Постанова

від 28.02.2013 по справі 801/1171/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 р. 12:07 Справа №801/1171/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№126)»

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС

про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.12р. №0003181502

за участю представників:

позивача - Василець В.О., довіреність №20/11-86 від 26.11.12р.;

відповідача - Бабаян А.Ю., довіреність №2324/10/10 від 25.02.13р.;

Суть спору: Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№126)» (далі - позивач, ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№126)») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС) про визнання неправомірними дій щодо зарахування грошових коштів, що надійшли від позивача 28.09.12р. за період листопад-грудень 2009 року та складання повідомлення-рішення від 18.10.12р. №0003181502, визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.12р. №0003181502.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.13р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях від 27.02.13р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

10.10.12р., відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 10.10.12р. №209/15-02/08680307 (а.с. 8-9).

У зазначеному акті відповідач зафіксував порушення позивачем, зокрема вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, що виразилось у несвоєчасності сплати суми податкового зобов'язання з ПДВ, зазначених у податкових деклараціях за листопад-грудень 2009 року із затримкою сплати понад 30 календарних днів.

На підставі цього акту відповідачем прийняте і направлене платнику податкове повідомлення-рішення 18.10.12р. №0003181502, яким позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання , передбаченого п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та на підставі абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку більш 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 22562,66грн., застосований штраф у розмірі 20% у сумі 4512,53грн. (а.с. 10).

Згідно акту від 10.10.12р. №209/15-02/08680307, деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2009 року (від 21.12.09р. №45648) позивачем узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 9021,00грн. за терміном сплати до 30.12.09р. та за грудень 2009 року (від 19.01.10р. №51040) позивачем узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 27739,00грн. за терміном сплати до 30.01.10р.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення на час виникнення податкових зобов'язань за листопад-грудень 2009 року, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ,який діяв у період виникнення податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Суд зазначає, що на момент проведення посадовими особами відповідача перевірки, за результатами якої було винесено оскаржуване рішення, набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до абз. 3 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За даними акту перевірки, податковим органом на погашення податкового зобов'язання ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№126)» з податку на додану вартість були спрямовані перераховані позивачем кошти, відповідно до платіжного доручення від 28.09.12р. №128, а саме: 9021,00грн. з ПДВ за листопад 2009 року та 13541,66грн. з ПДВ за грудень 2009 року.

З метою дослідження сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку.

Судом встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 17.12.09р. №227 сплачено 8000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за листопад 2009 року», платіжним дорученням від 21.12.09р. №240 сплачено 1021,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за листопад 2009 року», платіжним дорученням від 30.12.09р. №258 сплачено 2000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 21.01.10р. №12 сплачено 2000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 13.01.10р. №9 сплачено 1000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 08.02.10р. №48 сплачено 2500,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 03.02.10р. №45 сплачено 3000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 01.02.10р. №42 сплачено 1000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 16.02.10р. №54 сплачено 1000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 22.02.10р. №72 сплачено 3000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 26.02.10р. №87 сплачено 5000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за грудень 2009 року», платіжним дорученням від 28.09.12р. №128 сплачено 30000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за серпень 2012 року» (а.с. 18-25).

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства, на час сплати податкового зобов'язання, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п. 87.9 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З наведено вище вбачається, що зарахування податковим органом коштів, що сплачує платник податку рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків здійснюється лише стосовно податкових зобов'язань, які виникають з 01.01.11р. (з дня набрання чинності Податковим кодексом).

Отже, позивачем було своєчасно сплачено ПДВ за листопад 2009 року в сумі 9021,00грн., відповідно до платіжних доручень від 17.12.09р. №227 та від 21.12.09р. №240, та за грудень 2009 року в сумі 5000,00грн., відповідно до платіжних доручень від 30.12.09р. №258, від 21.01.10р. №12 та від 13.01.10р. №9.

Таким чином, позивачем своєчасно було повністю сплачено податкове зобов'язання з ПДВ за листопад 2009 року.

Щодо податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2009 року, то суд зазначає, що загалом позивачем було сплачено за зазначений період 20550,00грн., проте 15500,00грн. з них було сплачено із пропуском строку, встановленого Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Проте, оскільки відповідач використав в якості погашення податкового зобов'язання інше платіжне доручення (від 28.09.12р. №128), до компетенції адміністративного суду не віднесено втручання у власну компетенцію суб'єкта владних повноважень, суд не має повноважень щодо самостійного перерахування штрафних санкцій.

Отже, несплаченим боргом за податковим зобов'язанням позивача з ПДВ за грудень 2009 року залишилось 7239,00грн. (27739,00грн.- 20550,00грн.).

Отже віднесення відповідачем суми 15323,66грн. (6302,66грн.+9021,00грн.) в рахунок погашення позивачем в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року, є неправомірним, в зв'язку з чим дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині цих сум не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави застосовувати штрафні санкції на суму податкового зобов'язання, яка була своєчасно сплачена позивачем.

Отже відповідач неправомірно застосував штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 3064,74грн. (15323,66грн. х 20%).

Водночас, враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що у позивача за грудень 2009 року обліковується податковий борг в сумі 7239,00грн. і приписи п. 87.9 ст. 87 ПК України, суд вважає обґрунтованими дії відповідача з перерозподілу вказаної суми, сплаченої платіжним дорученням від 28.09.12р. №128 в рахунок погашення вказаного податкового боргу.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає обґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 1447,80грн. (7239,00грн. х 20%)

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18.10.12р. №0003181502 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3064,74грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог стосовно визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС щодо зарахування грошових коштів, що надійшли від позивача 28.09.12р. за період листопад-грудень 2009 року та складання повідомлення-рішення від 18.10.12р. №0003181502, суд зазначає, що у даному випадку, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС від 18.10.12р. №0003181502 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3064,74грн. є належним і достатнім способом захисту прав та інтересів позивача.

У зв'язку із чим, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідно до платіжних доручень від 24.01.13р. №7 та від 11.02.13р. №ПН1261 було сплачено 34,41грн. та 80,29грн. судового збору відповідно. Загалом становить 114,70грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи характер спору, та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 67,91грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача. У судовому засіданні, яке відбулось 28.02.13р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 05.03.13р.

На підставі викладеного, керуючись статями 160-16,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС від 18.10.12р. №0003181502 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3064,74грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№126)» (АР Крим, м. Керч, Індустріальне шосе, 17, ЄДРПОУ 08680307) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС 67,91грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Котарева Г.М.