Постанова

від 05.03.2013 по справі 810/338/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року місто Київ № 810/338/13-а

13.26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Дубовий С.В.,

відповідача: Угольков Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 00000382301 та від 27.09.2012 року № 00000372301 є протиправними, такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Надав суду додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 31956383.

З матеріалів справи встановлено, що 21.06.2012 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 21.06.2012 року № 180/22-5/31956383 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Джурбі Вотер Тех» (код за ЄДРПОУ: 31956383) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму - 1 829 790, 00 гривень, у тому числі по періодах:

ІІ квартал 2010 року на суму 432 333, 00 гривень;

ІІІ квартал 2010 року на суму 371 216, 00 гривень;

ІV квартал 2010 року на суму 774 254, 00 гривень;

І квартал 2011 року на суму 251 987, 00 гривень.

- пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, стаття 201 Податкового кодексу України, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 1 545 291, 00 гривень, в тому числі:

червень 2010 року на суму 571 225, 00 гривень;

липень 2010 року на суму 63 333, 00 гривень;

серпень 2010 року на суму 331 995, 00 гривень;

жовтень 2010 року на суму 77 702, 00 гривень;

листопад 2010 року на суму 85 982, 00 гривень;

грудень 2010 року на суму 132 004, 00 гривень;

лютий 2011 року на суму 283 050, 00 гривень.

- пункт 168.1 статті 168, пункт 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі - 9826, 50 гривень.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки від 21.06.2012 року № 180/22-5/31956383, надіслав на адресу відповідача заперечення на вказаний Акт перевірки.

У відповідь на заперечення позивача до Акту перевірки від 21.06.2012 року № 180/22-5/31956383, відповідач листом від 23.07.2012 року № 2862/10/22-523, за результатом розгляду заперечень, з урахуванням наданих оригіналів первинних документів було вирішено, у відповідності до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провести позапланову виїзну перевірку позивача, з питань, викладених в запереченні до Акта перевірки.

11.09.2012 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 11.09.2012 року № 312/22-2/31956383 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Джурбі Вотер Тех» (код за ЄДРПОУ: 31956383) з питань, які стали предметом оскарження згідно заперечення ТОВ «Джурбі Вотер Тех» від 16.07.2012 року № У-2012-276 на Акт документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року від 21.06.2012 року № 180/22-5/31956383».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму - 1 829 790, 00 гривень, у тому числі по періодах:

ІІ квартал 2010 року на суму 432 333, 00 гривень;

ІІІ квартал 2010 року на суму 371 216, 00 гривень;

ІV квартал 2010 року на суму 774 254, 00 гривень;

І квартал 2011 року на суму 251 987, 00 гривень.

- пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, стаття 201 Податкового кодексу України, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 1 545 291, 00 гривень, в тому числі:

червень 2010 року на суму 571 225, 00 гривень;

липень 2010 року на суму 63 333, 00 гривень;

серпень 2010 року на суму 331 995, 00 гривень;

жовтень 2010 року на суму 77 702, 00 гривень;

листопад 2010 року на суму 85 982, 00 гривень;

грудень 2010 року на суму 132 004, 00 гривень;

лютий 2011 року на суму 283 050, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 11.09.2012 року № 312/22-2/31956383, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 00000382301 на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 1 829 790, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 394 452, 00 гривень та від 27.09.2012 року № 00000372301 на суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 1 545 291, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 315 562, 00 гривень.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, були залишені без змін рішеннями ДПС у Київській області від 10.12.2012 року № 3070/10/10-206/667-1579 та ДПС України від 09.01.2013 року № 209/6/10-2115.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про недійсність (нікчемність) правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Сіон-Пласт» судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

З приводу правовідносин позивача з ТОВ «Торгсервіспостач», слід зазначити наступне.

Між підприємствами ТОВ «Торгсервіспостач» та ТОВ «Джурбі Вотер Тех» в особі директора Лучнікова А.В., який діє на підставі статуту (Покупець) було укладено договір поставки від 25.01.2011 року № 2011-КV-7 про постачання товару в асортименті (реогенти, клапани в асортименті, баки кабінетні, солеві баки) та за цінами узгодженими Сторонами договору в Специфікації. Ціна та асортимент товару, що поставляється за Договором відображаються сторонами в Специфікації.

ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Торгсервіспостач» видаткові накладні від 07.02.2011 року № 02702 та від 25.02.2011 року № 022501.

