Постанова

від 22.05.2013 по справі 38/5005/10818/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 38/5005/10818/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Марінель", м. Дніпропетровськ на постанову від 12.03.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№38/5005/10818/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Марінель", м. Дніпропетровськ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К", м. Дніпропетровськ про банкрутство арбітражний керуючий Шевцов Є.В., м. Дніпропетровськ (ліквідатор) за участюДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в судовому засіданні взяв участь представник

арбітражного керуючого Шевцова Є.В.Пуппо В.І., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Марінель" (далі - скаржник ) порушено провадження у справі № 38/5005/10818/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К" у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. змін, внесених Законом України від 22.12.2011 р. N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) .

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 р. боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та інше.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. (судді: Виноградник О.М. - головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.) вказану постанову скасовано, провадження у справі припинено відповідно до п.п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ), як безпідставно порушене.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати. Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 80, 91 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій , документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням .

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр ).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням, що є необхідною умовою для ініціювання справи про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство.

У силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням був внесений до Єдиного державного реєстру лише 18.12.2012 р., тобто вже після порушення провадження у справі про банкрутство, про що свідчить відповідне повідомлення державного реєстратора (а.с. 33, 34) та долучена ініціюючим кредитором вже після порушення провадження у справі копія витягу з Єдиного державного реєстру станом на 20.12.2012 р. (а.с. 28-32).

Більше того, з наявної у справі податкової декларації за жовтень 2012 р., яка подана боржником до податкового органу 09.11.2012 р. , вбачається здійснення боржником підприємницької діяльності з великими обсягами господарських операцій (понад 6 мільйонів гривень) напередодні порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені явні, очевидні факти, які свідчать, що судом першої інстанції визнано боржника банкрутом, як відсутнього, без наявності правових підстав, із якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 цього Закону.

У зв'язку з чим законним та обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушеного.

За таких обставин підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-К" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Марінель" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. у справі № 38/5005/10818/2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський