належним чином, про що свідчить підпис представника про отримання судової повістки (том ІІІ, а.с. 115).

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №2а-17934/12/2670 в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юр-Аква» (код ЄДРПОУ 34891687) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.01.2007 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 643632 від 21.09.2012 (том І, а.с.6).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.09.2012 року по 02.10.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Юр-Аква» (код ЄДРПОУ 34891687) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 08.10.2012 року №770/22-2/34891687 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І а.с. 10-19.

15 жовтня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001352202 , яким позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 60 417,25 грн., з яких 58 333,00 грн. - основного платежу та 2 084,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І а.с.20) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001362202, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1007 року №283/97-ВР було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 86 459,00 грн., з яких 70 833,00 грн. - основного платежу та 15 626,00 грн. - штрафних (фінансових санкцій) (том І, а.с. 21).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень (скарга від 23.10.2012 №23-10/2012, том І, а.с.22-23) Державна податкова служба в місті Києві рішенням від 17.12.12 №8639/10/12-114 скаргу залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (том І, а.с.24-26).

Доказів повторного оскарження вказаних рішень до Державної податкової служби України позивач суду не надав.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сформовано валові витрати у розмірі 283 333,00 грн. (за 4 квартал 2010 року - 250 000,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 33 333,00 грн.) та задекларовано податковий кредит у розмірі 58 333,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року - 50 000,00 грн. та жовтень 2011 року - 8 333,00 грн., за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Бренд Строй.

На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на акт ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року» від 06.04.2012 р. №29/22/36165567 (том ІІІ, а.с.64-68), в якому зазначається про:

- порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України;

- в ході досудового слідства в межах кримінальної справи №69-0146 було встановлено, що реквізити та банківські рахунки ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) використовувалися групою осіб з метою документального оформлення неіснуючих операцій, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства;

- керівник ТОВ «Бренд Строй» - ОСОБА_1 надала пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, діяльністю ТОВ «Бренд Строй» не займалась і про це їй не відомо.

Враховуючи вищезазначені фактичні обставини Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК ДПС у складеному акті прийшла до висновку про порушення ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) ч.1 ст.203, 215,216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Бренд Строй» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Далі по тексту Акту перевірки відповідач, посилаючись на статтю 228 Цивільного кодексу України, встановив нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), а також неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі такого правочину, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, згідно акту перевірки висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту (січень, жовтень 2011 року) та валових витрат (4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року) фактично ґрунтується на обставинах, встановлених під час досудового слідства по кримінальній справі, порушеній за фактом фіктивного підприємництва та які викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Бренд Строй».

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Юр-Аква» (Генеральний підрядник) та ТОВ «Бренд Строй» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду від 24.11.2010 р. №33/6-Пд (том І, а.с.54-57), за умовами якого Субпідрядник зобов'язується за завданнями Генерального підрядника виконувати окремі види будівельних робіт (надалі іменуються будівельні роботи) на Об'єктах відповідно до проектно-кошторисної документації, а Генеральний підрядник зобов'язується надавати Субпідрядникові будівельні майданчики, передавати Субпідрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію (надалі іменується проектно-кошторисна документація), приймати виконані будівельні роботи згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (форми №КБ-2в та №КБ-3) та оплачувати будівельні роботи (пункт 1.1.). Об'єкти - соціальні об'єкти Сакського району Автономної Республіки Крим. (пункт 1.2.). Орієнтовна вартість будівельних робіт становить 793 907,00 грн. (сімсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот сім гривень) в т.ч. ПДВ - 132 318,00 гривень (пункт 2.1.). Остаточні розрахунки за виконання кожного окремого виду будівельних робіт у будь-якому випадку проводиться Генеральним підрядником не пізніше 10 (десяти) календарних днів після приймання виконаних будівельних робіт комісією Генерального підрядника та підписання форм №КБ-2в та №КБ-3 (пункт 2.3.). Розрахунки Генеральним підрядником проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника (пункт 2.4.). Субпідрядник зобов'язаний виконувати будівельні роботи своїми силами і коштами, зі свого матеріалу або з матеріалу Генерального підрядника, якісно і в обумовлений додатковими угодами на кожний вид будівельних робіт по кожному Об'єкту, не допускати відхилення від проектно-кошторисної документації; розробляти та узгоджувати з Генеральним підрядником договірні ціни та кошториси на виконання окремих видів будівельних робіт; за свій рахунок усувати недоліки виконаних неякісно та з відхиленням від проектно-кошторисної документації будівельних робіт (пункт 3.1.).

