Ухвала

від 16.04.2013 по справі 810/338/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/338/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: Левченко О.В., Дубового С.В.,

представника відповідача - Федорова С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Джурбі Вотер Тех» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.09.2012 року №00000372301 та №00000382301, якими товариству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно. Також, у позові товариство просило встановити відсутність повноважень у відповідача своїми рішеннями визнавати договори, укладені позивачем нікчемними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлену ним реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Сіон-Пласт».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, результати якої були оскаржені позивачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, внаслідок чого, відповідачем вирішено, у відповідності до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, провести позапланову виїзну перевірку позивача з підстав, викладених у запереченнях. Зрештою, результати позапланової виїзної перевірки зафіксовані в акті від 11.09.2012 року №312/22-2/31956383, зі змісту якого вбачається, що контролюючим органом виявлено порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження прибутку підприємства на загальну суму - 1829790,00 грн. за період з ІІ кварталу 2010 року по І квартал 2011 року. Також перевіркою виявлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1545291,00 грн. за період з червеня 2010 року по лютий 2011 року.

За наслідками виявлених правопорушень 27.09.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000372301 та №00000382301. Першим позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1860853,00 грн. (1545291,00 грн. - за основним платежем, 315562,00 грн. - за штрафними санкціями), другим - грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2224242,00 грн. (1829790,00 грн. - основний платіж, 394452,00 грн. - штрафні санкції).

Позивачем було застосовано заходи адміністративного оскарження таких податкових-повідомлень рішень до ДПС у Київської області та ДПС України, проте останні були залишені без змін.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, ТОВ «Джурбі Вотер Тех» звернулося у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС податкового повідомлення-рішення №00000382301 від 27.09.2012 року, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу суми податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 1829790,00 грн. та 394452,00 грн. за штрафними санкціями стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ «Джурбі Вотер Тех» коштів, витрачених за договорами поставки товарів, укладеними з ТОВ «Торгсервіспостач» та ТОВ «Союзмеркурій» до складу валових витрат товариства за період з ІІ кварталу 2010 року по І квартал 2011 року.

Висновки про безпідставність віднесення зазначених сум до складу валових витрат ґрунтуються на матеріалах податкових перевірок названих контрагентів.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Торгсервіспостач», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС процитовано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.03.2011 року №235/23-10/37001827 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Торгсервіспостач» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року». Зі змісту процитованого акту випливає, що ТОВ «Торгсервіспостач» не знаходиться за податковою адресою, у зв'язку із чим перевірка проводилась шляхом співставлення баз даних податкової служби та інформації, отриманої від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва службовою запискою, без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підприємства. Перевіркою зазначеного контрагента не встановлено можливості здійснення ним господарської діяльності в період, що перевірявся. Такі висновки, зокрема базуються на протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_6, який будучи номінальним директором ТОВ «Торгсервіспостач» заперечував свою причетність до будь-якої фінансово-господарської діяльності товариства. Установлене перевіркою та проведений контролюючим органом аналіз положень цивільного законодавства щодо дійсності правочинів, на думку відповідача, свідчить про діяльність названого суб'єкта господарювання поза межами правового поля, що полягає у наданні податкової вигоди тертім особам, до яких, серед інших, відноситься і позивач, що у свою чергу вказує на нікчемність угод, укладених між останнім та ТОВ «Торгсервіспостач».

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаним товариством, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на встановлене вище.

Досліджуючи такі господарські операції, колегія суддів зважає на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Торгсервіспостач» (поставщик) було укладено договір поставки від 25.01.2011 року №2011-KV-7, за яким останній на замовлення покупця зобов'язується поставити і передати у власність останнього товар, визначений у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Згідно умов договору, перехід права власності на товар відбувається в момент одержання товару зі складу постачальника та підписання видаткових накладних уповноваженими особами.

Додатком №1 до даного договору є специфікація товару від 25.01.2011 року, яка містить назви товару: реагенти в асортименті, клапани, шарові крани, розподільники, баки кабінетні та сольові; одиницю виміру товару, його кількість, ціну без ПДВ та суму без ПДВ.

На виконання умов цього договору позивач отримав від контрагента видаткові накладні №02702 від 07.02.2011 року, за якою позивачу були передані реагенти в асортименті та клапани на загальну суму з ПДВ 1159174,32 грн. та №022501 від 25.02.2011 року, за якою було передано шарові крани, розподільники, сольові та кабінетні баки на загальну суму з ПДВ 50365,68 грн. Таким чином, загальна сума з урахуванням ПДВ за поставками складає 1209540,00 грн.

Товар був отриманий за довіреностями, виписаними позивачем ОСОБА_7 за №1-ДЖ000016 та№1-ДЖ000026.

У акті відповідач звертає увагу на те, що до перевірки не надавались товарно-транспортні накладні та/або інші документи, що підтверджують транспортування товару.

Проте, як убачається із матеріалів справи, транспортні послуги по перевезенню вищевказаного товару надавались позивачу ФОП ОСОБА_8, і були повністю надані 25.02.2011 року, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) та товарно-транспортними накладними від 07.02.2011 року та від 25.02.2011 року (а.с.77-80, т.3).

Факт одержання поставленого за договором товару позивачем посвідчується прибутковими накладними №1-00000016 від 07.02.2011 року та №1-00000022 від 25.02.2011 року (а.с. 81-82, т.3).

Окрім того, позивачем надано звіти про обіг товарів, поставлених поставщиком ТОВ «Торгсервіспостач» (а.с. 83, т. 3).

Отримані від ТОВ «Торгсервіспостач» податкові накладні №37 від 04.02.2011 року, №47 від 07.02.2011 року та №86 від 25.02.2011 року містять усі необхідні реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України.

З огляду на досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань за договором поставки, укладеним між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач», колегія суддів приходить до висновку, що визначені податковим повідомленням-рішенням грошові зобов'язання у зв'язку із господарськими операціями із названим контрагентом є необґрунтованими і протиправними.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Союзмеркурій», колегія суддів установила наступне.

Під час перевірки позивача, контролюючим органом були використані дані ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, а саме - висновок спеціаліста №290 від 18.06.2012 року про проведення почеркознавчої експертизи, згідно якої було встановлено, що підписи, виконані від імені директора ОСОБА_11 на документах, наданих ТОВ «Джурбі Вотер Тех» виконані іншою особою. У зв'язку із чим, податковим органом не прийнято до уваги надані позивачем податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «Союзмеркурій» і підписані вказаною особою, вважаючи зазначені документи такими, що не можуть посвідчувати реальні господарські операції між позивачем та ТОВ «Союзмеркурій», відтак останні є нікчемними.

У зв'язку із чим, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства шляхом віднесення відповідних сум за нікчемними правочинами з ТОВ «Союзмеркурій» до складу валових витрат.

Досліджуючи такі господарські операції, колегія суддів зважає на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Союзмеркурій» було укладено наступні договори: від 30.04.2010 року №2010-KV-23, від 02.06.2010 року №2010- KV27, від 14.06.2010 року №2010- KV-29, від 02.08.2010 року №2010- KV-44.

Предметом договору від 30.04.2010 року №2010-KV-23 є зобов'язання ТОВ «Союзмеркурій» передати у власність ТОВ «Джурбі Вотер Тех» комплект обладнання установки приготування води Aqua Hard Q=100 м3/добу разом з установкою вводу реагенту, як визначено у додатку №1 до договору.

Відповідно до договору №2010-KV-27 від 02.06.2010 року ТОВ «Союзмеркурій» зобов'язалось поставити комплект обладнання для підготовки знесоленої води, продуктивністю 24 м3/год та обладнання для підготовки пом'якшеної води, продуктивністю 4 м3/год.

За договором від 15.06.2010 року №2010- KV-29 ТОВ «Союзмеркурій» зобов'язувався передати у власність позивача комплект обладнання для підготовки води на підживлення тепломережі, продуктивністю 35 м3/год. та обладнання для підготовки знесоленої води, продуктивністю 35 м3/год., а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору. У додатку №1 до договору конкретизовано найменування товару, що поставляється, його кількість, одиниця виміру, ціна без ПДВ та сума без ПДВ.

Предметом договору поставки №2010-KV-44 від 02.08.2010 року є товар, визначений у специфікації. Згідно специфікації (додатки №1-3 до договору): реагенти в асортименті, солеві баки, клапани, фітинги, обмежувачі, альтернатори, інжектора, коліна, з'єднання та інші.

Відповідно до умов договорів ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Союзмеркурій» видаткові накладні від 24.06.2010 року № 0624.5, від 11.08.2010 року № 0811.3, від 12.08.2010 року № 0812.8, від 17.09.2010 року № 0917, від 01.09.2010 року № 0901, від 17.09.2010 року № 0917.1, від 01.10.2010 року № 1001, від 16.12.2010 року № 12164, від 28.12.2010 року № 12296, від 28.12.2010 року № 122811.

На виконання умов договорів ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Союзмеркурій» податкові накладні на кожну поставку товару.

