Рішення

від 12.03.2013 по справі 1519/2734/2012

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 1519/2734/2012

Номер провадження №2/521/521/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі - Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 17.02.2012 року звернувся позивач з позовом до ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання виконати умови договору про співробітництво в інвестуванні будівництва житлових будинків.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 змінив свої позовні вимоги та просив стягнути на його користь грошові кошти у загальному розмірі 860966 грн., які складаються із: внеску позивача за договором інвестування від 14.06.2005 року на суму 251490 грн.; втрат від інфляції на суму 164223 грн.; 3% річних від прострочення суми основного боргу на суму 37724 грн.; пені за невиконання умов спірного договору на суму 237038 грн.; прямої дійсної шкоди за оренду квартири позивачем на суму 120000 грн.; заподіяної моральної шкоди, розмір якої позивач оцінив у розмірі 25149 грн.; правової допомоги у розмірі 25000 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 послався на те, що 14.06.2005 року між ним та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» був укладений договір про співробітництво в інвестуванні будівництва житлових будинків.

За умовами договору інвестування позивач зобов'язався інвестувати будівництво 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, на суму 251490 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи будинку будівельний АДРЕСА_1, та після введення в експлуатацію житлового будинку в ІІІ кварталі 2007 року передати у власність ОСОБА_2 2-х кімнатну квартиру під №32, загальною площею 74,57 кв.м., яка знаходиться у спірному будинку.

У зв'язку із тим, що ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» свої зобов'язання за договором інвестування від 14.06.2005 року не виконав, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вищезазначені грошові кошти.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, про що надав відповідну заву, згідно якої просив розглянути справу в судовому засіданні за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив.

У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неповідомлення про поважні причини такої неявки, суд, зі згоди представника позивача, ухвалив провести розгляд справи в заочному порядку та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.06.2005 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» було укладено договір про співробітництво в інвестуванні будівництва житлових будинків. Пунктом 1.1 договору визначено, що його предметом було інвестування та здійснення будівництва сторонами житлового будинку будівельний АДРЕСА_1.

За п. 2.1.1 договору ОСОБА_2 зобов'язався здійснити інвестування будівництва 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, на суму 251490 гривень, в тому числі ПДВ - 41915 гривень, що відповідає оплаті 100% вартості вказаної квартири.

ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» згідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи на житловому будинку будівельний АДРЕСА_1, на суму 251490 гривень, в тому числі ПДВ - 41915 гривень. Після вводу в експлуатацію житлового будинку будівельний АДРЕСА_1, в ІІІ-му кварталі 2007 року передати у власність «Інвестора» 2-кімнатну квартиру №32 загальною площею 74,57 кв.м., розташовану на 8-му поверсі в 1-ій парадній вказаного будинку.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру серії 02 БТ №660530 від 29.12.2005 року, серії 02 БТ №660804 від 30.12.2005 року, серії 02 БФ № 862019 від 30.08.2006 року, серії 02 БФ №862047 від 29.09.2006 року, серії 02 БФ №862074 від 01.11.2006 року, серії 02 БХ №939753 від 29.11.2006 року, серії 02 БХ №939775 від 21.12.2006 року, серії БХ №939855 від 31.01.2007 року, серії 02 БХ №939865 від 27.02.2007 року, серії 02 БХ №939879 від 30.03.2007 року, серії 02 БХ №939891 від 27.04.2007 року, серії БЦ №824152 від 31.05.2007 року, серії 02 БЦ №824172 від 03.07.2007 року ОСОБА_2 свої зобов'язання за спірним договором виконав, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 251490 гривень.

Відповідач ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» від виконання свої зобов'язань за договором про співробітництво в інвестуванні будівництва житлових будинків від 14.06.2005 року ухилився, на час розгляду справи будівництво завершено, належну ОСОБА_2 за умовами договору квартиру відповідачем не надано.

Згідно листа КП «ОМБТІ та РОН» №5505-06/1150 від 07.06.2012 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1, зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міської ради 15.03.2011 року САЕ 070414, акту прийому передачі від 09.02.2011 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судом встановлено, що у зв'язку із порушенням ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» зобов'язання за договором про співробітництво в інвестуванні будівництва житлових будинків від 14.06.2005 року, укладеного між сторонами, цей договір не виконаний, отримані відповідачем кошти у розмірі 251490 гривень в якості гривень інвестування будівництва спірної квартири за договором позивачу не повернуті, та є по своїй суті сумою збитків за спірним договором.

Враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має бути виконане відповідачем належним чином відповідно до договору та актів цивільного законодавства 251490 гривень, сплачені в якості інвестування будівництва спірної квартири за договором, підлягають стягненню на користь позивача.

Досліджуючи вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції, суд вважає, що вони також підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитора.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму інформаційному листі № 10-74/0/4-13 від 16.01.2013 року «Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України» зазначив, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного та положень ч.2 ст. 625 ЦК України суд важає, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, за якими ОСОБА_2 має право вимагати від ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» повернення гроших коштів у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір втрат від інфляції за прострочення зобов'язання в період з 01.10.2007 року по 02.10.2012 року складає 164223 гривні, а 3% річних від простроченої суми основного боргу за період з 01.10.2007 року по 02.10.2012 року становить 37724 гривні.

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь неустойки (пені) за невиконання умов спірного договору на суму 237038 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в порядку Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Положення ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на які посилається позивач, передбачають, сплату платниками грошових коштів на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Враховуючи, що ОСОБА_2, укладаючи спірний договір, не виступав в якості фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, а вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачають чіткий суб'єктний склад сторін, суд вважає, що до спірних правовідносин, не можуть бути застосовані норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Що стосується вимог позивача про стягнення прямої дійсної шкоди за оренду ним квартири на суму 120000 грн., то вони також не підлягають задоволенню судом, оскільки позивачем надано лише договір оренди квартири та додаткові угоди до нього, а письмових доказів, які б підтверджували фактичну сплату коштів за оренду суду не надано, та ОСОБА_2 не доведено, що саме він проживав в орендованій квартирі та, що за виниклих обставин він не мав іншого місця проживання .

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги у виниклих правовідносинах задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що положення умов спірного договору не передбачають відповідальність у вигляді стягнення моральної шкоди.

Крім того, суд вважає, що зазначена вимога також не кореспондує положенням ст. 23 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодження її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Системний аналіз статей 23, 625, 1050, 1167 ЦК України свідчить про те, що порушення договірного зобов'язання не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки законодавством передбачений спеціальний порядок відповідальності та порядок відшкодування збитків за порушення договірного зобов'язання.

За ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; ви-трати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що при подачі позову, позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 3326,30 гривень по вимогам майнового та немайнового характеру, крім того позивачем сплачено 214,60 гривень за звернення із заявами про забезпечення доказів та забезпечення позову, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи, у зв'язку із чим вони підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат на оплату правової допомоги на суму 25000 гривень згідно договорів про надання правової допомоги з ОСОБА_4, то вони також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

В порушення зазначеного положення, ОСОБА_2 не надано доказів, які б підтверджували право ОСОБА_4 на надання правової допомоги, не надано належного розрахунку вартості проведеної роботи по наданню такої допомоги, крім того, позивачем не надано письмових доказів, які б підтверджували фактичну оплату ним отриманих послуг від ОСОБА_4 у розмірі 25000 гривень.

При таких обставинах вимоги ОСОБА_2 про компенсацію витрат на оплату правової допомоги не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 453437 (чотириста п'ятдесят три тисячі чотириста тридцять сім) гривень, що складаються з: основної суми боргу у розмірі 251490 (двісті п'ятдесят одна тисяча чотириста дев'яносто) гривень; індексу інфляції у розмірі 164223 (сто шістдесят чотири тисячі двісті двадцять три) гривні; трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 37724 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять чотири) гривні; та судові витрати у загальному розмірі 3540 (три тисячі п'ятсот сорок) гривень 90 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Л.В. Жуган