Також між сторонами було підписано додаток до договору від 24.11.2010 р. №33/6-Пд, в якому вказується перелік соціальних об'єктів Сакського району Автономної Республіки Крим. (том ІІІ, а.с.101-102).

Згідно з актом приймання-передачі проектно-кошторисної документації (том ІІІ, а.с. 136) позивачем було передано підряднику проектно-кошторисну документації на вказані об'єкти будівництва.

Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів виконаних робіт (том І, а.с.60-184).

За наслідками виконання робіт ТОВ «Бренд Строй» було виписано на користь ТОВ «Юр-Аква» податкові накладні на загальну суму 350 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 58 333,33 грн., а саме: №2725 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі - 4 166,67 грн., №2726 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №2727 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №2728 від 16.12.2010 р. на загальну суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., №2729 від 16.12.2010 р. на загальну суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., №2743 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №2790 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №2791 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №2792 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №2793 від 16.12.2010 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №78 від 13.10.2011 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн., №95 від 17.10.2011 р. на загальну суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн. (том І, а.с.185-196).

Вказані суми ПДВ за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 58 333,33 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за січень та жовтень 2011 року (том І, а.с.197-203) та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації (том І, а.с.199, 203).

На підставі наданих ТОВ «Бренд Строй» довідок про вартість будівельних робіт (том І, а.с.58-184) позивачем була здійснена оплата за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Бренд Строй», що підтверджується виписками по особовому рахунку (том І, .а.с.208-223). .

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року були віднесені позивачем до складу валових витрат на загальну суму 283 333,00 грн.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового-повідомлення рішення від 15 жовтня 2012 року №0001352202, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість , суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Юр-Аква» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість в розмірі 50 000,00 грн., а в податковій декларації за жовтень 2011 року - 8 333,00 грн., що сплачені ним у зв'язку з придбанням робіт у ТОВ «Бренд Строй» (том І, а.с.197-203).

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100148623 від 03.11.2008 року (том І, а.с. 226).

На запит суду Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК ДПС листом № 339/9/15.2 від 14.01.2013 було надано рішення № 74/15-2 від 02.03.2012 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до якого Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Бренд Строй» як платника податку на додану вартість було анульоване 11 квітня 2012 року (том І, а.с.35-36), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у січні та жовтні 2011 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Бренд Строй» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Бренд Строй» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, згідно наданих на запит суду декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Бренд Строй» за січень, жовтень 2011 року вбачається, що останнім у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 ) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Юр-Аква» у загальному розмірі 58 333,00 грн. (50 000,00 грн. за січень 2011 року та 8 333,00 грн. за жовтень 2011 року), що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період (том І, а.с.42-45).

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг серії АА №014610 від 15.10.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Бренд Строй» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилось за адресою: 95493, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Залізничний район, вулиця Монтажна, будинок 10-Г (том І а.с. 230-231).

Як вбачається з довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №019864 від 15.01.2013 року, контрагент позивача - ТОВ «Бренд Строй» на момент проведення господарських операцій не було ліквідоване, його діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказане підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням щодо ТОВ «Бренд Строй» був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 11.04.2012 року, тобто через шість місяців після здійснення з позивачем господарських операцій, що підтверджується довідкою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №019864 від 15.01.2013 року (том І, а.с.234).

Вирішуючи питання про реальність виконання договору субпідряду між ТОВ «Юр-Аква» та ТОВ «Бренд Строй», придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Бренд Строй», фактично замовлялися позивачем з метою виконання будівельних робіт за договорами, укладеними з замовником - Міністерство житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим.

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладених позивачем з Міністерством житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим договору від 14.12.2010 р. №57/10-27/31 (том І, а.с.238-242), договору №58/10-27/32 (том ІІ, а.с.30-34), договору від 10.12.2010 р. №68/10-27/42 (том ІІ, а.с.89-93), договору від 10.12.2010 р. №67/10-27/41 (том ІІ, а.с.121-125), договору від 10.12.2010 р. №69/10-27/43 (том ІІ, а.с.153-157), договору від 10.12.2010 р. №70/10-27/44 (том ІІ, а.с.192-196), договору №71/10-27/45 (том ІІ, а.с.225-229), договору №82/10-27/56 (том ІІІ, а.с.4-8) позивач зобов'язувався взяти на себе обов'язок виконати будівельні роботи на наступних об'єктах: «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Ромашкино Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Суворово Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Наташкино Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Веселовка Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Воробьево Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Добрушино Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Елизаветово Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Каменоломня Сакського району».

