Постанова

від 11.03.2013 по справі 1570/5154/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/5154/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року 11 год. 22 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представників позивача Королюк В.В., Павицької Т.Б.,

представника відповідача Заремби Г.С.,

представника третьої особи Цветкова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар» до Саратської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області Державної податкової служби, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Південні традиції» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012 року № 0000022200, № 000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар» до Саратської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012 року № 0000022200, № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200.

Ухвалою суду від 28.08.2013 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні 22.01.2013 року за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено третю особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Південні традиції».

У судовому засіданні 06.03.2013 року замінено відповідача - Саратську міжрайонну Державну податкову інспекцію в Одеській області на належного - Саратську міжрайонну Державну податкову інспекцію в Одеській області Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000022200, № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200, оскільки вважають, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства при складанні акту перевірки, в результаті чого податковий орган дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд відмовити у задоволені позову повністю, в тому числі посилаючись на письмові заперечення надані суду.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, просив суд задовольнити позов повністю.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" зареєстровано Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 18.12.2002 року та перебуває на обліку в Саратській МДПІ в Одеській області (Том 2, а.с. 214).

На підставі направлень, виданих Саратською МДПІ в Одеській області, згідно із п. 75.1.2. п. 75.1, ст. 75. ст. 77, п. 82.1, ст. 82 Податкового Кодексу України, наказів Саратської МДПІ від 31.01.2012 року за №72 та від 22.02.2012р. №161, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки було складено акт від 10.04.2012 р. за № 50/2200/32272111, який містить висновок про порушення ТОВ "Агро-Дар" (Том 1 а.с. 25-79) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та ч.1. ч. 5, ст. 203, ч.1 ст. 207, п.1, п.2 ст. 215. п.1 ст. 216, ст. 228 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 506122 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму 173968 грн.; за березень 2011 року на суму 12266 грн.; за квітень 2011 року на суму 91508 грн.; за травень 2011 року на суму 41425 грн.; за червень 2011 року на суму113692 грн.; за липень 2011 року на суму 73263 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) на суму 143776 грн.; п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч. 1. ч. 5. ст. 203. п. 1, п.2 ст. 215. п. 1 ст. 216. ст. 228 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 780 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 780 грн., встановлено порушення п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168. абзацу а) п. 176.2 ст. 176. п. 177.6, 177.8, 177.9 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 3582,99 грн., в тому числі у березні 2011 року на суму 857,58грн., у квітні 2011 року на суму 967,63грн., у травні 2011 року на суму 1648.48грн. у грудні 2011 року на суму 109,30грн.; п.2.8 та п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 із змінами та доповненнями, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі на суму 889,97 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Саратською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022200 від 23.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 542759 грн., з яких основний платіж 506122 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36637 грн. (Том 1 а.с. 82), № 0000032200 від 23.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток у розмірі 781 грн., з яких основний платіж 780 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (Том 1 а.с. 84).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником податків у адміністративному порядку, шляхом направлення первинної скарги до ДПС в Одеській області, за результатами розгляду якої, було прийнято рішення від 03.07.2012 року № 16738/10/10-2007 (Том 1 а.с. 134-138), яким податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ в Одеській області № 0000022200 від 23.04.2012 р. скасовано в частині 18320,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції з ПДВ, а скаргу Директора ТОВ "Агро-Дар" в цій частині задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 23.04.2012 р. залишено без змін, а скаргу Директора ТОВ "Агро-Дар" без задоволення.

На підставі прийнятого рішення ДПС в Одеській області від 03.07.2012р., Саратською МДПІ винесено нове повідомлення - рішення № 0000082200 від 06.07.2012 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ТОВ "Агро-Дар" за платежем податок на додану вартість, у розмірі 524439 грн., з яких основний платіж 506122 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18317 грн. (Том 1 а.с. 86).

