Постанова

від 14.05.2013 по справі 826/128/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/128/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С. К.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2012 №0006592230, №0006572230 та №0006582230,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Державної податкової служби України про скасування по податкових повідомлень - рішень від 21.08.2012 р. №0006592230, №0006572230 та №0006582230 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 21.08.2012р. №0006582230 та №0006572230, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішення, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що при прийнятті судом рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, судом було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач також звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити, скасувавши, при цьому, постанову суду першої інстанції в частині незадоволених вимог, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 17.07.2012 р. за №811/22-30/36353602 (далі - Акт перевірки). В якому зафіксовано порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» та ТОВ «Вітрила Колор» в результаті чого було завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 1104729,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. на 982845,00 грн., за грудень 2011р. на 121884,00 грн.; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 672792,00 грн., у т.ч. 2 квартал 2010 р. - 47792,00 грн., 4 квартал 2010 р. - 625000,00 грн.

Також в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» та ТОВ «Вітрила Колор» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України є недійсними з моменту їх вчинення.

За результатом розгляду Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 21.08.2012р.:

- №0006592230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 840 990,0 грн., в т.ч. 672792,0 грн. - основного платежу, 168198,0 грн. - штрафні (фінансові) санкцій;

- №0006572230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 982845,00 грн.;

- №0006582230, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 121884,0 грн. і 30471,0 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судом також було встановлено, що на формування валових витрат позивача у 2 та 4 кварталах 2010 року мали вплив господарські операції з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аспера».

Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір від 04.10.2010 р. №04-10/10 про надання консультаційних послуг, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_1 зобов'язується надати Замовнику за плату консультаційні послуги з маркетингових досліджень за напрямками, визначеними в цьому Договорі, а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. В підтвердження виконання договору позивачем були надані акти виконаних робіт, звіти про виконану роботу.

Також, між позивачем та ТОВ «Аспера» було укладено договір від 27.04.2010 р. №18 про розробку бренд буку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації позивача, відповідно до якого, Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці бренд буку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації Замовника, в порядку та на умовах передбачених договором та у відповідності до додатків до договору. В подальшому до договору від 27.04.2010 №18 було підписано три додатка. В підтвердження виконання договору позивачем були надані акти приймання - передачі виконаних робіт звіт про виконану роботу увигляді інформаційно - методичного матеріалу, платіжне доручення та виписку по особовим рахункам.

Колегія суддів надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам та перевіряючи фактичні обставини справи не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведеності реального вчинення вище перелічених господарських операцій, виходячи з наступного .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, з наведеного вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Слід також додати, що будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що наявні в матеріалах справи підтверджують реальне виконання здійснення вище вказаних господарських операцій.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.8 цієї статті.

Не належить до складу валових витрат, будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вище вказаного Закону).

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аспера», а відтак і право на формування валових витрат по операціях із вище згаданими контрагентами.

Крім того, на думку колегії суддів, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності зменшення розміру відповідачем від'ємного значення з ПДВ, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Бітіком» та ТОВ «Вітрила Колор» виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, з наведеного вбачається, що наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначені господарські операції носили реальний характер, були виконані сторонами належним чином, та мають своє документальне підтвердження.

Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Відповідно, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності ознак нікчемності вище вказаних договорів з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, з наведеного вбачається, що угоди укладені позивачем є оспорюваними, оскільки, їх недійсність прямо не встановлена законом, а тому можуть бути визнані недійсними лише за рішеннями суду.

Слід зауважити, що з матеріалів справи не вбачається доказів визнання таких правочинів недійсними у судовому порядку, також відсутні докази, які б свідчили про спрямованість вчинених правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200,202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Босфор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС №0006592230 від 21.08.2012 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС №0006592230 від 21.08.2012 року.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.