Постанова

від 20.02.2013 по справі 826/944/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2013 року 14:49 № 826/944/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Кушніра Р.Ю.,

від відповідача: Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2013 року №0000152260 та №0000162260, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (далі - позивач, ПАТ «ВПБФ «Атлант») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2013 року №0000152260 та №0000162260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та подальше використання результату робіт в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 90 320,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 451 602,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 37119024), оскільки господарських операцій з виконання робіт не відбувалось, що свідчить про протиправність правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В обґрунтування даних висновків відповідач зазначав, що в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» від 17.05.2012 р. №1335/22-3/30676525 (за період з 01.08.2011 по 31.10.2011ДПІ) та ТОВ «Італтекс Групп» від 11.01.2012 №54/23-7/ (за період з 01.08.2011 по 30.09.2011), складених ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС та акті ДПІ у Печерському районі міста Києва, вказується про те, що один із постачальників ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» - ТОВ «Італтекс Групп» - має ознаки фіктивності, що, відповідно, вказує на неможливість здійснення ним господарської діяльності.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договір з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (код ЄДРПОУ 19016506) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.05.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.43).

ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 09.08.2002 року за №07386, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100332024 від 19.04.2011, індивідуальний податковий номер 190165026650.

У період з 13.12.2012 року по 19.12.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (код ЄДРПОУ 19016506) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 30676525) за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 20.12.2012 року №6001/22-621-19016506 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с.139-145.

09 січня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000162260, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 112 900,00 грн., з яких 90 320,00 грн. - основного платежу та 22 580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000152260, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 103 868,00 грн., з яких основного платежу - 103 868,00 грн., штрафні санкції не застосовані.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит у розмірі 90 320,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 451 602,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 30676525), яке здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на встановлених в ході перевірки позивача даних про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ контрагентом позивача «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» та його постачальником ТОВ «Італтекс Групп». Такий висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва обґрунтовується актами про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних підприємств, складеними ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме:

- актом від 17.05.2012 р. №1335/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 30676525) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.10.2011, в якому зазначається, що одним із постачальників ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» у вересні 2011 року є підприємство ТОВ «Італтекс Групп» (код ЄДРПОУ 37193806), яке має стан « 9» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ якого анульоване з 12.12.2011 року, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Італтекс Групп» відповідно до бази даних ДПІ - відсутні працюючі;

- актом від 11.01.2012 №54/23-7/ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Італтекс Групп» (код ЄДРПОУ 37193806) за період з 01.08.2011 по 30.09.2011, в якому вказувалося про внесення з 29.10.2011 р. запису в ЄДР про відсутність підприємства за місцезнаходженням, анулювання свідоцтва платника ПДВ з 12.12.2011 р., відсутність найманих працівників. Крім того, даним актом було встановлено, що єдиним постачальником ТОВ «Італтекс Групп» у вересні 2011 року було підприємство ТОВ «САШИР-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37142645), яке має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульоване 12.12.2011 року у зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій, остання декларація з ПДВ №563500 від 22.11.2010 «недійсна». Від ГВПМ у Печерському районі було отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «САШИР-ТРЕЙД» разом з копією пояснень ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка вказана в БД РПП як засновник та директор ТОВ «САШИР-ТРЕЙД», щодо непричетності до реєстрації та діяльності вказаного підприємства. Також, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначає, що ТОВ «Італтекс Групп» має ознаки фіктивності, оскільки в ході проведення перевірки не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від ТОВ «Італтекс Групп» до контрагентів-покупців у зв'язку із відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Як зазначає відповідач в Акті перевірки, оскільки ТОВ «Італтекс Групп» у вересні 2011 року було контрагентом ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», це свідчить про те, що ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 30676525) реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 90 320,00 грн.

Таким чином, висновок ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у вересні 2011 року та валових витрат за ІІ-ІІІ квартал ґрунтується виключно на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в другому (ТОВ «Італтекс Групп») та третьому (ТОВ «САШИР-ТРЕЙД») ланцюгах господарських відносин , які не є його прямими контрагентами, у яких позивач безпосередньо придбавав товари (роботи, послуги).

