Рішення

від 06.12.2006 по справі 36/590

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/590

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 36/590                                                                                                         06.12.06 р.

За позовом             Акціонерного товариства «Константа»

До                       Українсько –німецького товариства з обмеженою

                        відповідальністю «Кольормет»

Про                        стягнення 6 633 грн. 01 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача               не з»явився

Від відповідача          не з»явився

      В судових засіданнях з 01.11.2006 р. до 20.11.2006 р., з 20.11.2006 р. до 06.12.2006 р. оголошувались перерви відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

      На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерного товариства «Константа»про стягнення з Українсько –німецького товариства з обмеженою  відповідальністю «Кольормет» 6 633 грн. 01 коп., з яких 3267 грн. 11 коп. заборгованість згідно приймально –здавальних актів, 925 грн. 53 коп. сума процентів за користування коштами, 1104 грн. 54 коп. кошти, в порядку відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно індексу інфляції, 1335 грн. 83 коп. сума штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за весь час прострочення.

      Свої позовні вимоги мотивує тим, що  відповідач в порушення умов договору № 9 від 05.03.2003 р. не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати коштів за поставлені брухт та відходи металів, в зв'язку з чим має заборгованість в сумі 3267 грн. 11 коп.

      Відповідач  суму боргу в розмірі 3267 грн. 11 коп. на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України визнає, щодо стягнення  925 грн. 53 коп. суми процентів за користування коштами, 1104 грн. 54 коп. коштів, в порядку відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно індексу інфляції, 1335 грн. 83 коп. суми штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за весь час прострочення проти позову заперечує з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи, що договором не передбачено стягнення грошових санкцій за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, щодо стягнення індексу інфляції зазначає, що нарахування повинно нараховуватись з моменту отримання вимоги позивача, а саме з 18.01.2006 р., а не з квітня 2003 р.  

       Після оголошеної перерви представники сторін в судове засідання не з»явились з невідомих суду причин, заяв, клопотань через канцелярію суду від них не надходило.

       Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до  ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

                                           В С Т А Н О В И В:

        05.03.2003 р. між Акціонерним товариством «Константа»(далі –позивач) та Українсько –німецьким товариством з обмеженою  відповідальністю «Кольормет» (далі –відповідач) укладено договір № 9, відповідно до умов якого позивач, тобто постачальник здає, а відповідач приймає та оплачує брухт та відходи металів в кількості: брухт та відходи кольорових металів 20, 000 т., брухт та відходи чорних металів 80, 000 т. Всього 100, 000 т.  (орієнтовно).

        Строк дії договору сторони обумовили з моменту його підписання і діє до 31.12.2003 року. (п.13). У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк до 31 грудня 2004 року. (п.14).

        Умовами договору, зокрема п. 3 чітко встановлено, що оплата за брухт та відходи кольорових та чорних металів проводиться УН ТОВ «Кольормет»протягом 10 –ти банківських днів за цінами, що діють на момент здавання брухту, на підставі приймально –здавальних актів та податкових накладних.   

       Протоколом № 1 узгодження про договірну ціну на супутні основному виробництву кольорові та чорні метали до договору № 9 від 05.03.2003 р. сторони обумовили порядок та термін розрахунку та строк поставок - (по мірі накопичення).

       На виконання умов вищезгаданого договору позивач на підставі приймально –здавальних актів № 262 від 06.03.03. на суму 394 грн. 44 коп., № 264 від 06.03.03. на суму 791 грн. 10 коп., № 265 від 06.03.03. на суму 150 грн. 64 коп. здав відповідачу брухт та відходи чорних металів, а відповідач на підставі довіреності серії  № ЯЕМ від 06.03.2003 р., виданої на ім'я Нагорного І.О. отримав металовідходи, крім того, на підставі  приймально –здавальних актів № 423 від 03.04.03. на суму 126 грн. 24 коп.,  № 1226 від 23.10.03. на суму 600 грн. 46 коп., № 102 від 17.03.04. на суму 213 грн. 75 коп., № 103 від 17.03.04. на суму 498 грн. 74 коп., № 125 від 30.03.04. на суму 491 грн. 74 коп. отримав металобрухт, факт отримання відповідачем підтверджується довіреностями, виданими на ім'я Кісільової М.В., копії яких знаходяться в матеріалах справи. (тобто на загальну суму 3267 грн. 11 коп.). Отримавши товар відповідач всупереч умов договору не сплатив кошти за отриманий товар в сумі   3267 грн. 11 коп., що підтверджується матеріалами справи, документально.   

Відповідно до приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України  якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення  вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок   семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання статті 530 Цивільного кодексу України позивач 30.12.2005 р. надіслав на адресу відповідача претензію № 637 про сплату 3971 грн. 95 коп., з яких 3267 грн. 11 коп. сума основного боргу та 704 грн. 84 коп. сума процентів за користування чужими коштами.

Відповідач отримав вищезгадану претензію 10.01.2006 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Посилання позивача на те, що відповідач у відповідь на претензію підтвердив актом звірки взаємних рахунків від 01.11.2005 р. заборгованість в сумі 3267 грн. 17 коп. не може братися судом до уваги, оскільки як вбачається з вищезгаданого акта він датований раніше, тобто  01.11.2005 р. ніж претензія (30.12.2005 р.), крім того зазначено лише підпис, не вказано прізвища, ім»я  по-батькові особи, що його підписала.

         Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

        Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

        Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, вказаний кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

        Стаття 7 Господарського кодексу України встановлює, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

        Таким чином, враховуючи, що позивач та відповідач є суб'єктами господарювання та уклали договір № 9 від 05.03.2003 р. при здійсненні своєї господарської діяльність, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Господарський кодекс України.  

        Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

        Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

           Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

          Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 9  від 05.03.2003 р., він порушив умови договору, тому вимоги в частині стягнення 3267 грн. 11 коп. основного боргу  обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи те, що договором № 9 від 05.03.2003 року не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими кошами, а також й те, що позивачем не  зазначено відповідно до якого саме акту ним визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 925 грн. 53 коп. такими, що не підлягають задоволенню.

        Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.    

       Крім того, відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, а згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

       Оскільки умовами договору не передбачено стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобовязань, тому вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1335 грн. 83 коп. є необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.      

       Щодо стягнення суми в порядку відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно індексу інфляції суд відзначає наступне:

       Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та індекс інфляцій підлягають частковому задоволенню за період з 17.01.2006 р. по 02.10.2006 р. та становлять 69 грн. 56 коп. –3 % річних, 217 грн. 62 коп. індекс інфляції. Оскільки з метеріалів справи вбачається, що претензія позивачем була направлена 30.12.2005 р. Обов'язок у відповідача сплатити вартість поставленого металобрухту виник з моменту отримання вимоги відповідачем.

         Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

06.03.2006 між Юридичною фірмою ТОВ Фірма «Юр-Місія»та позивачем було укладено договір доручення №  66.

06.03.2006 р. Юридична фірма ТОВ Фірма «Юр-Місія»видала на ім»я Синиці Є.І. довіреність № 66 на представництво інтересів  Акціонерного товариства «Константа».  

Відповідно до умов зазначеного договору довіритель, тобто позивач доручає, а повірений, тобто ТОВ Фірма «Юр-Місія»приймає на себе зобов'язання по юридичному обслуговуванню: представництво та захист інтересів довірителя, підготування скарг, клопотань, позовних документів у суд, участь у судових засіданнях, вчинення інших обговорених договором дій у якості представника довірителя за позовом до Українсько –німецьким товариством з обмеженою  відповідальністю «Кольормет». Відповідно до п. 2.2. договору доручення № 66 довіритель зобов'язаний оплатити роботу повіреного, а також відшкодувати йому фактичні витрати, що були необхідні для виконання доручення.  Пунктом 4.1. вищезгаданого договору передбачено, що за виконання технічної роботи, підготовчий та наступні етапи робіт з надання послуг, передбачених даною угодою, довіритель оплачує в розмірі та порядку, обговорених додатковою угодою, або протоколом узгодження ціни послуг.

На виконання договору про надання правової допомоги позивач сплатив на рахунок Юридичної фірми ТОВ Фірма «Юр-Місія»560 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 9673 від 22.09.2006 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, з наданих позивачем доказів, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що крім витрат по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач поніс витрати за послуги адвоката, які відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на  позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

         Враховуючи те, що позивачем надано докази того, що він поніс витрати за послуги адвоката в сумі 560 грн., а не 791 грн. 41 коп., так як посилається в позовній заяві, тому вимоги в частині стягнення витрат за надання юридичної допомоги підлягають частковому задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам  в сумі 300 грн. 11 коп.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

        Позов задовольнити частково.

        Стягнути з Українсько –німецького товариства з обмеженою  відповідальністю «Кольормет»(03061, м. Київ, вул. Бакуніна, 3, код ЄДРПОУ 30405340, р/р 26009289084001 в РЦ КБ Приватбанка, МФО 320649)  на користь Акціонерного товариства «Константа» (61017, м. Харків, вул. Червономаяцька, 16, код ЄДРПОУ 21268712, р/р 260023001142 в ХФ АБ «Таврика», МФО 351953) заборгованість згідно приймально –здавальних актів в сумі 3267 грн. 53 коп., 69 грн. 56 коп. 3 % річних, 217 грн. 62 коп. інфляційні, 300 грн. 11 коп. кошти за надання юридичної допомоги, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                  Т.Ю.Трофименко