У подальшому повідомлення рішення та рішення ДПС в Одеській області було оскаржено у адміністративному порядку до Державної податкової служби України, за результатами розгляду скарги ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 09.08.2012 року №151/0/61-12/10-2115, у відповідності до якого ДПС України залишило без змін податкові повідомлення - рішення Саратської МДПІ від 23.04.2012 р. № 0000022200, № 0000032200 з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинних скарг, а скаргу без задоволення (Том 1 а.с. 139-141).

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 000002220, суд зазначає, що відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Згідно п. 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Судом встановлено, що рішенням ДПС в Одеській області від 03.07.2012 року № 16738/10/10-2007 (Том 1 а.с. 134-138) податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ в Одеській області № 0000022200 від 23.04.2012 р. скасовано в частині 18320,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції з ПДВ.

Враховуючи, що Саратською МДПІ було винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0000082200 від 06.07.2012 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість, у розмірі 524439 грн., з яких основний платіж 506122 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18317 грн. (Том 1 а.с. 86), тобто було зменшено нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, а позивачем не заперечується факт отримання нового податкового повідомлення-рішення № 0000082200 від 06.07.2012 р., відтак податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ в Одеській області № 0000022200 від 23.04.2012 р. було відкликано податковим органом з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення № 0000082200 від 06.07.2012 р.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000022200 позивачу необхідно відмовити, оскільки, як було встановлено судом, оскаржуване рішення було відкликано відповідачем.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Саратської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області від 23.04.2012 року № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200, суд зазначає, що згідно акту перевірки від 10.04.2012 р. № 50/2200/32272111 перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. відповідачем встановлено його завищення в сумі 649898 грн. в тому числі: за січень 2011 року в сумі 121966 грн.; за лютий 2011 року в сумі 70920 грн.; за березень 2011 року в сумі 30927 грн.; за квітень 2011 року в сумі 113501 грн.; за травень 2011 року в сумі 83707 грн.; за червень 2011 року в сумі 62085 грн.; за липень 2011 року в сумі 26226 грн.; за серпень 2011 року в сумі 55944 грн.; за вересень 2011 року в сумі 21714 грн.; за листопад 2011 року в сумі 29116 грн.; за грудень 2011 року в сумі 33792 грн.

Згідно акту перевірки ТОВ "Агро-Дар" було порушено вимоги п. 198. 2, пункту 198.3. пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1, пункту 201.4. пункту 201.6, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 506122 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму 173968 грн.; за березень 2011 року на суму 12266 грн.; за квітень 2011 року на суму 91508 грн.: за травень 2011 року на суму 41425 грн.: за червень 2011 року на суму 113692 грн.; за липень 2011 року на суму 73263 грн., а також ч. 1, ч. 5, ст. 203, ч.1 ст. 207, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочин, здійснених ТОВ "Агро-Дар" з зазначеними у акті перевірки постачальниками ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна", ТОВ "Південні традиції".

Під час розгляду адміністративної справи, судом встановлено, що ТОВ "Агро-Дар" включено до складу податкового кредиту в лютому місяці ПДВ в сумі 55881,66 грн. за отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ "АВС Ресурси" (код ЄДРПОУ 37231724), по якому отримано матеріали про нікчемність правочинів від Кіровоградської МДПІ акт №51/23-6/37231724 від 14.06.2011року (Том 3 а.с. 74-85). Між ТОВ "Агро-Дар" та ТОВ "АВС Ресурси" укладений договір №1 від 01.02.2011 року (Том 1 а.с. 164), на виконання умов, якого у період, що перевірявся, ТОВ "АВС Ресурси" було поставлено продукції загальною вартістю 335 290 грн., у тому числі ПДВ 55881,66 грн. Продукція була поставлена на адресу ТОВ "Агро-Дар" автотранспортом покупця, тобто позивачем, згідно з товарно-транспортними накладними (Том 1 а.с. 182-188), про що сторонами були підписані відповідні видаткові накладні (Том 1 а.с. 166-172) та виписані податкові накладні (Том 1 а.с. 174-180).

На підставі виписаних ТОВ "АВС Ресурси" податкових накладних, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, сплачені ТОВ "Агро-Дар" в ціні вартості товару суми податку на додану вартість в загальному розмірі 55 881.66 грн. були включені до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість в лютому 2011 року.

