Рішення

від 13.02.2009 по справі 8/204-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/204-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

Господарський суд Дніпропетровської області у складі суддів: Дубініна І.Ю. (головуючий), Манько Г.В., Подобєда І.М., розглянувши матеріали справи № 8/204-08

за позовом Марганецького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ГУ ДСВАРС МНС України (м. Марганець)

до              Відкритого акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" (м.Дніпродзержинськ)

про                  стягнення 19 746,65 грн. та розірвання договору

Представники:

від позивача:                    Бобровська Н.Б. –гол. економіст (дов. № 2 від 12.02.09 р.)

                              Диба А.М. –представник (дов. № 3 від 12.02.09 р.)

від відповідача:          Березовська Л.В. –представник (дов. № 11-14 від 07.11.08 р.)

Суть спору:

Позивач, з урахуванням останнього уточнення позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про стягнення з останнього 19 746,65 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг за договором на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 18/06 від 01.06.06 р. та розірвання вказаного договору у зв'язку з його систематичним порушенням відповідачем.

Ціна позову складається з сум: основного боргу –16 000,00 грн., втрат від інфляції - 1 348,00 грн. та пені –2 398,65 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на підставі п. 6.3. договору № 18/06, яким встановлено, що дія договору припиняється при підтвердженні у встановленому порядку факту відсутності потенційної техногенної небезпеки об'єкту відповідача, останній направляв на адресу позивача листи про розірвання договору та повідомляв про відсутність потенційної техногенної небезпеки свого об'єкту.

Ухвалою голови господарського суду від 29.12.08 р. справу було передано для розгляду колегії суддів.

Ухвалою господарського суду від 08.01.09 р. справу було прийнято до розгляду вказаною колегією суддів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.06 р. між сторонами був укладений договір на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 18/0.

Згідно умовам вказаного договору, його предметом є організація і виконання позивачем за викликом відповідача невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій з метою рятування людей, надання допомоги птерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виконаня інших робіт, що потребують застосування спеціального аваріно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу позивача, на об'єктах відповідача та профілактичного нагляду і контролю за станом техногенної безпеки на об'єктах відповідача, а також виконання попереджувальних робіт згідно вимог нормативних актів. Об'єкти відповідача, які підлягають постійному і обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, визначені у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору, таким об'єктом є земснаряд № 3033 (балка Бабуріна)

За п.п. 6.2., 6.3. цього договору, він вступає в силу з 01.06.06 р. і аварійно рятувальне обслуговування припиняється при підтвердженому у встановленому порядку факту відсутності потенціальної техногенної небезпеки об'єкта відповідача.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. названого договору, з 01.06.06 р. вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить 14 400 грн. на рік, по 1 200 грн. щомісячно і здійснюється шляхом перерахування коштів щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно наданих рахункам позивача.

01.03.07 р. сторонами була підписана додаткова угода № 01/07 до вказаного договору № 18/06 від 01.06.06 р., якою вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування була визначена у розмірі 2 000 грн. щомісячно.

З грудня 2007 р. оплата за аварійно-рятувальне обслуговування від відповідача не надходить, акти виконаних робіт ним не підписуються.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаним договором становить 16 000,00 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунокм та матеріалами справи.

Станом на момент розгляду справи доказів оплати послуг позивача в сумі 16 000,00 грн. відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але частково, виходячи також з наступного:

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесi вчинення певної дiї або здiйснення певної дiяльностi, а замовник зобов'язується оплатити виконавцевi зазначену послугу, якщо iнше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмiрi, у строки та в порядку, що встановленi договором.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Викладене є підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу –16 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення.

Наданий позивачем розрахунок суми втрат від інфляції судом перевірений, відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для стягнення з відповідача суми втрат від інфляції у розмірі 1 348,00 грн.

Згідно ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства. Розмiр неустойки, встановлений законом, може бути збiльшений у договорi.