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА №019847 від 15.01.2013 року (том І, а.с.235) до основних видів діяльності ТОВ «Юр-Аква» належать: «діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах» (71.12), «роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах» (47.25), «установлення та монтаж машин і устаткування» (33.20), «виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки» (11.07), «будівництво трубопроводів» (42.21), «будівництво житлових і нежитлових будівель» (41.20) - а.с.235.

Право на здійснення будівельної діяльності ТОВ «Юр-Аква» підтверджується ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, серії АВ №488152, термін дії якої з 22 вересня 2009 року по 22 вересня 2012 року та додатком до ліцензії , в якому вказується перелік робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури (том ІІІ, а.с.108-111).

З метою належного виконанням зобов'язань перед замовником позивачем був залучений субпідрядник - ТОВ «Бренд Строй» для виконання частини обсягу замовлених за договором робіт.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується:

- деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованими в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (том ІІ, а.с.25-29, 86-88, 116-120, 148-152, 187-191, 220-224, том ІІІ, а.с.1-3, а.с.45-47), підписаного за участю замовника - першого заступника міністра регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим, яким підтверджується закінчення будівництвом та готовність до експлуатації об'єкта: «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Ромашкино Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Суворово Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Наташкино Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Веселовка Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Воробьево Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Добрушино Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Елизаветово Сакського району», «Колективна установка доочищення води для питних потреб в загальноосвітній школі с. Каменоломня Сакського району»;

- Наказом Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим від 27.12.2010 р. №114/1 (том ІІІ, а.с.70-71), яким затверджена проектно-кошторисна документація зазначених вище об'єктів будівництва;

- переліком об'єктів Автономної Республіки Крим, що фінансуються у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду для реалізації Закону України «Про загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006-2020 роки (том ІІІ, а.с.72-78), погодженого виконуючим обов'язки Міністра житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим;

- витягом з акту перевірки контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим обсягів і якості операцій та розрахунків Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим, що здійснювалися між ТОВ «Юр-Аква» та Міністерством житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим за період з 01.04.2010 р. до 31.08.2011 р. (том ІІІ, а.с.79-100).

За даними витягу серії АА №014610 від 15.10.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) до основних видів діяльності ТОВ «Бренд Строй» належать: «оптова торгівля будівельними матеріалами» (51.53.2), «оптова торгівля хімічними продуктами» (51.55.0), «діяльність у сфері інжинірингу» (74.20.1), «виробництво будівельних металевих виробів» (28.12.0), «будівництво будівель» (45.21.1), «електромонтажні роботи» (45.31.0) - (том І, а.с.230).

Право на здійснення будівельних робіт ТОВ «Бренд Строй» підтверджується ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, серії АВ №513962, термін дії якої з 22 лютого 2010 року по 22 лютого 2013 року (том І, а.с.224) та дозволом на початок виконання роботи підвищеної небезпеки Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (том І, а.с.225), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності - виконання будівельних робіт.

Отже, виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Бренд Строй», що відноситься до його основних видів діяльності.

Додатковим підтвердженням можливості виконання контрагентом позивача - ТОВ «Бренд Строй» спірних господарських операцій є наявність в останнього великої кількості трудових ресурсів, що підтверджується отриманим на судовий запит від ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС витягом з бази даних ДРФО за 4 квартал 2010 року та І квартал 2011 року за формою 1 ДФ (том І, а.с.38-41).

Враховуючи вказані вище договори та вид діяльності позивача і його контрагента, з огляду на характер виконаних ТОВ «Бренд Строй» робіт, надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Бренд Строй» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбані (замовлені) позивачем роботи були використанні у його власній господарській діяльності.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Бренд Строй».

Слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання спірних операцій.

Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються виключно на обставинах діяльності його контрагента - ТОВ «Бренд Строй», встановлених в ході досудового слідства по кримінальній справі №69-0146, порушеній за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

На переконання суду, сам факт порушення кримінальної підстави не є підставою для висновків податкового органу про нікчемність укладеного договору між ТОВ «Юр-Аква» і ТОВ «Бренд Строй», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Бренд Строй» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

З приводу пояснень ОСОБА_1 - керівника ТОВ «Бренд Строй» щодо її непричетності до реєстрації і здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, які були надані в межах кримінальної справи, суд зазначає, що у вказані пояснення не стосувались обставин взаємовідносин між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «ЮР Аква» та самі по собі не можуть бути доказом нікчемності укладених правочинів.

Відповідно до статті 67 Кримінально-процесуального кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого належать до джерел доказів, які підлягають перевірці та оцінці поряд із іншими наявними у кримінальній справі доказами особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором та судом.

Питання про достовірність таких пояснень та наявність вини особи у вчиненні злочину може бути вирішено виключно судом за наслідками розгляду кримінальної справи.

У зв'язку з цим встановлені під час її розслідування обставини, в тому числі ті, що отримані під час допиту свідків, підозрюваних, обвинувачених згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Проте доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі допиту ОСОБА_1, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, надано не було.

Факт порушення за фактом створення ТОВ «Бренд Строй» кримінальної справи за ст. 205 КК України, на думку суду, є неналежним доказом, адже не містить в собі інформації про предмет доказування у даній справі.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» від 06.04.2012 р. №29/22/36165567, як на доказ безтоварності операцій між ТОВ «Юр Аква» та зазначеною юридичною особою.

Вказаний акт було складено у зв'язку з надходженням постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України С.О. Осипчука від 02.04.2012 про призначення зустрічної звірки. Висновки вказаного Акту, як зазначено у ньому, обґрунтовані виключно даними податкової звітності ТОВ «Бренд Строй», даних комп'ютерних інформаційних систем ДПІ та фактами, викладеними у постанові слідчого по кримінальній справі № 69-0146 (том ІІІ, а.с.64-68).

Як вбачається зі змісту наведеного акту, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Юр Аква», в ході проведення зустрічної звірки не досліджувались.

Крім того, оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки , який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, відображені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» від 06.04.2012 р. №29/22/36165567 висновки стосовно порушення ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) ч.1 ст.203, 215,216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Бренд Строй» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі висновки не відповідають суті та визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Бренд Строй», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт по установці доочистки води для питних потреб, яка використовується позивачем у власній господарській діяльності - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Бренд Строй» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Суд зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що виконання вищевказаних робіт (послуг) не мало реального характеру, а дії сторін були спрямовані лише на збільшення податкової вигоди.

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про безтоварність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй».

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Юр-Аква» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень, жовтень 2011 року, а висновок податкового органу про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 333,00 грн. - основного платежу та 2084,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2012 року №0001352202 є протиправним.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №0001362202 від 15 жовтня 2012 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток , суд зазначає наступне.

Правила оподаткування податком на прибуток підприємств визначаються Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В пункті 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року. Отже, на момент здійснення розглядуваних господарських операцій (IV кв. 2010 року, І кв. 2011 року), позивач при формуванні валових витрат та сплаті податку на прибуток керувався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання робіт ТОВ «Бренд Строй» на користь позивача підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, а саме - договором (том І, а.с.54-57) та додатком до нього (том ІІІ, а.с.101), довідками про вартість будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт (том І, а.с.58-184), актом приймання-передачі проектно-кошторисної документації, податковими накладними (том І, а.с.185-196), виписками з особового рахунку позивача (том І, а.с.208-223), які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів.

Договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнано. Сторонами виконано в повному обсязі.

Використання позивачем придбаних робіт у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом (том ІІ, а.с.25-29, 86-88, 116-120, 148-152, 187-191, 220-224, том ІІІ, а.с.1-3, а.с.45-47, а.с.70-100).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 283 333,00 грн. за договором з ТОВ «Бренд Строй» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001362202 від 15 жовтня 2012 року - безпідставним та неправомірним.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Бренд Строй», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Бренд Строй», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Юр-Аква» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 468,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2012 року №ПП-0000408 (том І, а.с. 27). За таких обставин суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 15 жовтня 2012 року №0001352202 та №0001362202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юр-Аква» судові витрати у розмірі 1 468,76 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят вісім гривень 76 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.