Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-4237/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4237/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий друк, Дизайн, Дистрибуція» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий друк, Дизайн, Дистрибуція» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Досконалий друк, Дизайн, Дистрибуція» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у задоволенні адмінстартивного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Обухівському районі Київської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 при взаємовідносинах з ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С».

За результатами складено Акт перевірки від 09.04.2012 №714/231-32253036, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 78573 грн.

Податковим органом за наслідками перевірки встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С», факт використання яких в господарській діяльності TOB «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» не доведено, на загальну суму 78573 грн., оскільки підприємством для перевірки не надано первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

В Акті перевірки також зазначено, що відповідачем отримано матеріали стосовно ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С» від інших податкових органів. Так, від ДПІ в Обухівському районі м. Києва отримано довідку від 08.07.2011 №431/23-04/32657923 про проведення аналізу діяльності ТОВ «Трейдпласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. Встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 23.06.2011. Вбачається проведення транзитно-фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального характеру. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продаж цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у квітні 2011 р.

Від Бориспільської ОДПІ отримано акт від 18.07.2011 №517/23-2/37322973 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Селена-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства. Встановлено відсутність за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Селена-С» та його посадових осіб; відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Правочини, нібито укладені між ТОВ «Селена-С» та підприємствами-постачальниками, не спричинили реального настання юридичних наслідків; встановлено укладання цивільно-правових угод та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вимоги для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. У ТОВ «Селена-С» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями.

У зв'язку з вищевикладеним податковий орган дійшов висновку, що бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С» по взаємовідносинах з ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» є недійсними.

На підставі Акту перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 за №0000772301/1212, яким ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 78574 грн., з яких 78573 грн. - сума основного платежу, 1 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржив це податкове повідомлення-рішення до ДПС у Київській області. Рішенням ДПС у Київській області від 21.06.2012 №1445/10/10-206/311-728 частково скасовано податкове-повідомлення рішення №0000772301/1212 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 1 грн., а скаргу платника задоволено у відповідній частині.

За результатами часткового скасування ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 №0008402301/1804, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 78573 грн.

Не погодившись з рішенням ДПС у Київській області, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПС України. Рішенням ДПС України від 30.08.2012 №1080/0/61-12/10-2115 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 №0000772301/1212 з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги від 12.07.2012 №0008402301/1804.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Селена-С» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір про надання послуг від 31.03.2011 №31/03. Згідно з умовами цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику поліграфічні послуги, за наслідками складаються акти про надані послуги. Платіжними дорученнями від 19.04.2011 на суму 10548 грн. та від 22.04.2011 на суму 109890 грн. здійснено перерахування коштів в оплату поліграфічних послуг. На підставі договору про надання послуг ТОВ «Селена-С» виписано позивачу дві податкові накладні від 19.04.2011 №21 та від 22.04.2011 №44, останній надав послуги на суму 20073 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 120438 грн.). Акти про надані послуги позивачем до перевірки та до суду не надано незважаючи на неодноразові вимоги суду.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Трейдпласт» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір про надання послуг від 04.11.2010 №04/11. Згідно з умовами договору виконавець зобов'язується надати замовнику поліграфічні послуги, про що складаються відповідні акти. Крім того, до договору долучено додатки №1-9, в яких зазначено, що виконавець надає замовнику поліграфічні послуги з наданих замовником матеріалів. Передача поліграфічних матеріалів згідно з додатками до договору №04/11 позивачем оформлена актами у кількості 9 шт. Приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно з додатками до договору №04/11 оформлено 10 актами. В актах приймання-передачі виконаних робіт зазначено, що брошури накладом були передані виконавцем замовникові - позивачу. На підставі договору про надання послуг ТОВ «Трейдпласт» виписано позивачу податкову накладну від 26.04.2011 №35, останній надав послуги на суму 58500 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 351000 грн.). В оплату за ці послуги платіжним дорученням від 26.04.2011 перераховано 351000 грн.

Суму податку на додану вартість за зазначеними вищевказаними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, оформлення яких відповідає чинному законодавству.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про відсутність як факту реального здійснення господарської операції, так і відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С».

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що ним за наслідками перевірки не встановлено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, зокрема щодо придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку.

Суд визнає, що ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С», які видали податкові накладні, були зареєстровані як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції, а припинення дії свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Селена-С» мало місце 23.06.2011, тобто після вчинення господарської операції.

Укладеними договорами передбачалося передачу позивачем до контрагентів поліграфічних матеріалів та напівфабрикатів у поліграфічному вигляді, а також надання даних, документації та роз'яснення, які необхідні для надання виконавцем послуг по договору.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду до позивача про надання первинних документів і матеріалів, передбачених договорами і додатками до них, позивачем до суду в окремих випадках зовсім не надано, а в наданих актах про передачу поліграфічних матеріалів відсутні будь-які відомості про їх кількісний, якісний та вартісний вимір, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення. Не надано суду також і макетів та інших документів, необхідних для фактичного виконання замовлення.

Як зазначив суд першої інстанції, згідно з додатками до договорів передбачалося проведення сортування, фальцювання, підбір аркушів, проклейка в фальцапараті, пакування брошур, наклад яких є досить значним (наприклад, згідно з додатком №1 до договору №04\11 від 04.11.2010 з ТОВ «Трейдпласт» - 939600 примірників брошур). Відповідно, такий обсяг брошур має певну вагу. При цьому позивачем не надано суду будь-яких доказів здійснення при виконанні господарських операцій з цими брошурами вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування такої кількості брошур тощо та складених при цьому первинних бухгалтерських документів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано тільки вищевказані договори та додатки до них, податкові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт. При цьому позивачем як на вимогу податкового органу під час перевірки, так і на вимогу суду у ході судового розсліду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (видаткові накладні, документів що засвідчують транспортування та зберігання товару, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, документи щодо навантажувальних та розвантажувальних робіт, товар-брошуру, макети, спліти, поліграфічні матеріали, наявність відповідного місця зберігання товару тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Обов'язковість встановлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачу з боку ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С» не підтверджується документально, господарські операції належним чином не відображено у бухгалтерському обліку позивача, суть наданих послуг позивачем не зазначена.

Позивачем ні податковому органу, ні на неодноразову вимогу суду не надано всі первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Трейдпласт» та ТОВ «Селена-С».

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичного здійснення господарської операції не було, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, а тому донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий друк, Дизайн, Дистрибуція» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.