Постанова

від 27.05.2008 по справі 26/520

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/520

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.05.2008                                                                                           № 26/520

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - ПарсентьєвІ.В. – представник (дов. б/н від 21.04.2008);

 від відповідача - Шейко О.О. – представник (дов. №30/11-01-Д від 30.11.2007);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопромсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.02.2008

 у справі № 26/520 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Вей Е.С."

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопромсервіс"

 про                                                  стягнення 5300,00 грн.

 Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 №01-23/1/1 склад колегії суддів змінено.

          На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 22.04.2008, 13.05.2008 розгляд апеляційної скарги відкладався на 13.05.2008, 27.05.2008.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2008 у справі №26/520 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 250,00 грн. збитків, 1 050,00 грн. штрафних санкцій, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з оспорюваним рішенням, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не були з'ясовані та прийняті до уваги обставини, що мають значення для справи, а саме - чи були виконані самим позивачем (експедитором) його зобов'язання, передбачені пп. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 пункту 4.1. договору №5 від 02.08.2007.

Відповідно до пп. 4.1.5. договору експедитор повинен оплатити послуги, надані виконавцем згідно з транспортним замовленням, а також додаткові послуги (простій транспортного засобу, кілометраж), якщо необхідність в останніх виникла з причини дій чи бездіяльності експедитора, невірно наданої інформації у транспортному замовленні.

Однак позивач категорично відмовився оплатити послуги виконавця, відшкодувати понесені відповідачем збитки, пов'язані з пробігом замовленого транспортного засобу до місця призначення (витрати на пальне, відрядження водія тощо) та нести відповідальність, передбачену пп. 4.1.5, 6.1, 6.4 договору; у той же час, відповідач (виконавець) добросовісно виконав свої зобов'язання, передбачені пп. 4.2.1, 4.2.2 договору: своєчасно подав на завантаження необхідний тип рухомого складу в технічному справному стані та надав експедитору всі необхідні для здійснення перевезення документи, тому відповідачем застосовано ст. 594 ЦК України і застосування вказаного засобу забезпечення виконання зобов'язань за договором позивачем не оскаржувалось. За домовленістю сторін 07.11.2007 позивач та відповідач підписали акти виконаних робіт, що свідчить про досягнення між сторонами домовленості, а також виконання ними своїх зобов'язань по договору, акти містять відповідне застереження про те, що сторони претензій одна до одної не мають, а тому висновок місцевого господарського суду про невиконання відповідачем замовлення позивача №710-025 від 29.09.2007 та безпідставне отримання ним по вказаному замовленню грошових коштів у сумі 4 250,00 грн. не відповідає дійсності.

На думку заявника, судом неправильно застосовано ст.ст. 22, 623 ЦК України, оскільки факт виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором, підтверджується актами виконаних робіт №ОУ-0000154 від 07.11.2007 і №ОУ-0000162 від 07.11.2007, будь-яких доказів, що доводять порушення відповідачем будь-яких прав чи оспорюваних законом інтересів позивача, а також доказів факту понесення позивачем втрати у зв'язку зі знищенням або пошкодженням його майна, або витрати, які позивач зробить або мусив зробити для відновлення свого порушеного права, позивачем не надано.

У зв'язку із поданням позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповідач звернувся до суду із клопотанням про надання йому можливості ознайомитися із додатково поданими позивачем документами і, відповідно, відкласти розгляд справи. Однак суд відхилив вказане клопотання відповідача і 14.02.2008 виніс рішення у даній справі за відсутності представника відповідача, чим порушив ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України. В оскаржуваному рішенні суд вказав, що відповідач не надавав відзив на позовну заяву позивача, однак це не відповідає дійсності, адже 13.02.2008 відповідач через канцелярію господарського суду першої інстанції його подав (вхідний №29/01-01).

18.04.2008 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду відповідач подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких йдеться про наступне. Посилання позивача у заяві про збільшення позовних вимог на те, що він не забезпечив доставку вантажу до визначеного місця доставки через невиконання відповідачем транспортного замовлення №710-024, а тому замовник - ЗАТ “Концерн Укравтопром” був змушений за власні кошти здійснити доставку вантажу та в подальшому зменшити розмір належної до сплати позивачу (експедитору) винагороди на 2 500,00 грн., які позивач розцінює як неодержані доходи, не відповідає дійсності, про що свідчать надані позивачем акти здачі-приймання робіт, підписані позивачем та ЗАТ “Концерн Укравтопром”.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що місцевим господарським судом об'єктивно та в повному обсязі досліджені матеріали справи, розгляд матеріалів проводився відповідно до вимог чинного законодавства України та за результатом їх розгляду прийнято об'єктивне та законне рішення. Судом правильно встановлено, що по транспортному замовленню №710-024 завантаження вантажу виконавцем (відповідачем) здійснено, однак транспортування вантажу до визначеного місця не виконано; стосовно замовлення №710-025, то позивач допустив помилку в ньому, а тому відповідач його не виконав. Однак у листі від 31.10.2007 відповідач вимагав від позивача здійснити оплату послуг по транспортних замовленнях №710-024 та №710-025, як за виконані, в іншому випадку, вантаж буде зберігатися на складі відповідача. З метою уникнення порушень інших договірних зобов'язань, позивач сплатив відповідачу грошові кошти за перевезення вантажу по зазначених транспортних замовленнях, в той час як транспортне замовлення №710-025 не було виконано взагалі, а №710-024 – частково, адже вантаж було доставлено тільки в м. Київ, а з м. Києва до м. Вишневе доставлявся силами замовника.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся із позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення з відповідача збитків у сумі 4 250,00 грн. (надмірно сплаченої суми) та пені за порушення строків виконання зобов'язання у сумі 1 050,00 грн. Підставами для звернення із даним позовом стало те, що відповідач здійснив перевезення лише за транспортним замовленням № 710-024 і то, не до місця розвантаження, вказаного в транспортному замовленню, а до м. Києва; стосовно транспортного замовлення № 710-025, то виконано воно відповідачем не було, оскільки позивачем при оформленні даного транспортного замовлення було допущено помилку. Листом № 22 від 31.10.2007 відповідач поставив до відома позивача, що доставлений вантаж буде зберігатися на складі ТОВ “Автопромсервіс” до того часу, як позивач оплатить відповідачу послуги згідно із транспортними замовленнями № 710-024, № 710-025 від 29.10.2007 на загальну суму 8 500,00 грн. Позивач, для уникнення ускладнень щодо виконання зобов'язань за договором № 4, укладеним між позивачем та ЗАТ “Концерн Укравтопром”, за платіжним дорученням № 83 сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 8 500,00 грн. Однак, оскільки транспортне замовлення № 710-025 не було виконано відповідачем, то відповідно, грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу у сумі 4 250,00 грн. є збитками (надмірно сплаченою сумою). До того ж, вантаж, перевезений відповідачем згідно з транспортним замовлення № 710-024, в місце призначення доставлений ним не був, чим було порушено строки виконання зобов'язання на 7 днів, а тому, згідно з пп. 6.5. договору № 5 з відповідача підлягає стягненню 1 050,00 грн.

Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом позивач подав заяву від 12.02.2008 про збільшення позовних вимог та стягнення суми збитків у розмірі 11 000,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 4 500,00 грн. Заява обґрунтованим тим, що незабезпечення відповідачем доставки вантажу до визначеного транспортним замовленням №710-024 місця призвело до зменшення на 2 500,00 грн. розміру належної позивачу (експедитору) плати за забезпечення доставки вантажу, що є неодержаними доходами позивача, а сплачені позивачем відповідачу за платіжним дорученням №83 від 07.11.2007 грошові кошти у сумі 8 500,00 грн. є надмірними витратами; крім того, доставка вантажу була здійснена 29.11.2007, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №710-024, підписаним позивачем та ЗАТ “Концерн Укравтопром”, незважаючи на те, що в транспортному замовленні №710-024 датою доставки є 30.10.2007, тобто термін прострочення виконання зобов'язання відповідачем станом на 29.11.2007 складає 30 днів, що відповідно до пп. 6.5. договору №5 дає підстави позивачу стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 4 500,00 грн.

Господарським судом м. Києва прийнято рішення у даній справі, яким вимоги позивача, викладені в позовній заяві, задоволені повністю. Що стосується заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, поданої суду 12.02.2008, то в рішенні місцевого господарського суду про неї нічого не зазначено. Рішення мотивоване тим, що позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 8 500,00 грн. за здійснення відповідачем перевезення згідно з транспортними замовленнями №№710-024 та 710-025; однак фактично перевезення за транспортним замовленням №710-025 здійснено відповідачем не було, а тому грошові кошти сплачені позивачем за виконання перевезення згідно з вказаним транспортним замовленням є збитками позивача і підлягають поверненню. Стосовно вимоги позивача стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 1 050,00 грн. за прострочення доставки вантажу, то вона також підлягає задоволенню, виходячи із норм ст. 193 ГПК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

02.08.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом, згідно з пп. 1.1. якого, даний договір регулює взаємовідносини, що виникають між позивачем, за договором – експедитор, та відповідачем, за договором – виконавець, під час планування, здійснення та оплати транспортних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3., 2.4. договору у межах даного договору відповідач діє від власного імені, а позивач діє від власного імені або за дорученням організацій, з якими він має прямі договори; на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що є додатком до даного договору; підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору №5 розрахунки за фактично надані позивачу транспортні послуги здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, якщо інше не обумовлене сторонами в додаткових угодах; приводом для здійснення оплати є оригінал рахунку-фактури, що надає відповідач в одному примірнику, оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох примірниках та інші документи, перелік яких надається в конкретному транспортному замовленні; вказані документи повинні бути надані не пізніше ніж в 3-денний термін після завершення вантажоперевезення; ненадання вищевказаних документів дає право позивачу відмовити у здійснення оплати до моменту надання необхідних документів.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.5., 6.6. договору, відповідальність сторін визначається діючим законодавством України та умовами цього договору; за прострочення в доставці, у разі обумовленого транспортним замовленням терміну доставки вантажу одержувачу позивач має право пред'явити штрафні санкції відповідачу у розмірі 150 грн. за кожен день прострочення; відповідач несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення з відшкодуванням всіх збитків та штрафів, що виникли чи пред'являлися у результаті його дій чи упущень.

29.10.2007 були оформлені та направлені позивачем відповідачу два транспортні замовлення №710-024 та №710-025 на перевезення вантажу.

Згідно з транспортним замовлення №710-024, датою та часом завантаження вантажу є 30.10.2007, о 8 год. 00 хв.; узгоджений строк доставки вантажу: 30.10.2007; тип транспортного засобу: платформа (без сходинок); відправник вантажу: ВАТ “Старокостянтинівський завод “Металіст”; місце розвантаження вантажу: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 13; сума фрахта: 4 250,00 грн.; погоджений строк оплати: 5 днів з дня отримання оригіналів документів та товарно-транспортної накладної.

Транспортним замовленням №710-025 погоджені наступні умови перевезення вантажу, а саме: датою та часом завантаження вантажу є 30.10.2007, о 8 год. 00 хв.; узгоджений строк доставки вантажу: 30.10.2007; відправник вантажу: ВАТ “Старокостянтинівський завод “Металіст”; місце розвантаження вантажу: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 13; сума фрахта: 4 250,00 грн.; погоджений строк оплати: 5 днів з дня отримання оригіналів документів та товарно-транспортної накладної.

При оформленні позивачем транспортного замовлення №710-025 було допущено помилку, що унеможливило завантаження відповідачем вантажу згідно з вказаним замовленням, і, відповідно, його перевезення.

Стосовно виконання відповідачем транспортного замовлення №710-024 від 29.10.2007, то як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами у даній справі, воно було виконано відповідачем частково, а саме, вантаж доставлено не до місця розвантаження вантажу, зазначеного в транспортному замовленні №710-024, а до м. Києва на вул. Радистів, 64.

Листом № 22 від 31.10.2007 відповідач повідомив позивача про те, що доставлений ним одним автомобілем вантаж буде зберігатися у нього на складі до того часу, поки позивач не оплатить надані відповідачем послуги по транспортних замовленнях №710-024 та №710-25 від 29.10.2007 у сумі 8 500,00 грн.

Позивачем пред'явлено відповідачу претензію від 01.11.2007, в якій позивач вимагав у відповідача доставити вантаж до вантажоотримувача згідно із умовами транспортного замовлення №710-024 від 29.10.2007 та повідомив про те, що ним буде здійснена оплата послуг по вказаному замовленню після надання відповідачем необхідних документів, відповідно до пп. 2.4, 5.1., 5.2. договору та транспортного замовлення №710-024.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №83 від 07.11.2007 підтверджується, що позивач згідно із рахунком-фактурою №198 від 07.11.2007 сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 8 500,00 грн., тобто за послуги з перевезення по двом транспортним замовленням: №710-024 та №710-025 від 29.10.2007.

Згідно з п. 5.2. договору №5 підставою оплати є, зокрема, завершення вантажоперевезення, а як випливає з матеріалів справи і не заперечується сторонами, вантажоперевезення було здійснено лише одним автомобілем відповідно до транспортного замовлення №710-024, таким чином, оплата за друге вантажоперевезення (транспортне замовлення №710-025), яке фактично здійснено не було, є безпідставно отриманими відповідачем від позивача коштами та надмірними витратами позивача, а тому підлягають поверненню.

Відповідно до розділу 1 Терміни та поняття Правил перевезення вантажів автомобільного транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, договором перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Як зазначалося вище, терміном доставки вантажу, відповідно до транспортного замовлення №710-024, є 30.10.2007; однак, як випливає з матеріалів справи, в строк, обумовлений вказаним транспортним замовленням, вантаж в місце призначення доставлено не було. Разом із тим, позивач, склавши із відповідачем акти №№ОУ-0000154, ОУ-0000162 здачі-прийняття робіт (надання послуг) погодився із часом та місцем доставки, на виконання транспортного замовлення №710-024, оскільки надані відповідачем послуги прийняті позивачем 07.11.2007.

