Рішення

від 04.03.2013 по справі 5023/5868/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 5023/5868/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами "Спагія", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 41 000,00 грн. за участю представників сторін :

позивача - П"янов С.В. виписка з ЄДР; директор ;

Представник відповідача - не з явився.

Третя особа - Попов В.Ю., дов від 02.01.2013 р, державний реєстратор;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами "Спагія", м. Харків звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 41 000,00 грн., мотивуючи свої вимоги невиплатою йому зазначеної суми, відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 28 січня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розгляд справи відкладено на 11.02.2013 року о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 лютого 2013, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням сторонами вимог суду щодо подання витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 04 березня 2013 року о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 04 березня 2013 року позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи, на виконання вимог суду надав для огляду реєстраційну справу відповідача, та копію для долучення до матеріалів справи.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про порушення провадження у справі від 24.12.2012 року, ухвал про відкладення розгляду справи від 28.01.2013 року, 11.02.2013 р., які направлялись на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Матеріали справи містять поштові повідомлення, які свідчать про отримання ухвали суду від 24.12.2012 року, 28.01.2013 р. представником відповідача 29.12.2012 року, 06.02.2013 року. .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач -ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутні в судовому засіданні позивач та третя особа вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2013 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між позивачем й відповідачем виник корпоративний спір, який оснований на розрахунках з тими учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, які вибули зі складу його учасників.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції", м. Харків в редакції від 2007 року, зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області 25.12.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами "Спагія", що діє від свого імені та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду "Сків" не диверсифікованого виду закритого типу входило до складу учасників відповідача з часткою 33% (п. 5.4 статуту).

В якості внеску учасника до статутного фонду відповідача, на підставі протоколу від 03.12.2007 року, позивач перерахував на рахунок відповідача 41000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 409 від 27.12.2007 року.

Відповідно до протоколу № 84/1 від 30.04.2008 року загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами «Спагія» вирішено вийти із складу учасників підприємства відповідача.

Відповідно до протоколу № 3 від 20.10.2008 року загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції" вирішено задовольнити прохання позивача про вихід із складу учасників відповідача. Розрахунки з позивачем провести згідно норм діючого законодавства.

Відповідно до листа № № 30/04-1 від 30.04.2009 року, відповідач повідомив позивача про проведення державної реєстрації змін до установчих документів відповідача 26 грудня 2008 року.

Як свідчить нова редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції", м. Харків, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області 26.12.2008 року номер запису 148010500041030782, позивач не входить до складу учасників відповідача .

Як зазначає позивач у позовній заяві, у встановлений ст.. 54 Закону України "Про господарські товариства" строк відповідач не виплатив йому внесок до статутного капіталу у розмірі 41000,00 грн.

На звернення позивача до відповідача з листами № 21 від 09.03.2011 року № 20 від 20.03.2012 року, відповідач повідомив про неможливість виплатити позивачу його статутний внесок, посилаючись на відсутність грошових коштів та фінансово-господарської діяльності.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства", господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, заробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства (ст. 66 ГК України).

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч. 1 ст.140 ЦК України). Основні права та обов'язки учасників господарських товариств зазначені у статтях 10,11 Закону України "Про господарські товариства" та статтях 116,117 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Пунктом 4.5 Статуту Відповідача (у редакції на 25.12.2007 р.) передбачено те, що учасник має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

За змістом п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону про господарські товариства учасник TOB вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до протоколу № 3 від 20.10.2008 року загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції" вирішено задовольнити прохання позивача про вихід із складу учасників відповідача, а 26 грудня 2008 року державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області проведено відповідну державну реєстрацію змін до установчих документів.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до пункту 4.6. Статуту Товариства відповідача, у разі виходу з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці в статутному в порядку, передбаченому чинним законодавством . На вимогу учасника та за згодою учасників товариства частка учасника, що виходить повертається йому повністю а бо частково в натуральній формі.

Однак, станом на дату подання позову, належну позивачу частку в розмірі 41000,00 грн., що перерахована останнім в якості внеску учасника до статутного фонду відповідача, відповідно до платіжного дорученням № 409 від 27.12.2007 року, відповідачем виплачено не було.

В силу ст. ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 41000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції, ст.ст. 11,16,525,612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173 Господарського кодексу України, статтями 10,11,54 Закону України "Про господарські товариства", , керуючись ст.ст. 1,4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нові технології та інвестиції", (код ЄДРПОУ 34634159; 61103 м. Харків, вул.. Космонавтів, 3 кв. 89) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю компанія з управління активами "Спагія" код ЄДРПОУ 32947491; 61057, м. Харків, вул.. Сумська, 26 кв. 13) заборгованості у розмірі 41000,00 грн. та 1609.50 грн. судового збору.

Повне рішення складено 05.03.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.