Товари за договорами перевозились за рахунок позивача, шляхом отримання послуг з перевезення від СПД ОСОБА_10, ТОВ «Раф-Транс», ТОВ «ВКФ П.Р.В», ТОВ «Новинка Лтд», ЗАТ «Сеана», що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 216-223, т.1) та товарно-транспортними накладними (а.с. 28-31, т. 3); і були передані за довіреностями.

На спростування твердження відповідача та висновків почеркознавчої експертизи про те, що підписи на наданих первинних документах ТОВ «Союзмеркурій» вчинені не директором товариства ОСОБА_11, а іншою особою, у матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява громадянина ОСОБА_11, про те, що саме він підписував вищевказані первинні документи. Також, зазначену обставину підтверджує висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на південно-західній залізниці №513 від 05.12.2012 року.

З огляду на досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань за договором поставки, укладеним між позивачем та ТОВ «Союзмеркурій», колегія суддів приходить до висновку, що нараховані спірним податковим повідомленням-рішенням грошові зобов'язання у зв'язку із господарськими відносинами із названим контрагентом є протиправними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки позивача.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Сіон-Пласт», колегія суддів установила наступне.

Висновок про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сіон Пласт» базується на отриманому від ДПІ у Голосіївському районі міста Києва акті від 03.10.2011 року № 1184/3/23-40-33777963 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сіон-Пласт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, лютий 2011 року». Згідно даного акту, на підставі дослідження даних податкової звітності ТОВ «Сіон Пласт» встановлено, що підприємством не понесені витрати на поліпшення основних фондів, кількість працюючих становить 1 особу, відсутні основні та транспортні засоби, виробниче обладнання, сировина, що свідчить про неможливість виконання ним господарської діяльності. У зв'язку із чим, правочини укладені ТОВ «Сіон Пласт» з контрагентами носять нікчемний характер.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Між підприємствами ТОВ «Сіон-Пласт» та ТОВ «Джурбі Вотер Тех» було укладено договір поставки від 10.02.2011 року № 2011-KV-9. Предметом поставки за договором виступає товар, визначений у специфікації (додаток №1 до договору): реагенти в асортименті, клапани, сіль.

Реалізація товарів була здійснена на підставі видаткової накладної від 25.02.2011 року № СП-022502. На підставі зазначеної накладної товари від ТОВ «Сіон-Пласт» були передані через ОСОБА_7 за довіреністю № 1-ДЖ000023 позивачу та за оформленою відповідно до чинного законодавства прибутковою накладною № 1-0000049.

Відповідно до умов договору ТОВ «Джурбі Вотер Тех» отримало від ТОВ «Сіон-Пласт» податкову накладну від 25.02.2011 року № 2256.

На спростування покликань відповідача на відсутність документів, підтверджуючих транспортування товару за даним договором, позивачем надано товарно-транспортну накладну від перевізника ТОВ «ВКФ П.Р.В» (а.с. 88-89, т.3).

Окрім того, позивачем надано звіт про обіг товарів, поставлених ТОВ «Сіон-Пласт» (а.с. 83, т. 3).

З огляду на досліджені первинні документи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що викладені в акті обставини щодо нікчемності взаємовідносин позивача з ТОВ «Сіон-Пласт» не знайшли документального підтвердження в ході судового розгляду, а тому визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованим.

Факт розрахунку за договорами із ТОВ «Сіон-Пласт», ТОВ «Союзмеркурій», ТОВ «Торгсервіспостач» підтверджується відповідними картками рахунку та банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що усі придбані товари у контрагентів, були використані у власній господарській діяльності позивача у процесі виконання договорів з ВАТ «Донбасенерго», ДП «ЮТЕМ-Інжиніринг» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», ТОВ «Логістик Груп ЛТД».

Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які зауваження відповідача щодо змісту та форми первинних документів, складених під час взаємовідносин позивача із ТОВ «Сіон-Пласт», ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Торгсервіспостач».

Аналізуючи висновки місцевого суду та доводи апеляційної скарги щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Сіон-Пласт», ТОВ «Союзмеркурій», ТОВ «Торгсервіспостач» та до складу валових витрат, сплачених ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Торгсервіспостач» коштів, за вище дослідженими поставками товарів, колегія суддів виходить із наступного.

Починаючи з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності ПК України відносини зі справляння та адміністрування податку на додану вартість та особливості віднесення сум коштів до складу податкового кредиту, податку на прибуток підприємств та віднесення сум коштів до валових витрат регулювались Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України (який діяв на момент виписки податкової накладних) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Сіон-Пласт», ТОВ «Союзмеркурій» та ТОВ «Торгсервіспостач».

Зі змісту актів, складених на підставі перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагентів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 22 квітня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М