Таким чином, матеріалами справи доведено прострочення терміну доставки відповідачем вантажу на 7 днів, тобто з 01.11.2007 до 07.11.2007, отже вимога позивача про сплату штрафу за прострочення відповідачем терміну доставки вантажу є обґрунтованою у розмірі 1 050,00 грн. на підставі п. 6.5. договору № 5.

Колегією суддів не приймається до уваги як доказ виконання відповідачем обов'язків по транспортному замовленню №710-025, наявний в матеріалах справи другий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.11.2007, підписаний позивачем та відповідачем, оскільки, матеріалами справи виконання відповідачем обов'язків згідно з транспортним замовленням №710-025 не підтверджується. Крім того, як стверджує позивач із чим погоджується відповідач, фактично вантаж було перевезено відповідачем одним автомобілем та виконане лише одне замовлення, а тому, апеляційний господарський суд вважає, що вказаний акт був складений необґрунтовано.  

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині.

Як передбачено ч. 2 п. 3.7. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача; зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача; одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається; під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода); аналогічна норма передбачена і в ст. 224 ГК України.

Дослідивши позовну заяву позивача та заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану 12.02.2008, колегія суддів встановила, що в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 4 250,00 грн. як надмірно сплачені позивачем відповідачу кошти у зв'язку з тим, що транспортне замовлення №710-025 від 29.10.2007 відповідач насправді не виконав, а в заяві про збільшення розміру позовних вимог – збитки у сумі 11 000,00 грн., в тому числі, 8 500,00 грн. – сплата за виконання обох транспортних замовлень (№№ 710-024, 710-025) та 2 500,00 грн. – не одержані доходи у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем транспортного замовлення №710-024. Однак, збитки у сумі 2 500,00 грн. – не одержаний доход та 4 250,00 грн. – надмірні витрати у зв'язку із оплатою виконання замовлення №710-024 мають інший предмет та підставу, отже є новими вимогами, а тому у цій частині заява про збільшення розміру позовних вимог не приймається.

Оскільки у заяві про збільшення позовних вимог вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у сумі 4 500,00 грн. у зв'язку із простроченням доставки вантажу збільшені лише за розміром, то у цій частині заява позивача задовольняється.

Однак, погодитися із твердженням позивача, викладеними в зазначеній заяві про збільшення розміру позовних вимог стосовно того, що прострочення терміну доставки вантажу відповідачем мало місце 30 днів, що підтверджується, на думку позивача, актом №710-024 від 29.11.2007, підписаним між позивачем та ЗАТ “Концерн Укравтопром”, немає підстав,  оскільки даним актом підтверджується саме виконання позивачем своїх обов'язків за договором №4 від 30.07.2007, укладеним між позивачем та ЗАТ “Концерн Укравтопром”, а не термін прострочення доставки відповідачем вантажу по транспортному замовленню №710-024. Як вже зазначалось, складенням актів від 07.11.2007 між відповідачем та позивачем, останній погодився із фактичним строком доставки відповідачем вантажу одним автомобілем, також із акту №710-024 від 29.11.2007 видно, що з м. Києва, вул. Радистів, 64 до м. Вишневого Київської області перевезення здійснено ЗАТ “Концерн Укравтопром”, а не відповідачем. Отже вимога позивача стягнути з відповідача 3 450,00 грн. штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, зважаючи на викладене та таке.

Безпідставними є посилання відповідача на ст. 594 ЦК України, згідно з якою кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання, оскільки у відповідача не настав обов'язок відшкодування відповідачеві витрат та інших збитків, адже відповідачем не було пред'явлено позивачу вимоги про таке відшкодування, із зазначенням розміру, підстав. Вважати лист відповідача за №22 від 31.10.2007 такою вимогою немає підстав, оскільки у цьому листі вимагалась сплата не витрат або інших збитків, а оплата за невиконане перевезення, однак підстав вимагати таку оплату у відповідача не було, тому що згідно із п. 5.1. договору №5 оплата здійснюється лише за фактично надані транспортні послуги.

Крім того, відповідач не мав права володіння річчю – доставленим ним вантажем, адже згідно зі ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Договір перевезення №5, укладений між позивачем та відповідачем, так само як і транспортне замовлення № 710-024 не надавали відповідачу такого права, а виключно право та обов'язок перевезення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2008 року у справі № 26/520 змінити, доповнивши резолютивну частину після слів: “Позов задовольнити” словом: “частково” та частиною третьою наступного змісту:

“У позові у частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопромсервіс” 3 450,00 грн. штрафних санкцій відмовити.”

2. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

3. Справу № 26/520 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Пашкіна С.А.