Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а-1670/8044/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/8044/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-1670/8044/12

за позовом Приватного підприємства "Кременьоптторг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Кременьоптторг" (далі -ПП "Кременьоптторг") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0012602301/1559, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6250,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - за основним платежем, 1250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року №0013312301/1825, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5750,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-1670/8044/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ПП "Кременьоптторг" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області як юридична особа 11.06.2001 року, перебуває на обліку платника податків у Кременчуцькій ОДПІ та відповідно до свідоцтва №100218313 є платником податку на додану вартість з 25.03.2009 (а.с. 10-13).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №495792 видами діяльності ПП "Кременьоптторг" є будівництво житлових і нежитлових будівель, покрівельні роботи, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля твердими, рідкими і газоподібними паливом і подібними продуктами, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с. 14).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 31.08.2012 по 07.09.2012 проведено невиїзну позапланову перевірку ПП "Кременьоптторг" по питанню взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2010 по 31.12.2011 у зв'язку з наданням неповної відповіді ПП "Кременьоптторг" на запит Кременчуцької ОДПІ від №7091/10/22-112 від 10.04.2012.

Результати перевірки оформлені актом №3569/22-208/31574312 від 13.09.2012 р.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: підпунктів 198.1.1., 198.1.3 пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України (а.с. 17-21).

З посиланням на висновки акту перевірки №3569/22-208/31574312 05 жовтня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0012602301/1559, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6250,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - за основним платежем, 1250,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 27).

Також Кременчуцькою ОДПІ у період з 30.10.2012 по 31.10.2012 проведено невиїзну позапланову перевірку ПП "Кременьоптторг" по питанню взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 у зв'язку з наданням неповної відповіді ПП "Кременьоптторг" на запит Кременчуцької ОДПІ від №7091/10/22-112 від 10.04.2012.

Результати перевірки оформлені актом №4540/22-109 від 30.10.2012 р.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено ПП "Кременьоптторг" вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14, пункту 138.2.2 статті 138 Податкового кодексу України (а.с. 22-26).

На підставі акту перевірки №4540/22-109 Кременчуцькою ОДПІ 21 листопад 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0013312301/1825, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5750,00 грн.

З досліджених актів перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ФОП ОСОБА_1

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є те, що ФОП ОСОБА_1 виписував на адресу ПП "Кременьоптторг" податкові та видаткові накладні, не маючи на меті здійснення реальних господарських відносин. Вказані висновки відповідач обґрунтовує наявністю актів ДПІ, в яких відображені порушення, допущені контрагентом позивача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 26.10.2011 року між ПП "Кременьоптторг" (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договір поставки №4, за умовами якого останній зобов'язався поставити і передати у власність ПП "Кременьоптторг" профнастил оцинкований (а.с. 49).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору фірма ФОП ОСОБА_1 поставив, а ПП "Кременьоптторг" прийняв: профнастил С-18 0, 40*1,150 оцинк. в кількості 500 кв.м., що підтверджується видатковою накладною № 58 від 26.10.11 р. (а.с. 50), що були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої копії довіреності встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ПП "Кременьоптторг" на підставі довіреності, виданої Бобруйко А.І., підпис якого міститься також у накладній (а.с. 54, 55).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаною накладною відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорі.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ФОП ОСОБА_1 податкову накладну від 26.10.2011 року за № 58 (а.с. 51).

Надане позивачем платіжне доручення з відміткою банку про його виконання (а.с. 52), засвідчує факт виконання ПП "Кременьоптторг" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Транспортування товару у спірних правовідносинах здійснювалось ФОП ОСОБА_4 автомобілем марки МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, на замовлення ФОП ОСОБА_1

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортною накладною від 26.10.11 р. (а.с. 53).

На підставі господарський операцій з ФОП ОСОБА_1 позивачем віднесено до витрат операційної діяльності 25000,00 грн. та сформовано податковий кредит у розмірі 5000,00 грн.

Придбаний у ФОП ОСОБА_1 товар позивач використовував для виконання договірних зобов'язань перед Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1528 (а.с. 47-48, 55-56, 59).

Необхідність продажу позивачем профнастилу оцинкованого Кременчуцькому комунальному автотранспортному підприємству 1528 за ціною придбання обумовлена тим, що комунальне підприємство не співпрацює з фізичними особами-підприємцями. ОСОБА_1, який зареєстрований фізичною особою-підприємцем і є керівником ПП "Кременьоптторг", придбавав цей профнастил у ТОВ "ОКРО АЕР", що підтверджується договором №37 від 05.10.2011 (а.с.79-80), рахунком фактурою №СФ-0000085 від 25.10.2011 (а.с.81), видатковою накладною №РН-0000031 від 26.10.2011 (а.с. 82), податковою накладною №31 від 26.10.2011, випискою з банківського рахунку.

При цьому економічна доцільність цих операцій підтверджується доходом, який ФОП ОСОБА_1 отримав внаслідок придбання профнастилу за ціною 8330,00 грн. без ПДВ та продажу його Кременчуцькому комунальному автотранспортному підприємству 1528 за ціною 25000,00 грн. без ПДВ.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-1670/8044/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.