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (Замовник) та ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (Підрядник) був укладений договір від 30.08.2011 р. №10/11 (а.с.24-26), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря, протидимного захисту будівлі на об'єкті: «Блок побутового обслуговування №9 по вул. Милославська в м. Києві» (пункт 1.1.) Роботи виконуються з матеріалів Підрядника, вартість яких відображена в додатках до даного договору (пункт 1.2.). Підрядник у межах обсягів робіт і вартості, передбачених договірними цінами, виконує своїми силами і засобами роботи, поставляє все необхідне обладнання та матеріали. Перелік матеріалів та обладнання приводиться в договірній ціні, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.4.). Підрядник зобов'язується виконати усі свої роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, у встановлені даним договором терміни (пункт 2.1.). Розрахунки за договором виконуються після виконання Підрядником відповідних об'ємів робіт (пункт 1.2) по пред'явленим «Підрядником» актам, довідкам Ф №КБ-3. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів після підписання двостороннього акту приймання виконаних робіт (пункт 4.2.). Здача і приймання робіт виконується сторонами відповідно до БНіП 3.05.01-85, згідно з п.5.3. даного договору.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» було виконано роботи з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря, протидимного захисту будівлі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №1 та №2 за вересень 2011 року (а.с.27-38).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» було виписано на користь ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» податкову накладну №77 від 28.09.2011 на загальну суму 541 922,26 грн., в т.ч. ПДВ - 90 320,38 грн. (а.с.39).

Вказана податкова накладна відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с.119), а сума ПДВ за зазначеною податковою накладною у розмірі 90 320,38 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року (а.с.104-106) та відображена в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації (а.с.113).

На підставі наданої ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» довідки про вартість будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с.26) позивачем була здійснена оплата за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 65-67).

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» за 2-3 квартал 2011 року були віднесні позивачем до складу валових витрат на загальну суму 451 602,00 грн.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» від 09 січня 2013 року №0000162260, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість , суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року (а.с.104-106) в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість у розмірі 90 320,38 грн., яка сплачена ним, в зв'язку з придбанням (замовленням) робіт у ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг».

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (індивідуальний податковий номер 306765226558) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №37631367 від 11.08.2003 року (а.с.42).

З бази анульованих свідоцтв платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України випливає, що свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» як платника податку на додану вартість було анульоване 20 грудня 2012 року , в той час як податкова накладна на користь позивача була видана у вересні 2011 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкової накладної свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №568499 від 15.02.2013 року (а.с.102-103) підтверджує, що ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» зареєстроване як юридична особа Печерською районною в місті Києві адміністрацією за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5А, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Відповідачем не надано суду доказів того, що контрагент позивача - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» на момент проведення господарських операцій був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку була припинена або виключено з ЄДРПОУ. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання договору підряду між ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» та ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ від 27.06.2012 року №338582 (а.с. 44) до основних видів діяльності ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» належать: «будівництво житлових і нежитлових будівель» (41.20), «виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій» (25.11), «неспеціалізована оптова торгівля» (46.90), «діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах» (71.12) - а.с.44.

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», фактично замовлялися позивачем з метою виконання будівельних робіт за договором, укладеними з замовником - комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» інвестиційно-підрядного договору від 18.10.2006 р. №1/261 та додаткової угоди №4 до нього позивач зобов'язувався здійснити будівництво об'єкта - Блоку обслуговування на діл. 8, Блоку обслуговування на діл. 9, підземних гаражів на 800 машиномісць та торгово-офісного центру на вул. Милославській у Деснянському районі м. Києва.

З метою належного виконанням зобов'язань перед замовником позивачем був залучений субпідрядник - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» для виконання частини обсягу замовлених за договором робіт.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується актами огляду прихованих робіт, актами індивідуального випробування обладнання, якими підтверджується встановлення повітропроводів на об'єкті (а.с. 68-75), актом готовності об'єкта до експлуатації від 01.10.2012 року , підписаного за участю замовника - КП «Житлоінвестбуд-УКБ», яким підтверджується закінчення будівництвом та готовність до експлуатації об'єкта по вул. Милославській, 6 (а.с.77-82), а також сертифікатом серії КВ №16412181303 від 04.10.2012 р., виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, яким підтверджується відповідність закінченого будівництвом об'єкта - блоку обслуговування № 9 на вул. Милославській, 6 проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (а.с.76).

Право на здійснення будівельних робіт ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» підтверджується ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, серії АВ №356843, термін дії якої з 25 липня 2007 року по 25 липня 2012 року (а.с.96, 97). В переліку видів робіт провадження будівельної діяльності до вказаної ліцензії вказано «монтаж систем вентиляції і кондиціювання повітря» (пункт 3.03.04), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо посилання відповідача на обов'язкову сертифікацію продукції протипожежного призначення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, затвердженого Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 29.09.2011 р. №1037 система протидимного захисту належать до засобів протипожежного захисту та являє собою комплекс технічних засобів, призначений для примусового видалення летких продуктів згоряння (зокрема диму) з приміщень та шляхів евакуації будинків і споруд, а також створення надлишкового тиску повітря на незадимлюваних сходових клітках, у протипожежних тамбурах-шлюзах, ліфтових холах, шахтах ліфтів та інших захищуваних об'ємах будинків і споруд у разі пожежі, спонукальною системою якого є пожежна сигналізація.

Пунктом 2.9. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 19.10.2004 №126 встановлюється, що продукція протипожежного призначення, а також продукція до якої встановлені вимоги пожежної безпеки, повинна мати сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

В актах огляду прихованих робіт (монтаж повітропроводів димовидалення) від 16.10.2011 року (а.с.70) зазначено, що при виконанні робіт застосований повітропровід із оцтової сталі = у 0,9-1.0 мм та міститься посилання на номер сертифікату - №5546 (а.с. 68-71). Отже, ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» при виконанні робіт використовувало матеріали (продукцію), що були сертифіковані.

Також, суд звертає увагу на те, що сама по собі відсутність сертифікату відповідності на продукцію протипожежного призначення може свідчити про порушення порядку виконання робіт з встановлення протипожежного обладнання, однак не вказує на те, що вказані роботи взагалі не виконувалися.

Суд зауважує, що відповідачем не вказується в Акті перевірки на відсутність у позивача сертифікатів відповідності на продукцію протипожежного призначення як одну з підстав, яка була врахована ним при прийнятті спірного рішення.

Фактично, згідно висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, єдиною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань були вищеописані обставини діяльності контрагентів позивача в другому та третьому ланцюгах господарських відносин - ТОВ «Італтекс Групп» та ТОВ «САШИР-ТРЕЙД».

Обставини ж щодо дотримання порядку сертифікації продукції під час проведення перевірки відповідачем не досліджуватись. Тобто представником відповідача в судовому засіданні було розширено підстави прийняття оскаржуваного рішення , що, на думку суду, є не допустимим, оскільки в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративним судом під час вирішення спору перевіряється, чи діяв відповідач, як суб'єкт владних повноважень під час прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, посилання відповідача на обставини, які не досліджувались відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення та які виникли після цього, суд вважає безпідставним.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у другому та третьому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання позивачем результатів робіт від його безпосереднього постачальника (виконавця) - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» реально не здійснювалися через те, що за ланцюгом між попереднім контрагентом ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», зокрема, з ТОВ «Італтекс Групп», господарські відносини визнані безтоварними, оскільки господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу господарських відносин платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином фіктивний характер діяльності ТОВ «САШИР-ТРЕЙД» та ТОВ «Італтекс Групп» унеможливлює виконання ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» підрядних робіт на замовлення позивача .

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали підприємства у попередніх ланцюгах поставок, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Висновки Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва, викладені в акті від 17.05.2012 р. №1335/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 30676525) та акті від 11.01.2012 №54/23-7/ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Італтекс Групп» (код ЄДРПОУ 37193806) судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, відображені в Актах про неможливість проведення зустрічної звірки від 17.05.2012 р. №1335/22-3/30676525 та від 11.01.2012 №54/23-7/ висновки стосовно наявності у ТОВ «Італтекс Групп» та ТОВ «САШИР-ТРЕЙД» ознак фіктивності, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі висновки не відповідають суті та визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за вересень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09 січня 2013 року №0000162260, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 90 320,00 грн. є неправомірним.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №0000152260 від 09 січня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток , суд зазначає наступне.

Правила оподаткування податком на прибуток підприємств визначаються Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання робіт ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» на користь позивача підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, а саме - договором (а.с.24-26), довідкою про вартість будівельних робіт (а.с.26), актами приймання виконаних робіт (а.с.27-38), актом огляду прихованих робіт (монтаж повітропроводів систем вентиляції) (а.с.68), актом огляду прихованих робіт (монтаж повітропроводів димовидалення) (а.с.70) та платіжними дорученнями (а.с.65-67), які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів.

Договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнано. Сторонами виконано в повному обсязі.

Використання позивачем придбаних робіт у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом (а.с.77-82).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 451 602,00 грн. за договором з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000152260 від 09 січня 2013 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2167,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22 січня 2013 року №2830 (а.с.7).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 167,68 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби №0000152260 та №0000162260 від 09 січня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» судові витрати у розмірі 2 167,68 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім гривень 68 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 25 лютого 2013 року.