Вартість продукції була сплачена ТОВ "Агро-Дар" у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "АВС Ресурси" в сумі 335290 грн. згідно відповідних платіжних доручень (Том 1, а.с. 190-191).

Отримана продукція була використана ТОВ "Агро-Дар" у господарській діяльності підприємства згідно актів списання матеріалів (Том 1 а.с. 193-204).

Відповідачем в основу визнання правочинів ТОВ "АВС Ресурси" з позивачем нікчемними, покладені висновки за актом перевірки ТОВ "АВС Ресурси" №51/23-6/37231724 від 14.06.2011 року, проведеної Кіровоградською МДПІ (Том 3 а.с. 74-85). У даному акті податкова інспекція дійшла висновку, що оскільки відносно ТОВ "АВС Ресурси" відсутня будь - яка інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, враховуючи, що загальна чисельність працюючих на ТОВ "АВС Ресурси" - 0 осіб, а також те, що в ході проведення перевірки ТОВ "АВС Ресурси" не встановлено факту передачі товарів (послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.10.2010 року по 29.04.2011 року, то правочини між ТОВ "АВС Ресурси" та підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

В акті перевірки №51/23-6/37231724 від 14.06.2011 року податкова інспекція дійшла висновку, що в силу відсутності у ТОВ "АВС Ресурси" технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, операції з придбання товарів (робіт/послуг). - ТОВ "АВС Ресурси" здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, відтак, зазначені правочини відповідно до ч.1. 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, підприємствами-покупцями ТОВ "АВС Ресурси" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "АВС Ресурси".

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ "Агро-Дар" включено до складу податкового кредиту в січні 2011 року ПДВ в сумі 1012,67 грн.; в лютому ПДВ в сумі 15039,33 грн. та в березні ПДВ в сумі 30927,54 грн. за отримані товари від ТОВ "Винзавод "Південні вікна" (код ЄДРПОУ 36155407 ). Відповідачем використано під час перевірки матеріали про нікчемність правочинів від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а саме акт №620/23-4/36155407 від 28.02.2011року (Том 3 а.с. 70-72).

На виконання умов договору купівлі-продажу №1/01-11 від 01.01.2011 року (Том 1 а.с. 206-207) ТОВ "Винзавод "Південні вікна"" поставлено товари, на що виписано такі видаткові накладні та податкові накладні:

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту січня - березня місяця 2011 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних. Вартість продукції була сплачена ТОВ "Агро-Дар" на час проведення перевірки частково в сумі 251593,03 грн. Дана продукція була реалізована ТОВ "Агро-Дар" іншим контрагентам.

Проте відповідачем було зроблено висновок, про визнання правочинів ТОВ "Винзавод "Південні вікна" нікчемними, як зазначено в матеріалах перевірки, в основу вищевказаного висновку покладені висновки за актом ДПІ у Приморському районі №620/23-4/36155407 від 28.02.2011 року, у якому зазначено, що згідно висновку ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси на ТОВ "Винзавод "Південні вікна" відсутні трудові ресурси (водії, вантажники, брокери, бухгалтер, комірники), підприємство не має на балансі складських га виробничих приміщень, відсутні транспортні засоби."

Також акті перевірки вказано, що 03.08.2011року листом №03/08-1 (вх. до ДПІ 04.08.2011 №33076/10) ТОВ "Винзавод "Південні Вікна" повідомило про втрату документів фінансово- господарської діяльності в м. Іллічівську. Станом на 28.02.2012 платником податків не відновлено втрачені документи.

З огляду на висновок ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси, в якому йдеться про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та, враховуючи недостовірність даних, задекларованих у податкових деклараціях з податку па прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди, на думку відповідача, вищевказане свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ "Винзавод "Південні вікна" код ЄДРПОУ 36155407 з контрагентами-резидентами за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що враховуючи вимоги п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215. п.1 ст. 216. ст. 228 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV, ст. 185. ст. 187. ст. 188. ст.198. ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 із змінами та доповненнями усі операції купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт ТОВ "Винзавод "Південні вікна" не спричиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності.

Суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи до матеріалів справи був залучений лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області від 04.03.2013 року № 9553/10/22-4 адресований позивачу (Том 4 а.с. 98), відповідно до якого, акт ДПІ у Приморському районі №620/23-4/36155407 від 28.02.2011 року було анульовано.

Також, суд зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень 06 квітня 2012 року Одеським окружним адміністративним судом по справі № 2а/1570/1885/2012 за адміністративним позовом ТОВ "Винзавод "Південні вікна"до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.02.2012 року, складання акту перевірки №620/23-4/36155407 та включення до цього акту перевірки висновку, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт, укладені позивачем з контрагентами мають ознаки нікчемності, тобто не спричиняють реального настання правових наслідків було прийнято Постанову, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення 28.02.2012 року документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна"з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, а також визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо складання акту перевірки від 28.02.2012 року №620/23-4/36155407 та включення до нього висновків про те, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт, укладені ТОВ "Винзавод "Південні вікна" з контрагентами за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року мають ознаки нікчемності (ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України), тобто не спричиняють реального настання правових наслідків. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 21 червня 2012 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року скасовано та прийнято нове рішення, якім адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна"до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту перевірки задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення 28 лютого 2012 року документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню акту від 28 лютого 2012 року №620/23-4/36155407 та зазначенню в акті перевірці про нікчемність угод з контрагентами, які не спричиняють реального настання правових наслідків закрито.

Вищий адміністративний суд України від 24 липня 2012 року встановивши, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року.

Що стосується господарських відносин позивача та його контрагента ТОВ "Південні традиції", судом під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ "Агро-Дар" включено до складу податкового кредиту в квітні 2011 року ПДВ в сумі 113501,04 грн.; в травні 2011 року ПДВ в сумі 83706,64 грн., в червні 2011 року ПДВ в сумі 62085,04 грн., в липні в сумі 26226,14; в серпні в сумі 55944,25 грн.; в вересні в сумі 21714,95 грн.; в листопаді в сумі 29115,50 грн.; в грудні в сумі 33791,83 грн. за отримані товари від ТОВ "Південні традиції" (код ЄДРПОУ 37550936 ),

Між ТОВ "Агро-Дар" та ТОВ "Південні традиції" укладений договір купівлі-продажу №б/н від 04.04.2011 року (Том 2 а.с. 1-3). На виконання умов даного Договору ТОВ "Південні традиції" поставлено товари, на що виписано відповідні видаткові та податкові накладні (Том 2 а.с. 12-24, 26-46).

На підставі виписаних ТОВ "Південні традиції" податкових накладних, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, сплачені ТОВ "Агро-Дар" в ціні вартості товару суми податку на додану вартість в загальному розмірі 426085,39 грн. були включені до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість відповідних періодів 2011 року.

Згідно пункту 2.3 Договору з ТОВ "Південні традиції", поставка товару здійснюється після узгодження постачальником замовлення покупця за рахунок постачальника. Поставка товару здійснювалася згідно товарно-транспортних накладних (Том 2 а.с. 48-71). Вартість продукції була сплачена ТОВ "Агро-Дар" частково шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Південні традиції" в сумі 2185600 грн. та рахується кредиторська заборгованість в сумі 370912,34 грн.

Відповідачем під час перевірки позивача був використаний акт №1114/23-4/37550936 від 24.02.2011року ДПІ у Приморському районі м. Одеси про нікчемність правочинів ТОВ "Південні традиції" (Том 3 а.с. 86-89).

Згідно цього акту перевірки ДПІ у Приморському районі вказано, що згідно висновку ВПМ ДПІ у Приморському районі м.Одеси на ТОВ "Південні Традиції" відсутні трудові ресурси (водії, вантажники, брокери, бухгалтер, комірники), підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, відсутні транспортні засоби; висновку ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси, згідно, якого відсутні факти реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Південні традиції", враховуючи недостовірність даних задекларованих у податкових деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди, це свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ "Південні традиції" з контрагентами- резидентами за період з 09.03.2011 року по 31.12.2011 року.

