Ухвала

від 12.03.2013 по справі 5017/3560/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"12" березня 2013 р. Справа № 5017/3560/2012

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.

При секретарі: Бендерук Є.О.

Склад колегії суддів сформовано розпорядженням голови суду № 156 від 04.03.2013р.

За участю представника Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси - Барви І.А., довіреність № 0078/08 від 04.01.2013р.

Інші представники сторін по справі про банкрутство ПП „Клінінгова компанія „Чістюля-Юг" в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС

на постанову господарського суду Одеської області від 18.01.2013р.

справа №5017/3560/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси

до ПП „Клінінгова компанія „Чістюля-Юг"

про банкрутство

Відповідно до ст.4 -4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було порушено провадження у справі про банкрутство ПП „Клінінгова компанія „Чістюля-Юг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 18.01.2013р. (суддя Грабован Л.І.) визнано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси кредитором приватного підприємства „Клінінгова компанія „Чістюля-Юг" з грошовими вимогами в сумі 1639,30 грн.

Визнано ПП „Клінінгова компанія „Чістюля-Юг" банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича, якого зобов'язано письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника в тому числі державну податкову службу, банківські установи боржника, ДВС, державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати обов'язкових платежів та зборів та провести інші ліквідаційні заходи, передбачені ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та надати відомості щодо ліквідаційної процедури банкрута.

Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинити повноваження власника (власників) майна банкрута.

Зобов'язано посадових осіб банкрута протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Зобов'язано вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута таким, що настав. Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Вимоги та зобов'язання боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являти тільки в межах ліквідаційної процедури.

Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Одеської області від 18.01.2013р., ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права та процесуального права.

Крім того, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх обставин справи, не досліджено всіх доказів по справі, чим порушено ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, не було вжито заходів щодо сприяння проведення податкової перевірки згідно діючого законодавства внаслідок чого вважає, що неможливо встановити факт неплатоспроможності боржника, а виявлення приховувань несплати боржником податків і зборів може призвести до значних збитків у вигляді ненадходження коштів до державного бюджету по податкам і зборам.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси вважає, що постанова господарського суду Одеської області від 18.01.2013р. винесена з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим, просить оскаржувану постанову від 18.01.2013р. залишити без змін.

Представники ПП „Клінінгова компанія „Чістюля-Юг" та Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС та призначено розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч.1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-V1 від 22.12.2011р., який набрав чинності 19.01.2013р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Розглядаючи дану справу суд застосовує положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-Х11 від 14.05.1992р., оскільки його положення діяли на день порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Стаття 129 Конституції України встановлює, як одну з основних засад судочинства, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках та яка саме особа має право оскаржувати прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Одночасно з цим, у відповідності до п. 1, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009р., провадження у справах про банкрутство регулюється Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. При цьому, Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4- 1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах І, V, VI, VІІ, ХІІ, ХІІІ), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Цією статтею також унормовано, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Наведений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство стаття 1 вищеназваного закону відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Згідно зі ст. 52 Закону про банкрутство кредитори боржника в місячний строк з дня одержання письмового повідомлення ліквідатора про визнання боржника банкрутом можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують .

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом .

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

У зв'язку із викладеним судова колегія також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Законом про банкрутство.

В апеляційній скарзі скаржник жодним чином не посилається на наявність у ПП „Клініногова компанія „Чістюля-Юг" заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону про банкрутство, орган державної податкової служби (а в даному випадку - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) в процедурах банкрутства не може мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто сторони у справі про банкрутство. Інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладена в його постановах від 14.03.2012р. у справі № 45/3б, від 03.04.2012р. у справі № 5023/5820/11, від 18.09.2012р. у справі № 7/17-4145-2011 та від 16.05.2012р. по справі № 5010/2174/2011-Б-23/78, по справі № 5006/5/33б/2012 від 05.12.2012р.

Крім іншого, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. про порушення провадження у даній справі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби зобов'язано надати суду останній акт перевірки Приватного підприємства „Клініногова компанія „Чістюля-Юг", документи бухгалтерської та податкової звітності підприємства, відомості щодо банківських рахунків підприємства, довідку про дату подання останньої податкової звітності. (а.с. 1)

Натомість, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, незважаючи на обізнаність про порушення справи про банкрутство, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку не зверталась, та витребувані господарським судом документи не надавала. (а.с. 48)

У відповідності до п. 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 3 „Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

У апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС посилається на то, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до податкового кодексу України, проте, жодним процесуальним документом у справі, в тому числі і винесеною оскаржуваною господарським судом Одеської області постановою від 18.01.2013р., повноваження податкового органу на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом господарювання, який перебуває у стані банкрутства не обмежувались.

Також слід зазначити, що в оскаржуваній ухвалі питання про права і обов'язки органу податкової служби, в розумінні ст.91 ГПК України, не вирішувалися - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, не будучи учасником провадження у справі, не набула права на апеляційне оскарження постанови господарського суду Одеської області від 18.01.2013р.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Поряд з цим слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку і після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом . А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Товариства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, судова колегія дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС не є кредитором Приватного підприємства „Клініногова компанія „Чістюля-Юг", оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим скаржник не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство ПП „Клініногова компанія „Чістюля-Юг", а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання ПП „Клініногова компанія „Чістюля-Юг" банкрутом не стосується її прав та обов'язків, а тому Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС не має права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 ГПК України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА :

Апеляційне провадження з перегляду постанови господарського суду Одеської області від 18.01.2013р. по справі № 5017/3560/2012 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС припинити.

Справу № 5017/3560/2012 повернути господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя Воронюк О.Л.

Суддя Єрмілов Г.А.

Суддя Лашин В.В.