Згідно п. 5.2. укладеного між сторонами договору, при несвоєчасних розрахунках відповідачем по договору, останній сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% за кожен день затримки платежу.

Позивачем була нарахована відповідачу пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 24% за 244 дня в сумі 2 398,65 грн.

Разом з тим, ч. 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами укладеного сторонами договору не передбачено іншого, ніж визначено вказаною статтею Закону.

За таких обставин позивач повинен був нараховувати пеню не за 244 дня, а за 183 дні.

Крім того, позивач застосував подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 24%, яка почала діяти лише з 30.04.08 р., до всієї суми боргу, в той час, як необхідно було застосовувати подвійні ставки, які діяли: станом на грудень 2007 р. –16% та з 01.01.08 р. по 30.04.08 р. –20%.

Врахуваши вказані помилки позивача та здійснивши перерахунок суми пені, суд встановив, що фактично стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 1 684,58 грн., в стягненні решти пені в сумі 714,07 грн. слід відмовити.

Господарським судом також встановлено,

Згідно ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Вказана норма визначає, що укладений між сторонами договір може бути розірваний в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 6.1. договору на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування №18/06 від 01.06.06 р., зміни та доповнення в договір вносяться лише в письмовому вигляді за погодженням сторін.

Таким чином, і розірвання договору має відбуватись в такому ж порядку, тобто –за погодженням сторін.

Згідно ст. ст. 525, 651 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач звертався до позивача з листом № 01-93 від 12.02.08 р. (т. 2, а.с. 27), яким заявляв про відмову від укладеного з позивачем договору та про його припинення.

Доказів надання відповіді на вказаний лист відповідача сторони суду не надали.

В свою чергу, позивач також звертався до відповідача з листом № 45-11/24 від 24.04.08 р., у якому повідомляв про розірвання укладеного з відповідачем договору, але сторонами доказів надання відповідачем відповіді на цей лист суду також не надано.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, враховуючи, що кожна з сторін у справі не надала відповіді на пропозицію іншої сторони про розірвання укладеного ними договору у встановлений законом строк, вказаний договір не є розірваним за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач з грудня 2007 р. фактично припинив оплату послуг позивача за укладеним сторонами договором.

Наведені обставини є істотним порушенням договору в розумінні ст. 651 ЦК України.

Крім того, за ч.ч. 4, 5 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Викладене є підставою для розірвання укладеного сторонами договору в судовому порядку.

Що стосується заперечень відповідача, господарський суд зазначає наступне:

Оскільки укладений сторонами договір на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 18/06 від 01.06.06 р. не був розірваний за погодженням сторін, а також не був визнаний у встановленому законом порядку недійсним повністю або частково, він продовжує діяти у підлягає виконанню сторонами.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів встановлення факту відсутності потенційної техногенної небезпеки об'єкту відповідача у визначеному законом порядку, що надавало б відповідачу право застосувати п. 6.3. договору, укладеного з позивачем.

Наведене є підставою для часткового задоволення позову.

Судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 651, 653, 901, 903, 907 ЦК України, ст.ст. 188, 232 ГК України, ст.ст. 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 18/06 від 01.06.06 р., укладений між Марганецьким воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном ГУ ДСВАРС МНС України (код 33892585) та Відкритим акціонерним товариством "Енергогідромеханізація" (код 00117274).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" (51914, м.Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 16, код 00117274, п/р 26005346309054 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) на користь Марганецького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ГУ ДСВАРС МНС України (53403, м. Марганець, вул. Київська, 159; п/р 26002050216823 в НФ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 33892585) - 16 00,00 грн. боргу, 1 348,00 грн. втрат від інфляції, 1 684,58 грн. пені, 275,33 грн. витрат на держмито, 115,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

В решті позову відмовити.

Головуючий                                                                                          І.Ю. Дубінін

Суддя                                                                                                    Г.В. Манько

    Суддя                                                                                                    І.М. Подобєд