Постанова

від 04.03.2013 по справі 826/128/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2013 року 14:12 № 826/128/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Федоришин О.О., представника відповідача Коновал Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2012 №0006592230, №0006572230 та №0006582230.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2012 №0006592230, №0006572230 та №0006582230.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор» (код ЄДРПОУ 36353602) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт перевірки № 811/22-30/36353602 від 17.07.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- згідно ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст.. 228, ст. 236 Цивільного кодексу України, правочини, здійснені між ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор» та ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» з придбання товарів за жовтень 2011 на загальну суму - 5897071,20 грн., в т. ч. ПДВ - 982845,20 грн., між ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор» та ТОВ «Вітрила Колор» з придбання товарів за грудень 2011 на загальну суму - 731304,00 грн., в т.ч. ПДВ - 121884,00 грн., є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор» по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» та ТОВ «Вітрила Колор» завищено суму податкового кредиту з ПДВ відповідно на загальну суму - 1104729,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 на 982845,00 грн., за грудень 2011 на 121884,00 грн.

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 672792,00 грн., у т.ч. 2 квартал 2010 року - 47792,00 грн., 4 квартал - 625000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.08.2012р.:

- №0006592230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 840 990,0 грн., в т.ч. 672792,0 грн. - основного платежу, 168198,0 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

- №0006572230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 982845,00 грн.

- №0006582230, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 121884,0 грн. і 30471,0 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.10 по 31.03.12 встановлено їх завищення у розмірі 2691167,00 грн. у т. ч. за 2 квартал 2010 року у розмірі 191167,00 грн., за 4 квартал 2010 року у розмірі 2500000,00грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ВО «Босфор» (Замовник) було укладено договір №04-10/10 про надання консультаційних послуг від 04.10.2010 року з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, Виконавець).

Згідно умов даного договору передбачено, що ФОП ОСОБА_3 зобов'язується надати Замовнику за плату консультаційні послуги з маркетингових досліджень за напрямками, визначеними в цьому Договорі, а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно умов даного договору, загальна вартість робіт за даним Договором визначається актами виконаних робіт,а саме: вартість послуги складає : акт б/н від 30.12.2010року на суму 610000,00грн, без ПДВ з номенклатурою-консультаційні послуги (організація складського обліку виробничих запасів); акт б/н від 03.12.2010 року на суму 520000,00грн, без ПДВ з номенклатурою-консультаційні послуги (ціноутворення та цінова політика підприємства); акт б/н від 15.11.2010 року на суму 1370000,00грн, без ПДВ з номенклатурою-консультаційні послуги (проектування та облік технічних процесів на підприємстві).

Згідно вищезгаданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №04-10/10 від 04.10.10р. Виконавець виконав, а Замовник прийняв виконані консультаційні послуги.

Також, позивачем було укладено договір №18 по «розробці брендбуку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор»» від 27.04.2010 року з ТОВ «Аспера» (код 32162473, Виконавець).

Згідно умов даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці брендбука, фірмового стилю, засобів індивідуалізації для ТОВ «ВО «Босфор». Загальна вартість складає 229400.00грн., в т.ч. ПДВ -38233,33грн. та визначається актами прийому - передачі виконаних робіт (послуг), а саме: вартість послуги складає: акт б/н до Договору №18 від 27.04.10р. від 18.05.2010 року на суму 114700,00грн, в т.ч. ПДВ - 19116,67 грн. з номенклатурою - надання послуг по розробці дизайн-макету логотипу підприємства; акт б/н до Договору №18 від 27.04.10р. від 01.06.2010 року на суму 114700,00грн, в т.ч. ПДВ- 19116,66 грн. з номенклатурою - надання послуг по розробці брендбуку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації підприємства;

Згідно вищезгаданих актів прийому - передачі виконаних робіт (послуг) до договору №18 від 27.04.10р. вказано, що Виконавець виконав, а Замовник прийняв виконані послуги.

Проте, в акті перевірки зазначено, що фактично перевіркою встановлено, що аналізуючи акти прийому - передачі виконаних робіт (послуг) травень, червень 2010 року та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад, та грудень 2010 року, встановлено, що їх було складено однотипно, в даних актах зазначалось лише, що надані послуги виконані повністю та належної якості та зазначена загальна вартість послуги без посилання на період, в якому проведено роботи, обсяги послуг, а також посилання на пункти договору, згідно якого проведено дані послуги.

На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор» в рамках виконання вищезазначених договорів №18 від 27.04.2010року та №04-10/10 від 04.10.2010року та у ході перевірки не доведено зв'язок послуг, отриманих від контрагентів за даними договорами, з господарською діяльністю підприємства, чим порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п.п. 5.3 ст. 5 Закону України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено такі критерії господарської діяльності -направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій -господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було укладено договори від 04.10.2010 року № 04-10/10 та від 27.04.2010року №18, на підставі яких були перераховані контрагентам кошти, та жодним чином не підтверджується обставина використання позивачем отриманого від контрагентів у господарській діяльності.