В акті №1114/23-4/37550936 від 24.02.2011 року, податкова інспекція дійшла висновку, що в силу відсутності у ТОВ "Південні традиції" трудового ресурсу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, операції з придбання товарів (робіт/послуг). - ТОВ "Південні традиції" здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216. ст. 228 ЦК України від 16.01.2003р. №435-1У, ст. 185, ст. 187. ст. 188. ст.198. ст. 201 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями усі операції купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт ТОВ "Південні традиції" не спричиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності.

Суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи до матеріалів справи була залучена копія постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по справі № 1570/1858/2012 за адміністративним позовом ТОВ «Південні традиції»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними (Том 4 а.с. 89-92), згідно якої суд визнав противоправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по проведенню 24.02.2012 року зустрічної звірки ТОВ «Південні традиції», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 09.03.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт від 24.02.2012 р. № 1114/23-4/37550936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.», визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по формуванню в акті від 24.02.2012 р. № 1114/23-4/37550936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.»висновків про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Південні традиції»з контрагентами - резидентами про штучне формування податкового кредиту контрагентами за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р., а також визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню акту від 24.02.2012 р. № 1114/23-4/37550936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.». Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року змінено, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:- «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південні традиції»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій противоправними - задовольнити частково». - «визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по проведенню 24.02.2012 року зустрічної звірки ТОВ «Південні традиції», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, за період з 09.03.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 1114/23-4/37550936 від 24.02.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.».

Суд зазначає, що зобов'язання за договором між ТОВ "Агро-Дар" та ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, доводи податкового органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ "Агро-Дар" або ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угоди, укладеної ТОВ "Агро-Дар" з вказаним підприємствами не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами.

Позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст. 198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.

Податкові накладні виписані ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" були отриманні ТОВ "Агро-Дар" в тому ж податковому періоді, коли вони були виписані і тоді ж були включені до складу податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, ТОВ "Агро-Дар" сплатило ціну товару, зокрема суму податку на додану вартість, отримало податкові накладні від підприємств, що значилося в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість. В подальшому позивачем було реалізовано, використано придбану продукцію у господарській діяльності.

З урахуванням викладеного, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" платник податків га його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом Податкового кодексу України ТОВ "Агро-Дар" та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються па діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій. Проте поданими документами під час перевірки засвідчено реальність операцій з поставки продукції.

Крім того, в акті перевірки встановлено факт виконання ТОВ "Агро-Дар" зобов'язань по оплаті вартості товару за зазначеним вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" можна зробити висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Податковий орган в акті підтвердив, що безготівкові кошти були списані з рахунків ТОВ "Агро-Дар", тобто вибули з його власності. Доказів, що ці кошти до ТОВ "Агро-Дар" повернулися - в акті перевірки не наведено, як і наявності у ТОВ "Агро-Дар" та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Агро-Дар".

При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку із чим вважається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Фіктивність діяльності постачальників ТОВ "Агро-Дар", у разі підтвердження її в судовому у порядку під час розгляду саме кримінальної справи, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої ТОВ "Агро-Дар" податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, зокрема,що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, правочини з ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" були укладені із структурним підрозділом "Агро-Дар" ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьк (код ЄДРПОУ 34890683) та поставка товару за даними правочинами здійснювалася структурному підрозділу "Агро-Дар" ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьк, про що свідчать відмітки на товарно-супровідній документації.

Також суд зазначає, що за вказаними вище договорами, розвантаження товару відбувалося працівниками ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьк., згідно наданої інформації від представника позивача на підприємстві працюють 16 осіб, серед яких 13 вантажники-комплектувальники, а також завідуючий складом, комірник та вантажник.

Таким чином, визначення податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ по взаєморозрахункам з ТОВ "Винзавод "Південні вікна" у розмірі 46979,54 грн. та по взаєморозрахункам з ТОВ "Південні традиції" у розмірі 426085,39 грн., здійснював структурний підрозділ "Агро-Дар" ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьк.

На підставі направлення № 000143 від 26.03.2012 р. та № 0000189 від 30.03.2012 р., виданих Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС, згідно із п. 75.1,ст. 75. п. 78.2. ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 та наказу Луцької ОДПІ Волинської області ДПС № 121 від 26.03.2012 р. проведено позапланову виїзну перевірку дотримання структурним підрозділом "Агро-Дар" ТОВ "Агро-Дар" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. та іншого законодавства відповідно до отриманої заяви СП "Агро-Дар" ТОВ "Агро-Дар".

За результатами даної перевірки було складено акт № 488/22-1/34890683 від 02.04.2012 р„ (Том 1 а.с. 89-113), який містить зокрема висновок, що перевіркою податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. СП "Агро-Дар" ТОВ "Агро-Дар" задекларовано податкового кредиту по ПДВ згідно внутрішніх не закінчених декларацій поданих до головного підприємства у сумі 2621613 грн. перевіркою повноти визначення кредиту за даний період не встановлено його завищення (заниження).

Таким чином, Луцьке ОДПІ Волинської області ДПС підтвердило виконання укладених правочинів з поставки товару між ТОВ "Агро-Дар" та ТОВ "Винзавод "Південні вікна". ТОВ "Південні традиції" та правомірне віднесення сум по даним правочинам до податкового кредиту. Отже ТОВ "Агро-Дар" було правомірно віднесено до податкового кредиту 506 122 грн. в деклараціях з ПДВ витрати по сплаті ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції".

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся між ТОВ "Агро-Дар" та ТОВ "Авроратрейд" укладений договір поставки № 1 від 01.01.2011 року (Том 1 а.с. 143), відповідно до якого ТОВ "Авроратрейд" (Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Агро-Дар"(Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору гофрокартонну та поліетиленну продукцію. Конкретний асортимент та кількість товару погоджується Сторонами у заявках та зазначається у накладних та інших товаросупровідних документах.

На виконання вищевказаного договору у періоді, що перевірявся ТОВ "Авроратрейд" було поставлено продукції загальною вартістю 725718 грн., у тому числі ПДВ 120 953 грн. Вартість продукції була сплачена ТОВ "Агро-Дар"у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Авроратрейд".

Продукція була поставлена на адресу ТОВ "Агро-Дар", згідно з товарно-транспортними накладними, про що сторонами були підписані податкові накладні (Том 1 а.с. 150-153) та видаткові накладні (Том 1 а.с. 145-148).

На підставі виписаних ТОВ "Авроратрейд" видаткових накладних № 0000146 від 10.01.2011 року, № 0000147 від 12.01.2011 року, № 0000148 від 14.01.2011 року. № 0000149 від 18.01.2011 року, сплачені ТОВ "Агро-Дар" в ціні вартості товару суми податку на додану вартість в загальному розмірі 120953 грн., витрати на придбання продукції за даними накладними були включені до складу валових витрат (Том 1 а.с. 145-148).

Відповідачем, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.01.2011р. по 31.12.2011 р. встановлено його заниження в сумі 780 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 780 грн, оскільки ТОВ "Агро-Дар" включено до складу валових витрат витрати на придбання матеріалів від ТОВ "Авроратрейд" (код ЄДРПОУ 37231609), м. Кіровоград, який має ознаки "сумнівності" та по якому отримано матеріали про нікчемність правочину, на загальну суму 604 765 ( без ПДВ) грн. в тому числі: згідно видаткової накладної №0000146 від 10.01.2011р. придбано стікери та уголки на суму 103750 грн; згідно видаткової накладної №0000147 від 12.01.2011р. придбано гофроящик на суму 164583,33 грн.; згідно видаткової накладної №0000148 від 14.01.2011р. придбано гофронщик на суму 230416,67 грн.; згідно видаткової накладної №0000149 від 12.01.2011р. придбало гофронщик на суму 106015 грн.

В основу вищевказаного висновку перевіряючого покладені висновки за актом Кіровоградської ОДПІ за №245/1520/37231609 від 3 1.03.2011 р. "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Авроратрейд"", код за ЄДРПОУ 37231609 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011 р.

У вищевказаному акті податкова інспекція дійшла висновків, що в силу відсутності у ТОВ "Авроратрейд" власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ "Авроратрейд". Господарські операції між ТОВ "Авроратрейд" та контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробниче-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Таким чином, відповідач зазначив, що на порушення пункту 5.1, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., та ч.1, ч. 5, ст. 203, п.1, н.2 ст. 215, п.1 ст. 216. ст. 228 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV. ТОВ "Агро-Дар" завищило витрати на придбання товарів ( робіт, послуг) на суму 604765 грн.

Розбіжність за січень в сумі 120953 грн. по взаєморозрахункам з ТОВ "Авроратрейд" (код ЄДРПОУ 37231609) було зменшено позаплановою невиїзною перевіркою позивача за результатами якої складено акт №757/2300/32272111 від 25.11.11 р.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень 09 лютого 2012 року Одеським окружним адміністративним судом по справі № 2а/1570/10849/2011 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар»до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було прийнято Постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області № 0006662300 від 09 грудня 2011 року, відповідно до якого ТОВ "Агро-Дар" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у січні 2011 року в розмірі 120953 грн. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 р апеляційну скаргу Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року залишено без змін.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно вищезазначених положень законодавства, податкові органи не наділені ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст.202. 203. 215. 216. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219. 220, 221, 224. 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини. спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Проте в акті відсутнє посилання хоча б одне із рішень суду, яким би було визнано недійсним правочини укладеними з ТОВ "Авроратрейд" та ТОВ "АВС Ресурси".

Також вищезазначений акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності ТОВ "Авроратрейд" та ТОВ „АВС Ресурси" обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій, як ознаки нікчемного правочину, тому висновки акту перевірки, щодо безпідставності включення до складу валових витрат витрати на придбання матеріалів ТОВ "Авроратрейд" та ТОВ "АВС Ресурси" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відповідно с протиправними.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.8 цієї статті. Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акту перевірки від 10.04.2012 р. за № 50/2200/32272111 вбачається, що фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними, що відображено в акті перевірки. Крім того, в акті перевірки встановлено факт виконання ТОВ "Агро-Дар" зобов'язань по оплаті вартості товару за зазначеним вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" можна зробити висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Податковий орган в акті підтвердив, що безготівкові кошти були списані з рахунків ТОВ "Агро-Дар", тобто вибули з його власності. Доказів, що ці кошти до ТОВ "Агро-Дар" повернулися - в акті перевірки не наведено, як і наявності у ТОВ "Агро-Дар" та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Агро-Дар".

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином ТОВ „Агро-Дар" були надані для перевірки належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із ТОВ "Авроратрейд" та ТОВ "АВС Ресурси" носили реальний характер, поставка товару відбулася і товар використано в господарській діяльності ТОВ ,.Агро -Дар".

Отже, ТОВ "Агро-Дар" було правомірно та у відповідності до пункту 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів від ТОВ "Авроратрейд" та ТОВ "АВС Ресурси".

Таким чином, згідно акту перевірки відповідача від 10.04.2012 р. за № 50/2200/32272111, відповідач дійшов висновку, що відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та у зв'язку з порушенням пункту 198.2, пункту 198.3. пункту 198.6 ст. 198. пункту 201.1, пункту 201.4. пункту 201.6, пункту 201.10 ст. 2011 Податкового кодексу України та ч.1, ч. 5. ст. 203, ч.1 ст. 207. п.1, п.2 ст. 215. п.1 ст. 216. ст. 228 ЦК України ТОВ "Агро-Дар" завищило дозволений податковий кредит в податкових деклараціях з ПДВ по взаєморозрахункам з ТОВ "АВС Ресурси" у розмірі 55881,66 грн.; по взаєморозрахункам з ТОВ "Винзавод "Південні вікна" у розмірі 46979,54 грн.; по взаєморозрахункам з ТОВ "Південні традиції" у розмірі 426085,39 грн.

Згідно акту перевірки від 10.04.2012 р. за № 50/2200/32272111 висновки про нікчемність укладених ТОВ "Агро-Дар" правочинів ґрунтуються на висновках зроблених за результатами перевірки контрагентів позивача та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи. Також, суд зазначає, що під час проведення перевірок контрагентів позивача податковими органами не зроблено жодних висновків щодо безтоварності (нікчемності) господарських операцій стосовно саме ТОВ "Агро-Дар".

Суд зазначає, що відповідачем під час перевірки, згідно акту від 10.04.2012 р. за № 50/2200/32272111 не було враховано та досліджено укладання договорів ТОВ "Агро-Дар" та ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна", ТОВ "Південні традиції", предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали такі правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ "Агро-Дар" грошових коштів.

Суд зазначає, що відповідачем зроблений висновок, що ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб та зазначено, що оскільки актами перевірки ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, що ТОВ "Агро-Дар" не придбавало, в свою чергу, не використовувало придбану продукцію. При цьому, актом перевірки від 10.04.2012 р. за № 50/2200/32272111 не встановлено жодного фактичною порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ "Агро-Дар" права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Також, суд зазначає, що необґрунтовані висновки відповідача про безтоварність господарських угод щодо поставки товарів ТОВ "Агро-Дар" спростовується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі законодавчо визначеними як первинні, а саме: договори про поставку товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання придбаних за договором матеріалів платіжні доручення та інш. Тобто дані документи підтверджують фактичне переміщення (транспортування) та використання товару.

Таким чином, визнаючи правочини з придбання та продажу товарів платників податків нікчемним та досліджуючи подальше проходження цих товарів, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування кредиту ТОВ "Агро-Дар" відповідними положеннями Податкового кодексу України. При цьому продавці товарів ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" - склали та належним чином оформили податкові накладні, а придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності ТОВ "Агро-Дар", проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником не впливає на право ТОВ "Агро-Дар" на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань зі сплати ним сум податку.

Суд зазначає, що Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма» ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, податковим органом не було встановлено ділову мету правовідносин ТОВ "Агро- Дар" з контрагентом та чи відноситься вартість придбаного товару до складу валових витрат виробництва, не надано оцінку фактам, що операції з придбання товару мали реальний характер, доказів того, що дані, наведені в документах продажу, не відповідають дійсності та операції поставки не проводилися.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарі в/послу і, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та ио батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Суд зазначає, що позивачем під час проведення перевірки було надано відповідні договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні які стверджують факт реальних господарських відносин з контрагентами.

З переліку вбачається, що під час перевірки були досліджені первинні документи підприємства, які підтверджують валові доходи та витрати, амортизаційні відрахування, податкові зобов'язання по податку на додану вартість, податковий кредит по податку на додану вартість, дотримання вимог касової дисципліни та нарахування інших податкових зобов'язань.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин, натомість, відповідач не надав доказів правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012 року № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200.

Суд зазначає, що, відповідач невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновки щодо перевірки таких контрагентів, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач, при складанні акту перевірки від 10.04.2012 р. за № 50/2200/32272111, дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення підприємством цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому, висновки про укладення позивачем нікчемних угод із ТОВ "Авроратрейд", ТОВ "АВС Ресурси", ТОВ "Винзавод "Південні вікна" та ТОВ "Південні традиції" здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності, відтак податкові повідомлення рішення від 23.04.2012 року № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200 прийняті на підставі цього акту є такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представників позивача, а останніми доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкови повідомлень-рішень від 23.04.2012 року № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 06.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар» до Саратської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області Державної податкової служби, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Південні традиції» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012 року № 0000022200, № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Саратської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області від 23.04.2012 року № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 11.03.2013 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Саратської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області від 23.04.2012 року № 0000032200 та від 06.07.2012 року № 0000082200.

11 березня 2013 року

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

06.03.13