Відповідно до умов договору ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Торгсервіспостач» податкові накладні від 07.02.2011 року № 47, від 04.02.2011 року № 37 та від 25.02.2011 року № 86.

Відповідач зазначив, що до перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних та/або жодних інших документів про підтвердження транспортування товару.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про неправомірність формування валових витрат та завищення податкового кредиту на підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва від 17.03.2011 року № 235/23-10/37001827 ТОВ «Тогсервіспостач» (код ЄДРПОУ 37001827), яким встановлено наступне.

Так, відповідно до протоколу допиту проведеного 0\у відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі міста Києва старшим лейтенантом податкової міліції Глущенко О.М. від 12.03.2011 року, допитаний в якості свідка ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1,) який повідомив наступне:

«...Я, ОСОБА_8 можу пояснити наступне, що приблизно на початку 2010 року в кафе без назви до мене підійшов невідомий мені чоловік на ім'я ОСОБА_5 та запропонував мені роботу, а саме стати директором підприємства за грошову винагороду п п'ятсот гривень, на що я дав згоду. Після підписання деяких паперів, які саме не пам'ятаю мені стало відомо, що я став директором ТОВ «Тогсервіспостач» (код ЄДРПОУ 37001827). Хочу зазначити, що ніякої фінансово-господарської діяльності я не здійснював, ніяких вказівок нікому не надавав, документи фінансово-господарської діяльності не підписував.».

Відповідач також стверджує, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів, за цим договором, оскільки відсутні акти приймання-передачі товару. Але нормами законодавства не встановлено обов'язку передавати лише на підставі акта приймання-передачі. Натомість частиною другою статті 662 Цивільного кодексу України дійсно встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Пунктами 3.2. та 5.2 договору поставки від 25.01.2011 року № 2011-КV-7 передбачено передання товару, який був предметом поставки, на підставі підписаних товарних накладних. Під час перевірки позивачем в установленому порядку надавалися зазначена видаткова накладна № 022501 від 25.02.2011 року та видаткова накладна № 020702 від 07.02.2011 року, відповідно до яких і був переданий товар, який був предметом Договору поставки від 25.01.11 № 2011-КV-7.

Відповідач зазначив, що договір поставки від 25.01.2011 року № 2011-КV-7 відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним, оскільки його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у зв'язку з чим, на думку відповідача, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідач обґрунтовує це твердження тим, що зазначений договір суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, вчинений був не у формі, визначеній законом та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Всі вищезазначені твердження відповідача не відповідають дійсності та фактичним обставинам.

На підставі зазначених видаткових накладних товари від ТОВ «Торгсервіспостач», були передані через керівника служби логістики Позивача Настича Сергія Федоровича за довіреністю № 1-ДЖ000016 від 07.02.2011 року, та № 1-ДЖ000026, від 25.02.2011 року позивачу та за оформленими відповідно до чинного законодавства прибутковими ордерами № 1-00000016 та № 1-0000022 оприбутковані на складі № 1.

І договір, і видаткові накладні до нього мають всі передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, реквізити, а саме: найменування сторін, від імені яких складені документи, назви документів (форм), дати і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані від ТОВ «Торгсервіспостач» податкові накладні № 37 від 04.02.2011 року, № 47 від 07.02.2011 року, № 86 від 25.02.2011 року містять всі необхідні реквізити, передбачені статтею 201.1 Податкового кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, який діяв на момент заповнення цих документів, що також є свідченням факту придбання товарів і, відповідно до статей 198.1, 198.2 Податкового кодексу України, дає законне право на віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а відтак спростовуються документальними доказами висновки відповідача, викладені в Акті перевірки. Позивач здійснив усі інші, необхідні для одержання податкового кредиту дії, які передбачені статтею 198 та статтею 48, статтею 49 Податкового кодексу України, а саме: подав відповідному податковому органу податкову декларацію з відповідними додатками, відобразив податкові накладні у реєстрі отриманих накладних та у додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Послуги з перевезення були надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, що підтверджується актом виконаних робіт на виконання транспортних послуг від 25.02.2011 року та товарно-транспортними накладними від 07.02.2011 року та від 25.02.2011 року, та спростовує твердження відповідача, зазначене в Акті перевірки про відсутність документів, які підтверджують транспортування товару.

Отже, твердження відповідача про відсутність у позивача документів, що підтверджують поставку товару, є безпідставними і такими, що суперечить обставинам справи.

На підставі вищезазначеного є всі підстави стверджувати, що позивач при проведенні господарських операцій оформив всі первинні документи, відобразив їх в своєму податковому обліку, що не заперечується відповідачем в Акті перевірки. Більше того, недостовірність жодного з цих документів не доведена, як не наведено жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, які виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Отже, твердження відповідача, що усі операції з поставки товарів позивачу від ТОВ «Торгсервіспостач» не спричиняють настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними, не доведені. Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких правомірних доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування валових витрат позивача та податкового кредиту: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

В Акті перевірки позивача зазначені положення Акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгсервіспостач» від 17.03.2011 року № 235/23-10/37001827 з питань дотримання останнім податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва. На підставі Акта перевірки ТОВ «Торгсервіспостач» в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Торгсервіспостач» не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Це твердження відповідача порушує Конституцію України, оскільки відповідно до статті 62, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а, отже, невиконання податкового законодавства постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

На момент проведення фінансово-господарських операцій з позивачем ТОВ «Торгсервіспостач» був належним чином зареєстрований у ЄДРПОУ, взятий на облік у ДПІ у Печерському районі міста Києва, а також органами ДПС був зареєстрований як платник ПДВ. Жодних даних про неналежну реєстрацію, відсутність за місцезнаходженням і тому подібної інформації до ЄДР внесено не було. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято а, відтак, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, є штучними, припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не допускається.

З огляду на вищезазначене є підстави стверджувати, що відповідачем обґрунтовуються вимоги до позивача шляхом наведення фактів порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Торгсервіспостач. Однак, законодавство України не ставить правомірність нарахування та сплату податків одним платником податків у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

З приводу правовідносин позивача з ТОВ «Сіон-Пласт», слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено взаєморозрахунки ТОВ «Джурбі Вотер Тех» з ТОВ «Сіон-Пласт» (код за ЄДРПОУ 33777963), яке зареєстровано в ДПІ у місті Черкаси (перереєстровано з ДПІ у Голосіївському районі міста Києва), стан платника - порушено провадження у справі про банкрутство; вид діяльності - Виробництво будівельних металевих конструкцій.

Між підприємствами ТОВ «Сіон-Пласт» та ТОВ «Джурбі Вотер Тех» в особі директора Лучнікова А.В., який діє на підставі статуту (Покупець) було укладено договір поставки від 10.02.2011 року. № 2011-KV-9 про постачання товару в асортименті (реогенти, клапани в асортименті) та за цінами узгодженими Сторонами договору в Специфікації. Ціна та асортимент товару, що поставляється за Договором відображаються сторонами в Специфікації.

Реалізація товарів була здійснена на підставі видаткової накладної від 25.02.2011 року № СП-022502. На підставі зазначеної накладної товари від ТОВ «Сіон-Пласт» були передані через Настича Сергія Федоровича за довіреністю № 1-ДЖ000023 позивачу та за оформленими відповідно до чинного законодавства прибутковими ордерами № 1-0000049 оприбутковані на складі № 1.

Відповідно до умов договору ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Сіон-Пласт» податкову накладну від 25.02.2011 року № 2256.

Відповідач зазначив, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних та/або жодних інших документів про підтвердження транспортування товару.

Висновок про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сіон Пласт» базується на висновках, викладених в отриманому від ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Акті від 03.10.2011 року № 1184/3/23-40-33777963 «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сіон-Пласт» (код ЄДРПОУ 33777963) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, лютий 2011 року», згідно якого було встановлено наступне.

Підприємством не надано необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

ПП «Сіон-Пласт» не користувався пільгами зі сплати окремих податків, зборів, обов'язкових платежів.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено наступне.

Основні засоби у ПП «Сіон-Пласт» відсутні. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» відсутні.

Відповідно до довідки по формі 1ДФ, кількість працюючих на підприємстві складало 1 особа.

Фактично згідно поданої податкової звітності у ПП «Сіон-Пласт» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Сіон-Пласт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно баз даних в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ ТОВ «Сіон Пласт» та ТОВ «Джурбі Вотер Тех» на загальну суму - 81 458, 87 гривень.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними та передчасними, з огляду на наступне.

Відповідач в Акті перевірки зазначив обставини, викладені в Акті ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 03.10.2011 року № 1184/3/23-40-33777964 «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сіон-Пласт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, лютий 2011 року» (на момент взаємовідносин - ТОВ «Сіон-Пласт»), однак не надав оцінку реальності господарської операції, не перевірив фактичне отримання товару.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що операції з поставки товарів позивачу від ТОВ «Сіон-Пласт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними, у зв'язку з чим відповідач не взяв до уваги податкову накладну, виписану ТОВ «Сіон-Пласт».

Суд виходить з того, що твердження відповідача про те, що усі операції з поставки товарів позивачу від ТОВ «Сіон-Пласт» не спричиняють настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними, не доведені. Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких правомірних доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування валових витрат.

Слід також звернути увагу на те, що в Акті перевірки наводяться обставини та обґрунтовуються порушення, зазначені в Акті від 03.10.2011 року № 1184/3/23-40-33777963 «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сіон-Пласт», допущені ПП «Сіон-Пласт». Однак, відповідно до змісту абзацу третього пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення щодо конкретного суб'єкта господарювання приймається на підставі перевірки цього ж суб'єкта господарювання, а, отже, законодавством не передбачена можливість прийняття повідомлення-рішення щодо конкретного суб'єкта господарювання на підставі перевірки іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, обґрунтування прийняття повідомлення-рішення щодо позивача Актом перевірки ПП «Сіон Пласт» є безпідставним. Крім того, прийняття рішень щодо позивача на підставі Актів перевірок інших суб'єктів господарювання грубо порушує права позивача, оскільки позбавляє його права на захист, адже відповідно до законодавства позивач має право оскаржувати до органів державної податкової служби рішення, які прийняті щодо його діяльності. Тому при проведенні перевірки інших суб'єктів господарювання позивач не мав права надавати докази та захищати свої права. Крім того, невиконання податкового законодавства постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування безпосередньо позивачем.

І договір, і видаткова та податкова накладні до нього мають всі передбачені найменування сторін, від імені яких складені документи, назви документів (форм), дати і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків, заборгованість відсутня, що підтверджується наданими банківськими виписками. Відповідно до товарно-транспортної накладної № 250211 від 25.02.2011 року перевізником товару було ТОВ ВКФ «П.Р.В».

Отже, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сіон-Пласт» (щодо завищення валових витрат такий висновок по взаємовідносинах з ТОВ «Сіон-Пласт» відсутній, а отже податок на прибуток не було донараховано).

З приводу правовідносин позивача з ТОВ «Союзмеркурій», слід зазначити наступне.

Між підприємствами ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Джурбі Вотер Тех» в особі директора Лучнікова А.В., який діє на підставі статуту (Покупець) було укладено договори від 14.06.2010 року № 2010-КV-29, від 02.08.2010 року № 2010- КV -44, від 02.06.2010 року № 2010- КV -27, від 30.04.2010 року № 2010- КV -23, про постачання товару в асортименті та за цінами узгодженими Сторонами договору в Специфікації. Ціна та асортимент товару, що поставляється за Договором відображаються сторонами в Специфікації.

Відповідно до умов договорів ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Союзмеркурій» видаткові накладні від 24.06.2010 року № 0624.5, від 11.08.2010 року № 0811.3, від 12.08.2010 року № 0812.8, від 17.09.2010 року № 0917, від 01.09.2010 року № 0901, від 17.09.2010 року № 0917.1, від 01.10.2010 року № 1001, від 16.12.2010 року № 12164, від 28.12.2010 року № 12296, від 28.12.2010 року № 122811.

На виконання умов договорів ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Союзмеркурій» податкові накладні на кожну поставку товару.

Від ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області службовою запискою від 18.06.2012 року № 108/7/07-014 отримано висновок спеціаліста № 290 від 18.06.2012 року про проведення почеркознавчої експертизи, згідно якої було встановлено: почеркознавча експертиза проведена на підставі наданих первинних документів (договорів, податкових накладних, видаткових накладних) - в якості порівняльного матеріалу надано вільні зразки підписів ОСОБА_12.

Згідно висновків почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи, які виконані від імені ОСОБА_12 в документах наданих ТОВ «Джурбі Вотер Тех», а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договори, додатки до договорів - виконані не громадянином ОСОБА_12, а іншою особою.

В зв'язку з тим, що дані документи були підписані не громадянином ОСОБА_12, відповідач пояснив, що дані документи не можуть бути прийняті до уваги, а саме: податкові накладні та видаткові накладні.

ТОВ «Джурбі Вотер Тех» не погодилось з висновками Акта перевірки № 180/22-5/31956383 від 21.06.2012 року та надано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС заперечення (вх. ДПІ №7112/10 від 16.07.2012 року).

