Постанова

від 12.03.2013 по справі 38/5005/10818/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2013 року Справа № 38/5005/10818/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін :

арбітражного керуючого Шевцова Є.В. - Полях Н.Є., нотаріально посвідчена довіреність № 1-2435 від 06.07.2011р.;

ініціюючого кредитора - Яланський С.А., дов. № б/н від 20.11.2012р.;

скаржника - в судове засідання не з`явився; про час та місце судового засідання попереджений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 38/5005/10818/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Марінель», м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01. 2013 року (суддя Бондарєв Е.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К", м. Дніпропетровськ - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, до 15.07.2013 року, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К" призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В. ліцензія серії АВ № 547741 від 07.09.2010р., якого зобов'язано здійснити певні дії, пов'язані з ліквідаційною процедурою.

Постанова господарського суду мотивована ст.ст.22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вказаною постановою Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, оскаржує її на предмет порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить відновити строк на подачу апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року у справі № 38/5005/10818/2012, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. з наступних підстав, зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст. ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом не було взято до уваги, що відповідно до п.п. 78.1.7,78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи ( крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків органом ДПС обов'язково призначається перевірка;

- господарським судом не було досліджено всіх ознак неплатоспроможності боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор боржника проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Враховуючи, що неявка скаржника не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; не всі учасники судового процесу скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2013року ( а.с.65-66) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Присутні в судовому засіданні представники ініціюючого кредитора та ліквідатора були проти задоволення апеляційної скарги в своїх поясненнях, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників ініціюючого кредитора та ліквідатора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, провадження у справі припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України з урахуванням повноважень апеляційної інстанції,передбачених ст.101, ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

14.12.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 38/5005/10818/2012 за заявою ТОВ «Торговий дом «Марінель» м.Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Інвікта-К», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості у сумі 49 920 грн.00 коп. за договором № 01/06-12 від 20.06.2012року, що також підтверджується видатковою накладною № 26 від 26.06.2012року, актом явлення про протест векселя до сплати від 20.07.2012року, простим векселем серії АА № 2518441 від 27.06.2012року «за пред`явленням», виконавчим написом № 561 від 23.07.2012року, постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 31.07.2012року про відкриття виконавчого провадження, постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 17.09.2012року про повернення виконавчого документа - виконавчого напису № 561 від 23.07.2012року - стягувачеві без виконання через відсутність будь-якого майна та грошових коштів у боржника ( а.с.8-18).Оригінали векселю, протесту про неоплату векселя, виконавчого напису залучено до матеріалів справи ( а.с.13-15).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року (суддя Бондарєв Е.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К", м. Дніпропетровськ - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, до 15.07.2013 року, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К" призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В. ліцензія серії АВ № 547741 від 07.09.2010р., якого зобов'язано здійснити певні дії, пов'язані з ліквідаційною процедурою. Зазначена постанова і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо ;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України .

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред.ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін .

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка . Такі докази повинні бути надані ініціюючим кредитором в якості додатку до заяви про порушення провадження у справі.

21.12.2012р., вже після порушення провадження у справі, в якості доказу відсутності боржника - юридичної особи за місцезнаходженням ініціюючим кредитором до матеріалів справи було надано ксерокопію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 20.12.2012року, згідно з яким місцезнаходженням боржника є вулиця Маршала Малиновського, будинок 6, у м.Дніпропетровську, в Амур-Нижньодніпровському районі та згідно з цим витягом було внесено запис про відсутність юридичної особи боржника за місцезнаходженням (а.с.30-32). Саме вказаним витягом ініціюючий кредитор обґрунтував підстави порушення справи про банкрутство боржника за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, відповідний запис в ЄДР було здійснено лише 18.12.2012р., після порушення провадження у справі, що підтверджується витягом та листом Дніпропетровської міської ради від 28.12.2012р. (а.с.33-34, 30). Крім цього, згідно вищевказаного листа Дніпропетровської міськради від 28.12.2012р. запис про відсутність боржника за місцезнаходженням було вчинено в зв"язку з повідомленням ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська про відсутність боржника за місцезнаходженням, тобто безпосередньо сам скаржник ініціював внесення вказаного запису до ЄДР.

Отже, ініціюючим кредитором належними доказами доведено, що його вимоги мають безспірний характер, що підтверджується виконавчим надписом, векселем. Щодо доведення факту неплатоспроможності боржника, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Відповідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З наданої до апеляційної скарги податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року (подану до органів ДПІ 09.11.2012р. (а.с.73-74)) вбачається, що боржник до порушення провадження у справі (14.12.2012р.) звітував до органів ДПІ, тобто здійснював господарську діяльність з достатньо великими обсягами операцій - понад 6 126 055 грн. - обсяг постачання товарів; при визначенні податкового кредиту на 1 205 207 грн.

Отже, зазначеним доказом по справі (а.с.73-74) спростовується факт відсутності ведення підприємницької діяльності боржником протягом року, до порушення справи (14.12.2012р.).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що вказані вище в жовтні 2012 року господарські операції на суму понад 6 млн. грн. задекларовані боржником саме після закінчення виконавчого провадження (постанова ВДВС від 17.09.2012р.), що дає підстави зробити висновок про те, що державним виконавцем не було вжито всіх вичерпних заходів по розшуку майнових активів боржника, зокрема, розрахункових рахунків та грошових коштів на них.

Таким чином, вищенаведені обставини та докази в їх сукупності не дозволяють зробити висновок про те, що справу про банкрутство боржника за ознаками ст..52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушено з дотриманням вимог закону, оскільки боржник фактично здійснював господарську діяльність, а в деклараціях вказував адресу місцезнаходження.

Приймаючи без обмежень, встановлених ст.101 ГПК України, додаткові докази - податкову декларацію за жовтень 2012р., колегія суддів бере до уваги факт неможливості їх подання скаржником до суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів належного сповіщення скаржника (отримання ухвали) про час та місце судового засідання 15.01.2013р., а ненадання правової оцінки додатковим доказам по справі призведе до неповноти дослідження всіх матеріалів, обставин справи, що може стати однією з підстав скасування постановленого судового акту апеляційного господарського суду касаційною інстанцією.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009року «Про судову практику розгляду справ про банкрутство» передбачено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, то у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За цих обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі слід припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, як порушене без достатніх правових підстав, необґрунтовано).

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, незалежно від того, що скаржник не набув статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури , згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року по справі № 38/5005/10818/2012 - скасувати.

Провадження у справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгового дому «Марінель» м. Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 116-117 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити держреєстратору для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з законом.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.03.2013р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко

З оригіналом згідно.

Помічник судді О.О.Головіна

14.03.2013