Постанова

від 30.05.2007 по справі 4/184б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/184б

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.05.2007                                                                                           № 4/184б

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                     Котелянець О.О.  

 За участю представників:

 від ініціюючого кредитора - Вихор Ю.С. (дов. № 284210/10-002 від 02.06.2006 р.);

від боржника  - Іванов А.Ю. - директор(протокол № 3 зборів учасників від 30.03.2005 р., наказ .№ 1-к від 01.04.2005 р.);     

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сємаргл"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 20.02.2007

 у справі № 4/184б (Тимченко М.Г.)

 за заявою                               Прилуцької об"єднаної державної податкової інспекції

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сємаргл"

 про                                                  визнання банкрутом

 Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року, яка прийнята у справі № 4/184-б (суддя – М.Г. Тимченко), за заявою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі – Кредитор, Інспекція) до товариства з обмеженою відповідальністю “Сємаргл” (надалі - Боржник, Товариство) про визнання останнього банкрутом, Товариство визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено Інспекцію, яку зобов'язано  виконати  дії, передбачені законодавством про банкрутство, та за результатами проведеної роботи надати суду звіт та ліквідаційний баланс (а.с. 27).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сємаргл”, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову та винести окрему ухвалу відносно посадових осіб Інспекції (а.с. 30-32).

Представник Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Товариством в апеляційній скарзі, а тому просить залишити постанову господарського суду м. Києва від 20 лютого 2007 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених, у відзиві на апеляційну скаргу № 2476/10/10-009 від 11.05.2007 року (а.с. 69-70) та наданих поясненнях.

Київський апеляційний господарський суд частково задовольняє заявлене представником Ініціюючого кредитора у судовому засіданні 30.05.2007 року усне клопотання про залучення до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу № 2476/10/10-009 від 11.05.2007 року та доданих до нього документів (а.с. 69-70, 71-76). Між тим, при розгляді апеляційної скарги у даній справі апеляційний суд не враховує, не досліджує та не оцінює додані до вказаного відзиву документи в якості доказів у справі відповідно до ст.ст. 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) у зв'язку з наступним.  Частинами 1, 3 ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими  доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що нормами зазначеної статті та будь-якими іншими положеннями ГПК України не передбачено  здійснення перегляду в апеляційному провадженні  на підставі нових доказів, які  не існували на момент  прийняття судом першої інстанції відповідного процесуального документу та на прийняття якого  такі документи ( докази)  не могли вплинути ніяким чином, оскільки  вони не існували взагалі. З огляду на дати оформлення доданих до згаданого відзиву на апеляційну скаргу документів слід зазначити, що вони  датовані  після прийняття оскаржуваної у даній справі постанови, у зв'язку з чим  ніяким чином не спростовують або не підтверджують викладені  в оскаржуваній постанові  обставини та не впливають на її прийняття.

Заслухавши усні пояснення представників Ініціюючого кредитора та Боржника в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд   

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14 лютого 2007 року було порушено провадження у справі № 4/184-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Сємаргл” за заявою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  (а.с. 1).

Постановою господарського суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року Товариство визнано банкрутом, відкрита відносно нього ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено Інспекцію, яку зобов'язано  виконати  дії, передбачені законодавством про банкрутство, та за результатами проведеної роботи надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що заявлені до Боржника вимоги Інспекції є обґрунтованими та документально підтвердженими, а Боржник неспроможний виконати перед Кредитором свої податкові зобов'язання. Також, місцевий суд зазначає, що Боржник звітує про відсутність фінансово-господарської діяльності, довідками підтверджується відсутність у власності Товариства автотранспортних засобів, об'єктів нерухомості, а акт перевірки місцезнаходження підтверджує відсутність його за  юридичною адресою. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 27).

Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід визнати таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення  для справи, які місцевий господарський суд  визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у постанові місцевого суду, обставинам справи, та з невірним застосуванням норм матеріального права (п.п. 1, 2, 3, 4  ч. 1 ст. 104 ГПК України).

За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає повному скасуванню, а апеляційна скарга – частковому задоволенню. Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне, керуючись, зокрема, ст.ст. 4-1, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 101, 103 ГПК України та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі № 4/184-б припинити за відсутністю предмету спору.

До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла, враховуючи наступне:          

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1  ГПК України  господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 4-3 ГПК України  визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює  сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного  застосування законодавства.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1-1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо  відсутній предмет спору.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України  встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції  з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України  визначено, що  апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Відповідно до п. 2 цієї ж статті господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Наявні у справі докази, що були подані Кредитором до прийняття оскаржуваної постанови, не підтверджують наявність у Товариства ознак відсутнього боржника відповідно до ч 1 ст. 52 Закону.

З аналізу визначених положень ст. 52 Закону вбачається, що для визначення відсутнього боржника та визнання його банкрутом, окрім обов'язкового підтвердження наявності кредиторських вимог до боржника, достатнім є підтвердженою одна із відповідних ознак:  відсутність керівних органів  боржника за місцем знаходження або ненадання протягом року до податкових органів  податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або інших ознак, що свідчать про  відсутність підприємницької діяльності боржника, а не діяльності взагалі.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що довідка відділу адміністрування податку на прибуток Прилуцької ОДПІ № 50/15-01 від 07.02.2007 р., згідно якої Товариство звітує про відсутність діяльності (а.с. 19), не є доказом відсутності підприємницької діяльності Боржника в розумінні ст. 52 Закону.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови місцевий господарський суд посилається на акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 24.01.2007 р. (а.с. 18), як на доказ, який підтверджує ознаку відсутності боржника за юридичною адресою.

Апеляційний господарський суд не приймає вищезазначений акт в якості належного доказу на підтвердження ознаки відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням у розумінні ст. 52 Закону з наступних підстав.

Боржник в апеляційній скарзі посилається, як на підставу своїх вимог, на те, що він не був належним чином повідомлений про порушення справи про його банкрутство та прийняття оскаржуваної постанови. При цьому до апеляційної скарги скаржником додані докази того, що Інспекції було відомо про фактичне місцезнаходження керівника Товариства та через його домашню адресу здійснювалося листування між Боржником та Кредитором . Зокрема, такими доказами є: лист Прилуцької ОДПІ № 3286/10/24-025 від 20.07.2006 р., лист Прилуцької ОДПІ № 3146/10/24-025 від 23.06.2006 р., рішення ДПА у Чернігівській області № 194/10/25-020 від 10.02.2006 р. про розгляд скарги, лист Прилуцької ОДПІ № 4610/10/1501 від 19.08.2005 р. (а.с. 37-41).

Відповідно до частини 1  ст. 101 ГПК України  у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними  у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. З огляду на вищенаведені норми чинного процесуального законодавства, апеляційна інстанція приймає докази, додані скаржником до апеляційної скарги, оскільки неможливість їх подання Товариством при розгляді справи у суді першої інстанції була викликана його неповідомленням про порушення провадження та розгляд справи, тобто причинами, що не залежали від нього.

Із вищевикладеного аналізу норм чинного законодавства, обставин справи та наявних у справі доказів, слід зробити висновок, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, необґрунтовано дійшов висновку про підтвердженність ознак, необхідних для визнання Боржника відсутнім, та наявність підстав для визнання останнього банкрутом в порядку ст. 52 Закону.

Таким чином, вимоги Боржника про скасування оскаржуваної постанови в частині визнання Товариства банкрутом в порядку ст. 52 Закону, що викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 3 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Враховуючи, що ознаки, необхідні для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, не підтверджені належними доказами у справі, апеляційний господарський суд робить висновок про відсутність у даній справі предмету спору між Кредитором і Боржником (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), що має наслідком припинення провадження у справі про банкрутство останнього відповідно до зазначеної норми.

Інші вимоги Боржника, що містяться в прохальній частині його апеляційної скарги, задоволенню не підлягають, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в апеляційній інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  та ст.ст. 4-1, 4-3, 32, 33, 34, 43, 80, 91, 94, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Сємаргл”задовольнити  частково.

2.Постанову господарського суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року у справі № 4/184-б скасувати повністю.

3.Провадження у справі припинити.

4.В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

5.Справу № 4/184-б повернути  до господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко В.М.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 04.06.07 (відправлено)