Під час розгляду заперечення ТОВ «Джурбі Вотер Тех» було надано оригінали первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Союзмеркурій».

Службовою запискою від 31.07.2012 року № 182/22-02 отримані документи було передано до ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС на проведення повторної почеркознавчої експертизи.

ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС службовою запискою від 23.08.2012 року № 433/7/07-014 було надано остаточні висновки щодо проведення почеркознавчої експертизи, а саме висновок спеціаліста від 20.08.2012 року № 388.

Згідно наданих матеріалів ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було встановлено, що первинні документи податкового обліку виписані постачальником ТОВ «Джурбі Вотер Тех», а саме ТОВ «Союзмеркурій» підписані не директором ТОВ «Союзмеркурій» ОСОБА_12, а іншою особою.

Проте, громадянин ОСОБА_12 подавав заяву про те, що це саме він власноручно підписував всі документи, що стосуються укладення та виконання зазначених вище договорів. Вказана заява була засвідчена нотаріально. Таким чином, наявне документальне підтвердження того факту, що договори, податкові накладні та інші документи з боку контрагента підписував саме його директор.

Крім того, за заявою позивача від 03.12.2012 року спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на південно-західній залізниці капітаном міліції Лебідем С.О., який має вищу юридичну освіту та кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчих експертиз та досліджень, проведено почеркознавче дослідження. Відповідно до Висновку спеціаліста Лебідя С.О. від 05.12.2012 року № 513 всі вищезазначені договори та відповідні документи до них, в тому числі видаткові та податкові накладні підписані громадянином ОСОБА_12

Всупереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 в Акті перевірки відповідачем також не вказано, яким чином проведення почеркознавчої експертизи керівників контрагентів позивача впливає на недотримання податкового законодавства самим позивачем. Крім того, чинним законодавством України не передбачено ні права ні обов'язку сторін договору вимагати від контрагентів зразків підписів їх уповноважених осіб перед укладанням чи під час виконання договорів, як не передбачено і подальшої їх експертизи на ідентичність відібраним зразкам. Також відповідачем жодним чином не доведено, що у будь-якої з сторін вищезазначених договорів виникали будь-які сумніви стосовно підписів на первинних документів, так само як і відсутні будь-які згадки в Акті перевірки щодо відібрання пояснень уповноважених представників сторін або особи, яка нібито не підписувала первинні документи за цими договорами.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів того, що позивач необачно ставився до своїх контрагентів, а саме: не здійснював в межах, передбачених чинним законодавством, ідентифікацію посадових осіб контрагентів, не отримували відомостей з ЄДРПОУ щодо своїх контрагентів та їх посадових осіб, не перевіряв статус платника податку та платника ПДВ на офіційному веб-сайті ДПС України.

В Акті перевірки вказано, що щодо ТОВ «Союзмеркурій» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, та 23.06.2011 року скасовано його свідоцтво платника ПДВ. В Акті перевірки зазначено про те, що з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року ТОВ «Союзмеркурій» за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що в цей період у ТОВ «Союзмеркурій» були відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання своїх господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру ТОВ «Союзмеркурій» на створення правових наслідків за укладеними договорами, через що такі договори є нікчемними. Зазначені висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки всі проаналізовані договори між ТОВ «Союзмеркурій» та позивачем укладені та виконані до скасування свідоцтва платника податків ТОВ «Союзмеркурій».

Здійснивши аналіз зазначених вище договорів та документів до них, відповідач в Акті перевірки зробив висновок про те, що ці правочини здійснені без мети настання реальних наслідків і є нікчемними відповідно до частини першої, другої статті 215 та частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. Однак, відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Договори та всі документи, які були підписані сторонами на їх виконання, їх форми та реквізити, зміст та наповнення повністю відповідають нормам чинного законодавства. Для підтвердження того, що при укладенні договорів позивач не бажав настання відповідних правових наслідків, відповідачем також не наведено жодних правомірних доказів.

Позивач також отримав від ТОВ «Союзмеркурій» відповідні податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, що також є свідченням факту придбання товарів, а відтак спростовуються документальними доказами висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Перевірка позивача фактично проводилася на підставі відомостей, викладених в Актах перевірки його контрагентів, у зв'язку з чим відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що угоди, укладені позивачем з контрагентами, суперечить інтересам держави та суспільства, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Як було зазначено вище, відповідач дійшов висновків щодо фіктивності підприємницької діяльності, фінансово-господарської діяльності з метою надання податкової вигоди третім особам, підробки документів, що має ознаки діяльності, за здійснення якої передбачена відповідальність Господарським кодексом України, Податковим кодексом України та Кримінальним кодексом України. Однак, ніхто не може бути обвинувачений в скоєні злочину до набрання обвинувальним вироком законної сили, а, отже, зазначені висновки відповідача є неприпустимими суб'єктивними звинуваченнями, що не належить до компетенції органів державної податкової інспекції. Також, доказів наявності обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи описані в Акті перевірки правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, із урахуванням вищенаведеного, відповідач не вказав.

Також, при проведенні фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Сіон-Пласт» щодо придбання товарів відповідно до вимог цивільного законодавства, згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 16.05.1996 року, були складені первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо.

Таким чином, вищевказаними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджені валові витрати позивача, які проведені у зв'язку з організацією і веденням господарської діяльності та правомірність формування податкового кредиту.

Тобто, позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентами послуг по поставці товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та є платниками податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Сіон-Пласт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання правочинів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагентів.

Придбаний товар було оплачено позивачем, про що свідчать виписки з банківських установ, оприбутковано позивачем та використано у господарській діяльності.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних товарів та завищення валових витрат, суд, виходячи з діючих на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) (щодо правовідносин до вступу в силу Податкового кодексу України) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Під час судового розгляду представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товарів та їх подальшого використання в своїй господарській діяльності.

Таким чином, твердження податкового органу про завищення валових витрат позивачем є безпідставними, а отже порушення позивачем вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР та підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1. статі 14, пункту 137.1 статі 137 Податкового кодексу України судом не встановлено.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин до набрання законної сили Податковим кодексом України.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, після 01.01.2011 року встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів та послуг, які підтверджені податковими накладними, придбані товари та послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Сіон-Пласт» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що усі придбані товари у контрагентів, були використані у власній господарській діяльності позивача з огляду на наступне.

05.10.2009 року між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ВАТ «Донбасенерго» було укладено договір № 531. Предметом договору, зокрема, була реконструкція системи питного водопостачання смт. Новий Свєт і Старобешевської ТЕС та встановлення установки для приготування води питної якості потужністю 100 м3 на добу. За даним договором ТОВ «Джурбі Вотер Тех» повністю закуповує матеріали, конструкції та вироби, необхідні для виконання робіт за договором. Розрахунки здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на р/р ТОВ «Джурбі Вотер Тех». Для виконання даного договору ТОВ «Джурбі Вотер Тех» уклало договір № 2010-KV-23 від 30.04.2010 року з ТОВ «Союзмеркурій» на придбання комплекту обладнання Локальної установки приготування води Aqua Hard Q=100 м3/сут. Оплата за обладнання здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків та в повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем під час судового розгляду справи банківських виписок. Зобов'язання за вищезазначеними договорами всі сторони виконали належним чином і відповідно до умов укладених договорів. Заборгованість ТОВ «Джурбі Вотер Тех» перед ТОВ «Союзмеркурій» за договором № 2010-KV-23 від 30.04.2010 року відсутня. Обладнання, придбане у ТОВ «Союзмеркурій», було доставлене та змонтоване на Старобешевській ТЕС, що підтверджується підписаними актом прийому змонтованого обладнання за червень 2010 року та актом прийому виконаних будівельних робіт за червень 2010 року (копії наявні в матеріалах справи), підписаними між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ВАТ «Донбасенерго» без зауважень.

21.05.2010 року між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ДП «ЮТЕМ-Інжиніринг» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» було укладено договір № 2010-К-22. За цим договором ТОВ «Джурбі Вотер Тех» було зобов'язано передати у власність ДП «ЮТЕМ-Інжиніринг» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» комплект обладнання для підготовки знесоленої води продуктивністю 24 м3/год., та обладнання для підготовки пом'якшеної води, продуктивністю 4 м3/год. Дане обладнання поставлялось за адресою смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області (завод безалкогольних напоїв ИП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лтд»). Розрахунки здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на р/р ТОВ «Джурбі Вотер Тех». Для виконання даного договору ТОВ «Джурбі Вотер Тех» уклало договір № 2010-KV-27 від 02.06.2010 року з ТОВ «Союзмеркурій» на придбанії комплекту обладнання для підготовки знесоленої води продуктивністю 24 м3/год. та обладнання для підготовки пом'якшеної води, продуктивністю 4 м3/год. Оплата за обладнання здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків та в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками. Зобов'язання за вищезазначеними договорами всі сторони виконали належним чином і відповідно до умов укладених договорів. Заборгованість ТОВ «Джурбі Вотер Тех» перед ТОВ «Союзмеркурій» за договором № 2010-KV-27 від 20.04.2010 року відсутня. Обладнання, придбане у ТОВ «Союзмеркурій», було доставлене та змонтоване на заводі безалкогольних напоїв ІК «Кока-Кола Беверіджиз Україна» за адресою: смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області, що підтверджується підписаними актом здачі-прийому обладнання з монтажу від 15.11.2011 року та видатковими накладними від 16.08.2010 року № 1-00000390, від 23.09.2010 року № 1-00000506, від 30.09.2010 року № 1-00000526 та від 23.05.2011 року № 1-00000199 (копії наявні в матеріалах справи), підписаними між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ДП «ЮТЕМ-Інжиніринг» ВАТ «Південенергомонтаж» без зауважень.

22.04.2010 року між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ТОВ «Логистик Групп ЛТД» було укладено договір № 2010-К-18. За цим договором ТОВ «Джурбі Вотер Тех» було зобов'язано передати у власність ТОВ «Логистик Групп ЛТД» комплект обладнання для підготовки води на підживлення тепломережі продуктивністю 35 м3/год., та обладнання для підготовки знесоленої води продуктивністю 35 м3/год., а також виконати шеф-монтажні, пускові, налагоджувальні роботи та навчання персоналу ТОВ «Логистик Групп Лтд». Обладнання, за договором, поставлялось за адресою м. Шостка, вул. Горького, 14-а. Обладнання поставлялось для монтажу його на Шосткінській ТЕЦ. Розрахунки здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на р/р ТОВ «Джурбі Вотер Тех». Для виконання даного договору ТОВ «Джурбі Вотер Тех» уклало договір № 2010-КV-29 від 14.06.2010 року з ТОВ «Союзмеркурій» на придбання комплекту обладнання для підготовки води на підживлення тепломережі продуктивністю 35 м3/год., та обладнання для підготовки знесоленої води продуктивністю 35 м3/год.. Оплата за обладнання здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків та в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками. Зобов'язання за вищезазначеними договорами всі сторони виконали належним чином і відповідно до умов укладених договорів. Заборгованість ТОВ «Джурбі Вотер Тех» перед ТОВ «Союзмеркурій» за договором № 2010- КV -29 від 14.06.2010 року відсутня. Обладнання, придбане у ТОВ «Союзмеркурій» було доставлене та змонтоване на Шосткінській ТЕЦ, що підтверджується видатковими накладними від 16.12.2010 року № 1-00000723, від 29.12.2010 року № 1-00000756, від 03.11.2011 року № 1-00000575 (копії наявні в матеріалах справи), підписаними між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ТОВ «Логістик Груп ЛТД» без зауважень.

В ході придбання та монтування необхідного обладнання виникла необхідність в закупівлі додаткових комплектуючих матеріалів та реагентів, а тому 02.08.2010 року між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ТОВ «Союзмеркурій» було укладено договір поставки № 2010-КV-44. Оплата за комплектуючі матеріали та реагенти здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків та в повному обсязі, що підтверджується наданими до цих пояснень банківськими виписками. Оскільки доставка, монтаж та експлуатація обладнання відбувалась безпосередньо на Шосткінській ТЕЦ (ТОВ «Шосткінське підприємство «Харківенергомонтаж»), було укладено додаткову угоду № 1 від 23.04.2010 року до договору № 2010-К-18 від 22.04.2010 року, а також договір поставки № 2010-К-24 від 27.09.2010 року та договір № 2011-К-08 від 14.06.2011 року між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ТОВ «Шосткінське підприємство «Харківенергомонтаж», згідно яких ТОВ «Джурбі Вотер Тех» здійснювало доставку необхідних для монтажу комплектуючих матеріалів та реагентів безпосередньо на Шосткінську ТЕЦ (ТОВ «Шосткінське підприємство «Харківенергомонтаж»). Факт монтажу обладнання та здавання його в експлуатацію підтверджується актом здавання-приймання обладнання в експлуатацію, підписаним 13.04.2012 року ТОВ «Шосткінське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Джурбі Вотер Тех», а також видатковими накладними № 1-00000742 від 28.12.2010 року, № 1-00000297 від 13.07.2011 року та № 1-00000674 від 15.12.2011 року (копії наявні в матеріалах справи).

25.01.2011 року між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ТОВ «Торгсервіспостач» було укладено договір поставки № 201-КV-7, згідно якого ТОВ «Джурбі Вотер Тех» придбало реагенти для підготовки води (водоочистки) та комплектуючі до систем водоочистки. Оплата за обладнання здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків та в повному обсязі, що підтверджується наданими до цих пояснень банківськими виписками. Реальність поставки товару підтверджується видатковими накладними № 020702 від 07.02.2011 року та № 022501 від 25.02.2011 року (копії наявні в матеріалах справи). Перевізником товару, згідно товарно-транспортних накладних № 07.02.11 року від 07.02.2011 року та № 260211 від 25.02.2011 року (копії наявні в матеріалах справи), був суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_10 Придбаний товар було оприбутковано на складі згідно прибуткових накладних № 1-00000016 від 07.02.2011 року та № 1-00000022 від 25.02.2011 року (копії наявні в матеріалах справи). В подальшому придбаний товар було реалізовано оптово-роздрібними партіями (копія звіту про обіг товарів по постачальнику ТОВ «Торгсервіспостач» наявні в матеріалах справи).

10.02.2011 року між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» та ТОВ «Сіон-Пласт» було укладено договір поставки № 2011-КV-9, згідно якого ТОВ «Джурбі Вотер Тех» придбало реагенти для підготовки води (водоочистки) та комплектуючі до систем водоочистки. Оплата за обладнання здійснювалась шляхом безготівкових розрахунків та в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками. Реальність поставки товару підтверджується видатковою накладною № СП-022502 від 25.02.2011 року (копія наявна в матеріалах справи). Перевізником товару, згідно товарно-транспортної накладної № 250211 від 25.02.2011 (копія наявна в матеріалах справи) було ТОВ ВКФ «П.Р.В.». Придбаний товар було оприбутковано на складі згідно прибуткової накладною № 1-00000049 від 25.02.2011 року (копія наявна в матеріалах справи). В подальшому придбаний товар було реалізовано оптово-роздрібними партіями (копія звіту про обіг товарів по постачальнику ТОВ «Сіон-Пласт» наявна в матеріалах справи).

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередні контрагенти позивача не здійснювали господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 00000382301 та від 27.09.2012 року № 00000372301.

Щодо позовних вимог позивача про встановлення відсутності повноважень у Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби своїми рішеннями визнавати договори від 25.01.2011 року № 2011-КV-7, від 30.04.2010 року № 20101-КV-23, від 02.06.2010 року № 2010-КV-27, від 14.06.2010 року № 2010-КV-29, від 02.08.2010 року № 2010-КV-44, від 10.02.2011 року № 2011-КV-9, укладені позивачем - нікчемними, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: (…) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно пункту 6 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: (…) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.

Суд вважає, що зазначена вимога може бути поєднана з оскарженням рішення чи дії, якими один орган втрутився в компетенцію іншого або спосіб захисту при оскарженні рішень чи дій суб'єкта владних повноважень фізичною і юридичною особою, що було б підставою для скасування рішення, визнання дій протиправними але не встановлювати на вимогу позову. наявність або відсутність компетенції за зверненням фізичних або юридичних осіб.

Таким чином вимоги позову щодо визнання наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, це спосіб захисту у компетенційних спорах, тобто спорах між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері управління та в межах заявленого позову не підлягає задоволенню.

Тим більше, під час судового розгляду справи було встановлено правомірність здійснення фінансового-господарської діяльності позивача з його контрагентами, що документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та в свою чергу слугувало встановленню істини у справі з подальшим визнанням рішень відповідача протиправними та їх скасуванню, що і є належним способом захисту порушених прав.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо встановлення відсутності повноважень у Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби своїми рішеннями визнавати договори від 25.01.2011 року № 2011-КV-7, від 30.04.2010 року № 20101-КV-23, від 02.06.2010 року № 2010-КV-27, від 14.06.2010 року № 2010-КV-29, від 02.08.2010 року № 2010-КV-44, від 10.02.2011 року № 2011-КV-9, укладені позивачем - нікчемними, задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 27.09.2012 року № 00000382301 та від 27.09.2012 року № 00000372301.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 27.09.2012 року № 00000382301 та від 27.09.2012 року № 00000372301.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» понесені ним судові витрати в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 березня 2013 р.