Постанова

від 11.03.2013 по справі 815/707/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/707/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ТОВ "Карад-2005" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Карад-2005" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року про визначення грошових зобов'язань ТОВ "Карад-2005" (код ЄДРПОУ 33988104); визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби по прийняттю податкових повідомлень-рішень № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року. Позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Карад 2005» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Одеська будівельна компанія», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки від 27.11.12 №7293/22-6/33988104, в якому зазначено про порушення ТОВ «Карад-2005» п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаі чого у грудні 2010 року підприємством неправомірно вкючено до складу податкого кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 5317,33 грн. по постачальнику ПП «Одеська будівельна Компанія», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 5317, 33 грн., у т.ч за грудень 2010 - 5317,33 грн.; та п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого ТОВ «Карад-2005» занижено податку на прибуток за 2010 рік на суму 6647 грн. Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ «Карад- 2005» було подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС заперечення від 03.12.2012 №б/н (вх. ДПІ від 03.12.2012 №33345/10) на акт позапланової невиїзної перевірки від 27.11.12 №7293/22-6/33988104. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС листом від 10.12.2012 №52389/10/22-622 висновки акту перевірки залишені без змін. На підставі акту перевірки від 27.11.2012 року №7293/22-6/33988104 ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року. Позивач стверджував, що викладені в Акті перевірки висновки ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС не ґрунтуються на даних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку. Щодо взаємовідносин з ПП «Одеська будівельна компанія», то позивачем надано всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, а тому висновки відповідача в акті перевірки від 27.12.2012 року про безтоварність операцій контрагентом останній вважає безпідставними та необгрунтованими.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з наведених підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення, згідно яких актом перевірки було встановлено безтоварність господарської операції позивача з ПП «Одеська будівельна компанія», а тому підстав для віднесення витрат на нібито придбання товару у контрагента до валових витрат та для віднесення сплаченого за товар ПДВ до складу податкового кредиту у позивача не було.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ "Карад-2005" зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 14.12.2005 року за № 1556102000, код ЄДРПОУ 33988104.

ТОВ "Карад-2005" взято на податковий облік 27.12.2005 року за № 19383, станом на 27.11.2012 року перебувало на обліку в ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 31.10.12 №2505 відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Карад 2005» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 27.11.12 №7293/22-6/33988104, в якому зазначено про порушення ТОВ «Карад-2005»: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаі чого у грудні 2010 року підприємством неправомірно вкючено до складу податкого кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 5317,33 грн. по постачальнику ПП «Одеська будівельна Компанія», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 5317, 33 грн., у т.ч за грудень 2010 - 5317,33 грн.; та п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого ТОВ «Карад-2005» занижено податку на прибуток за 2010 рік на суму 6647 грн.

На підставі акту перевірки від 27.11.2012 року №7293/22-6/33988104 ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ «Карад- 2005» було подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС заперечення від 03.12.2012 №б/н (вх. ДНІ від 03.12.2012 №33345/10) на акт позапланової невиїзної перевірки від 27.11.12 №7293/22-6/33988104. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС листом від 10.12.2012 №52389/10/22-622 висновки акту перевірки залишені без змін.

Як встановлено в ході розгляду справи, за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року ТОВ «Карад-2005» мало господарські взаємовідносини із ПП «Одеська будівельна компанія".

На підставі Рахунку-фактури № 6795 від 27.12.2010р. ПП «Одеська будівельна компанія» було відвантажено будівельні матеріали та прилади на суму 31904,00 грн., в тому числі ПДВ, згідно видаткової накладної № 6795 від 31.12.2010р., у якій детально відображено повну номенклатуру поставки.

Розрахунки проводились у безготівковій формі (платіжні доручення від 28.12.10 року та 29.12.2010 року).

Оприбуткування з наступним встановленням приладів та списанням матеріалів відбувалося на відповідних об'єктах будівництва (житловий будинок по вул.Висоцького, 35). Вартість матеріалів у сумі 26586,67 грн., без ПДВ, включено до валових витрат при визначенні об'єкту оподаткування за 2010 рік. Суму ПДВ було помилково завищено та включено у розмірі 7666,67 грн.до складу податкового кредиту ТОВ «Карад-2005» у грудні 2010 року на підставі податкової накладної від 28.12.10 №6795. Виправлення помилки було здійснено в січні 2011р. через поточну податкову декларацію та Додаток 1 із нарахуванням відповідних штрафних санкцій. Отже, з урахуванням виправлення, до складу податкового кредиту за контрагентом ПП «Одеська будівельна компанія» потрапила вірна сума ПДВ у розмірі 5317,33 грн.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (діючого на момент спірних правовідносин).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного в період господарських відносин позивача з контрагентами), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі -Закон №168/97), визначені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, датою виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Факт одержання та оплати позивачем вартості придбаного товару (послуг) за договорами підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, наданими позивачем в ході розгляду справи, які перелічені судом вище.

Системний аналіз вищенаведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" дозволяє зробити висновок про те, що платник податку (в даному випадку - позивач) виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, що фактично і було зроблено, а також з урахуванням зазначеного отримує право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Крім того, норми податкового законодавства, чинного на момент господарських відносин позивача з контрагентом, передбачали всього один випадок, при якому податкова накладна визнається недійсною, - при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер (п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., який діяв на час проведення операцій за договором між позивачем та контрагентом). Тільки в цьому випадку податковий кредит по ПДВ не може вважатися підтвердженим.

Як вбачається з акту перевірки, співробітниками ДПС зазначено, що позивачем були надані податкові накладні щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Одеська будівельна компанія», за період, що перевірявся, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даними декларації з ПДВ за спірний період.

Платник податку на додану вартість -покупець товару на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов"язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленному законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб"єкта господарювання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно було встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія», а тому висновки про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого у грудні 2010 року підприємством неправомірно вкючено до складу податкого кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 5317,33 грн. по постачальнику ПП «Одеська будівельна Компанія», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 5317, 33 грн., у т.ч за грудень 2010 - 5317,33 грн.; та п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ «Карад-2005» занижено податку на прибуток за 2010 рік на суму 6647 грн. - не грунтуються на законі та встановлених судом фактичних обставинах справи.

Суд також критично відноситься до посилання відповідача на дані акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.11 року № 296/23-513/34319643 про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія», код ЄДРПОУ 34319643, з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 р., яким встановлено відсутність у ПП «Одеська будівельна компанія» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характер, - оскільки відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 "Про затверджения Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків", якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту, вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки в складеному акті зроблений висновок про те, що угоди, укладені ПП «Одеська будівельна компанія» та позивачем мають ознаки нікчемності.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами первірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Крім того, суд також критично відноситься до тверджень відповідача, зазначених в акті як підставу встановлених порушень ТОВ «Карад-2005» є те, що в провадженні СУ ДПС в Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100058, стосовно директора ПП «Одеська будівельна компанія» ОСОБА_1, в діях якого вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. І КК України - фіктивне підприємництво, - з огляду на наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд вважає, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року про визначення грошових зобов'язань ТОВ "Карад-2005", підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позову ТОВ «Карад-2005» в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби по прийняттю податкових повідомлень-рішень № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року належить відмовити, оскільки визнання протиправними та скасування судом оскаржуваних позивачем податкових повідомленнь-рішеннь цілком гарантує захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб"єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 149,56 грн.

Керуючись ст. ст. 2-7, 9-11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ТОВ "Карад-2005" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року про визначення грошових зобов'язань ТОВ "Карад-2005" (код ЄДРПОУ 33988104).

У задоволенні позовних вимог ТОВ "Карад-2005" про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби по прийняттю податкових повідомлень-рішень № 0001442260 від 12.12.2012 року, № 0001432260 від 12.12.2012 року - відмовити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у сумі 149,56 грн. (сто сорок дев'ять гривень 56 копійок) на користь ТОВ "Карад-2005" (код ЄДРПОУ 33988104) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів