Ухвала

від 23.04.2013 по справі 826/944/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/944/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві згідно ч.1 ст.41 КАС України, справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Виробнича проектно-будівельна фірма "Атлант" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2013 №0000152260 та №0000162260, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби №0000152260 та №0000162260 від 09 січня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» судові витрати у розмірі 2 167,68 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім гривень 68 копійок).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (код ЄДРПОУ 19016506) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.05.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 09.08.2002 року за №07386, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100332024 від 19.04.2011, індивідуальний податковий номер 190165026650.

У період з 13.12.2012 року по 19.12.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (код ЄДРПОУ 19016506) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 30676525) за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 20.12.2012 року №6001/22-621-19016506, 09 січня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000162260, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 112 900,00 грн., з яких 90 320,00 грн. - основного платежу та 22 580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000152260 , яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 103 868,00 грн., з яких основного платежу - 103 868,00 грн., штрафні санкції не застосовані.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст.201, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит у розмірі 90 320,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 451 602,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (код ЄДРПОУ 30676525), яке здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на встановлених в ході перевірки позивача даних про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ контрагентом позивача «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» та його постачальником ТОВ «Італтекс Групп». Такий висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва обґрунтовується актами про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних підприємств, складеними ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (Замовник) та ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (Підрядник) був укладений договір від 30.08.2011 р. №10/11, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря, протидимного захисту будівлі на об'єкті: «Блок побутового обслуговування №9 по вул. Милославська в м. Києві» (пункт 1.1.) Роботи виконуються з матеріалів Підрядника, вартість яких відображена в додатках до даного договору (пункт 1.2.). Підрядник у межах обсягів робіт і вартості, передбачених договірними цінами, виконує своїми силами і засобами роботи, поставляє все необхідне обладнання та матеріали. Перелік матеріалів та обладнання приводиться в договірній ціні, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.4.). Підрядник зобов'язується виконати усі свої роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, у встановлені даним договором терміни (пункт 2.1.). Розрахунки за договором виконуються після виконання Підрядником відповідних об'ємів робіт (пункт 1.2) по пред'явленим «Підрядником» актам, довідкам Ф №КБ-3. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів після підписання двостороннього акту приймання виконаних робіт (пункт 4.2.). Здача і приймання робіт виконується сторонами відповідно до БНіП 3.05.01-85, згідно з п.5.3. даного договору.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» було виконано роботи з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря, протидимного захисту будівлі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №1 та №2 за вересень 2011 року.

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» було виписано на користь ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» податкову накладну №77 від 28.09.2011 на загальну суму 541 922,26 грн., в т.ч. ПДВ - 90 320,38 грн.

Вказана податкова накладна відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с.119), а сума ПДВ за зазначеною податковою накладною у розмірі 90 320,38 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року та відображена в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації.

На підставі наданої ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» довідки про вартість будівельних робіт за вересень 2011 року позивачем була здійснена оплата за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», що підтверджується платіжними дорученнями.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» за 2-3 квартал 2011 року були віднесні позивачем до складу валових витрат на загальну суму 451 602,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (індивідуальний податковий номер 306765226558) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №37631367 від 11.08.2003 року.

З бази анульованих свідоцтв платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України випливає, що свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» як платника податку на додану вартість було анульоване 20 грудня 2012 року, в той час як податкова накладна на користь позивача була видана у вересні 2011 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкової накладної свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

В свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Так, колегія погоджується з судом першої інстанції, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №568499 від 15.02.2013 року підтверджує, що ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» зареєстроване як юридична особа Печерською районною в місті Києві адміністрацією за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5А, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ від 27.06.2012 року №338582 (а.с. 44) до основних видів діяльності ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» належать: «будівництво житлових і нежитлових будівель» (41.20), «виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій» (25.11), «неспеціалізована оптова торгівля» (46.90), «діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах» (71.12).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», фактично замовлялися позивачем з метою виконання будівельних робіт за договором, укладеними з замовником - комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» інвестиційно-підрядного договору від 18.10.2006 р. №1/261 та додаткової угоди №4 до нього позивач зобов'язувався здійснити будівництво об'єкта - Блоку обслуговування на діл. 8, Блоку обслуговування на діл. 9, підземних гаражів на 800 машиномісць та торгово-офісного центру на вул. Милославській у Деснянському районі м. Києва.

З метою належного виконанням зобов'язань перед замовником позивачем був залучений субпідрядник - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» для виконання частини обсягу замовлених за договором робіт.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується актами огляду прихованих робіт, актами індивідуального випробування обладнання, якими підтверджується встановлення повітропроводів на об'єкті, актом готовності об'єкта до експлуатації від 01.10.2012 року, підписаного за участю замовника - КП «Житлоінвестбуд-УКБ», яким підтверджується закінчення будівництвом та готовність до експлуатації об'єкта по вул. Милославській, 6, а також сертифікатом серії КВ №16412181303 від 04.10.2012 р., виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, яким підтверджується відповідність закінченого будівництвом об'єкта - блоку обслуговування № 9 на вул. Милославській, 6 проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (а.с.76).

Право на здійснення будівельних робіт ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» підтверджується ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, серії АВ №356843, термін дії якої з 25 липня 2007 року по 25 липня 2012 року. В переліку видів робіт провадження будівельної діяльності до вказаної ліцензії вказано «монтаж систем вентиляції і кондиціювання повітря» (пункт 3.03.04), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності.

Отже, господарські операції позивача з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Що стосується посилань відповідача щодо обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, колегія звертає увагу на слідуюче.

Відповідно до п.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, затвердженого Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 29.09.2011 р. №1037 система протидимного захисту належать до засобів протипожежного захисту та являє собою комплекс технічних засобів, призначений для примусового видалення летких продуктів згоряння (зокрема диму) з приміщень та шляхів евакуації будинків і споруд, а також створення надлишкового тиску повітря на незадимлюваних сходових клітках, у протипожежних тамбурах-шлюзах, ліфтових холах, шахтах ліфтів та інших захищуваних об'ємах будинків і споруд у разі пожежі, спонукальною системою якого є пожежна сигналізація.

Пунктом 2.9. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 19.10.2004 №126 встановлюється, що продукція протипожежного призначення, а також продукція до якої встановлені вимоги пожежної безпеки, повинна мати сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

В актах огляду прихованих робіт (монтаж повітропроводів димовидалення) від 16.10.2011 року зазначено, що при виконанні робіт застосований повітропровід із оцтової сталі = у 0,9-1.0 мм та міститься посилання на номер сертифікату - №5546. Отже, ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» при виконанні робіт використовувало матеріали (продукцію), що були сертифіковані.

Також, суд зазначає, що сама по собі відсутність сертифікату відповідності на продукцію протипожежного призначення може свідчити про порушення порядку виконання робіт з встановлення протипожежного обладнання, однак не вказує на те, що вказані роботи взагалі не виконувалися.

Колегія також звертає увагу, що відповідачем не вказується в Акті перевірки на відсутність у позивача сертифікатів відповідності на продукцію протипожежного призначення як одну з підстав, яка була врахована ним при прийнятті спірного рішення.

Згідно висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, єдиною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань були вищеописані обставини діяльності контрагентів позивача в другому та третьому ланцюгах господарських відносин - ТОВ «Італтекс Групп» та ТОВ «САШИР-ТРЕЙД».

Обставини ж щодо дотримання порядку сертифікації продукції під час проведення перевірки відповідачем не досліджуватись.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання позивачем результатів робіт від його безпосереднього постачальника (виконавця) - ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг», рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали підприємства у попередніх ланцюгах поставок, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Як вірно зазначено судом, необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Факт виконання робіт ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» на користь позивача підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, а саме - договором, довідкою про вартість будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, актом огляду прихованих робіт (монтаж повітропроводів систем вентиляції), актом огляду прихованих робіт (монтаж повітропроводів димовидалення) та платіжними дорученнями, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів.

Договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнано. Сторонами виконано в повному обсязі.

Використання позивачем придбаних робіт у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 451 602,00 грн. за договором з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

А отже, безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000152260 від 09 січня 2013 року - безпідставним та неправомірним.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.