Судом не приймаються посилання позивача на наявність актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та актів прийому - передачі виконаних робіт (послуг) щодо проведення консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_3 та надання послуг по розробці брендбуку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації товариства від ТОВ «Аспера» як на отримання результатів виконання договорів, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про зв'язок отриманих послуг з подальшою господарською діяльністю підприємства, зокрема використання отриманого у діяльності або наявність обґрунтованих припущень про таке використання в майбутньому.

До матеріалів справи залучені документи, які, як стверджував позивач, йому були надані в якості результату робіт за договором від 04.10.2010 року № 04-10/10 та від 27.04.2010року №18. Проте, матеріали справи не містять жодних посилань на те, яким чином вказані матеріали можуть бути використані в господарській діяльності позивача. Позивачем не наводилося жодних пояснень щодо використання у господарській діяльності брендбуку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації, отриманих від контрагента.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до валових витрат.

Крім того, суд відзначає наступне.

Акт перевірки містить визначення, що перевіркою встановлено відсутність звітів про виконані роботи, та макету фірмового стилю, засобів індивідуалізації підприємства. звітів про надані послуги (стор. 8, 9 акту).

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Отже, до моменту прийняття рішення позивачем не було надано документів, на відсутність яких відповідач посилався в акті перевірки. Жодних посилань на неможливість їх надання позивачем також не наводилося ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення - рішення №0006592230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 840 990,0грн, судом вбачається прийнятим правомірно

Також актом перевірки встановлено, що ТОВ «ВО «Босфор» були укладені договори про поставку запасних частин з наступними контрагентами:

- договір №100101 від 01.10.2011року з ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» (Постачальник, код за ЄДРПОУ 36698188). На виконання даного договору позивачу виписана видаткова накладна від 28.10.11 та податкові накладні від 03.10.11 №6508, від 06.10.11 №6529, від 07.10.11 №6532, №6533, від 10.10.11 №6542, №6543, №6544, від 11.10.11 №6545, від 12.10.11 №6550, №6551, від 13.10.11 №6552, від 19.10.11 №6557, від 25.10.11 №6575, №6576, від 27.10.11 №6577, від 28.10.11 №6578, №6579. Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор» суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» у розмірі 982845,20 грн. включило до складу податкового кредиту у жовтень 2011р.Крім того, актом перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 02.04.12 №75/22-6/36698188 по ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» встановлено, що за юридичною адресою товариство не знаходиться, свідоцтво платника ПДВ анульоване 17.11.11, відсутні складські приміщення та устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- договір № 120502 від 05.12.2011 року ТОВ «Вітрила Колор» (Постачальник, код за ЄДРПОУ 37264131). На виконання даного договору позивачу виписана видаткова накладна від 14.12.11 № РН-0087 та податкові накладні від 05.12.11 №11, від 07.12.11 №15, від 12.12.11 №22. Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор» суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Вітрила Колор» у розмірі 121884,00 грн. включило до складу податкового кредиту у грудні 2011р. Крім того, актом перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 25.04.12 №1003/22-4/37264131 по ТОВ «Вітрила Колор» встановлено, що товариство має стан платника « 9» - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ анульоване 16.12.11, та не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.11.11 по 31.12.11.

Враховуючи вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що правочини здійснені між ТОВ «ВО «Босфор» та ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» і ТОВ «Вітрила Колор» визнані нікчемними.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 08.01.2013р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявність кримінальних справ. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що дані контрагенти ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» і ТОВ «Вітрила Колор» мають ознаки фіктивності, оскільки встановлено, що дані товариства відсутні за юридичною адресою, та свідоцтво ПДВ вищевказаних контрагентів анульовано.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості, коли саме було встановлено відсутність даних товариств за місцезнаходженням, а також господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами за укладеними договорами відбувались до дати анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» (анульоване 17.11.11) та ТОВ «Вітрила Колор» (анульоване 16.12.11).

Таким чином, ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» і ТОВ «Вітрила Колор», на час вчинення правочину були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання отриманих послуг у контрагентів у власній господарській діяльності, зокрема, придбані товарно-матеріальні цінності були переобладнані (відремонтовані) та відвантажені на експорт на замовлення Державного підприємства державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецторг».

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 17.07.2012 №811/22-30/36353602 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» і ТОВ «Вітрила Колор» з висновків актів перевірки вищезазначеного підприємства, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Також слід зауважити, що посилання відповідача в акті перевірки від 17.07.2012 №811/22-30/36353602 на частину 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 21.08.2012р. №0006582230 та №0006572230.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 913,34 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян